Як боротися із депресією, зневірою, розпачем - порадьте щось, люди

Я не читав всю тему,дуже багато написано... Скажу так,в мене депресія триває 12-й рік,впереміжку з думками про самогубство,і страхом перед спілкуванням з незнайомими,і малознайомими людьми. Звертався до "спеціалістів",з мене банально здерли останні грощі,полегшання я не відчув,зате відчув себе ошуканим,кинутим. Це ще більше загострило ситуацію. Тепер я не вірю нікому,і повністю втратив інтерес до життя.З пігулок допомагав тільки гідазепам,і то,тільки пару тижнів. До кого іти зараз,не знаю,через величезні труднощі у спілкуванні,і постійного відчуття нестачі знань,неможу влаштуватись на роботу,
відповідно,вартість послуги $10-15 за годину прийому є для мене надвисокою.
Що робити? Едині дієві ліки - пів стакана горілки,розведена до верху фруктовим соком,потім залпом,і до тих пір,поки земля не почне зникати під ногами. На дві години легше,ніби наркоз,але душевний біль нікуди не дівається.

 

Горілка не поможе...лише зробить гірше.
Порадити навіть важко щось.
Може змінити обстановку.
Докорінно.
Поїхати на заробітки.За кордон.
На шахту.На будову.
Де найважче.
Не стільки ради заробітків,як ради зміни оточуючого середовища.
Завербуватись в "гарячу точку".
Щоб не було часу копатись в собі.Щоб всі сили,думки були спрямовані на одне - вижити.
Одним словом,"купити козу".

 

Що я вам на те скажу: не гнівіть Бога. Ви не знаєте що таке депресія, що таке біда і думки про самогубство. Просто надумуєте собі проблему, хочете співчуття, але самі не хочете для того нічого робити. Вибачте, не хочу вас образити, але то так є.
Ви ніколи не були, і дай Боже щоби і не були ніколи, в ситуації людини, як наприклад Ромко. Ви ніколи не були і в моїй ситуації. Коли дійсно депресія і не хочеться жити. Коли перед очами чорний тунель зі світлом попереду, коли тебе вертають до життя, коли тебе привозить швидка всього поламаного, ноги бовтаються як шмата на шкірі і м"ясі, коли беруть в руки електродрель і без всякого обезболення починають сверлити тобі кістки, щоби хоч тимчасово скріпити тебе до купи. А потім місяці нерухомості на витяжках, поламані ребра колять в легені і при найменшому кашлі втрачаєш від болю свідомість. Поламана грудна клітка не дає вдихнути повітря. Коли тобі кажуть, що ти вже мабуть не будеш ходити. Коли чекаєш коли тобі подадуть судно, а потім винесуть, а найзаповітнішою мрією є бажання самому зайти до туалету. Коли хочеш змайструвати з рушника удавку і покінчити з цим всім, але тебе не слухають руки і ти навіть не можеш пошкрябати собі голову. А потім наперекір всьому, збираєш всю силу духу і волі і нелюдськими зусиллями поборюєш це все і через рік знову стаєш цілком нормальною і фізично здоровою людиною.
Чи відома вам така депресія? Коли здорова молода людина, не каліка, яка не має хворих дітей, починає нити що їй фігово і хочеться розваг, а сама надумує чобі проблему і не робить для того нічого, то від таких розмов починають шляки трафляти. Ще раз вибачте за деяку грубість , бо накипіло на душі...

 

Браво!

---------- Додано в 08:57 ---------- Попередній допис був написаний в 08:52 ----------

Абсолютно згідна.

Сили до подолання депресії треба шукати тільки в собі.

На тему "змінити обстановку"... Читала колись сповідь колишнього "заядлого картьожніка" - не могла собі людина раду дати з азартними іграми ніяк, втратила родину, роботу, але на щастя був у чувака друг...
Одним словом, друг спочатку витягував як міг і гроші позичав. А потім ...
одним словом, після однієї пянки з цим другом, проснувся наш картьожнік на човні посеред моря з мінімальним набором для виживання. Мусив брати себе в руки ... ... повернувшись на берег вже не грав ніколи, зате захопився мореплавством

