Якої віри будуть наші діти?

Сподіваюсь, мої діти самі зроблять свій вибір. Не буду їм нічого нав"язувати.
Яку б собі віру не вибрали - це справа їхньої совісті.

 

сподівання - то надійний союзник....

 

Ну добре, тоді так: "Впевнена, що не буду їм нав"язувати якусь певну віру чи атеїзм"
Впевненість - кращий союзник?
А "сподіваюсь" - бо в мене дітей поки нема, то спершу ще треба їх висподіватись, а тоді аж...

 

Ми вирішили, що наша дитина зробить вибір віри сама, коли зможе самостійно вирішувати.
А ми, з свого боку, будемо намагатися виховати порядну,чесну, добру дитинку

 

Якщо говорити про добро. То всяке добро є від Бога. Тому, на мій погляд, дитину зразу тре виховувати у Бозі, тоді й буде правдиве добро, яким дитина сама піде далі у житті. То не варто відкладати на пізніше, не варто покладатися на самостійне рішення дитини, рішення тре формувати вже. Така моя думка.

 

В Україні більшість людей - християни...звідки тоді вбивці, маньяки, злодії, якщо все добро від Бога?
І що, по-вашому, серед атеїстів нема добрих хороших людей?
Тому в питанні віри, хай людинка виросте, стане свідомою і тоді сама обирає віру, а не нав"язувати їй з пеленок те ,що є загальноприйнятим стереотипом.
P.S. Ісус Христос хрестився, між іншим, в 30 років.
P.P.S. Щоби хрещення було дієвим, то необхідно щоб в ньому були задіяні Бог і людина, тобто потрібна свідома віра людини, якої відповідно у немовляти нема.

 

та отож... батьки в дитинстві хрестили, от і вся віра... а ще гірше коли дітей змушують ходити до церкви щонеділі, а вона того терпіти не може... ненавидить неділі, і не відчуває ніякої спорідненості з Богом... для чого людині нав"язувати віру? Кожен має право вибору... і від того що людина не хрещена, вона не стає гіршою... і навпаки хрещена людина не завжди праведна...

 

яка цікава, все ж таки, людська психологія - як прагнемо ми урочистої ритуальності.
семиденне дитинчатко втаємничують обрізанням звертаючись до Бога "Ось перед Тобою новий юдей", воно ще нічого не розуміє, а вже йому визначили місце.

в зрілому віці в охрещується віруючий сам для себе визначаючи що? вже знаючи свою суть та природу він розуміє, що грішити й так буде. то що ж йому дає та церемонія-таїнство?

 

ось ми плавно перейшли від виховання дитини у християнському дусі - до хрещення.

 

Ну... и...?

 

мені видається, що в совісної людини відповідальність є за кожне слово

й до присвяти (вживаю Ваше слово) людина проходить якийсь шлях, це градація. але це не стабільний стан - нема нігде нічого стабільного.
про це багато говориться у східних релігіях.
в християнстві про це сказано "не клянись!".

що з того, що Оля, мабуть, в зрілому віці охрещувалась, коли вона не згідна з канонами й нормами моралі своєї церкви, згідно яких живе у гріху свідомо (маю на увазі приватне життя й небезвідому дискусію на ту тему на іншій гілці).
я не проти церемоній та містерій. я не проти символів та знаків, - навпаки. мій попередній пост був про людську психологію, про те, що левити чудово її знали.

мене цікавило, чи всі достатньо це розуміють. чи достатньо всі розуміють вплив музики на психіку, вплив пахощів під час ритуалів. чому вони присутні, як це все записується на підсвідомий рівень.
я це вивчаю. в деякі речі я не вірю, я їх знаю.

 

а для чого цей знак, чи для кого ?
в 10 годині ранку хтось охрестився, яка різниця між ним дев"ятиранковим й пополудневим. внутрішнє самовдосконалення, процес вивчення самого себе й самоволодіння безперервний процес у випадку, коли він запустився з певних причин, частіше, невеселих.

коли мова йде про присвяту, то значить й шлюб, інше таїнство, де є обітниця, люди мають приймати у більш ніж зрілому віці....

 

"істина має бути пережита, а не викладена вчителем. готуйся до бою..." так сказав Magister Ludi своєму улюбленому учневі.
погоджуюсь.

 

Ви праві, це не має значення. але має значення те, що тлумачення віри, релігії, бога є різноманітні, вони існують, мають право на існування, вони впливають на духовне життя людей й спробуйте заперечте , що поривання в них нечисті.