Якої віри будуть наші діти?

Ситуація ускладнюється і через те що в католицьких храмах застосовують латинську мову у православних МП- старослоявняську. Тому люди здебільшого не роуміють що відбувається.
Попробуйте поставити дослід- підчас проповіді священника в Біблії перевіряйте цитати які він наводить - поспостерігайте як на вас дивитимуться прихожани

 

Якого року видання та книжка з якої ви почерпнули цю інформацію? Католицька Церква з 1962 року не використовує латину в Літургії. Вийнятками є, якщо священики різних національностей (напр. на прощі чи міжнородній зустрічі, конгресі), для того, щоб священики могли правити. а миряни брати участь в однаковій мірі.

Це не слабкість Церкви - це окремі отці видать деякі легції "прогулювали".
Цінність літургії в тому, що вона єднає всіх Божим Словом і Причастям. А якщо людина замість слухати, вникати - бурмотить вервицю чи читає молитовник, то яка тоді користь від цього? Ані Євангелія не чула, ані на вервиці зосереджено не помолилась. Бо Літургія, то є спільна молитва, а вервичка чи молитви з молитовника індивідуальна, приватна і вимагає окремо призначеного часу, а не бубніння на "автоматі".

Хто потребує, той користується - це різні речі. Ви ж розумієте? Тому не "передьоргуйте". Не пасує.

А навіщо це? Справити враження? Переконатись у чомусь? Яку мету мало би переслідувати оте "водіння пальцем"?

 

тобто в однаковій мірі нічого не розуміли. А що було до 1962 року?

 

Чи не помильними були ті, що ці лекції писали?

 

Сергію, Ви повторюєтеся. Ми це вже обговорювали. І Вам дали вичерпну відповідь - можете перевіряти що завгодно і скільки завгодно.

 

Ви знаєте, колись латина була обов"язковим предметом у всіх школах різних рівнів. То не було проблемою. Літургію на латині всі розуміли, бо цього вчили на катехизах. А щодо "однаково нерозуміли" - якщо людина знає літургію рідною мовою і знає, що за чим іде, то зорієнтуватись по-латині зможе дуже легко. А проповіді завжди рідною, або з перекладом (при потребі, про що я вже згадувал).

Ще раз і українською - ????

 

Висловлюся доступніше - чи можна вважати за істинні ті твердження, які подаються під час навчання в семінарії.

 

На площі закидають камінням жінку, яка провинилась. Підходить Ісус до неї, заслонив і каже: "Вчіться прощати. І нехай кине в мене камінь той, хто сам без гріха". Все стихло, раптом із-за спин натовпу над головами пролітає булижник і падає біля ніг Ісуса. Ісус повертається в ту сторону і промовляє:"Мамо, ну скільки раз просити щоб ти не втручалася в мої справи..."

 

Хто хотів, розумів, Сергію. І до 1962 року і після. Бо для розуміння суті християнства необхідно бути обізнаним хоча б з єв. Івана 3,16 - Бо так бо Бог полюбив світ, що віддав сина свого однородженого, щоб всякий хто вірує в нього не загинув а мав життя вічне. Люди знали що для християнського життя неохідно мати віру і любов (до Бога і ближнього).
Що з того, що багато релігійних груп - єретиків перекрутили слово Боже до невпізнання? Чи може таке "знання" і "розуміння" приблизити людей до Бога чи врятувати їх від суду???

 

Як на мене, то і католицизм, і православ'я теж немало перекручують слово Боже і додають купу "отсебятины" і власного розуміння його значення.
Тоді

Обидві гілки християнства відрізняються між собою. І кого запишемо у пропащі душі - православних чи католиків? Хто більш "правильний"?

 

Вони не перекручували, а трактували на своє розуміння і згідно своїх переконань, так само, як і трактували Отці Церкви свого часу, з точки зору яких вони є єретикам.