Як боротися із депресією, зневірою, розпачем - порадьте щось, люди

Створити - так, а от накакати, обгадити - без проблем і Бога не треба.

 

Оця репліка радше до того,кому адресований цитований тобою допис.... Ви ж обоє "творці" власної долі... Що для таких Божа Воля?

 

Ні! чому?
Бог не є лицеміром, згідний?
Так от. Людина вбила іншу людину з волі Божої? Тоді кому призначені слова "Не вбий"?

 

Та життя саме підкидує варіанти як боротися із депресією. От коли навалиться купа проблем одразу, які бажано вирішувати якнайшвидше, то і часу на депресію не стає. Принаймні у мене зараз так.

 

Так, бо і тварини хворіють депресією....

http://www.zooclub.ru/dogs/vet/38.shtml
http://neboley.com.ua/ru/psycholog/2008/02/25/17114
Тільки люди крім вакцинації і поїдання адаптованих кормів, ще й курять, п"ють, вживають цілу купу ліків,а ще телевізори, мобільники... Тривалість життя збільшується, якість життя зменшується... Це якийсь спільний закон і для тварин, і для людей...

 

"Давеча" шукала в інтернеті потрібну картинку і наткнулась на таку що зацікавила - солдати чкурили через паркан . Так і вийшла на оцей сайт
http://www.pobedish.ru/index.php
На мій погляд найпрофесійніше що до сих пір бачила про депресію.

А потім наткнулась на оцю статтю
http://www.zn.ua/3000/3050/61140/
Чоловік дуже цікаво описує як боровся з депресією.
"... об этом мне постоянно напоминали. О том, что жизнь прекрасна и удивительна. И что все не так плохо, как может показаться. Я хорошо помню, какую мучительную боль доставляют эти слова. Это тот самый ад с чертями и сковородками, о котором так любят рассказывать набожные бабушки. Не знаю, есть ли ад и рай на самом деле, но я точно знаю, что депрессия — это ад, а люди, которые говорят тебе о том, как замечательно кому-то другому живется в раю под названием «жизнь», — это черти."

І ця фраза з вікіпедії
"Тяжёлой депрессией страдали многие известные люди, в частности композиторы Людвиг ван Бетховен (депрессия скорее всего была вызвана прогрессирующей глухотой) и Вольфганг Амадей Моцарт, художник Винсент ван Гог (в состоянии депрессии отрезал себе ухо, а позже лишил себя жизни), поэты Джон Китс и Сильвия Плат, музыканты Курт Кобейн, Тупак Амару Шакур, Сид Вишес, Йен Кёртис, Глеб Самойлов. Речь не только о людях искусства — «непоколебимый» Уинстон Черчилль тоже не избежал этой участи".
теж якось таки трохи підбадьорює.

 

Влучна фраза...

Побігати так зо 2 години - не має значення за чим. Про депресію зразу перестанеш думати (хоч і не надовго)...

 

Депресія...
Дурне слово...легковажне...
А як назвати стан,коли кожна секунда - нестерпний біль....
Коли нема куди дітись...і якщо ненадовго відступає фізичний біль....залишаєьться біль душі...який не вгамувати нічим...

 

Називається Пі...Пі (повний пі..)

 

Як знайти надію серед розпачу
УЯВІТЬ себе у такій ситуації: усе ваше майно знищене і ви залишилися в нужді. Діти, радість вашого життя, загинули. Подружній партнер зовсім не підтримує вас. Ваше здоров’я зруйноване. Кожен день — мука.
Якщо б таке трапилося у вашому житті, чи ви знайшли б причину жити далі? Чи, може, ви впали б у розпач?
У такому жалюгідному стані опинився Йов — чоловік, який жив у біблійні часи (Йова, розділи 1, 2). У момент сильного пригнічення Йов стогнав: «Життя моє стало бридке для моєї душі». Він прагнув смерті, яка принесла б полегшення (Йова 10:1; 14:13).
Можливо, що ви зазнає́те подібних випробувань, як Йов. Скажімо, вас емоційно спустошила смерть дорогої особи. Або серйозна хвороба перетворила ваше життя у тяжке випробування. Чи, може, розлучення повністю порушило ваш спосіб життя. Економічні труднощі могли принести нужду у ваш дім. Вас можуть запекло переслідувати ненависні противники правдивого поклоніння. Намагаючись справитися зі своїми випробуваннями, ви, можливо, почуваєтеся безнадійними (1 Петра 1:6).
Замість того щоб впадати у розпач, запитайте себе: «Чому я страждаю?» Ви страждаєте тому, що живете у світі, який «лежить у владі лукавого» — Сатани Диявола (1 Івана 5:19, УКУ). З цієї причини страждають усі. Так чи інакше на всіх нас впливає ненависть, яку Диявол вселяє людям до звістки про Царство, жорстокі слова чи жахливі безбожні учинки, що стали такими звичайними у ці «тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1—5).
Якщо у вашому житті відбулися трагічні події, ви, можливо, стали жертвою «часу і випадку» (Екклезіяста 9:11, Москаленко). З іншого боку деколи в житті бувають труднощі через нашу успадковану гріховність (Римлян 5:12). Навіть якщо ви серйозно згрішили, але покаялися й попросили духовної допомоги, не думайте, що Бог покинув вас (Псалом 103:10—14; Якова 5:13—15). Він турбується нами, як ніхто інший (1 Петра 5:6, 7). Ви можете бути впевнені, що «близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає» (Псалом 34:19, Хом.). Хоч би якими трагічними чи тяжкими були ваші випробування, Єгова може дати вам мудрість, щоб справитися з ними (Якова 1:5—8). Завжди пам’ятайте, що Єгова може зцілити всі рани. Коли ви маєте його милість, ніщо не перешкодить вам отримати нагороду життя (Римлян 8:38, 39).
Вартова башта 1997 15.5 с. 22–25 Як знайти надію серед розпачу

