яких слів бракує в українській мові?

Saszko. Якщо ми відкинемо усі слова неукраїнського походження - що залишеться в сухому (перепрошую за тавтологію)залишку?

 

Хулігане, так, допитливий це ок. Але чомусь людині це слово не підходить. Я так розумію людина з російського середовища і їй треба, шоб кожне слово її рідної мови конче мало абсолютний відповідник в освоюваній нею тепер українській. Сумнівний підхід. Далі. Запропонували полонізм цікавський (ciekawski) і я подумав — якшо можна вживати полонізм цікавський, то чо не можна росизм любопитний? Змалку вживав це слово, як і всі в моєму українському середовищі. Хех, тіки шо подумав: любопитний очевидно не від любит пытать, а від любить питати Чому ж не ок?

Ісо, та не треба відкидати запозичення. Але якшо цікавський, то і любопитний

 

Цікавський, як виявилося, вживалося як в літературній галицькій мові, так і поза Галичиною. Знайшов у Боргардта (Остання ніч Гекати)
А що Ви можете сказати про любопитний, окрім як русизм?

Може бути цікаво:
Про галицьку говірку за філіжанкою кави: зустріч із Любов'ю Панчишин

 

кацап насаджує тут свої слова

 

А, не завжди таке буває. Он, в чукчів чи ескімосів є кілька десятків слів, які означають різні види снігу. А і в нас і в російській одне слово - сніг.

Бо їм то життєво необхідно - з першого ж слова зразу розуміти про який сніг йдеться. А нам то якось майже фіолетово.

Так і з іншими словами в різних мовах.

 

Ну, це відомо, шо полонізми пишучими людьми сприймаються на ура, а росизми тавруються. Але об'єктивно між цікавський і любопитний різниці нема. Бо ж це шо виходить — попало слово в літературу — можна вживати, не попало — не можна. В такому разі — від кого залежимо? Чому мусимо керуватися смаками літераторів? Говоримо про живу мову чи про книжну?
От ви дали линк на текст про галицьку говірку (насправді єдиної галицької говірки не існує, в Галичині побутують різні говірки). Галицькі говірки, якшо керуватися смаками літераторів і літредакторів, це неправильна мова. Відмовлятися від них? Дехто так і робить, а тих, хто тримається рідного, називає рагулями. Але це не ок. Про любопитний я можу сказати, шо його широко вживають українці і воно має прийнятний український вигляд (як і цікавський).

 

Тебе схвилювало слово чо в значенні чому? То який ти українець після цього? Який ти галичанин? Признавайся, в якому віці українську почав освоювати? Яка мова твого середовища?
До того ж в російській мові слова чо (чё) в значенні почему нема. В російській чё означає что. При цьому в українській чо в значенні шо не вживається.
Ти раз за разом видаєш свою дурість. Не варто. Мовчи ліпше.

 

рівень освіченості яких є невисокий.

Слово "любопитний" - то є чистої води русизм і в українській мові його бути не повинно!!!

 

Я знаю ще одно - пороша

 

Це вже більш природне явище, ніж різновид снігу. І, таки кацапське то слово, а не наше.

 

Пороша, ші, ж. Первый снѣгъ. Грин. ІІІ. 341. По двору, по двору да пороша упала; а на тій пороші сліди хороші. Мет. 232. Ум. Порошенька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 354.

зі

ПОРО́ША, і, ж. Пухкий сніг, перев. перший або який щойно випав. Старший староста і каже: — ..Раз, дома, у нашій землі, випала пороша… (Кв.-Осн., II, 1956, 56); За вікнами свистів і сипав сніговою порошею в шибки вітер (Шиян, Баланда, 1957, 18); * Образно. На травах від яблунь рожева пороша (Воронько, Славен мир, 1950, 116); Був П’ятаков рудуватий з порошею сивизни (Смолич, Мир.., 1958, 317); *У порівн. Далекий зоряний цвіт сіється і сіється порошею на засніжене село (Стельмах, І, 1962, 274).

 

Я розумію, шо то є чистої води росизм, але доведіть, чому в українській мові його бути не повинно? Чому цікавський ок? От ви галичанин, галичани мають до фраса полонізмів у мові, українська взагалі дуже полонізована, але в галичан того більше, ніж у східняків. То, може, варто вам почистити свою мову? Яке право мають полонізми бути в українській мові?

 

бо євроспрямованість

 

Ну, тут дійсно хіба шо посміятись можна

 

Де я таке писав? Те придумане Вами слово - то щось на кшталт того, тут є тема "Давайте називати росію єб*івушкою")))))))))

Теж собі хтось слово придумав)))

 

А, не писали... Тоді перепрошаю
Але як тоді бути? І без любопитний, і навіть без цікавський? Просто допитливий?

Щодо "придумали" — ви неуважно читали дискусію. Ніхто нічого не придумав. Цікавський вживане слово.

 

Я взагалі не розумію, навіщо щось вигадувати?! Любопытный російською перекладається як допитливий українською - і досить.
А той, хто хоче пристосувати українську до російської, аби тільки звично було - іде рівненько і швиденько лісом.
Підіть, німцям скажіть, що вам не подобаються їх слова і як їх вимовляти, тому вигадаєте їм інші, на російську схожі і подивитесь, як Вам то вдасться

 

Не йшлося про вигадування. Йшлося про нормальне ставлення до існуючих слів. Обговорювані слова вживані українцями.

Ваші слова про німців, якшо чесно, викликають неприємне відчуття ніби ви хочете образити. Хто тут "німець" і хто "той, шо вигадує німцям слова схожі на російські"? Проглядається поганий натяк, який я не подарую, якшо виявиться, шо той натяк дійсно має місце.

 

Saszko, у Вас шалена каша в голові

Не зовсім. Але маєте рацію, в нас більша різноманітність у позначенні явища: хуртовина, хурделиця, завірюха, заметіль, буран... А як сніг - крупа. крупка. А інше і не приходитиь в голову

Не досить Допитливий ближче любознательний. А любопитний - це трохи інше.

Цікаво, цікаво...