Які саме реформи потрібні Україні?

В холодних квартирах разом з маленькими дітьми, під акомпонемент інформаційних помий, міліони українців з жахом дожидаються нового курсу долара на міжбанку, чергової виплати кредиту за квартиру і машину, а найнещасливіші "ждуть-не дождуться" в гості колекторів і оцінювачів майна.
Так, в кредитних муках, умирає українська мрія про то як, кожний, хто уміє і хоче працювати, здатний досягти достатку і жити по-людськи – в своїй квартирі, їздить на своїй машині, мати різноманітне і якісне дозвілля, а відпустку і Новий рік проводити в Туреччині і Карпатах.
Міліони людей повірили, що вони можуть жити по-людськи покладаючись тільки на себе, "забивши" на державу, яка, в свою чергу, давно "забила" на них.
Втім, ні, держава "забила" на своїх громадян тільки в том, що стосується її зобов’язань перед ними, але використовувала і використовує будь-яку можливість, аби видоїти останні соки із них.
В цьому немає нічого дивного.
Державу давно контролює декілька десятків олігархічних сімей. В 2004 році вони переписали Конституцію України під себе. Навмисно вони розділилися на синіх, оранжевих, білих і сіро-буро-малинових. Так простіше управляти народом - принцип "розділяй і володарюй " ніхто не відміняв.
Через це в Україні ще багато людей, які вірять, що між віктором януковичем і юлею тимошенко є якась різниця. Тоді коли різниця така же, як між Coca-cola і Pepsi-cola, а суть – синтетика.
Таке ж "покоління pepsi" зараз у владі в Україні. Таке ж удаване і таке ж синтетичне, а суть його дій одна – грабіж країни і народу.
Влада ними розглядається як спосіб дерибану всього і вся. Народ - як бидло, яке можна нагинати до нескінченності.
Всі 17 років упирі грабували країну, розказуючи казки про "бідну Україну". Але хіба можна 17 років грабувати бідну країну? Неможна.
Через казки про бідну країну, вони прикривали ту жахливу нерівність, яка із нізвідки виросла в вигляді великих і малих "Конча-Засп" по всій Україні. Вони крали, а ми умирали.
Тільки вдумайтеся – без війни населення України скоротилося на 6 міліонів людей! Ми впереді всієї планети по темпах вимирання населення і західні дослідники уже називають Україну країною "мальтузіанського пекла".
Хіба ми хочемо померти? Ні. Ми хочемо жити. Ми навіть занадто любимо життя. Хочемо народжувати дітей. Мріємо про сильну і красиву країну, з якою будуть рахуватися сусіди і не тільки вони.
Хіба ми барани? Ні.
Багато з нас без зв’язків, чиєї-небудь підтримки, побудували свою маленьку успішну Україну. Без підтримки держави утримують родичів. Наперекір державі дають добру освіту своїм дітям.
Ми взагалі живемо наперекір цій країні. 70%(!) українців надіються тільки на свої сили!
Хіба ми не бачимо, куди вони ведуть країну? Бачимо і навіть дуже добре.
Та й тяжко не побачити, коли черговий мажор-убивця уникає суду. Коли суддя хвалиться, що є така традиція – "засівати міліонами" свою посаду. Коли в Холодоморі мерзне добра половина країни, а друга половина із жахом чекає звільнення.
Чому ж ми ідемо як барани за ними, якщо ми точно знаємо, що ми не барани?
Скільки ми будемо ще мириться с цією мерзотою, яка через свої мас-медіа навязує нам роздор, страх і безсилля?
Кожний день нам внушають, що "все пропало і нічого змінити неможливо". Що ми маємо змиритися і… платити!
Платити за спекулятивні витівки нацбанківскої банди стельмаха, полошенка і Ко! 
Платити банкам, які піднімають відсоткові ставки, коли долар падає, коли євро піднімається, коли обвалюється ціна на нафту або коли у банкіра просто виникло свербіння в лівій півкулі. 
Платити за великі і малі прориви юлі тимошенко. 
Платити за апетити олигархів януковича. 
Платити за хворі фантазії віктора андрійовича ющенка. 
Платити даїшникам. Платити пожежникам. Платити бандитам. 
Платити придурочним мерам. 
Платити МВФ. 
Платити Росії. 
Платити за відсутність тепла і води. За дурну зовнішню і внутрішню політику. 
Накінець, платити за імітацію того, чого насправді уже давно не існує в реальності – ДЕРЖАВИ!
Вони самі признають (і брешуть, як завжди, применшуючи), що секунда діяльності Кабміна коштує 60 докризових корупційних гривень. 3 тисячі 600 гривень - хвилина. 216 тисяч 000 – година. 5 міліонів 184 тисячі – доба.
І так рік за роком іде перекачування вічнозелених гривень із наших кишень в їх… Ми платимо податки, а вони купують "Бентлі".
Нееквівалентний обмін якийсь. Нераціональний.
Ми їм 13% прибуткового податку, вони нам інфляцію. Ми їм ПДВ, вони 100% ріст курсу долара!
Вони забули, що ми наймаємо, а не вони нас. Раз вони забули, прийшов час нагадати.
Ще краще прибрати їх з дороги, поки вони не убили всіх нас остаточно.
Для цього нам потрібна друге держава. Котра буде нашою і стане діяти в наших інтересах. Яка буде прислухатися до нас і десять раз думати, раніше чим піднімати курс гривні. Котра буде допомагати, а не мішати. Творити, а не руйнувати.
Нам потрібна держава життя, а не смерті. Де діти будуть учитися тому, як будувати майбутнє, а не ридати над безнадійним минулим. Де будуть святкувати перемоги, а не поразки.
Ми можемо і повинні захиститися іншими формами протесту. Він може виразитися по-різному - страйки, блокування і так далі, зокрема, якщо цього вимагають обставини, із застосуванням насильства.
Звичайно ж, нам з ранку до вечора забивають в голову, що українці "не такі", що компроміс є краща форма співіснування. Але ці панове лукавлять! Яке може бути співіснування там, де одна сторона має все, а іншим залишають погано пахнучі недоїдки?
Нас їдять, а ми волаємо до їх розсудливості! Не їжте нас, будь ласка, не піднімайте долар, ми ж жити хочемо, у нас дітки, а нам у відповідь - терпіть, лохи, платіть і вам відплатиться…
Ну, ні! Не можна волати до розсудливості Людоїда, звертаючись до його людських якостей - їх у нього просто немає!
Він вас не почує, тому що у нього інша система цінностей. Ваш біль - це його радість. Ваша радість - це його біль.
Для вас падіння курсу гривні - це трагедія, для банкіра - це ще 50% прибули на порожньому місці. Нас взагалі розглядають в контексті оптимізації їх витрат-доходів.
Тому, раз стукатися до них марно, то, значить, потрібно діяти. Так, це вимагає зусиль і навіть ризику, але альтернативи немає - або дія, або нескінченна коаліціада до двох годин ночі.
Не хочете дивитися? Відключать газ, а за одне і воду з електрикою. Комунальні катастрофи - обов'язкова складова їх мегашоу.

