яких слів бракує в українській мові?

Нє, ну не ЛОЛ?
Слова любопитний в українській мові бути не повинно!!!!!!1!1!
Але слово нагліти це споконвічне питомо українське слово!

 

Там про етимологію нічого не сказано. Тобто, звідки походить. Я думаю, що від слова "це". Цікавитися - часто вживати слово "це". Що це? А що це? Малі діти часто цікавляться всим підряд. Мене залишали у сусідської бабусі, коли мені було років три, бо і моя мама і моя бабуся (якій тоді ще не було 50-ти) ходили в колгосп на роботу.
Так я свою "няньку" задовбував своїми запитаннями. Увечері, коли мене мої забирали, жалівся: "А баба Маха каже - іди собі бісумбатькові!". Маха - Марфа, а бісумбатькові так і дорослі говорять, маючи на увазі "іди собі до бісового батька".
Можливо, що було "цекати", "цікати", "цікавити" (з наголосом на і) - часто вживати "це".
Але на незаперечність не претендую.

 

А я таке знайшов
"Це у нас західнослов’янське запозичення. Від ciekać «тікати». Спершу цікавий — «спритний, жвавий». Вже Беринда (1627) перекладає церковнослов’янське любопытный «цякавый»."

 

А от це цікаво. Я тепер після Ваших слів теж подумав, що слово "пытать" має в російській дуже сумнівний підтекст. А українське "питати" означає "ставити запитання" і жодного негативного забарвлення в собі не несе.
Крім того, в російській слово "пытать" у розумінні "спрашивать" також вживається, але вважається застарілим, у більшості подібних випадків це означає, що колись вживалося предками нинішніх українців.
Высоцький:
"Тут давай его пытать я:
Опасаюсь - маху дам.
Как проверить? Лезть под платье?
Так схлопочешь по мордам."

Приклад "застарілого" слова "Ну, коли любо" (в російській замість если)
Зарабатывает гроши (зарабатывает копейки). Пишет свои вирши (плохие стихи) і так далі.

 

А от і не одне.
"Сипала пороша.
Дід бабу полюбив,
Бо була хороша". (із пісні)

 

Пороше може це є різновидність опадів як і сніг,град

 

Ви ще скажіть, що Порошенко - кацап

 

Порошенко син Пороші

 

Досить закономірно, що в російській багато слів з українським корінням, бо нарєчіє...

 

А цікаво, як бути із тими, хто пише про українську мову як фахівець?

ukrajinskamova.org.ua/sklad-najmensha-vymovna-odynytsya/

Дивимось у Грінченка:

hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/33603-obydva.html#show_point
Котляревський (мабуть тому, що із Слобожанщини) вважав, що слово "обидва" існує і може вживатися до живих істот.

 

Слово "наглий" в українській мові означає "передчасний", "раптовий". Наглою буває смерть.
А людина буває лише нахабною. Є слово "нахаба", але немає слова "наглєц", "нагліц" чи ще якось.

 

Божечко, це ж смішно
Йшлося про чоловіка і жінку, тому не можна було написати "обидва". Батьки це ж не двоє чоловіків, а чоловік і жінка.

 

Лол у тому, шо Манур писав, шо слова любопитний в українській не може бути ні в якім разі, а сам ужив слово нагліти.

 

Ніхто не досконалий(((

Головне, і я це часто кажу знайомим, щоб ми не ображалися на те, що хтось інший нас поправляє, а бали до уваги ці зауваження. В такому випадку ми будемо потроху наближатися до досконалості (хоча на 100% до неї й не дійдемо)))

 

Йшося про двох людей.
Можливо, що в діалектах, які ближче до польської чи чеської, є різниця між "обидва" і "обоє".
Але в сучасній українській це не проглядається.
В чеській мові є окремі слова, коли потрібно сказати про двох чоловічого роду, двох - жіночого, двох - середнього, або змішаного. Я - не в курсі в деталях.
Звичайно, в пісні говориться "ми такі паровані - обоє чорнявенькі". Тобто, мається на увазі "він і вона". В російській "оба" - якщо про чоловіків, "обе" - якщо про жінок. Якщо про чоловіка і жінку, то, здається, "оба".
Не виключено, що на одному кінці України можуть казати "обидва", а на іншому "обидва" буде різати вухо.
Але якщо одному подобається "наглий" замість "нахабний", то цілком логічно допустити, що одному (одній) більше до душі "обидва", хоча і "обоє" не заперечується.

Одним словом, "обоє рябоє". Тільки у доброму розумінні.

 

Клас! Майстерний нокаут!
Я взахваті!

 

Як можна не ображатися, коли тебе поправляють, коли ти говориш рідною мовою? Поправляти можна іноземця, дитину, але не дорослого нейтив спікера.

 

В нас буде Двоє, обоє, або обидвоє

 

Нічого подібного. Скрізь якшо йдеться про чоловіка і жінку "обидва" не підходить.

 

Мені, наприклад, ріже вухо слово "рахую" в розумінні "вважаю" (кажуть "я рахую"). Але я з цим мирюсь, оскільки люди звикли казати так. Я бачу у цьому певний колорит"

Так само як і слово "вистарчати" замість "вистачати" - бути достатнім.
Є, хай собі і буде.
Моя знайома, вчителька української, вже на пенсії, казала, що пишуться цілі трактати про те, яке слово "більш українське": коло чи біля. Коло моря, чи біля моря?