Як би Ви провели день, якби знали, що це Ваш останній день на землі...

Пупер не свідок....

 

Знаєте кіко у пурєдного хлопа може бути "майже дружин" поки му шафа на голову впаде???

 

Ну та ясно...Ві Львові, наприклад, тепер як мінімум всьо планують за півроку наперід. Часто замість них батьки планують. Куди ж потім від такого спланованого проекту подітись? Нема куди! Тре' сі вженити - аби гроші не пропали, а то шкода буде.

 

Згадав "чорний" анєкдот:
"А водій автобуса героїчно зустрів смерть, дивлячись їй просто у вічі... А не то шо тих сорок обіср...:cesored: пасажирів..."

 

Як там кажуть класики: "Любов добрА - полюбиш і бобрА"

 

не так все.з точністю до навпаки.для нього я - не нова дівчина. ми 5 років знайомі. а більше... я не з тих людей,що будуть вивертати свою душу тут, на форумі. я за нього рада. хай буде щасливий)

не можна. я не хочу пояснювати речі, які напевно викличуть у когось самий тільки спротив,і нічого більше.
про "божі знаки" взагалі нічго не писала. і не знаю,що Ви під тим маєте на увазі.що ще за знаки...

п.с. тема взагалі не про це. якщо так хочеться,створити можна тему: "особисте життя Маюнки. Ви ще не в курсі? тоді вам сюди!"

 

Ну яко той знайомий для мене буде моєю половинкою, а я його, то певне жи буде планувати тіко наше весілля.
А яко буде просто хороший знайомий сі женив, то куплю му' ладний пакунок, та й подарую на весіллє. Най буде щасливий зі свойоу жоноу!

Пи. Си. Половинку ми' певно вибере інтуїція.

 

І при такій ситуації кому тоді треба та женячка???

 

А то ж можна поєднувати?
Шо, конче падати на коліна? Можна ж і подумки молитись, наприклад, на Красній площі:smile:

 

Оооо..
там треба ДУЖЕ молитись...

 

Ну ви і на оффопили.. А, зрештою, як завжди . Поки перечитала тему, то вже й забула про що вона . Ви певно теж забули, тому нагадаю - що зробимо в останній день?
Якби я 100% знала, що це останній день і я 100% помру, то б сказала б все, що думала і хотіла сказати знайомим, рідним і всім решта. Подякувала б багато кому, бо маю дійсно багато кому подякувати за свої успіхи і взагалі за підтримку, допомогу, поради.. На це б пішло кілька годин. А решту часу я б провела з чоловіком, обіймаючи його всім тілом і душею. І старалась би виглядати дуже гарно і позитивно, щоб він мене такою запам'ятав.. І шкодувала, що не встигла народити йому дитину. І що багато чого не встигла запланованого здійснити..
Йой, розплакалась.. Не хочу вмирати!!!!

 

Можна і проаналізувати ,чому так сталося,же наступив останній день на землі...
Всім разом влаштувати форум,по дорозі на цвинтар...І я би з п.Полковником посперечався по-дорозі на тему "Вот нада била тогда..." і накінець можливо та й згоди б дійшли.Хоча вже й зараз "ламає",щось доказувати,по-дорозі до того кращого життя і світлого майбуття.
Пам'ятаєте,як в тому анекдоті...
Львівські фраЄри xоронять свого колєгу,який дістав інфаркт.Йдуть за труною і так собі говорять один до одного:
-Якби Юзьо поxодив не бубновою десяткою,а крейцовою сімкою,то Стефко побив би-то дамою,а я би тоді підсунув свою чірвову даму і Місько би-то все побив козирними шісткою та королем.Та й мали би з-мо то,що xтіли...А так маємо колєгу на катафалку.

 

важко передбачити мені свої вчинки в останні день мого життя, але напевно почала б з того, що попросила вибачення за всі мої необдумані, дурні вчинки, за біль причинений мною.... сказала б батькам що сильно їх люблю і що багато чим завдячую.... поїхалаб в якийсь монастир, найшла старенького монаха, у якого Бог живе в серці, висповідалась і покаїлась в своїх гріхах... це напевно основне, що б я хотіла зробити, а там будь як буде...

 

Згідна й про офф, й про останній день. Тіко я б ще обнімала діток своїх та бавила. І плакала та сварила себе, що така нетерпляча була все життя. Що те, за що сварила - така дрібниця у порівнянні з тим, що скоро нас усіх не стане.

 

Не розстроюєйтеся,Мамату...Сприймайте кінець життя філософськи,як належне...НУ кому Ми потрібні на світі без кінця,т.є.вічними,га-а?
Краще подбати в останній день і прийняти церковний шлюб,з-за відсутності такого,бо...бо на Тім Світі Ви,Я,МИ Всі зустрінемось зі всіма Рідними Своїми,з Ким під Богом були...Батьком,Матірю,братами,сестрами,дітьми своїми...А от з чоловіком,якщо без Божого Благословіння в Церкві,то Ні...Але це можна виправити в любий час,навіть в останній День життя на Землі!

 

Гм...
А мені щось навіяло...

 

Дядя Рома, скажите честно, "Мастер и Маргарита" - хорошая книга? (а то я ещё не читала...)