З чого почати і що робити?
Починати потрібно з простого. Перш за все, ми повинні почути один одного.
Безсилля і невіра породжується самотою. Людина - істота соціальне і вимагає колективних дій. Саме завдяки колективу ми перетворилися на людину.
Наступив час пригадати, що людина людині - друг, товариш і брат. Ми повинні зробити перший крок, щоб вийти із стану дезорганізації і апатії.
Для цього ми повинні зробити одну просту дію. Назвемо її "ДІСТАЛИ!".
Для нас це буде перший крок до нового життя. Цей крок ми повинні використовувати для того, щоб зорганізуваться. Така велика акція вимагає довіри з боку досконалих незнайомих людей. Адже відсутність довіри є саме те, від чого наша держава опинилося на краю загибелі.
Природно, на цьому все не закінчиться, а тільки почнеться.
Власті мріють, щоб протести почалися навесні. У цьому є своя страшна логіка. До березня-квітня дві третини боржників по важких кредитах опиняться неплатоспроможними по своїх кредитах. У них спробують забрати майно, заздалегідь промивши мізки цинічною пропагандою, погрозами колекторів і просто бандитським рекетом.
Сотні тисяч людей викинуть на вулиці з роботи, і вони чіплятимуться за будь-яку копійку, аби тільки нагодувати свої сім'ї. Ось вона, ласа здобич, для нових майданомейкерів.
Тому, затягувати з моментом акцій протесту не можна. Кожен втрачений день, ослабляє нас, оскільки у нас менше запасу міцності, чим у зграї олігархів з їх мільярдами.
Потрібно починати давити їх тут і зараз. Як мінімум одну акцію протесту потрібно провести перед Новим роком. Для цього потрібно створювати Комітети Опору по всій Україні.
Вони повинні займатися організацією захисту наших інтересів по самих різних напрямах - починаючи від іпотеки і невиплат по кредитах і закінчуючи організацією самооборони у разі потреби.
Підсумком цієї боротьби повинна бути поява груп контреліти. Вона сформує принципи нової української держави. Контреліта не повинна бути причетна до ганебного правлячого режиму у всіх його синіх і оранжевих проявах.
Її головний принцип - ніяких компромісів з правлячою "елітою". Будь-який компроміс з ними буде формою продовження агонії держави і в умовах, що склалися, приведе до її загибелі.
У ідеалі, контреліта повинна буде створити партію, яка сконцентрує протестний потенціал на собі. У гіршому разі, це буде декілька партій, які з різних флангів розриватимуть напівдохле тіло Другої напівреспубліки. У боротьбі, що розвернулася між ними, і народиться новий політичний режим.
У цій боротьбі ми можемо виграти, а можемо і програти. Природно, ніхто нам не дасть гарантію перемоги, та і сам пошук гарантій є виправдання свого страху перед змінами.
Та все ж будь-яка спроба вирватися з нинішньої сраки виглядає приоритетніше, чим безвольне мазохістське споглядання як рушиться те, що нам дороге.
Врешті-решт, доля, будучи жінкою, любить сильних і відчайдушних, але для того, щоб завоювати її приязнь потрібно діяти.

