Якої віри будуть наші діти?

А если ваши дети как патриоты Украины захотят стать православными КП? Вы им не разрешите?

 

разрешу))) головне аби не МП)
до слова: мене у радянські часи хрестив піп православний, тим часом виріс я у католицькій сім"ї, родині та й у суспільстві зрештою.

 

В католической семье или униатской?

 

Греко-католицька церква формально виникла із проголошенням Берестейської унії в 1596 у Бересті. тому в уніатській)

 

вообще-то в Украине пол-страны православные. Если не больше. Исторически так сложилось. А, ну конечно, запад опять здесь в другой когорте.

 

Нет, просто християнство. Причем, в Украине всегда исторически было христианство разного разлива... Хотя, пожалуй, Христос очень бы удивился узнав что он в разные дни рождался и умирал...
А мне б храм православный, а скамеечки и орган - католические...

 

І чому прихожани УПЦ не патріоти, а з КП – патріоти? Патріотизм і релігія – трохи різні речі. А ставлення до КП у православних таке саме як у католиків до лефевристів і традиціоналістів... Розкол - він всюди розкол...
В свій час попав в галицьку родину, де намагались „загітувати” в католики (головне аби не в МП , як каже Wild gucul), лаючи і МП, і православ”я,обзиваючи москалем (хоча в моїй родині росіян нема, дарма що зі Сходу), в результаті в тому числі і такої „агітаці”, ми всі в УПЦ... Але з любов”ю до всіх католиків...

 

Він не здивувався б, бо і так все бачить.

гм.... невідомо просто хто від кого відколовся.... хто скільки шуб за це отримав і чому ніхто не говорить, що перенесення патрархії було анульовано.... якщо на все це закрити очі, то можна вам і повірити....

 

Так дати ж і так не є достовірними. Це символічне споминання.
І зараз би не 2008 мав бути, а десь +3-4 роки.

 

Ну я не говорила про УПЦ. Но вера - это дух нации. Если пол-Украины станет католиками, что можно сказать?

 

якщо говорити про дух нації і релігію, то цей дух має стосунок не до конфесій, а до традиції. І українцям є притаманною східна традиція. А отже православ'я і католицизм східного обряду. Тому навіть якби всяУкраїна стала греко-католицькою, на дух нації то не вплине

 

Якої віри будуть наші діти?
Викличу на себе "вогонь" , напевно , але скажу.
Що для мене це питання не стоїть. Моя відповідь однозначна - такої , як ми з жінкою.Тобто Християнської , Католицької.

Я люблю кухню і традиції народів світу, з розумінням відношуся до міжнаціональних , навіть міжрасових шлюбів....Поважаю інші Віри.
Але в питаннях своєї Віри - я консерват , навіть , якщо хочете -самодур.

P.S. Згадався давній смішний випадок.Колись в далекому 90му я був в Києві.
І по вулиці йде група молодих людей Кришнаїстів .Йдуть групою , співають : "Гарі-Гарі Крішна ..." і т.д.
Тут бомж , який мирно куняв на лавці (недалеко метро "Арсенал") зривається і до них:
- Эй , ребята , вы словяне?!!!
-Словяне , дядя , словяне! - вони йому відповідають.
-Да какие , вы словяне в п.....(ненормативна лексика)!Вы чурбаны какие - то!!!!!

 

Якщо обирати між сучасним християнством православним і католіцизмом, то мені більш до душі - друга. У місцевих православних попів замахи якихось хапуг( в кого " приёмный пункт металла ", в кого новомодні " запорожцы", і у всіх ряса тріщіть на пузі, а на лобі сало виступае під час служби).

 

віра не обов"язково мусить бути в рамках якоїсь релігії, вона мусить бути в душі

 

Я теж так вважаю. Як казав один системний адміністратор: "Бог один, але провайдери різні".

 

І що ви вкладаєте у слово віра в цьому реченні?
Розкажіть про те, ЯК вчите віри. Цікаво.

Чомусь мене зовсім не здивувало, що за такий допис + поставив лише мих.
Прошу пана, ви не вчите дітей бути християнами, ви просто даєте їм обрядовість, якої вони розуміти не будуть, а якщо вони будуть до церкви лише тому, що вас бояться, то це взагалі сумно...
Я вважаю, що обов'язком батьків є навчити любити.

То як для кого.
Для деяких греко-католиків між словами українець і греко-католик можна ставити =.
На жаль.

Рибко, історична віра українців язичнецтво, багатобожжя.
Конфесію християнства люди мають право самі собі обрати.

