Як боротися із депресією, зневірою, розпачем - порадьте щось, люди

Але вони і несли "тягар" і щось таки робили значне в тому житті. А ті що і не несуть і не роблять?

 

Якшо на то є поважні причини у вигляді якихось проблем, то таку людину треба підтримати морально. А якшо причин нема ну то лишається пити горіляку. І то дуже правильний вихід. Якшо чоловік не може дати раду собі, то шо він за опора для інших. Най сі ліпше зіпє і не плодить собі подібних.
Ше раз повторюся шо жіноча психіка є геть іншою і я про неї не говорю.
Вона певне менш адаптована до стресів і якохось критичних ситуацій. Відповідно і більш вразлива до всяких депресій. А ше зміни в організмі як вікові так і під час вагітності/родів. Так природою зроблено і проти того не підеш.

А отут я категорично не згоден. Як на мене то алкоголь і трудоголізм (чи як то правильно назвати) є не так наслідками депресії, як її причинами.
От я порівнюю свій стан зараз і рік тому, коли я курив, і доволі часто пиячив. Тоді мав постійне роздратування, реально на людей міг кинутися, не мав ніяких планів на майбутнє. Відчуття не з приємних.
Натомість я не курю, відмовився від вживання алкоголю в великих дозах (зара можу вино в шайній компанії посьорбати), майже не дивлюся телевізор, видалився з Вконтакту шоби не бавитися там онлайн покеру і інших забавок. Перестав бавитися в компютерні забавки (ну деколи прравда бувають зриви ) і ви не повірите. Життя набуло нових кольорів. В мене є бажання шось робити і навіть вже є окреслені плани.

Просто оте все "ге" як то алкоголь, нікотин, наркотики, бездумні розваги - то все спрямовано на те шоб з людини зробити овоча. Воно все безпосередньо впливає на нервову систему. То шо виходить - ми свою нервову систему самі гробимо, а потім жаліємося на депресняк.
Може краще усунути причину, чим лікувати наслідки.

 

Якщо вони ще плюс до цього не забивають голову філософськими проблемами - таким найлегше жити.

 

Ой ні - таким, як бачимо, жити найважче

 

...Ви впевнені, що "набагато легше" не може бути тією ж депресією, тільки не такою яскравою і складною - як у геніїв, а трохи сірішою і примітивнішою - як у простих смертних?..
Є така фраза - забула хто сказав. Що завжди знайдеться той кому гірше як тобі і хто хотітиме вирвати тобі з рук навіть твій сухий кусок хліба.. але це якось мало тішить під час нападу туги, зневіри і т.і. у людей які терплять - кожний свою біду. І сказати "твоя біда ще мала" можна, в принципі, кожному.. а толку?
Треба йти іншим шляхом. Не порівняння з іншими - а з собою, в собі шукати вихід.. ну, так мені здається що це лікує краще ніж порівняння.

 

Не завжди - бувають і винятки.

Для того, щоб боротись із депресією, спочатку варто розібратись у трактуванні поняття депресія. На мою думку, депресія - це стан бездіяльності, коли здається, що виходу немає і найлегшим шляхом є впасти у відчай, забити на все і всіх у своїй похмурій палітрі сприйняття людей та світу.
Наступним кроком, є переосмислення поняття і стану депресії і пошуки шляхів вирішення проблем, які викликали такий стан. Для тих, кому цікаво, рекомендую прочитати ось цю статтю, яку я всім давав читати - народ зазвичай дуже дякували і поступово мінялись.

http://zhurnal.lib.ru/g/getmanskij_i_o/get9.shtml

 

Щось в тому є, тільки читати багато - не кожен депресивний дочитає .
Я все таки стою на тім, що найлегший спосіб вирватися з депресії то - змінити щось кардинально, просто заставити себе на один дуже незвичайний для себе крок. Наприклад екстрім - це свого роду перезавантаження. Колись слухала інтервю про професії. От ті дяді що в Цуневі, хороша у них професія - знай собі стрибають з парашута. А насправді дуже корисна - допомагають людям усвідомити цінність життя. Якщо в голові щось глючить, можна відкладати це на потім, можна чекати майстра (і не дочекатися), можна там самому колупатися - авось поправлю, можна просити щоб хтось поколупався, можна глушити то "тяжкою артилерією" і т.д. а найпростіше (на мою гадку) Ctrl+Alt+Del ... три - два- один пішов .... ... і знову народився на світ швидко і сердито життя занадто коротке щоб надто довго думати чого я депресую