 

хочеш змінити світ, зміни себе.

 

"Щоб світ (Україна) став кращий треба щоб всі добрі люди зібрались і повбивали усіх злих" (с)

 

Коли слово розходиться з ділом, нам ніяка реформа життя на краще не змінить.

 

Опять у вас пепел в сердце булькает...
Есть пословица:
"если вам через время не стыдно за свой выбор, значит вы на выборы не ходили и не голосовали"

 

Ну это 100%.
И ещё - у нас, в принципе, нормальные законы. Конституция одна из лучших в мире. Реформы не так и необходимы, если эти законы выполнять. Со мной могут поспорить, что мол нужно судебную реформу, налоговую. Я сам двумя руками. Но только с условием, что всё это будут делать профессионалы, а не политиканы. И опять-таки, если мы все будем исполнять уже написанные законы, то жить нам будет гораздо-прегораздо легче и лучше. Т. е. главный враг у нас сегодня - коррупция и неуплата налогов. Демократизация общества должна рано или поздно повлиять на уровень коррупции, мы сами должны прекратить брать и давать взятки, а государство следить за этим. В налоговой сфере необходимо устроить "амнистию" для неплательщиков и без штрафов обязать их задекларировать доход. Ведь объём серых предприятий просто огромен. При этом, возможно, подумать об изменении структуры и величины налогов на некоторое время хотя бы. Я не специалист, но мне думается, что это одна из первоочередных задач на сегодня для нашей экономики.

 

По большому счету все констиции и законы в любой стране неплохи. И ясогласен, тчо надо выполнять

Как сделать чтобы народ разбирался с открытыми глазами, где профессионалы, а где пустышки ?
Как сделать, чтобы профессионалы были выбраны политиками, а народ верил профессионалам ?