P.S. Для початку можна хоча б з парашутом стрибнути в Цуневі. Там теж "земля зникає під ногами" ...
LostinLviv - не переживайте, там ніхто на вас не звертатиме уваги крім інструкторів - бо всім страшно за себе Ті 200-300 грн, що то коштує, то вартує! Блін, та баби стрибають, а ви ж мужик
http://extreme.lviv.ua/?tp=contact
або о! - в Млинки собі полізьте
http://www.mlynky.net.ua/
зразу жити захочеться!!! особливо якщо там трохи загубитеся

 

Он вчора показували по ТБ як депресію лікують ...риє собі такий деперсивний могилу,лягає туди,його закопують і через хв.15 мізки починають ставати на місце ще і відповіді на свої питання починають приходити.Здається.це було у вчорашній Критичній точці.

 

По-перше маєте інтернет, в інтернеті форум - можна спілкуватися з людьми, це вже не 100% самотність. Але якось я вас бачу лише в темах про психологічну підтримку. Якщо вас тільки це цікавить - то є багато форумів спеціалізованих на психології, там і спеціалісти деколи дають поради. Інакше не розумію, тут повно різноманітних тем і нічого вас не цікавить. А в житті вас теж нічого не цікавить, крім бажання познайомитися з дівчиною?

Я думаю 90% людей знайоме відчуття самотності, але людина не сидить у своїй самотності як у пустелі, можна читати книжки, збирати авіамоделі, ходити на виставки, грати в комп'ютерні ігри, куховарити, я знаю багато людей, які наодинці ходять в походи в гори. Хоча б заповнити цей час, щоб не варитися у власному соку.

Поки що я бачу в вас якусь злість на ситуацію, а в хороших людей не буває злості на життя навіть коли вони обездолені. В моїх очах співчуття заслуговє обездолена людина, яка помирилася (не змирилася!) зі своє обездоленістю, увійшла в філософію неминоучості (я маю на увазі людей, що роками шукають виходу і не знаходять).

 

А в мене на вихідних депресія сталася. Як виявилося причиною була інфекція в моїм організмі. От зара сидю, пчихаю, кашлаю і головою болю. . Зато депресії нема.

Я стараюся не дивитися телевізора шоб уникати депресії. Але інколи якісь цікаві моменти з фільмів всеж потрапляють на очі. От доводилося бачити кінець якогось кіна де, як я зрозумів (може я ообще не зрозумів бо бачив хвилин 10 кінця кіна), один успішний молодий чоловяга, та ше й з гарною кобітою, теж впав в таку глибоку депресію і теж отако його в землю закопали. Рядом стояла його мадама і його ліпший колєга і все то споглядали. Ну а керував тим процесом якийсь доктір. А перед тим як закопати ше якусь таблетку дали хз нашо і мотузок аби смикати коли геть страшно буде.

Ну він лежав, лежав, лежав, лежав і всякі дурнуваті думки лізли му в голову і на фоні того всього можна було догадатися шо його мадама подобається його найліпшому другу. І тут вже видно його чи в туалет приперло чи шо, ну він відчув шо ноги му ся не рухают, і давай смикати за того шнурка.
А заким його розкопали то вже му ніц ся не рухало. Такби го спаралізувало, але він все чув, видів і міг думати. А доктір той шо всім керував давай го бадати і набадав шо в него пульсу нема. Ну а чувак то все видить і чує і починає доганяти шо то йому його колєга так нагадив аби з кобітою його собі мутки мутити і шо доктір підкуплений. Але ж ніц сказати то не може і рухнутися тоже. А доктір з колєгом і ше якимись хлопами запхали того тлумка в кульок ото такий для трупів і ше му якогось укола втіхаря в вену всадили. "Ну все" думає чувак, "точно добили мене тим уколом". І тута так файно ніби очима того тлумка показуют як над ним на тім мішку замок затягнули і все.... темнота.......

А тоди опять отого мішка розсунули, по писку хлопа лупнули і він вже чує шо рухатися може. І питают го колєги шось типу такого (явже дослівно не згадаю) "ну шо, засранцю ти дурнуватий, страшно тобі було вмирати? Отото. Жебись знав пошо ти на тім світі є"
То шо сі виявило, то його колєга з його кобітою таку хохму придумали, жеби той тлумок реально в штани наклав і радість життя відчув. Таблетка та його і справді спаралізувала. Ну шось таке шо людина рухатися не годна. А укол в вену навпаки дію тої таблєтки відміняв. Отака то сторія.

