Як розрубати Гордіїв вузол?

А води в крані нема? зимної?

 

Ромку, ти просто поверхнево сприйняв. Суть допису була в тому, що не в словах чи формулюванні справа. Фраза може бути будь-яка, а копати треба глибше, причину шукати. Бо ж не вперше про ці слова пишеш. А висновок який?

---------- Додано в 13:02 ---------- Попередній допис був написаний в 13:00 ----------

Правильно. Побільше злопам'ятства й злості збирай, бо ще мало.
Файний має natorella підпис на ДП. Улюблений жіночий спорт: сама придумала, сама образилась.
Ото воно якраз.

 

трохи з катакомбного...

Є п и с к о п

Не всі слова однакові, мій брате,
слова господні більш рятують душу,
ніж людські всі діла.

Н е о ф і т - р а б

Які ж слова?
"Терпливість і покора", - тільки й чув я
від вас сьогодні. Та невже вони
рятують людські душі? Та невже
за них ідуть на хрест, на наглу страту
і на поталу звірам християни?

Є п и с к о п

Вони ідуть за те велике слово,
якого всім словам людським несила
достоту розказати.

Н е о ф і т - р а б

Що за слово?

Є п и с к о п

Те слово - бог. Він альфа і омега,
початок і кінець. Ним все настало
і ним усе живе, і більш немає
богів на світі, окрім сього бога,
він є і слово, й сила, і життя.
А всі оті, що звалися богами
в поганськім світі, - ідоли бездушні
або злі духи, слуги князя тьми.
І се за те нас мучать, розпинають,
що ми не хочем ідолам служить
і князя тьми признати нашим богом,
бо ходимо не в темряві, а в світлі.

Н е о ф і т - р а б

(палко підхоплює слова єпископа)
"Бо ходите не в темряві, а в світлі",
то й скинули терпливість і покору,
як маску міма, геть з свого обличчя,
не хочете служити і коритись
тому, чиєї влади ваші душі
признати більш не можуть, проти кого
боротись вам велить сумління ваше!
Чи так я зрозумів тебе, мій отче?

Є п и с к о п

Так, лиш одно додати мушу я:
ми боремось в терпливості й покорі.

Н е о ф і т - р а б

(у палим голосом)
І знов нічого я не розумію:
боротися в покорі. Що се значить?

Є п и с к о п

Ми боремося з духом, не з людьми.
Ми платимо покірно всі податки,
ми кесаря шануємо і владу,
не повстаєм ні словом, ані ділом
супроти них, а тільки князю тьми
ні жертви, ні поклонів не даємо.

Н е о ф і т - р а б

А хто ж такі той кесар, тая влада?
Хіба ж вони не слуги слуг того,
кого ви князем темряви назвали?

Є п и с к о п

В той час, як служать ідолам, а в інший -
вони начальники, від бога дані.

Н е о ф і т - р а б
Від бога? Від якого?

Є п и с к о п

Бог єдиний
на світі є: бог Слово, бог Любов.
Бог триєдиний: Батько, Син і Дух.

Н е о ф і т - р а б

То се він дав і кесаря, і владу
преторіанську та патриціанську,
і владу над рабами багачів?

Є п и с к о п

"Нема на світі влади, окрім тої,
що йде від бога". Бог є цар і пан
над усіма владиками земними,
вони в його руці, і він помститься
над ними за неправду, а не ми.
"Мені належить помста", - каже Вічний.

Н е о ф і т - р а б

Коли ж та помста?

Є п и с к о п

Хто збагнути може шляхи господні?

Н е о ф і т - р а б

Може, аж тоді,
як царство боже стане по всім світі,
коли Христос на землю вдруге прийде?
Є п и с к о п

Тоді напевне буде божий суд.

Н е о ф і т - р а б

А потім що?

Є п и с к о п

Одна отара буде,
єдиний пастир.

Н е о ф і т - р а б

А при нім не буде
помічників, намісників господніх,
ніяких тих начальників над нами?
І вже тоді не будуть більше люди
у думці вільні, а в житті раби?

Є п и с к о п

Не знаю, сього слова нам не дано
від господа Христа й його посланців.

Н е о ф і т - р а б

Отак?.. Про мене ж, хай воно й ніколи,
те царство боже, не приходить!
те царство боже, не приходить!

С т а р и й р а б
(з невимовним жахом)

Боже!
Рятуй нас від гріха! Що він говорить?

Вся громада християнська гомонить; окремих слів не чутно, але гамір, як хвиля,
росте, наповняє крипту і луною розкочується по темних переходах катакомб.

