"Я УКРАИНЕЦ!"

Зверніть увагу, я у своєму дописі не згадував ніяких національностей.

Цілком можливо. Але не тому, що вони українці. Як і з Росії і Донецька запрошували не за національною ознакою.

І що?

Переважно. На побутовому рівні. А от дитсадки, школи всі стали українськими.

 

Ще раз: потрібні були шахтарі, а не національності. У нас їх (уточнюю - шахтарів) в достатній кількості не було. Генеральний директор "кинув клич", приїхали переважно з Росії і Донецька. Хто цікавився національністю? Навіщо?

Звісно, що інакше. Тому що залежить від людини, її потреб, бажань, необхідності...

Мовою пацієнта. До речі, на минулому тижні були в гостях у такої сім"ї, 30 років господиня святкувала. Вона терапевт, він - дитячий психіатр. Обидва з Тернополя, там інститут закінчили. Дочка п"яти років. У нас живуть и працюють років 8. З того часу не те щоб сильно товаришуємо, просто добрі знайомі. За столом розмова російською. Я вперше за ці 8 років поцікавився, а якою мовою спілкуються в сім"ї. Виявляється, сім"я україномовна. Ви здивуєтесь, але після ТАКОГО признання нічого за столом не змінилося! І ставлення один до одного залишилось таким, як і було. Я це до того, що не потрібно гіперболізувати питання мови-національності. Це все чуш на собачому місці.

 

А вы поаккуратнее. Негоже государственный символ куда попало совать.

 

Блін, я цього ніколи не зрозумію. А не могли вони принаймі по-українськи, а ви по-русски?!
Я сам дуже часто і щодня говорю російською. Специфіка така, друзі-знайомі переважно русаки, українців дньом с аґньом... А русскі, які ніколи не мали справ з Україною, українську практично не розуміють.
Алу ж то ТУТ!
В Україні, де б не було, я ніколи і нізащо не буду говорити на іншій мові. Хіба з іноземцем, анг. чи німецькою, ну і хіба би який чукча трапився, що укр. ні бумбум - тоді русскою.
Хочеш - говори по русски, слова тобі кривого не скажу. А я буду по-своєму. Прекрасно функціонує, маю знайомих росіян у Львові.
Але терпіти не можу, коли наші зразу на русску подобострасно переходять! "Ну харашо, давайтє уже па русскі..." Причому часто чуєш "Да нет, не надо - говорите по украински!", а наші зразу, хвостиком виляючи "Нєт, нєт, так удобніє..."
А ще з Тернополя...

От вам і перший крочок до всіх одвічних українських проблем - їздити на собі дозволяємо самі...

 

Ну так я ж его это, из спины его вынул и метнул оппоненту в пятку. Чтоб наверняка, как Ахиллеса...

 

В 80-ом я уже институт окончил..Раньше...Хотя - не понял смысла вопроса - по "новым данным" - скифов уже не было? То были - украинцы? И соответственно - у нас тут не скифские курганы вокруг Луганска - а прото-галицийские?
Скажите на милость, какие достижения науки..А я - и не знал...

Попробую - в свою очередь - напомнить, если кто позабыл - или был слишком мал, чтобы сейчас помнить - как "это делалось в СССР".Так вот - когда требовались рабочие руки - национальность вообще во внимание не принималась. В СССР вообще был лозунг - тщательно оберегаемый и претворяемый в жизнь кпсс - "новая общность людей - советский народ". И нежелание какого-нибудь "тов.Бывалова" принять на работу из-за национальности - без сомнения завершила бы его карьеру раз - и навсегда. Замечу - если и были исключения в этом - то для евреев. Государственный антисеметизм существовал тогда - и на плечах тягнибоков - пытается пролезть и сейчас...Скажем, при поступлении в институт - в Украине - требовалось указать национальность - в анкете: -русский, -украинец,-еврей, - другие национальности...

Вот - достойный пример для всех! Тот пример, которого надо придерживаться - говорить на том языке, который тебе ближе, и на котором удобнее общаться, но и знать - другой, чтобы дать возможность так же спокойно излагать свои мысли человеку, говорящему на ином языке.

 

И за что Вы его так? Он ведь прав - человек должен знать родной язык и любить свою Родину. А Вы его в пятку... Нехорошо.