 

Rebbit анекдоти розказує, підоймає настрій.

 

гг.. а потім він мав проблеми через вимниклу фобію і решту життя з підозрою дивився на кожного хто наливав йому чай - бо думав що а раптом там паралізуюча таблетка розчинена, а лікарі з уколами взагалі викликали у нього панічний жах.. і коли захворів - до лікарів так і не пішов.. і т.д.
Я жартую, але- а раптом стресом можна одне вилікувати - а інше скалічити?..

 

Цілком згоден. Якби мені отаке зробили то точно був би труп. Альбо мені би серце не витримало, альбо тому хто таке придумав ніякий би доктір не допоміг.
Але то не була порада. То короткий переказ уривку фільму. Мабуть тому я волію не дивитися телевізора. Бо там такі вже глупства показують шо точно можна депресію хапнути.

А ше в депресію можуть ввігнати компютерні забавки. А ше нічогонеробіння.

 

Знаєте, кажуть, те що нас не вбиває - робить сильнішими.. от Ви завдяки пережитому стали сильнішим. Але той кого таки "вбило" - не став. Звідки нам знати що кожна людина може "витримати".. може одна зможе стільки, а інша - ні..
Бачите, Ви не шукали способу стати сильнішим і стійким до (майбутніх) депресій - Вас саме життя заставило стати сильним, і Ви почали боротися. А що робити тим, кого життя не заставило? або хто не починає боротися - бо в нього не виникає отого бажання яке у Вас колись виникло - пручатися, протистояти, боротися, щось робити щоб все змінилося.. (і воно таки змінилося завдяки Вашому бажанню-а потім вже зусиллю.. а буває що немає отого початкового бажання... от в чому проблема)
Труднощі і їх подолання - то одне. А справжня депресія - це відсутність бажань (як я розумію), будь-яких.. аж до відсутньості інстинкту самозбереження, який рухає людиною яка пручається і хоче вижити.

Щодо виходу самотужки із серйозних/справжніх депресій.. кажуть, без спеціалістів не обійтися, але думаю, що Romko правильно порадив: зміна обстановки, спроба себе у новій діяльності, творчості, волонтерстві - це гарний шанс запустити механізм виходу із замкненого кола. А ще - стан ендокринної системи перевірити, щитовидну залозу, а ще - рух і фізичне навантаження. Треба добре фізично натомитися і спітніти (не важливо навіть що робиш - лагодиш паркан чи спортивне щось) - щоб відчути що ВЖЕ стало якось краще, при тих же проблемах.
Ну і треба в собі розбиратися самому, питати себе самого - де больові точки, коли це почалося, що не так.. щоб знайти спільну мову з самим собою, не обов'язково наймати "перекладача". Можна спробувати порозумітися зі своїми станами психіки і душі інтуїтивно, прислухатися і аналізувати ці стани і залежність їх від колишніх чи теперішніх подій життя, дитинства, чи подій у своїй душі, свідомості. Зрозуміти причину - коли виник зародок майбутньої проблеми, в який момент - і працювати над тим щоб замінити неправильну негативну установку, яка тоді виникла, на правильну, позитивну.

 

Думайте, що кажете. Не гневіть Бога. Бо буде ще гірше. У Вас же є здоров'я, житло. Багато людей у світі - не мають цього. Просто у Вас низька самооцінка. Стосовно самогубства - не раджу. Зробити з себе каліку. І близькі усе життя будуть Вас на собі тягти.

 

То шо я зараз скажу не стосується жінок, бо ваша жіноча психологія - то для мене потьомки, але .......

Депресія ж різною буває. Трапляється депресія викликана проблемами, які важко, або й неможливо подолати. Таке мені є зрозумілим і тьфу-тьфу зі мною такого не траплялося і сподіваюся не трапиться.