Є п и с к о п

(підіймає руку вгору. Дужим голосом)
Мир, браття, вам!
(До неофіта-раба).
Покайся, нечестивий!
візьми назад слова ті необачні,
бо гірш тобі на тому світі буде,
аніж на сьому. Хто на сьому світі
не хоче царства божого вбачати,
той втратить і небесне царство боже
і буде вергнутий в геєну люту,
де пломінь невгасимий, плач і скрегіт
і де робак довіку точить серце.
Н е о ф і т - р а б
(палко)
Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне
мене геєною лякаєш. Маю
геєну ту щодня і щогодини,
навколо себе чую плач і скрегіт,
щодня мені робак той точить серце.
То ж він мене привів сюди до вас
шукати правди, волі і надії.
А що я в вас найшов? Слова облудні
і марну мрію про небесне царство
та про царя єдиного в трьох лицях,
що над панами нашими панує,
а їм дає над нами панувати
від першого до другого пришестя,
а може, й далі. Може ж, і по смерті
у тім небеснім вашім царстві божім
довіку буде так, як тут до часу, -
безплотні душі ваші будуть вічно
терпіти і "боротися в покорі".
Сей рабський дух
(на старого раба)
і там служити буде
не тільки зо страху, а й по сумлінню
душі патриціанській можновладній,
сей
(на крамаря)
буде важити добро і зло
і чистоту по часточках вділяти,
сей
(на диякона)
раз на тиждень буде роздавати
духовну страву отакій голоті,
як хоч би й я, а ми вже, злидарі,
стоятимем тихенько та покірно,
немов старці перед багатим паном,
ждучи, який нам знак подасть єпископ,
чи він хоч слово мовити дозволить,
а може, нам звелить співати гімни
єдиному цареві всіх царів
і панові усіх рабів небесних.
Ні, далебі, не знаю, чи не краще
було б мені в самій геєні вічній,
ніж у такому рабстві безнадійнім,
з якого й смерть вже визволить не може.

Є п и с к о п

(що вже скільки раз намагався перервати ту мову
і стукав патерицею об землю, гнівним
і грізним голосом покриває слова неофіта-раба)
Геть, відійди від мене, сине тьми!
Лиши сей збір! Чого сюди прийшов
бентежити святу громаду нашу?
Нащадку злий єхидни, скрийся в нору,
з якої виліз на погибель душам!

---------- Додано в 19:15 ---------- Попередній допис був написаний в 19:06 ----------

................................

 

..................................................

Па т р и ц і й
Ти думаєш, вони надовго скинуть?
Н е о ф і т - р а б
Хоч би на мить, і то вже варто труду!
Я сподівався на довічну волю
в громаді вашій, але ви й на мить
"солодкого ярма" не здатні скинуть.
Так чи не краще залишити мрії
про вічне і піти на часове,
замість агап на оргію криваву?
П а т р и ц і й
Скажи - на хрест і на ганебну страту.
Н е о ф і т - р а б
Ей, християнине, з якого часу
у вас ганебною зоветься страта?
Невже се ви жахаєте хрестом?
Адже Месія ваш не посоромивсь
укупі з розбишаками конати
на тім хресті.
Є п и с к о п
Він освятив хреста,
а не розбійники. Він врятував їх,
а не вони його.
Н е о ф і т - р а б
Овва! Невже?
А може б, він не царював на небі,
не панував над душами людськими,
якби не проливалась тая кров
розбійників, повстанців, непокірних
на пострах всім рабам і "простим духом",
бо, може, "терпеливість і покора"
давно б полинули з землі на безвість,
якби мара прибитих на хрестах
кривавих розбишак нас не лякала
погрозою даремного сконання.
М о л о д и й х р и с т и я н и н
Терплячих і покірних не лякає
смерть на хресті за того, хто прийняв
за всіх нас муки хресні.
Н е о ф і т - р а б
Так на те
він їх прийняв, щоб ми їх знов приймали?
То де ж він, той рятунок, в чім той викуп
гріхів усього світу, як ізнов
щодня криваві викупи даються?
Є п и с к о п
Той викуп там, на небі. Наше царство
не сього світу. Хай тіла вмирають,
аби повік жили блаженні душі.
Христос віддав і плоть, і кров свою
в поживу вірним, а такі ледачі
раби лукаві, як ось ти, марнують
святий той дар, і він даремне гине.
Н е о ф і т - р а б
А мало нас погинуло даремне,
кривавих жертв усім богам неправим,
та гине й досі за того царя,
що, кажеш ти, на рабство осудив нас?
Хто зміряв шлях, обставлений хрестами,
що ми, раби, одвіку перейшли?
Хто зважив кров, що досі ще не впала
на голову катів, а все тяжить
на дітях тих замучених героїв?
По тій крові, немов по багряниці,
простеленій для кесарських тріумфів,
пройшла богів фаланга незчисленна
з землі на небо. Доки буде слатись
під ноги їм, тиранам безтілесним,
богам безкровним, неживим примарам,
живої крові дорога порфіра?

