Як побороти хвилювання?

Mazerati, подумайте над тим, що Вам дають хвилювання. Правильно - нічого.
Я рекомендую Вам книгу "Как перестать беспокоиться и начать жить" Дейла Карнеги. Відкриє Вам очі на деякі речі, котрі Ви уже давно забули.
В ній наведені приклади того, як різні люди боролись із своїми безпідставними хвилюваннями і досягали успіху поборюючи їх.
А також розповідається і те, як впливає хвилювання на здоров'я.

Наприклад, подумайте, що може статись, якщо Ви провалите співбесіду? Аж ніяк не наступить кінець світу. Нічого ж не сталось при відбиранні мови на дипломі))) зрештою, це просто диплом)

 

короче, спробувала вашим пособ і ніби помогло, а ще коли інтревюер вела мене по коридору то в думках говорила собі: вона така як ти, вона нормальна чувіха, вона любить пиво...помогло...

 

Не погоджуся ніграма. То стосувалося мої роботи. Робота в мене така шо всього знати не можливо і приходиться робити в режимі "знаю - роблю, не знаю - вчу і роблю". А навіть якшо абстрагуватися від парограмування - в жодній менш-більш складній роботі не можна знати все, бо ми не машини і ситуація міняється.
Наприклад: будівельник - з"являються нові матеріали, нові технології будівництва
бухгалтер - по новому нараховуються податки, з/п, тощо. Знання бухгалтерії для приватної фірми можуть виявитися не потрібними для бюджетної організації. Але ж то не значить шо людина, яка чогось не знає, буде поганим працівником. Будь-кому (навіть людині з 30-тирічним досвідом) потрібен час шоб зорієнтуватися в новій роботі. Тому якшо вам притикають те шо ви підходите не на 100% на дану посаду і стараються показати то як ваш великий недолік - то ваш гіпотетичний роботодавець є або йолоп, або хам, або жлоб.

Ну я ж казав шо не варто звертати увагу на дрібниці. Він - дрібниця. Та зарплата яку він мені потім запропонував - дрібниця, та зарплата яку він мені запропонував за 30 секунд після відмови - дрібниця. Хочте вірте хочте ні, але то був яскрава ілюстрація сказаного вище про жлоба. Він знав шо він не правий, просто не міг позволити собі то визнати переді мною. То мені доказувати шо він не коректно зі мною повівся? Чи воно мені треба?

То правда. Не люблю коли з мене йолопа роблять.

Та ну. Як же я умудрився пропрацювати 3 роки під керівництвом жінки і досі вважаю її найкращим керівником з яким мені доводилося працювати?

ЗІ. Може ми троха відхилилися від теми. Але ж цікаво. Як сильно мішаємо то б може нас в гілку яку відрізати якшо розмова буде продовжуватися.

 

а та йой! а вона сама ту хфірму зробила та? чи то їй тато ту фірму дав? чи її муж??
бо так отримати вищу посаду нереально, де б я не працювали мене відсторонювали)
знєте той фрагмент з фільму "секс і місто 2" згадала)
де та рижа дівка працювала адвокатом і їїпостійно затикали) а потім вона всіх заткнула і звільнилась) ну то я коротше) спочатку слухаю потім харюсь, потім шлю до ср*ки, і йду додому щаслива) що не тре рано ставати на роботу, і можна піти пропити гроші на пиво)))


пи.си. я би ше так подискутувала)))ммм.)

 

Ніяк не побороти, бо хвилювання це наслідок світогляду, певного розуміння життя, а не якась сама по собі окрема властивість. Просто так воно не зникає, хіба з віком, часом, зміною поглядів, розумінням життя з іншої сторони. Я теж колись дуже переживав під час вступних іспитів і якихось непересічних подій, також хвилювався поруч з дуже гарними дівчатами. Пив валер"янку (перед іспитами), яка хоч і знімала хвилювання, але призводила до стану "повний флегмат". Проте з часом трохи "подорослішав" і наразі взагалі рідко можу підловити себе на хвилюванні.
Я у вас лише запитаю: чим ті люди, перед якими ви хвилюєтесь видаються вам такими захмарно кращими і важливішими за вас? Вони точно такі ж самі і теж по-суті як правило хвилюються перед вами, тому емоції в коробочку і "суто по справі".
Як варіант можете почитати трохи психології, якісь твори Ніцше, але бі керефул, бо можете розчаруватися в деяких речах.

 

То була державна робота, а вона була керівником відділу де я робив (і то був не самий захудалий відділ в нашій організації - навпаки самий матьорий).
Пробилася вона туди мабуть сама бо то людина неабиякого розуму і з міцним характером (дасть фору не одному начальнику хлопу). Та і помагати їй було нікому. А ше вона має ту якість яку я найбільше ціную в начальстві - своїх підлеглих строїть сама і старається не позволяти того робити ні замовникам ні вищому начальству.

