Як би ви хотіли жити після смерті?

Тоді різниці між смєртю і реальність не буде... Я так думаю)

---------- Додано в 18:14 ---------- Попередній допис був написаний в 18:12 ----------

Ви ОУН порівнюєте з комунізмом?

 

Нет, Полковник, нет!

 

Шо хтіли? Рай на землі? По-моєму, у них були скромніші плани.

 

я не знаю, що там після смерті, але, думаю, тоді не живуть.
я би не хотіла жити після смерті.
не хочу на релігійні терміни переводити, але думаю, може, після смерті є якась інша форма існування - хочу існувати все одно. не хочу, щоб просто вимкнулося світло - і все, і порожнеча.
хочу, щоб не було порожнечі. хочу договорити все, що недоговорено з тими, хто раніше перейшов у ту, іншу форму існування.
щоб не треба було їсти-пити-ходити в туалет.
щоб не було обмежень просторових, мовних і т.п.
щоб не було формальностей.
і обмежень щоб не було.
і недомовок.
і щоб страху ніколи не було. ні за кого і ні перед чим.
а спокій і врівноваженість були станом перманентним.

але якщо врахувати, що всі рано чи пізно переходять в той інший світ - то вони також змушені будуть якось уживатися між собою, співіснувати. - і знов - формальності, обмеження, залежність і продовження того всього, що ми і так маємо і до смерті.

коротше, мабуть нічого не зміниться.

а взагалі - я би хотіла мати тоді пульт управління з кнопкою перемотки назад (типу права модератора) - і всім би живим могла давати другий, третій, п"ятий шанс, поки в них не вийде жити ідеально.

 

Може з пафосом виглядатиме, але хотів би бути з Христом.
Радісно і страшно про таке думати.
Радісно, -- бо все ж у Бога за пазухою
Страшно, бо розумію що обираючи Христа, -- з Христом треба бути уже тут, не зволікаючи.

 

Иссайї 65:17-25..." Я творю новые небеса и новую землю — о прежнем больше не будут вспоминать, и оно не придёт на сердце. 18 А вы ликуйте и вечно веселитесь, глядя на то, что я творю. Ведь я делаю Иерусалим причиной для веселья, и его народ — причиной для ликования. 19 Я буду веселиться, глядя на Иерусалим, и ликовать, глядя на свой народ. В нём больше не будет слышен плач и жалобный крик».
20 «Там не будет больше ни грудного ребёнка, который прожил всего несколько дней, ни старика, который не прожил полностью своих дней, но человек умрёт юношей, даже если ему будет сто лет, а грешника, даже столетнего, проклянут. 21 Люди будут строить дома и жить в них, будут разводить виноградники и есть их плоды. 22 Не будет так, что они построят, а жить будет другой, посадят, а есть будет другой. Дни моего народа будут как дни дерева, и мои избранные будут в полной мере пользоваться делом своих рук. 23 Не будут трудиться напрасно и рождать детей для бедствия, потому что они — потомство, благословлённое Иеговой, и вместе с ними — их потомки. 24 Прежде чем они позовут, я отвечу. Они ещё будут говорить, а я уже услышу.
25 Волк и ягнёнок будут пастись вместе, и лев, как бык, будет есть солому, а для змеи пищей будет земная пыль. Не будут делать зла и причинять вреда на всей моей святой горе»,— говорит Иегова."

Откровение 21:2–4: .... " И я услышал, как громкий голос от престола сказал: «Вот, шатёр Бога — с людьми, и он будет жить с ними. Они будут его народом, и сам Бог будет с ними. 4 Тогда он отрёт всякую слезу с их глаз, и смерти уже не будет, ни скорби, ни вопля, ни боли уже не будет. Прежнее прошло»."

Як бачите біблійні пророцтва перевершують найсміливіші мрії.

1 Коринфянам 2:9: *Как написано: «Не видел глаз, и не слышало ухо, и не зарождалось в сердце человека, что́ приготовил Бог для любящих его».

 

Я б не хотіла жити в такому несправедливому світі.. Дитина безгрішна - так, але якби тому 100-літньому грішнику дали прожити пару днів і судилося йому померти немовлям.. він би був у раю. А так, він жив 100 років - і нагрішив (звісно, бо він - жив). Де ж справедливість? Треба спочатку всім дати рівні шанси і стартові умови, однакові життєві ситуації для того, щоб потім судити хто на що заслуговує, хіба ні?.
І потім.. які будинки??? Тіла - немає, а душі будинки і плоди не потрібні. Хіба для милування і краси, бо вже немає ні системи травлення для плодів, ні каналізацій, нічого земного і людського.. Дивно, всі наче б то розуміють, що після смерті немає тіла - але всі свої радощі пов'язують з візуально-смаковими-почуттєвими рецепторами.. а їх не може бути, бо вони притаманні земному життю, фізіологічні закони якого незмінні вже мільйони років.
Душа, можливо, може мати щось на кшталт емоцій. Але однозначно, вирощувати плоди зможе лише віртуальні - силою фантазії, для гармонії, краси чи просто розваги.

 

Нірванко, одразу згадався старий анекдот про студентський рай і цвяхи
А що я би хотіла? Щось схоже на життя тут, але без хвороб, без роботи, щоб життя було тихе, спокійне, щоб навкруги не було зла, хотіла би поспілкуватися з рідними, мати в хмарах будиночок мрій і літати понад хмарами..

 

Хтів би кожну мить почуватися Його слугою... хоча, мабуть, я сам зараз не осягаю, що то означає.
п.с. про всяк випадок, Він - це Господь

 

Якщо забажаєте стати спочатку Його дитиною, то тоді, по-справжньому, осягнете, що означає почуватися Його слугою...

 

ні. бо я вічна о_0
хочу бути гладіолусом, або коником, або мурашкою, але не людиною.

 

Хтів би жити після смерти в цинковім гробу.
Кажуть там дах не протікає.

 

Для мене питання не ствояло б "як",а "з ким" жити після смерті......і відповідь була б однозначною:із синочком,чоловіком,батьками,братом.....

 

Але в крижі буде тігнути Краще сосновий - запах приємний

 

Нічого, там перину, фуфайку підстелити. І всьо буде файно, аби лиш на голову не капало.

 

А хто ж її постелить? Руки ж будуть зайняті

 

А там вже буде всерівно...
Чи на голову капає чи рядом поселився скунс, чи рештки людини доїдає якась личинка. Всерівно...
Бо життя вже закінчилось. А післю смерті немає нічого. Взагалі нічого...

 

А во,лєнін жиє...

 

Колись думав над життям з практичної точки зору. Дійшов тільки до одного висновку:
- Людина живе тільки для спілкування. (Що б ми не вчинили - для того, щоб комусь про це розповісти, показати...)
Ваше бажання не єдине

По темі: - Жити тільки почуттями (бажано взаємними і не в самоті)

 

Та, та, та його душа вселилась в мене...
І якщо згодом буде революція пролетаріату, ви не дивуйтеся, бо це Абдурахман!