Можна, ще й як можна.
Ті, хто слідує обряду, не маючи віри, поклоняються золотому теляті. І, на жаль, таких дуже багато. Моя думка, що це спричинено саме неправильним християнським вихованням.
Ті, хто не читають Біблію, моляться на самоті, просто водять дітей до церкви й самі не займаються катехизацією, вчать егоїзму, бо не мають, не будують домашньої церкви.
Аби християнство було цілісним ми повинні мати 3 храми:
- тіло, як храм духа, тобто ми самі
- домашня церква
- церква, як спільнота людей, але спільнота саме, а не група острівків в одному приміщенні
Нераз у церкві відчуваєш, які люди напружені, настовбурчені, вони можуть вибухнути, якщо їх ненароком зачепити. Звідки така озлобленість? Бо обрядовці, що просто ходять до церкви, стабільно, як кажуть отці старої школи на проповідях, щонеділі й свята, дуже часто є ближчі до буддизму: я приходжу до церкви побути в нірвані, послухати гарний спів, відірватися від світу, побути в красі, гарно почутися. Відти й агресія, коли зачеплять.
Чого вчиться дитина, яка не має домашньої церкви? Що Бог є лише в церкві. Якщо з дитиною не молитися вдома, якщо не говорити про Бога, якщо не брати дитину до церкву з раннього віку, ДУЖЕ раннього віку, якщо не читати їй Біблію, вчити про Христа, говорити про дари Божі та благословіння в своєму житті, дитина не знатиме, що Бог є з нею всюди. Дитина ходитиме до Бога в гості, в церкву, а поза церквою вона просто житиме як всі, як інші обрядовці, що нічим не відрізняються від невіруючих людей, окрім того, де перебувають у неділю вранці.

Батьки мають показати своїм прикладом, що Бог, віра в Нього - це природнє, цього не треба встидатися, бо велике щастя й привілей - отримати дар віри.

Чому батьки не можуть дати віри? Бо батьки занадто близько, діти бачать батьків хворими, заспаними, бачать їхні помилки... І нічого в тому поганого, це навіть плюс, якщо батьки вміють не боятися бути звичайними людьми. Обов'язком батьків є не дати віру, а привести дитину до доброго духівника.

Крім того, скільки би хто не старався, не бився, аби дати комусь віру, все одно це зустріч двох осіб - людини з Богом.

Опишу ще приклад однієї жінки. Вона була греко-католичкою, яка справно ходила до церкви. Її донька взяла шлюб у греко-католицькій церкві, але переїхавши до Львова, познайомилася з християнами-євангелістами. Вони обоє з чоловіком почали ходити до тієї церкви. І тут мама, яка ніколи не дбала про віру дітей, раптом стала дуже віруючою. Вона записалася до філії Люблінського католицького університету, почала ходити до церкви мало не щодня, приїжджала до Львова, вишукувала свою доньку по таборах, куди вона їздила з друзями із церкви, тягала дівчину за волосся, плювала на пастора, молодіжних лідерів...
Коли вона довідалася, що її донька має нових друзів і сусідів, які є греко-католиками й товаришують з її донькою, вона раптом вирішила, що вони мають навертати її доньку із тієї церкви до УГКЦ. Коли їй говорили, що це не секта, вона не вірила, коли їй цитували Біблію, казала, що сектанти. Ну так, лише сектанти читають Біблію і ще й цитують її. Вона навіть ходила до ректора Українського католицького університету з претензіями, що його викладач, який є сусідом її доньки, не навертає її доньку в УГКЦ. Ректор потім дзвонив і випитував, що то за така особа і чого їй треба, що за ситуація взагалі...
Отака історія про те, як мама навертала дітей до віри.
Питання, чому вона до того нічого не робила? Та зрештою, те, що робила після, теж до християнства не має відношення.
А взагалі, квіткою цієї гілки я би вважала ось ці слова

 

Ліля, чому поставили мінус на оце? я ж не керую статистикою та чужими душами. То не мені мінуса, виходе, а всім тим, хто не католицької віри західної? чи що.

 

ну поки що я дітей не вчу, бо не маю їх. але як воно складеться у майбутньому - невідомо нікому. я, наприклад, надіюся, що буде якраз так як Ви кажете. є ще час навчитися так, як треба. окрім того, на мою непрофесійну думку (бо так аби дуже грунтовно те питання не вивчав), за логікою речей обрядовість, мабуть, є невідємною складовою віри. і діти спостерігаючи за усіма традиціями, обрадами вчаться. вчаться любові, поваги, до Бога, до Церкви, до батьків тощо.

 

навіть якщо водити до церкви - то вже крок до віри, чи на катихизацію.....

 

Мені не сподобалося ваше пересмикування у словах "а, ну конечно..."
Ні, на Сході й Центрі теж є римо-католики та греко-католики. Небагато, але все-таки є. Чи на ЗУ немає православних?
Якби не останнє речення, я би мінуса не ставила. Ви ж така ніби привітня та братньо налаштована...

Дай Боже, аби не до золотого теляти.
Не треба мінімум робити, бо мінімум отримаєте.
Водити, казати - це не приклад. Приклад - показати треба, що ВІРИШ, любиш, а не, що обов'язок зі страху невідомо перед чим.

Із проповідей священиків (писані в неті теж можна знайти) можу сказати, що якщо людина приходить до церкви через обряд, вона може й не знайти правдивої віри, вона може застрягнути власне на рівні "християнського буддизму". Якщо ж людина прийде до церкви через іншу людину, через приклад віри іншої людини, то отримає дуже багато! Загалом є два варіянти навернення: інша особа, сам Христос (читання Біблії наприклад). Через обряд тяжко, бо він є додатком. Перше віра виникла, вже потім обряд. Тому навпаки тяжко...