Якось ви дієте геть не хитро. Я б сказав не по жіночому
Жеби пробитися на гору тре бути терплячим, розумним, місцями підступним і дуууже хитрим. І мати сильні нерви.
Під фразою "пробитися на гору" і далі по тексту буду висловлювати думку не про то шоби будь шо дістати керівну посаду, а хоча б просто якось впливати на ситуацію на роботі і добитися того шоб з вашою думкою рахувалися.

Треба тонко відчувати ту межу за якою ви стаєте потрібні на своїй роботі. Тоді можна починати дуже акуратно шось міняти. Чому дуже акуратно - бо незамінимих майже нема . треба бути в хороших відносинах з колективом (то не є важко бо люди зазвичай добрі і самі до того розполагають, ну хіба шо начальник любить шоб йому ябіднічали. Тоді колектив стає нікудишнім). Треба шоб вас цінували. причому не лише ваш безпосередній начальник но і ті хто трошка над ним і також ті хто з вами лямку тягне.
Якшо безпосередній начальник є нормальна людина то з ним же тоже варто бути в хороших відносинах. не тре старатися його замінити чи підсидіти. Розумний керівник сам шукає собі толкових помічників і сам же їх буде пропихати вверх по драбині навіть на свій рівень.
З приземленим і самовпевненим начальником справи погані. На щастя мені такі майже не попадалися. Бачив тільки по сусідству. Але і їх можна перетерпіти і пересидіти і навіть замінити. Питання чи варта игра свечей. Ну і ясно шо то все потребує купу часу і зусиль.

І саме головне - остерігайтеся іти по костях товаришів і союзників. Воно вам не виплатиться.

 

я так зрозуміла - ви вже були на співбесіді?

 

Хвилюватись варто тільки за своє здоров"я і за здоров"я рідних.....а все іне, мізерна пустота.

 

Дайтеся знати коли вам передзвонять з результатом.
І скажіть в якім настрої все пройшло.

 

Для початку визначте чому Ви хвилюєтесь. Подумайте що може статись страшного якщо ви не пройдете співбесіду. Вона ж не остання у Вашому житті. Якщо глянути на свій страх, хвилювання прямо, визначити причини, наслідки, то хвилювання зазвичай відходить. І завжди пам'ятайте що не робиться то робиться до кращого. Можливо для Вас зараз це глобальна катастрофа причина Вашого хвилювання а через якийсь час Ви побачите що хвилювання було марним і все склалось як найкраще. Бажаю успіху

 

Тут потрібно знати межу. В книзі Дейла Карнегі, про яку я писав вище, описувався один випадок. В одного стоматолога був пацієнт, в котрого були цілком здорові зуби. Через деякий час в пацієнта дуже важко захворіла дружина, від чого той так сиильно переживав, що не міг знайти собі місця. Через 3 місяці в нього стоматолог знайшов 9 дирок(ну так, в зубах).

Потрібно знати межу між емоціями та савонавіюванням. Тобто "от тільки б я не захворіла... тільки б не захворіли мої рідні" - нічого доброго з цього не вийде, як результат - серцевосудинні захворювання, захворювання центральної нервової системи і т.д.
Тому "пофігістом" в розумній мірі бути корисно))

 

ото воно самоє я якраз сьогодні була в стоматолога. боюся їх - не те слово! ще боліти не почало - я вже стогну і відбиваюсь я і вмовляю себе, і сварю, але все втискаюся в крісло і зажмурюю очі. Як в анекдоті - і бачу, що Сірко, і чую, що Сірко.....

 

Ох, ну чому ж боліти)) Ви хіба з наркозом не робите? При сучасному рівні стоматології нічого боліти не повинно))

 

більше вам скажу - в мене така лікарка - будь-кого заколисає
дякую совєцькій дитячій стоматології

 

100%
+10000

 

валерянки?
а шо воно поможе?


седасен!!!!!! воно травах ... 3-4 таблєтки і все ок.

 

В мене точно то саме з хвилюванням. Перед дипломом вдома так хвилювалась, що аж нудило На дипломі вся була червона і трусилась, хоч і ставилась до тої події не дуже серйозно, бо і так знала, що захищу, а на яку оцінку - то вже байдуже. І перед кожною співбесідою хвилююсь. І перед фотосесіями. Особливо коли запрошують на співбесіди мега фірми, в що тяжко повірити. Тоді думаю - і чого йду туди позоритись? А головне - почати тріпати язиком Після того вже не таке хвилювання, більша концентрація на свої знання, впевненість і гудзики співрозмовника Або щось інше. Перед великими фотосесіями впадаю в паніку і задумуюсь "навіщо я то затіяла?". Лікуюсь думками "най всьо буде як буде". Але все одно іноді бувають такі приступи хвилювання, що мушу кілька хвилин постояти перед дверима і глибоко подихати.

 

завчасні висновки....принаймні я добилась у своїй роботі більшого ніж мої попередники...і зробила так, що моє місце буде вільне коли я приїду назад до Львова

 

Понаписували всілякого...розмаїтого....
Хм...
Мені вистарчає горнє моцної кави.
І півпачки "Прилук" черврних.
Як не помагає - повторити...
А...тоті пігулки пакувати...нє....

 

А волерянка тіпа ядерним синтезом робиться