 

Блін, а я от ніколи не зрозумію цієї "озабочєнності". В часи моєї молодості була така пісенька:

Я сегодня очень, очень
Сексуально озабочен,
Не до песен мне сейчас,
Не до стихов.
Нету мочи, мочи, мочи,
Просыпаюсь среди ночи,
И не засну до первых петухов.

Я це до того, що найбільші проблеми України в такому "озабочіванії" певними людьми темами, які ніякої "озабочєнності" визивати не повинні априорі і будувати на цій "озабочєнності" політику держави. Хто якої національності, яка національність є господарем в державі, заборона російської навіть як регіональної, святкування "конотопських битв", чия нація древніша, хто яких "кровєй"............ Бог мій, яка "херня"(с, Полковник)!!! Щодо того випадку, мені просто в голову не могло прийти не те щоби запропонувати хазям розмовляти українською, а навіть поцікавитися, чому вони того не роблять. Мабуть, їм так зручніше. Всі за столом багато років знають один одного, це подружжя не дивлячись на молодість є хорошими спеціалістами, їх за це поважають як колеги, так і хворі. У них здорова, розумна дитинка. От це головне, а не те, якою мовою з ким вони розмовляють. У мене багато друзів, знайомих. Хто розмовляє українською, хто суржиком, хто російською, хто українізованою російською... Та ніхто на це не звертає уваги! Як і на національність. І робити з цих питань проблеми - дурість несусвітня.

 

Так чиї то проблеми?отих шахтьорів-монтьорів яких понавезли,чи то проблеми Автохтона?
І друге якщо людина не знає мови того місця де вона проживає вона однозначно ускладнює собі життя.Є так категорія російськомовних,що проживши 20 30 а то і більше років в Україні так і не знають української,так це не тільки в нас і в прибалтиці і в штатах і у франції,але друге покоління,будьте певні мову знає і нормально нею володіє і дітей навчають в українських школах.

 

А кто против? Только вот "родной" у каждого свой, а Родина - одна на всех. И когда кто-то желает, чтобы на его родном языке общался с государством, учился, учил своих детей, судился и пр. и пр. человек, у которого "родной" язык другой, тем самым унижая этого человека, да еще угрожает трезуб в спину за неповиновение, то можно не только в пятку, лучше дубинкой по голове, не сильно, чтобы мозги на место встали.

 

Наша родіна-держава Україна,а в цій державі згідноїї Конституції державна мова -українська,рідна мова,згідно тої ж таки конституції-яка завгодно,це я як у першому класі.А для другої державної мови наразі немає правових підстав.

 

А это откуда взялось? Я вроде не о русских - а о скифах..Или - что бы не обсуждать - главное - "москали виноваты"!

Однако - заметьте! Не додумались "кляти коммуняки" вообще прекратить в Украине изучение украинского языка и литературы. Нынешние "языково-озабоченные" правители пошли дальше - просто запретили преподавать русский. Сделали наравне с английским или немецким - тут же как раз немцы живут! и англичане!

Читайте первоисточники. К примеру - порекомендую "Люди, годы, жизнь" Ильи Эренбурга. Узнаете много интересного...

 

Чому ж саме і йшло до повної дегенерації. В 80х почали зникати книжки із точних наук українською.Викладання в вишах українською було тільки у Львові.Так що все працювало згідно плану "створення нового сусп-ва".
І знов таки звертаю вашу увагу,якщо ми законослухняні громадяни,то маємо жити за Конституцією,якщо не подобається Конституція-скликайте референдум по впровадженню другої держ.мови.Але жодна політична сила не бере на себе (реально)цю відповідальність і обіцянки другої державної-чистий популізм.Ці обіцянки забуваються відразу після виборів.Така ситуація наводить на думку,що ідея двомовності не має тої підтримки в суспільстві,а нав"язується ззовні під виглядом "заботи о рускоязичних",те саме що було в прибалтиці.

 

Чего вы все время себя отделяете от русских как от чумы. Все славяне произошли от одних племен. А сейчас западная Украина пальцы веером, мы не такие, нас всю жизнь угнетали, мы европейцы (географически), не нужно нам ничего русского, пусть лучше будет польское и американское, лишь бы не москальское.