 

Йов був дуже правильним чоловіком і його приклад є повчальним на всі віки. Його розпач посилювався тим, що люди відвернулись від нього, друзі які мали б його підтримати, не розуміли його і не співчували, лише докоряли. Так Бог не залишає тих, хто Його любить, але й людська підтримка і небайдужість теж немаловажні.

 

ітак - тьпфу-тьпфу - *поплював на пальці*
депресія, зневіра і розпач.
мій колєга олько, наприклад, женився. побачив шо пацанам скучно і почав женитись. сказати просто женився, а відобразити усе це просто НеРеально. все починається з - а може не треба? шось мені сцикотно..
потім ідуть насущні проблеми -пошук залу, музикантів, кого з гостей запросити, а кого за злого татара мати. але то всьо друзів з депресухою не стосується, бо вони всі чекають на хлопчачник (мальчішнік), котрий канєшна найкраще втілювати в життя на березі водойми з вудками і алкоголем. ось із дзвінка - юра, ми їдем на хлопчачник на рибу - пропадає деприисняк. теплий сведрик, дві пари шкарпеток і непромокаюче взуття - ось і вся екіпіровка рибака.. ага, ше вудка. ну вудку можна взяти в того хто думає шо він матьориий рибак і буде там ловити рибу (намагатись, всерівно 2 вудки йому зламають і спінінг хтось подарує нептуну разом з садком і кріслом-комплектом від розкладного столика). головнена рибалці мати орієнтир. орієнтир це водна гладь. так от від орієнтира бажанотриматись подалі, а поближче до машин і ватри.отже зневіра пропадає ще в дорозі, коли під скрип зубів того шо за рульом відкривається перша дорожня пляшка коньяку і вам за шиворіт летить тануть перший кусок шоколаду. мушу додати, що крім талого шоколаду, опіків від сигарет, колючок терна, будяків, укусу якогось бровка що не отримає дике повизгуюче задоволення від гладіння його по голові із сигаретою між пальців і звісно купи лися, трави і попелу туди може попасти декотра дрібна фауна як то павучок, ящірка чи ше бог зна шо там на тому березі озера живе в кущах де ви мимоволі лягаєте спати стоячи-впав-лежачи. прошу потурбуватись про сигарети, бо якщо ви подумаєте що 2 пачки вам на 2 доби вистачить, то ви глибоко помиляєтесь. 2 пачки на рибалці, це на перші 4 години і 5 пляшоок. так що, якщо не хочете лякати мешканців певного мінімаркету якогось села, де в неділю ранком чисті і білі люди купують собі масло і сир до обіду, то краще таки запасіться тютюном. бо шо згорить то не зігнииє. до речі про розпач. він приходить, коли славко на другий день рибалки перепарковує авто і нічяяно переїжджає рядочок вудок на березі водойми. проводячи швидки розрахунок, отримуєм наш завбачливий проноз - 2 вудки на людину йдуть на лом. а потім мешканці навколишніх сіл, в радіусі декількох миль чують матюки, той самий розпач і тугу за знаряддями рибальства. звісно потім розпач розчиняється у алкоголі і дівчинці марічці з подвійним животом, що взята напрокат у найближчому смт в якості стриптіз-гьорли. але від такої кількості патенту міндєлєєва дана марічка тсає покручє якоїсь там памели андирсон і рве публіку на кускі своїми викрутасами у сведрі з написом бойз..
висновок - усі похмурості і негаразди знімає компанія друзів. але ж ніхто не буде вам намус посміхатись і тягти з кущів бровка бездомного з вигуками - на, олько, погладь ведьмедя малого!!!
тому алкоголь як не крути мусе бути. як і друзі. бо якщо друзів у вас немає, то це все, вам варто або женитись, або суїцид чинити.. ну або хоч в партію якцсь вступіть, будете людям набридати, вже не скучно.
до речі. ось бачив картину - випадково наткнулись продвачі стартових пкетів на свідків єгови. більш страшної битви гігантів я не бачив. орошаючи одне одного огидними компліментами і струменями слюни вони намагались досягти свого, мало розуміючи шо їм там про ціну чи про бога товкмачать ))
почати можна з малого - сядте комусь на вуха, напишіть скаргу, створіть осередок протидії глобальному потеплінню, розкрутіть поп-зірку. бо в кінці-кінців, якби ж не булосамотніх людей, всім на все було б начхати.
до речі. кажуть для жінок накращим антидеприсантом є шоколад (в той час як для чоловіків вотка). то чи не спробувати поєднати сам процес готування шоколаду з його поїданням? і те ж стосуєтсья самогоноваріння. скільки незвичайних і чдових рецептів можна втілити в життя. всі знають ожинівку, моравянку, калганівку. а тут тобі мівінівка, кетчупівка і редбулівка.
дивні якісь гриби я сьогодні їв. більше в ліс не піду