Леся Українка

В катакомбах

Була така колись...вЕршики різні пописувала....

 

Не маю ні сил,ні бажання продовжувати.
І щось доводити.

 

Ти ж казав:

 

Я вже давно звернув увагу,що люди не вміють відкривати лінки.
А виривати окремі слова з контексту є ніхарашо.

 

Що доводити? Що ти єдиний правий, а всі дурні й погані?

Іду си маску позичу з тих, що левандівка в іншій темі виставив, бо йой...

 

Дійсно? А тільки з твого контексту чи вупше?

 

Там є лінк.
А я привів те,що вразило мене особисто.
В кожного своя дорога до Бога,Лілю.
Під копірку всі не зроблені.

 

А це тут до чого?
Я про виривання фраз із контексту й перекручування.
Чи то є "дорога"?

 

Хто перекручував?
Лілю,в мене був...звичний......ГИ-ГИ

я чемний...

...день.
Чергова серія серіалу.
Попереду ніч.
Найди си когось другого для відбілювання,ага?

 

Та є в різних людей така тенденція... не будемо пальцьома показувати.

---------- Додано в 14:27 ---------- Попередній допис був написаний в 14:26 ----------

Білизни не маю, чесно. Та й навряд чи нею проти кастетів боряться. :girl_crazy:
Я просто балакаю.

 

та то фсьо кава б'є...
Читав чергову статтю про кавових хроніків:

 

Сто пудофф...
Топамакс,Ліпонекс,Рисполепт,Нейротоп моїй малій з неба валиться.
Золотим дощем.

 

Прямо про Ромку!
Рома - СТОП с кофе!!!!
А вот кофе, которая 13 - прямо НЯМ!
А голосочек какой!
Слушал бы и целовал, слушал бы и целовал....
Эхха, старость пришла....жаль.

 

Напрошуюсь на чергову дозу звіздюдєй від сонцесяйних...
Але фік з ним...
В один,Богу дякувати короткий період мого життя...на 40-ці,в Дрогобичі я пересікався з одним хлопакою.
Нарваний,твердий,як кремінь, дуже сильний чоловік.
Я не лише про фізичну силу.
Не "в законі",але авторитет.
Не дутий.
На відміну від багатьох нинішніх,дотримувався "понятій".
Хто трохи знайомий з тими людьми,зрозуміє.
І,ось його взяла в розробку кумчасть(оперчастина).
Побувши місяць в "ямі"...звідтам вийшла....повністю зламана морально істота ....
Котра здригалась від підвищеного тону,від тіні,від різкого руху.
Майстри....
Я витримав щось схоже...але мушу признати,що за мене не брались по-справжньому.
Нинішнє моє життя нагадує...той період.
Лиш тоді я був один.
А веду я до того,що в кожної,навіть дуже сильної людини є межа.
Дуже сподіваюсь,що до своєї я ще не дійшов....
Процитую ще одного поета

Це тільки втома. Втома. І шалена.
Це тільки так — найшло — і відійде.
А вже як не відступиться од мене —
то краще — хай уб’є. Нехай — уб’є.
Дарма бо скніти — вже напівдорозі
між смертю і життям. Їй-бо — дарма.
Бо жодної з надій не маю в Бозі
і порятунку жодного — нема.
Пучками стисну ошалілі скроні
чекатиму, допоки відгримить
ця навіжена мить моїх агоній
і забарних чекань обридла мить.
Це так. Це так. Це — скоро дійде краю.
І як не скосить — то дихнути дасть.
О дасть дихнути, дасть дихнути. Знаю.

І ще одне...від суми і тюрми не зарікайся(с)...

 

Чи навпаки, на "пожалійте мене ще сильніше, я, он як сильно себе жалію"?
Допоможе?

Допоможе?

 

Знаєш...люди різні.
Для одних насущою проблємою є,дилемма,де провести вихідні: злітати в Париж на каву,чи в Копенгаген.
А для інших є пооблемою купити кільце ковбаси на свята.
Хм...мабуть тому,що гнилі,нє хочуть працювати.(с).
Зверни увагу на назву цією гілки.
Якщо це ні про що не каже,то,повір на слово: це просто роздуми.
На тему життя і існування в тім житті.
А роздуми базуються на пережитому,побаченому,почутому,прочитаному.
І в кожного ці роздуми інші.
Я вже звик,що кожен мій допис сприймається,як ниття і "Лісова пісня".
І cтаранно обпльовується.
А це болить.
І,так,як повноцінної здачі я дати не можу...краще мовчати.
Я не мазохіст.
І клопотів мені і так не бракує.
Щоб перейматись харкми на себе тут.