 

Так це ж все і є - замкнене коло. Алкоголь/тютюн, наркотики же не з'явився "просто так", щось там таке маленьке було що штовхнуло, якесь внутрішнє "ге" як Ви кажете
(ну там, комплекс перед друзями чи перед рекламою, або бажання пізнати нові відчуття, довести батькам що дорослі, похизуватися перед дівчиною - та мало що), а далі - всьо на купу..

..а людяність?..
Хоча мушу визнати, що досвід показує - людина сама собі мусить допомогти. Якщо хтось за неї щось робитиме (той же лікар)- ефекту на глибинному рівні не буде. При першій же позаштатній життєвій ситуації - буде нова і нова депресія..
Інша річ, що в якийсь момент можна людину підштовхнути до того "я сам", щоб стала сама собі Мюнхгаузеном, навчилася стояти на своїх ногах (і не важливо, наскільки важливі у Ваших очах її причини, чоловік це чи жінка.. з точки зору голодного африканця чи в'язня котрого підставили і він сидить ні за що - то навіть наші поважні проблеми видаються дурницями).
Все-таки не можна судити чи є в когось "поважні" причини чи немає. Все відносно на світі... Одному - аби ковбаса була, другий - помирає від того що ідея за яку боровся, спаплюжена, чи народ його депортували.. як порівняти цінності і проблеми різних людей?
А от що є така статистика і закономірність.. що з "депресуючих" чоловіків рідко виходить "толк" - то це так, на жаль.. схоже, "бійцівський характер" в людини або є - або нема. Але все одно бувають винятки.. і треба вірити що кожна людина здатна себе проявити навіть якщо ніби її "не дано".

От цікаво, звідки у Вас взялося бажання і сила волі щось змінити в житті?..

 

Тожбо. Хто захоче собі допомогти то або сам виздоровіє, або сам до лікаря піде і всеодно виздоровіє бо він сам так хоче. Підштовнути до того можна і варто.
А відносно

А чого я маю проявляти людяність і співчуття до всіх підряд. Якшо людина нормальна і пробує чогось досягти то і помогти треба. Мені помагали багато і я пробую помагати. Сьогодні ти поможеш, Завтра тобі поможуть і друга вірного будеш мати. А якшо то ледацюга якийсь, та ше пияк чи наркоман.... то йому помагай - не помагай - як в суху землю. А ше ж поки він не на свому хлібі, а за батьківський рахунок то він ше в мене пару кобіт відбив бо в нього тоді були класний телефон, мотоцикл, машина, баки на кабаки, а в мене не було. То якшо отаке роз....ське, безцільне життя його до депресії довело то я не бачу потреби мати до нього співчуття.
Я значно кращий самець, ніж він і той факт глибоко всередині мої дикої душі сильно мене тішить.

 

Так, є такі випадки де важко знайти просвіт в душі людській, хіба що дуже сильній людині під силу вразити і "пробитися"..
Але в більшості випадків "депресія" іде першою... у "золотої молоді" - від емоційного голоду, бо батьки годують їх грошима а не теплом душі.. і т.д.
Я не виправдовую нікого і сама б не стала проникатися проблемами людини яка скотилася на саме дно - але (може тому що у мене немає конкуренції з самочками чи самцями ) якщо видно який у людині гвинтик заїв і коли саме.. вважаю гріх не сказати її щоб спробувала сама он у тому місці гвинтика полагодити..

