Хочу, щоб гномики зробили за мене всю роботу, щоб за неї вчасно і достойно заплатили і перевели гроші на мою платіжну картку. Щоб ті ж гномики прийшли і доповіли: «Все класно фуричить, шеф!» І подали гальбу холодного микулинецького пива. А я з почуттям виконаного обов’язку влізу у «ЛФ» і буду Вас побрехеньками розважати.
А то хто? осьо не треба , побрехеньок туткай і так щоб без оффтопу і по темі: не хочу мати температуру, і хочу...дітей
А зачем мне тогда мужик? Мне нужен полноценный здоровый и умный мужчина, а не импотент в очках.:girl_in_love:
- не, если умный - он своё здоровье не будет растрачивать на "эти нелепые движения"... Здоровый мужчина должен быть немножко туповат. Гы!
ВАУ! ДЕ МОЇ 25!? Чесно, спробував би ... допомогти. А сьогодні можу , не втрачаючи внутрішньої рівноваги, собі пофілософствувати щодо "хочу": Хочу! – в устах дитини, яка вважає, що усе навколо в її полі зору повинно їй належати Хочу! – в неусвідомлених мріях юної дівчини, чи в еротичних тортурах самотнього юнака Хочу! – в невситимості медом перших місяців близкості Хочу! – в прагненні навіки заволодіти єдиним(-ою) коханим(-ою) . Чесно, поки «остаточно» не одружився отаке «хочу!» й справді було домінантою Врешті, плавно і ненав"язливо переросло у "Треба!" , а слідом в "Обов"язок". Зате кілька років тому один з моїх неопублікованих віршиків почався зі слова "хочу" Хочу, щоб Мова звучала гарно, Хочу, аби лоскотала слух: Слово моє буде мовлене марно, Як не торкну язичком Її вух Хочу, щоб в мозку моїм інформації Не іржавіли у звивинах... Думка витворює комбінації Висновків – навіть мені - несподіваних, Бо доростаю такого визнáння, Що Україна - це Сонце й Земля, З’єднані у життєдайнім коханні, А Їхній син (чи донькá) – це ж Я!
сучасні технічні засоби дозволяють стирати межі між інтелектуалами та "ядрьоними сибірськими мужиками"
7-го жовтня приїде дуже дорога мені людина, яку я майже 2 місяці не бачила і страшенно скучила І з того приводу ми плануємо влаштувати собі "канікули" в Карпатах (тому потрібна погода) А що буде 18-го?
Аляско! 18 жовтня настане неминуче, як і кожен наступний день у календарі і так само намалює ефемерну песпективу чогось-там на наступну слушну дату . Не відкладайте нічого на потім. При зустрічі скажіть: " Шкода, що сьогодні не 18 жовтня..., а то б Ти почув таке... Повірте, життя не безмежне - поспішайте встигнути