 

Перефразовуючи Хауза, Everywhere Jehovah Witnesses!

 

я тут подумав - можна ж написати книгу. опис свого нещаного життя, або щось навигадувати - художню. можливо ви ніколи її не закінчите, а саме ваше творіння не варте й оголошення типу інвалід 2 групи шукає свою половинку, тому пулітцер вам не світить, зате пару тижні ваш мозок буде працювати в одному напрямку і це вже є добре.
можна прикластись до хоббі - збирати загублені банкіські картки, чи як той хлопець в "амелі" вирізати кусочки бетону зі слідами підошв. але як на мене це неймовірно скучно.
можна піти на спорт. фітнес, бокс, тайский бокс, легка атлетика, теніс, лашадіний спорт і т.д.
можна думати як потратити 729 тисяч долларів. ця нескромна сумма некругла а тому у вас буде орядку 2 років на роздуми що купити, куди вкласти, як приховати від родичів і друзів-позичальників. цікаво скільки зараз коштує 2-кімнатна квартира і вісімка 89 року.
надзвичайний неспокій в життя привносить волонтерство, милосердність, допомога спраглим і натомленим.
бляха, жалко шо гашек швейка не дописав.. ((
ви ніколи не пробували втикнути в дерево ніж з 3 розворотами? а топірець?
дуже захопливе і цікаве заняття. головне шоб там перед вами не шастали люди чи міліціонери. останнім дуже не подобається коли на них сокирою замахуються. але то таке. переживуть
велику радість приносять ігри. самий натомлений життям і скучний сноб в моменті перетворюєтсья на монстра, коли забув зберегтись а в будинку світло вибило )) раз повів свою дівчинку в комп клуб, це ше давніше було. я там скачав курсову і зберіг. а на другий день прийшов з диском і малою. то поки записував з льоліком, посадив її за кол оф дьюті. через півгодини хотів її забрати і піти, але почув тільки град матюків типу - фашисти срані і куда ти біжиш олень! врешті решт через 4 години, коли в неї очі були як кроля, я її відтягнув додому. потім ше її батя питав мене якого милого вона вчинила дома скандал шо хоче комп, бо нема де курсові писати. а рукою написані вже не приймають. отже - стратегії, стрілялки, бродіння і квести. симулятори і дігер.
ше можна робити карьєру в неті - від звичайно обивателя, до модера розділу.
ну впринципі купа всього. за окрему плату я скажу шо вам робити і куда іти

 

друзі нужни...мама сказала, що мені тутво видають страховку і я не зможу палити люльку. відмовилась від страховки)))

в радістю вас почитаю)))

бувало таке, то така пічаль...але потім почала бавитись у онлайнові стрілялки і пічаль пропала, а тепер взагалі не бавлюсь) тіко кросворди в літаках і то набридають і ще у косинку на плеєрі зате щастя, тому люди. тойвот. не йдіть у ту депресію, бо то зло і то нікому не потрібне, шукайте позитив, адже життя не таке довге....насолоджуйтесь кожною миттю

 

навіть депресивною?

 

На початок, муше сє правдіво бажати , алеж більшість обивателів тілько шука одповідні засоби, але ніц не знайдує в собі мужньості зачинати боротьбу.

 

у мене бувало, що при втраті дорогої мені людини, я просто впадала у прірву спогадів і тижнями не могла навіть з ліжка стати, в цьому мені помалаги мої друзі, які просто приходили, готували/годували мене, по суті доглядали, в певний день я прокинулась, і подумала, нащо то все? боротись з сумом дуже тяжкл, але я вирішила все, що я робитиму доброго у свому життя, це буде для дорогих мені людей, щодня я про них згадую, і дуже ціную, та люблю.
я просто вважаю, що такого стану ні в кого не має бути, коли щось втрачаєш, чи стається щось, чи просто вам погано від самотності, треба змінитись, шукати виходів, боротись, шукати щастя, лізти в гори, пляжі, моря, шукати розрядки..
тільки слабкі можуть пускати слюні, а в душі треба будувати фортецю, непохитну, а не плакати за розвалинами

 

немає бути, але є...
це добре що вдалося вирватися.