Але ж ціла купа людей саме скиглить от нєчєго дєлать. І тут я Locke підтримую на всі 100%.
Бо "нема дівки", "не можу знайти роботу", "пацани мене не поважають", "мені ніхто не дає", "не можу пройти ВарКрафт", "мені нічим зайнятися" то не є причинами для депресії.
Як на мене, то любий здоровий власник пари XY хромосом повинен розуміти шо він повинен шось в тім життю робити, вдосконанювати, вдосконалюватися і вдосконалюватися. Банально для того шоб мати достатньо сексу, жінку і дітей. Бо кому потрібен ледачий невдаха.
Шо значить "життя не заставило"? То шо життя не тикнуло хлопа писком в мігно ше не значить шо можна розслаблятися і скиглити. Та в нашій дикій країні шоб утримати сімю (не перебиватися як небудь з хліба на воду, а жити забезпечено) треба мати неабиякий хист, знання і наполегливість. Та то ше нікому на голову не впало таке. Треба працювати, працювати і працювати. То шо люди кажуть шо не можуть найти роботи то є фількіна грамота. Може вони не можуть найти такої роботи яку вони хочуть? Ну то треба йти на таку яка є, а по ходу пробувати її змінити і вчитися. Професіонал все потрібен.
І повірте шо в процесі того всього депресії нема колир розвиватися. То зара я можу на вихідних рослабитися і потім в вечір неділі казати шо на мене шось найшло і я нічо корисного не зробив бо не мав настрою чи був нездоровий. Тільки ж то не депресія. То напад неробства. А коли я вчився і в папралель працював то в мене такого не траплялося бо не було коли місце для сидіння пошкрябати.

Людоньки, та будьте серйозними. Вам шо всім найліпше живеться і нема чого прагнути?. Та пробуйте попасти на файну роботу, купити машину, купити хату, відкрити фірму. І то тільки з матеріальних благ цілі. А скільки задач нематеріального плану можна перед собою поставити. І їх досягти буде ше важче.
Короче дєрзайте.

А про

Ось вам прекрасний приклад хазяїна свого життя. Аплодую стоячи.
Так і згадуються слова з пісні Машины времени

А шо ми зараз бачимо. Толпи народу, які за гроші батьків отримали освіту, причому швидше на папері чим в голові, отродясь нічого не робили і тепер ходять і жаліються шо їм жити важко . Ну то ж смішно просто.

 

Теж аплодую!

 

прикольно! нема сил жити- зарийтеся в землю! прикольно!!!

а якщо серйозно, треба брати приклад з дітей дошкільного віку. Малі не зациклюються на проблемах( нам, дорослим, їхні проблеми правда зовсім не здаються проблемами), а переключаються на інше. дорослим теж слід змінювати насамперед відношення до ситуації!!!

 

гарно сказано! правильний діагноз - 90% успіху лікування.
..напевне для того щоб відрізнити одне від іншого і авторитетно про це заявити, і потрібен найбільше той "спеціаліст"..

Ну а якщо нічого - не хочеться, ніяких задач ні ставити ні досягати.. взагалі неможливо сконцентруватися на чомусь.. та й роботоголіки часом є такими саме від депресії ("тікають у роботу"):
В некоторых случаях человек, страдающий депрессией, начинает злоупотреблять алкоголем (или иными препаратами, воздействующими на ЦНС), уходит «с головой» в работу.

Для выявления депрессии часто используют так называемую шкалу Занга.

Тяжёлой депрессией страдали многие известные люди, в частности композиторы Людвиг ван Бетховен (депрессия скорее всего была вызвана прогрессирующей глухотой) и Вольфганг Амадей Моцарт, художник Винсент ван Гог (в состоянии депрессии отрезал себе ухо, а позже лишил себя жизни), поэты Джон Китс и Сильвия Плат, музыканты Курт Кобейн, Тупак Амару Шакур, Сид Вишес, Йен Кёртис, Глеб Самойлов. Речь не только о людях искусства — «непоколебимый» Уинстон Черчилль тоже не избежал этой участи.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Депрессия

 

Є ще така метода, якщо ніц не хочеться робити - то ніц не робити

 

От,коли болит їдна нирка...наковтаюся піґулок і думаю - фік з ним...А,коли до того додається спазм в грудях...життєрадісна усмішка на моїм тважі починає троха линяти....А,коли до того всього ще тримаю малу за ноги....то усміхаюсі лиш краєм писка.І замість повноцінного ГИ в мене получаїсі якесь скособочене ге.
Як то переконати себе,жи тота субстанція,в котрій зара плюхаюсі є чикулядним мусом?

 

Талановиті люди - це окрема розмова. Вони несуть інтелектуальний тягар всього людства, і не всі можуть його витримати. Сіростям живеться набагато легше.