До этого ИМХО еще далеко. Надо, чтобы в общественой морали было так, что если ты честный, то это ценится и твое полодение в обществе зависит от уровня образования и качества выполняемой работы. Пока примеры на всех уровнях, что если ты соблюдаешь законы, то либо дурак, либо живешь бедно.
Сама демократизация ИМХО должна идти одновременно с образованием, и строгим соблюдением закона на всех уровнях (что могут сразу обозвать диктатурой). И опять ИМХО, это можно сделать только сверху. Замкнутый круг.

 

Я тут частично соглашусь. Да, меньшая централизация и конкуренция - двигатель экономики. Я не вижу большой разницы в сути управления государством, муниципальным учреждением, областью, районом. Это экономическая деятельность, и управлять должен тот кто знает экономику, законы, менеджмент, включая умение управлять и искать компромиссы,. Как его выбрать ?

Можно ли например выбрать директора предприятия простым голосованием работников этого предприятия ? Горбачев пытался ввести наивно думая, что народ созрел. Ну и к чему это привело ? МОжет ли слесарь, скажем оценить уровень директора, если он сам в этом ничего непонимает ?

 

БРРРР. Вы хотите сказать, что наше поколение выросло на правде?????????????

ВЫросло не на трагедиях?????

А вы думаете в России растят на любви к Нам?

Россию не за что любить. Поводов не давала Ее могут любить (впрочем и должны) только ее граждане

 

Да, если коротко.

Не знаю.

А при чем тут "любить"?

 

Я конечно не подозреваю Вас в симпатиях к ПР, но на 1-ом съезде в Северодонецке это был главный тезис...
Вспомнилось - из Ильфа...
"Снова стали ругать Утесова...До этого 10 лет хвалили - теперь 10 лет ругать будут...Ругать будут зато, за что раньше хвалили..."

 

Мда.... Это каким циничным надо быть, чтобы такое говорить.....
У меня до сих пор хранятся кое какие учебнички истории и идеологическая дребень от КПСС

Вы считаете это правдой. ??? Про доброго дедушку Ленина - покровителя всех детей. Про доблестную Красную Армию - добряков, которые победили злобных буржуинов ради простого народа....

И воопче при Сталине жить стало лучше, жить стало веселей...

 

нас спасет только Адольф Виссарионович Пиночет .............
а если серьезно, то скорее всего надо идти по Российскому принципу - единовластие одной группы, так может хоть не будут энергию тратить на противостояния и начнут работать, увы но пока демократичность нашего государства никаких плодов не принесла позитивных, разве что можно "везде, о всех и обовсем" а толку???? все эти достижения за неделю до зарплаты начинают рассыпатся, и как тут не вспомнить о колбасе за 2,50 .....

Нищая демократия - хуже сытого тоталитаризма ....

 

Напевно, Російська федерація не найкращий приклад ситого тоталітаризму

 

Мда... не ожидал от вас...((((
Покажите мне сытую тоталитарную страну.
Печально что некоторые готовы терпеть нарушение их гражданских прав, уравниловку, подавление свободы и инакомыслия за кусок жалкой колбасы.

 

у каждого свое, мне вспоминается беззаботное детство все того же СССРа .. а там, может Вы и правы, с тоталитаризмом я наверно переборщил, токма без крепкой власти все одно - задница ...... вобщем не знаю, а колбасу недооценивать не надо, лучше с колбасой чем без нее )

 

Попросите Левандивку ваш ник переименовать в "Кот Матроскин".
Тоже у него детство беззаботное было, и колбасу котяра сильно любил на язык ложить)

 

Свят, свят, свят... О чем это вы? Забыли КПСС-ный одобрямс, хождение строем, каръеру - членам партии, газету "Правда" и пр.прелести единовластия? Нет уж, спасибо, не надо. Пусть уж лучше грызутся и учитывают не только единовластные интересы. Как-то вырулится.

 

Чуть поправлю. Обычно в нормальных парламентах спорят, но по делу, а не о личностях. Это не исключает профессиональной дисциплинированной команды в Правительстве.

Грызутся на Украине. И не вырулят ни фига.