Якось не змогла пройти повз одну віртуальну знайому, яка завела себе у дуже важку ситуауцію і депресію, почала курити (вчергове), мала безсоння і не бачила просвітку.. рік (аж самій не віриться) ми з нею просто листувалися мейлами, правда, вона хотіла вийти якось із цієї ситуації і чекала на мої листи як на нитку по якій хотіла вийти з лабіринту..
А тепер її життя змінилося на 180 градусів. Вона недавно заручилася, щаслива страшенно, змінила свою самооцінку, погляд на життя, і дякує мені так що аж незручно.. чесно кажучи, я не знала до чого моє небажання "проходити мимо" призведе. Просто бачила в якому місці її потрібно саму себе "полагодити" - і вона це сама зробила. Просто її потрібно було щоб хтось її зрозумів і показав де ті "гвинтики".. і в її ситуації (ну, може того що то жінки і їх сердечні справи - то не професійне життя чоловіка, інша сфера) порівняння з іншими, нагадування що вона - молода-здорова - не спрацювало б.
..тому я оце і думаю, що, можливо, в кожній людині є такі от "гвинтики".. просто в кожній ситуації вони дуже особисті. Піди знай що так на людину вплинуло - що вона стала не така як всі інші.. якщо ще можливо повернути її в той момент і підправити - може ще не все втрачено для неї.

 

Депресія - це породження міста. В селі люди цим не страждали і не знали цього поняття.

 

Та фішка в тому шо наших дідів/бабусь тоже теплом душевним не пічкали. Було в сімї купа дітей і одні за одним доглядали, поки старші працювали шоб ту всю бригаду нагодувати.
Але не було тоді отого всього інформаційного простору. Не було реклями, диких фільмів жахів, порнухи, ігрових апаратів і інтернету. От і не зривало нічого людську психіку. Були потреби насушні і завдання, які або виконував, або не їв.
А тепер є емоційний голод від емоційного перенасичення. Певно раніше оті графські дітки які мали все і всіх теж відчували якусь депресію.

Так то знайома. Якби то була знайома то я би може і поїхав особисто втішати . А я вам про знайомого говорю. Ну не пасує хлопу депресія.

 

Це правда. У селі немає часу впадати у депресію.

 

Є чи немає, просто так століттями склався цикл життя - робота, свято, певні традиції, релігія - все дуже логічно, не випадково, це досвід сотень поколінь як правильно жити (і з людьми і з природою), а якщо ти правильно живеш, то звідки депресія.

 

Знали...мучились...шукали кращої долі в містах,за кордоном...де-інде,щоб втекти від гнітючої дійсності... Місцепроживання значення не має... Правда...депресія...то те,що в Лостіна...а є інше...

 

А я навчилась не боротися, а насолоджуватись нею.... і мені комфортно....

 

А це ж як?

 

Моя внутрішня самотність дала мені величезний простір для розкриття самої себе... коли тобі погано, відкриваєш книжки....а там.... купа знань, зовсім інший світ, стільки всього цікавого.......ну... якось так....

 

можна подумати.. та в кожному селі і самогубець знайдеться, і той хто випиває - а чому? - та через депресію ж і випиває, тільки не розуміє що з ним і не знає що це так називається.

З тим, що від неробства депресії виникають частіше і що праця - кращий лікар -згодна на всі сто. Але і (тупа, вибачте) праця - не панацея для чутливої душі, яка може втілитися не тільки в місті, але і в селі (той же Тарас Григорович і інші).

Все так, традиції, строгий ритм життя/режим (о 6-й встали, корів подоїли, худобу попрали, на обід борщ зварили свіжий.. - і до вечора все так, як заведено), свята і співи (спів - це супер-знімач стресів), танці, весілля, хрестини і т.і. - це чудове таке "колесо життя", в якому крутись собі - і не буде часу на депресії..
Але варто захотіти самому собою розпоряджатися (і пропустити хоч одні хрестини ), жити за своїм графіком, а не так як довколишнє суспільство встановило - і починається ризик не дати собі самому ради.. Мабуть лише "дорослим" під силу жити і самостійно, і без депресій, самих себе організовуючи (в місті, наприклад) і даючи все те, що давало/дає село і сільське життя сільському мешканцю.

 

Дякую, Ви озвучили причину моєї деперсії...
Але ж скільки їх ще видів і сортів є.... без 100 грам і психолога тут не розбереш...
Та чомусь менталітет наших людей більш схильний до тих вічних депресій та переживань...