Як розрубати Гордіїв вузол?

Я людина досить закрита .Стараюсь переносити свої проблеми і болі в собі ...Колись, у тяжку для мене годину моя подруга ,якої вже немає з нами ,сказала мені : "Поділись своїм болем ,тобі стане легше ,ми поможем ,не тримай у собі..." Мені не шкодять дописи ,в яких люди жаліються на болі фізичні ,або духовні .Вислухати ,мовчки вислухати ,це теж допомога ... Закрити очі ,говорити ,що все добре-пречудово-кольорово ,нагадує мені страуса ,який ховає голову в пісок .Скільки не говори "халва" ,в роті солодше не стане.

 

Недавно тільки почав заходити на гілки про політику і помітив, що там, коли всі гризуть одне одного, не так гидко, як стало тут. Там принаймі видно хто друг і однодумець, а хто цілковита протилежність. А тут чомусь одні нападки одне на одного, один постійно флудить і приколюється, інший покриває все багном і повним нігілізмом. Ромко вже давно нічого не пише, а ви продовжуєтеся знущатися, кидати шпильки і приколюватися. Невже то так приємно? Тільки чому? З принципу бий своїх, щоб чужі боялися чи як? Щановні панове і пані. Часом читаєш це все і просто стає гидко.

 

Ну, наприклад, є такі штуки, як установки H.A.A.R.P..

---------- Додано в 13:27 ---------- Попередній допис був написаний в 13:25 ----------

Можу це саме повторити слово в слово. Теж так вважаю.
І одна справа, коли жаліються й діляться горем, як от Яська. Я теж так іноді роблю. Інша справа, коли переслідується геть іншу мету.

 

Ми теж висловлюємо свою думку,і теж маємо на це право.

 

Правильно. От про те і йдеться, аби не цькуватися навзаєм.

 

"Не варто шукати чорного кота в темній кімнаті, особливо якщо його там нема" (Стародавнє китайське прислів"я)

 

Дійсно. Краще в ту кімнату взагалі не заходити.

 

Я в черговий раз закликаю до толерантного відношення один до одного!!! Життя дуже швидкоплинне ,давайте відноситися один до одного з любов*ю і повагою!

 

Не знаю що ви маєте на увазі, але в даній темі немає наших і ненаших, тут всі наші. Просто образливо коли наші сваряться з нашими.

 

Уф...
Украинскою писал - значит не я.

 

..от і підтвердження моїм словам: висловлення неприємних співрозмовнику власних думок і емоцій спричиняє йому дискомфорт.

Кожний має право захищати себе в кожній конкретній ситуації і проводити межу стосовно себе, якщо йому щось неприємно (між іншим, у кожного свої межі, і тактовні люди це відчувають без озвучення, а інколи взагалі люди розуміють сказане кожний по-своєму, і так як налаштовані зрозуміти).

Але я проти того щоб плутати допомогу собі і допомогу комусь, краще чесно називати все своїми іменами.
Я не про Вас особисто, загалом про розділення турботи про себе (це нормально! кожний має себе захистити, поважати і мати свої межі у спілкуванні) і турботи про когось.

 

Радість - хороше почуття, але і її можна виявляти в різний спосіб і у різних місцях.. наприклад, приписувати своє щастя винятково своїм заслугам і Божій винагороді за чесноти, а не випадковому лотерейному квитку. А нагадування людини з бідою про лотерею сприйняти як "каку", яку кинули в радість.. можна сказати, що кожна людина має право на тактовність щодо неї.
Нетактовність у багатьох породжує бажання кидати "каки" - як спосіб себе захистити. У кожного є щось таке, про що неприємно чути, треба це враховувати навзаєм.
***
Як на мене, можна було б завершити, погодившись на наступному:
1. кожному треба вирішувати свої власні конкретні питання у стосунках один з одним по мірі їх виникнення і в кожній конкретній ситуації, не узагальнюючи.
2. якщо способи допомогти людині вичерпані, варто або шукати інші шляхи або залишити її у спокої. Але не винуватити її що її нічого не допомагає з того що ми робили. ІМХО.

 

Інколи так. Якщо мені людина зі сльозами на очах розповідає що у неї вкрали останні гроші і немає за що дітям купити хліба, я не радітиму/хизуватимуся в цей момент в її присутньості що мені дали зарплату, і відсотки, і взагалі грошей кури не клюють. Це надто жорстоко. От коли її відчай перейде - тоді.

Не утруйте, будь ласка.
Так, дружити не зі всіма легко, але відсіяти "негативних" чи переробити їх теж непросто. На форумах це неможливо. От у Живому Журналі, в соціальних мережах, там більше можливостей обирати за друзів тих, з ким додається оптимізму, а тут так не вийде, імхо.

Я ж запропонувала: давайте кожну ситуацію кожний буде вирішувати особисто з тим, хто завдав болю в ході полеміки (не відриваючи від контексту в якому щось кимось було сказано чи приведено за приклад). І одна велика "проблема" розділиться на кілька маленьких, особистих.

 

Бувають і такі глибокі песимісти, яких не часто зустрінеш. Якщо вони не вибірково з кимсь одним такі, то це щира їх вдача і є на сьогодні (можливо, колись раніше, чи в молодості вони були інакшими). Кажуть, "що не вбиває - робить сильнішим".. але воно, буває, калічить в людині багато чого.

Якщо варіант змінити (тим чи інакшим способом, в тому числі загітувати щоб людина сама захотіла змінитися) не мався на увазі, то залишається не так багато: або сприйняти як даність - ну ось така людина, поставити в ігнор, або попросити піти з форуму.
Або найкраще: вирішувати кожну конкретну ситуацію, в кожній окремій гілці окремо (бажано через приват). ІМХО.
Я, наприклад, свого часу думала чи не написати прохання надсилати в гілку "Мистецтво" менше похмурих картин, щоб дотримуватися "черги" з іншими дописувачами туди. Але поки я зважувалася, хтось цю проблему вже підняв.