Як вчинити?

Тобто начхати в кого які проблеми чи хто там в кого вмер? Гуляй душа?
П.С. Мене з чоловіком не печатка в паспорті об"єднує (печатка для держави, щоб в курсі були про нову "ячєйку"), а шлюбні обітниці. Зацитувати які? Чи самі знаєте?

 

Зануда,мне расскажите какие там "обитници" )а то за годы брака сколько было разных моментов,что казалось брак в церкви,обещания любви,ничего общего не имеют с реальной жизнью и бытовухой )) хоть каким сказочным брак не казался,до того как вы в него не вступили,в действительности это не так сладко как мы его себе рисуем,в своих мечтах.Разделяйте пожалуйста эти 2 понятия,иначе будет сложно принять вашу точку зрения объективно.Если конечно вы зануда и другие,не школьного возраста и мыслите еще как дети,тогда вам простительно))

 

А чо? Сладкую конхвєтку отобралі у вигляді свадьби? )))))))))))))

Ну так треба було поїхати на похорон і потанцювати собі в задоволення, по взрослому. Чи бабусю без музики хоронили?
З.І. Як здоров'ячко? На танцульках нічого дорослого не відвалилось? )))))))))))

 

Picasso,я никуда не поехал,и никуда не пошел,здоровье сильно подвело Видимо есть карма.

поначалу казалось все радужным даже после свадьбы,а потом пришел зверь под именем "бытовуха".и что не делай он как на зло сопровождает тебя везде.Единственное где его нету так это в отдыхе,в теплых краях или наших Карпатах.А такие поездки если часто делать то в кармане ветер потом гуляет)

 

Ну, карма не карма, але якщо шастати по дискотеках і заглядати на дівок без майетків

, то чого на здоров'я жалітись?

 

почему я должен не засматриваться ? как это влияет на семейный фронт? это измена какая то посмотреть на чьи то сиски и потанцевать с кем то кроме жены

 

Це теж зрада, але зрада поділяється на духовну, моральну та фізичну

 

От ви мужчини зовсім не вмієте сімейну "битовуху" перетворювати на щасливе подружнє життя)) Намагаєтеся втікати від неї, замість того щоб щось робити, та когось і себе робити щасливішими))

 

Як на мене, це більше жіноча сфера, створення атмосфери затишної гавані, в яку хочеться повертатись

 

а я вважаю що це завдання двох, а не когось одного. А насправді чоловіки бояться та не хочуть приймати побут сімейний намагаються все звалити на жіночі плечі, щей потім дорікають

 

а від чоловіка що тоді залежить?

 

От уже, філософія підкаблучників.

 

А якби не був підкаблучником, то не чекав би щоб йому хтось дав дозвіл на простір.

 

100%.

 

А ще більшість жінок не вміють просити. Самі все зроблять, а потім жаліються, що їм ніхто не допомагає

 

о це точно, намагаются взяти криком хлопа, а вони це не люблять! Та й думають що він це гірше зробить чим вона.