Як боротися із депресією, зневірою, розпачем - порадьте щось, люди

Це не погано (для себе) але погано для інших, побічна дія.

 

Любити себе, то не дуже добре. Це синдром Нарциса. Потрібно себе поважати.

 

Ну не до такої степені, аж до нарцисизму, а в міру.

 

А де вона...міра?

 

А то не математика. Тут конкретно ніхто не скаже. В кожного вона своя. То хіба оточення може оцінити в міру це чи ні. І то далеко не завжди. Питання філософське.

 

Нарцисизм то поняття не математичне, а біологічне. Поки в рослину не перетворився, то можна себе любити далі.

 

Підскакуючи на їдній нозі.
І викрикаючи:
- Я такий красііііівий!!!!!!
- Я такий успішний!!!!!
- І справи в мене йдуть красіііііво!!!!
- Я по вуха в чиколяді!!!!

 

і моя клавіатура за одно зі мною...

 

Ви сі смієте, а то, доречі, дуже хороший спосіб не тільки уникати депресії, але і зберігати впевненість в собі, бажання розвиватися і взагалі не стати отою рослиною.

Чи часто вам доводилося чути від інших образи? Чи не намагалися інші переконати вас шо ви нікчема чи ше шось таке? Певно з кожним таке траплялося. А шо є ота "моральна підтримка", яку ми всі так хочемо отримати? Чи то не є слова типу "в тебе все вийде", "ти зможеш", "ти нічом не гірший за інших" . Деколи замість чекати тих слів від інших можна і самому собі їх сказати. В тім нема нічого поганого. Головне шоб ті слова були не дуже далекі від істини. Не варто казати "я в чоколяді" коли ти по факту по вуха в іншій, теж коричневій субстанції з дещо відмінним запахом. Але можна сказати собі шо "от я звідси вилізу, запхаю сюди того хто мені зробив шось погане, а потім буду в чоколяді"

 

Нарцис любувався собою. Різницю відчуваєте?..
От дитиною ви любуєтеся (і вихваляєтеся чи засліплені нею так, що вона вами крутить як хоче, а Ви тільки потураєте бездумно) - чи любите її, відчуваєте її потреби і водночас дбайливо скеровуєте її чи радите - не від злості чи критики того якою вона зараз є - а від бажання її найкращого?.. підтримуєте тими словами, які вище навів Rebbit - після яких хочеться іти і перемагати (а не лягти і вмерти)..
p.s. правда, приклад про дитину я даремно навела.. адже багато батьків не так розуміють любов до дитини.. яке там "прислухатися" - влупити ременя і все. ..потім не дивно що люди депресують в дорослому віці - і не вміють себе почути, підбадьорити, зрозуміти, повірити у свої сили і в те що вони не нікчеми - а хороші, здібні і все у них вийде.. бо їх не навчили власним прикладом їх же батьки так до себе ставитися..

Ось так і себе можна любити - не критикуючи, не сварячи, ставлячись бережно як до дитини, а можна потурати. Любити = дбати, приділяти увагу, прислухатися до потреб, бути чуйним, розуміти.. Якщо Ви самі себе не розумієте, не прислухаєтеся, не турбуєтеся = не любите - як іншого зрозумієте з його потребами і проблемами?..
Якщо людина себе любить (а не потурає собі чи красується-любується собою) - у неї не буде депресій, ІМХО. Бо вона буде в мирі і в ладу із собою самою. І зі світом у неї теж будуть нормальні стосунки.
Це моє відчуття, моя думка. Я не наполягаю на тому що вона для всіх підходить. Але для сенситивних натур, думаю, так.

 

А треба жити,якось треба жити. Це зветься ДОСВІД.ВИТРИМКА.І ГАРТ. І наперед не треба ворожити.І за минулим плакати не варт. Отак,як Є. А,може бути й ГІРШЕ. А,може бути зовсім-зовсім ЗЛЕ. То,ж поки розум від біди не згірк ще - НЕ БУДЬ РАБОМ. І смійся,як Рабле. Хай буде все небачене - побаченим. Хай буде все пробачене - пробаченим. Єдине,що від нас іще залежить - принаймі ВІК ПРОЖИТИ,ЯК НАЛЕЖИТЬ.(с) Ліна Костенко. Додати нічого...

 

А мені щодо сензитивних натур видається інакше. Людина з тонкою нервовою організацією швидше відчуватиме і сприйматиме світ як ворожий, тривоги не даватимуть спокою, загострене відчуття страху, передчуття недоброго. Як от емо - емоційні, вразливі, інфантильні нехай. Я от давно не підліток, проте тривожність свою приспати рідко вдається. Чи є тривога і депресія - сторонами однієї медалі, чи є нездатність їх вгамувати потуранням собі, слабкістю? Безперечно. Проте воно якось щоразу накочується саме по собі, незважаючи на всі намагання змінити світосприйняття на позитивне. Мабуть-таки емоційний психотип відіграє тут не останню роль.

 

Напевне тривала дія негативного зовнішнього чи внутрішнього чинника теж є однією із причин виникнення депресії..
Але знову ж таки, якщо людина себе сама розуміє, відчуває і любить (в гарному сенсі, а то чомусь це ставлення у стосунку до інших трактується як добро, а у стосунку до себе трактується як зло, чому? невже наша любов для інших є для них злом - що вона ж у приміненні до нас самих є злом?) - то може прослідкувати джерело тривожності. Або усвідомлювати власну чутливісь чи подекуди схильність робити "з мух слонів" - а це вже в якійсь мірі показує шляхи для виходу з депресії.

Звичайно, погоджуюся. Депресія меланхоліка (умовно) не буде схожою на депресію сангвініка.

 

а це вже справа депресуючого, якщо особа не хоче виходити з того стану і щось змінювати - тоді не треба нічого такого і близько читати, бо нематиме це сенсу.

 

От,припустим я. Прочитав. Проникся. Наковтався обезболюючих. Загасив малу азалептином. Тиша і благодать. Переконав себе,що субстанція,в котрій я роблю хвилі - тепла чикуляда. Поки мала притлумлена - навіяв собі,що її стан - вияв Божої ласки. Але ж дія таблеток закінчується...і ілюзія розвіюється... Реальність вступає в свої права.

 

мені свого часу розповіла одна вчителька віршика:
І все на світі треба пережити.
І кожен фініш- це, по-суті, старт.
І наперед не треба ворожити.
І за минулим плакати не варт.
Це для мене було- як світло в кінці тунелю. У важкі життєві хвилини давало сили подивитись на речі по-іншому.

 

Депресія- це сипучі піски, як що поруч не знайдеться той який дасть руку допомоги. Мій родич довго боровся з депересією (психотерапевти, психологи, рідня) сьогодні вона його перемогла (закінчив життя суїцидом...)

 

вы нашли человека которому это сказать ... уникать депрессии - ну ну , я думаю депрессия и прочая изнеженная лабуда Ромко волнует в последнюю очередь ...

 

Для того щоб вилікуватись від депресії, треба починати із зміни свого мислення та відношення до речей та людей....