Якої віри будуть наші діти?

Якщо я свого малого беру до церкви з 1,5-2 місяців, і зараз він вже сам знає, що в суботу ввечері на Вечірню, в неділю рано - на Літургію, то не думаю, що він дуже колись відвикне від того.

 

А вы каждую неделю ходите?

 

Якщо би у вас була віра, як маленьке гірчичне зерно, і ви сказали горі, щоб вона перейшла з одного місця - в інше і сказали їй кинутися в воду, то вона б кинулася.

Якого розміру ваша віра? Чи може у вас вже нема над чим працювати і ви вже досканалі?

 

Кожну, за винятком, коли хворі дуже. От позаминулої не були, бо в Дарка було 39.7, а так - завжди. І не лише в неділю. Ще й протягом тижня також.

Миху, ви троха в дивну тему зійшли. Вам не здається?

 

Бо я не люблю штампів.

 

я не привчила дитину до нашої традиційної церкви - так сталося. але стараюся спонукати його до християнських правил та звичаїв. думаю, він віри в якій хрещений - не змінить.

 

Справді? А ваші слова, що ні в кого віри нема не штамп? Чому саме пуперові слова штамп?

 

Головне - шоб не фанатики. Після розвалу срср багато колишніх атеїстів стало "святішими за папу". спілкування з ними спонукає повірити, що деякі люди точно від мавпи походять. Причому дійсно релігійні люди свою релігійність не виставляють напоказ.

 

Я так думаю,що заповнюючи анкету ми виказуємо свої бажання.а не впевненість.Бо скорше за все в сучасному суспільстві,де фактично відбувається розвал та руйнація традиційних родин і родинних взаємин,важко прогнозувати вибір навіть власної дитини. Єдине що можуть стверджувати батьки,так це те що воно будуть виховувати дитину в тій чи інший традиції,а от далі...там навіть мало буде залежати наскільки переконливо виховували.Але єдина відрада те, що процент атеїстичного виховання значно менший ніж раніше.

 

Тому що Пупер хвалиться вірою. Вра завжди є глибша, ніж ми думаємо, чи навіть уявляємо.

 

Я там раніше трохи описала випадок фанатизму.
Тяжко з такими людьми говорити. Як через стіну б'єшся.

Проте релігійні люди відрізняються від інших, їх одразу видно...

Ви сказали, що ні в кого нема віри, а не те, що зараз написали.
Менше з тим, мені байдуже.

 

ой-ой-ой.... байдуже....

 

Змістовно.

 

І що характерно, що вони уже в такому віці беруть безпосередню участь, -- співають!
Й гадаю, що ці дитячі "співи" у церкві є милими для Божого вуха.

 

А мій Дарко має почесну місію: пильнувати свічки і дзвонити на "достойно". Дитина з нетерпінням чекає тої недільної служби.
А от "Господи помилуй" співати не хоче, тільки "Lord have mercy".

Якщо ви про плачі, то за винятком проповідей.

 

Дай Боже йому здоров'ячка. Прийде час і "Господи помилуй" заспіває

Звичайно батьки заспокоюють дитину, але навіть цей дитячий плач робить церкву живішою й світлішою. Не раз доводилось чути, як самі священики про це кажуть, аби батьки брали дітей до церкви у самому ранньому віці.

 

Дітей виховуємо з загальнолюдських цінностях. Звичайно, що хотілося б, щоб вони стали християнами, як їх батьки чи діди. Але мені буде абсолютно всерівно, яку конкретно віру вони сповідуватимуть і чи сповідуватимуть якусь. Головне, щоб вони жили тими законами, які проповідує Господь.
Трохи не по християнськи, та ми надаємо перевагу практичному компоненту над теоретичним. Ясно, що ідеалом було б християни, що дійсно живуть тим, що сповідують. Над чим і працюєм.
А Церкву будуємо їм в серці, найперше, хоч і ходимо час від часу, то до католицької, то до уніатської, то до православної. Най відчують все, а вже після вони самі вирішать, в яку іти, і чи іти в якусь.

 

:
Дякую за настрій....