Якої віри будуть наші діти?

При чому тут страх? Вас до церкви з страху водили?

 

Ні, бо "я так сказав".
Причому дуже показовим було, що коли я почала сама ходити дуже часто (частіше від батьків), то мені зразу пустили шпильку: "а то що з тобою сталося, що раптом до церкви ходити почала?"

А ви як і чого водите?
А змушувати будете?

 

ну братньо, то й що. Я хіба з негативом кажу, що ЗУ переважно ГКЦ...просто, констатую.

 

Зачем заставлять ходить в церковь? Бог у нас в душе. Ходить - не ходить - личное дело каждого.

 

У цьому дописі так, у попередньому ні.

 

необовязково змушувати ходити. Ідеш сам і береш дитину. Звичайно, коли запитаєш: ну може підеш, чи не хочеться, даючи ще якісь варіанти, то може й не піти. Підсвідоме ходіння до церкви - набагато краще, ніж свідоме неходіння. Воно рано, чи пізно поселить й укріпить віру, якщо просто не ходити, то шансів мати віру дуже мало, душа черствіє, людина забуває.... яка тоді віра?

 

Роман, вы считаете, что вера и церковь - одно и тоже? Это совершенно разные вещи. Я редко хожу в церковь. Но у меня есть вера.

 

я думаю, що віра і церква - то можливо різні речі, але мені, старому, мало віриться, що є віра без церкви. Коли людина живе постійно своїми турботами, то вона легко й просто все забуває. Суєта і все. Заберіть неділі (відвідування церкви), свята, за пару поколінь залишиться традиція на кшалт народних танців, а поза тим нічого.
Віра може бути без релігії, але то є в ідеалі, а життя не ідеальне.....

У нас майже ні в кого нема віри... нажаль...

 

А у меня есть.
Нет веры? А кто ж тогда на вашей аве?

 

ті, в кого є віра.

 

Віра без обряду може й не дуже можлива, от обряд без Правдивої віри - ще й як.

Миху, ну є, неділі, свята, свячення предметів, води, пасок...
Воно теж іноді виглядає просто як концерт. А за кулісами нічого...

 

не сперечаюся.....

як для кого.

а ви знаєте, ЩО таке віра?

 

Я ж написала іноді.
Знаєте, не люблю святити паску в суботу. Беру в неділю.
І проповідь тоді нормально почую...
А в суботу - ніхто ж не слухає священика, тільки знимкуються, триндять, регочуть...
Спитайте їх, що отець казав...
Не скажуть. Зате перерахують всіх знайомих, яких по дорозі зустріли.
Сумний театр... На ходулях. Височенних ходулях, куди проповідь священника не долітає, лише спалахи фотоапаратів...

 

посвячення пасхи в суботу, чи в неділю не суттєво, хто як вважає і як кому зручно. То не є основне. А що до того, хто там в чому я не звертаю уваги. Може там, де я ходжу такого нема? Щоразу на Великдень ходжу у церкву Вознесіння, що біля Високого Замку... нормально там і проповіді дуже змістовні.

 

Ну, в мене парохія така. У гай на паску збираються всі, хто хочеш. Того й не люблю в суботу. То файно, що проповіді змістовні й ви їх чуєте. Я через те волію неділю. Теж можу почути змістовні проповіді. Інакше доводиться шикати на людей, аби змовкли трохи, то моїй мамі, то бабці, то свекрусі... Ет... Нема про що говорити.

 

Ходити до церкви треба у будь-якому випадку й дітей водити змаленьку, аби привикало.
А про ефект, не нам судити ..

 

А вот приучать детей как раз не обязательно. Хождение в церковь - личное дело каждого.

 

Я говорила про те, що цього ЗАМАЛО.
Обов'язок батьків таким благеньким вчинком не завершується.

Це коли вже дитина свідома.
Ви як це уявляєте? Тато з мамою в церкві, а 5-річна дитина вдома?

 

5-летний ещё почти ничего не понимает. Его берут, чтобы дома не оставлять. Я говорила про старших.