Якими мовами володіють (будуть володіти) Ваші діти?

Я з Вами згідний повністю і хамів не люблю, звідки вони б не приходили.
Але я не люблю і того ґрунту, який дозволяє їм проростати.
Памятаю 18 років тому по приїзді до Австралії я вчився на англійських курсах. Зі мною вчились імміґранти з Польщі, Чехословачини(тоді), Угорщини, Югославії.
Запитали - хто може розмовляти російською. Фразу видушив тільки Ласло з Угорщини - здраствуйтє таваріщ учітєльніца. На цьому його російська закінчилась. Інші і того щастя не мали. Виявилось, що вони вивчали російську з 1-го по 11 класи. Я запитав, чому ж не вивчили. Всі відповіли, тому що колоніальна мова примушувалася силою. І не хотіли вчити з принципу.
А в нас? Німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть...

 

Ну так отож. Якби всі так....

 

Если ВСЕ ТАК, то как Украина будет вести внешнюю международную политику?

Петя, но ведь я ПРАВИЛЬНО ответил?
НЕТ?

 

Так точно таварищ Полковник!

 

А ви поспробуйте десь в Рязані поговорити на української. Вас зрозуміють? А на англійської? Але ж ведуть собі міжнародну політику. І французи собі ведуть. Говорити виключно своєю мовою на своєї землі не означає не знати других мов.

 

Агов!
Панове небайдужі!
Просю в гілку для небайдужих!
Чи прутиком заганяти?

 

Україномовні батьки/російськомовні діти

Цікаву ситуацію спостерігаю останніми роками - наші, умовно кажучи, батьки не русифікувалися при радянській владі (мова йде переважно про мешканців Центральної України і Києва), а їхні діти і онуки вже стали чисто російськомовними за незалежної України!

Така тенденція спостерігається як серед простих громадян так і серед тих, хто на більш вищих соціальних щаблях - інтелігентів, науковців. Діти великих українських патріотів - Ющенка, Тимошенко, Литвина - російськомовні в побуті!

Сцена спілкування орусілого нащадка з мамою і бабусею викликає в мене в голові образ Тараса Бульби, що стріляє в Андрія.

 

У мого чоловіка - україномовний батько (він говорить і українською, і російською, коли як. Більш українською), а мати - росіянка (народилася в Росії) - говорить тільки російською.

Чоловік спілкується переважно російською. Його брат - теж.

 

Тут має повне право. А якщо батьки-діди поголовно україномовні?

 

У чоловіка є двоюрідні брат і сестра - у них 100% україномовні батьки. Так вони розмовляють, коли як: коли українською, коли російською.
Але їм, звичайно, легше говорити українською.

 

У мене україномовні батьки,але ми з сестрою більше говоримо російською, нам так легше.мабуть сказується "важке дитинство" дитсадок і школа -тільки російською.Альтернативи не було на той час.

 

Ющенко і Литвин - вихідці з села. Їхні чада - кияни. Київ - місто російськомовне. Якби в нас існувала сильна національна культура (наука, література, кінематограф, "естрада" і решта), то для українців у Києві був би надійний грунт розвиватися особисто як українцям, а не прищеплюватись до чужої культури. Ми не самодостатні в цьому плані, тому тягнемось до кращого і сильнішого - російського.
А Тимошенко сама російськомовна у побуті. Вона ж з Дніпра.

 

Проте - не все так погано. Вона ж вивчила..і пропагувала...

 

Мені весь час не вистачає в українській мові російського слова "бред" щоб це охарактеризувати. Як можна оце читати і одночасно слухати по телевізору чергового ригіАнала, який верещить про дискримінацію всього російського? :ireful:

 

Було таке - страна чудес...

 

Зараз у школах Львова

(загальноосвітній і музичній, куди я вожу свою дочку)

досить часто спостерігаю таке: з дітьми спілкуються російськомовні батьки, бабусі-дідусі російською, а діти відповідають українською. Це напевно тому, що для батьків визначальним зараз є рівень школи, а мова викладання на другому місці, і дуже часто російськомовні батьки свідомо віддають дітей в українські школи. В деяких українських школах є як друга іноземна - російська (напр. один урок в тиждень для 5кл)

 

Так, таке в Києві теж спостерігається.

Це ще не все, ще є нова фішка: для маленьких дітей - україномовна няня.

Одна моя російськомовна подруга спеціально шукала няню, яка правильно говорить українською. Запитала я у подруги, навіщо? Вона каже, щоб коли дитина до школи піде, щоб було легше. Її дитина (3,5 роки) зараз тільки українською говорить, тому що основний час проводить з нянею.

 

Не можна жити у Києві окремо від української культури, незалежно від того, якою мовою розмовляєш, російською чи українською. Культура це набагато більше ніж мова, якою користуєшся у побуті. Це музика, це книги, це люди і їх ставлення до життя, це природа і те як ти її відчуваєш. Якщо у Києві переважає не українська культура, то яка?

 

Все залежить від того, в якому середовищі виросла людина. Якщо друзі були російськомовні, то вона може стати російськомовною. І нічого тут дивного немає.

Я теж російськомовна, але в українській школі мені не було важко. Бо з батьками читала українські книжки, слухала передачі. А інші учні, в яких батьки були україномовні, говорили суржиком. Так що все відносно.