"Я УКРАИНЕЦ!"

Две «Украины»: между Русью и Галицией

http://politics.colocall.com/index.php?go=News&in=view&id=10640

Украинское общество расколото в понимании своего прошлого и будущего, оно размежёвано в своем мировоззрении и главных ценностях. Даже после семнадцати лет независимости оно так и не подошло к достижению какого-либо согласия по наиболее важным вопросам. Понимание прошлого и представления о возможном будущем у разных частей народа Украины диаметрально противоположны и по своей сути несовместимы. Фактически с 1991 года наше общество находится в состоянии непрерывного мировоззренческого и гражданского конфликта. И этот конфликт, имея антагонистическую суть, с течением времени не затухает, а лишь обостряется, выплескиваясь в сферу политических отношений.

Как мы, граждане Украины, так и другие народы, до сих пор не знаем кто такие «украинцы». За годы независимости общая для всей страны национальная идентичность так и не возникла. Жители Галиции и те, кого они называют «схиднякамы», т.е. жители Руси, идентифицируют себя совершенно по-разному, резко отличаясь друг от друга по своему психотипу, культуре, языку, ценностям и даже антропологическим особенностям. Более того, в последние годы резко усилилось отчуждение, и даже неприязнь Украины «русской» и Украины «галицийской», что находит свое яркое воплощение в политической сфере. Постепенно, шаг за шагом набирает обороты конфликт между Русью и Галицией. И этот конфликт постепенно приобретает непримиримые формы.
........
Учитывая вышеизложенное, тот факт, что на Украине за годы независимости властью «свидомых» подавляется и искореняется все русское, является фатальной и роковой ошибкой. Такая политика лишь усиливает отчуждение между гражданами нашей страны и усиливает неприятие украинской государственности большей частью нашего народа.

Необходимо понять и использовать на благо нашего государства тот простой факт, что НАША РУССКОСТЬ НЕ ИДЕНТИЧНА РУССКОСТИ РОССИЯН. Да, мы ветви одного и того же народа, но разные ветви! Да, мы духовные проявления одной и той же культуры, но разные ее проявления. Мы одинаковые в общем, но разные в частном, мы составные части огромного Русского Мира и Православной цивилизации, но, вместе с тем, разные их части.

То огромное, подавляющее количество населения нашей страны, которое находится в матрице русского языка и культуры, будет тяготеть к Российской Федерации и наделять ее некой исключительностью до тех пор, пока в нашей стране будет подавляться и искореняться все русское. Если же у нас русскость получит возможность свободно развиваться наравне с украинством, если мы сможем здесь у нас СЛОМАТЬ МОНОПОЛИЮ РОССИИ НА РУССКОСТЬ, если НАША РУССКОСТЬ ПРЕВРАТИТСЯ В РЕАЛЬНУЮ, ЖИВУЮ, ДИНАМИЧНО РАЗВИВАЮЩУЮСЯ АЛЬТЕРНАТИВУ РУССКОСТИ РОССИЙСКОЙ, наша страна обретёт вторую мощную опору своей государственности и культуры. Иного не дано!

 

Ну не знаю. Так сталося, що як раз кінець 80-х-початок 90-х особисто для мене були не самими гіршими в житті. До того ж передчуття чогось глобально-позитивного для держави... Нормальні були роки.

Тоді, в 91-му, ще не відчував такої потреби. А зараз не так зрозуміють, боюся.

Погоджуюсь. Але де Ви бачите "встановити законодавчо обов'язковим для усіх???

 

+12 за ссылку! Отличная статья! Жаль, "свидомые" не захотят читать. Действительно жаль! А если бы прочитали, поняли и приняли эти очевидные мысли - вот тогда бы была для Украины отличная перспектива. Не удержусь от нескольких цитат:

"Человек, если его психика не повреждена параноидальной идеей, живет не прошлым, а настоящим, иногда думая о будущем. А настоящее таково, что на данный момент, русский язык для подавляющей части населения Украины, это, прежде всего, язык живой, доминирующей, динамично развивающейся СВОЕЙ русской культуры. Встроенность большей части украинцев в русскую культурно-информационную среду – очевидный факт. И встроенность эту не смогли поколебать 17 лет независимого существования Украины по той простой причине, что на данный момент русской культуре нет соответствующей украинской альтернативы. И не будет.
...
Усиление виртуальной украинизации в политической и пропагандистской сфере, в условиях затяжного экономического и политического кризиса и гражданского противостояния, будут лишь давать негативные результаты, усиливающие раскол общества и ускоряющие процесс распада государства.

Кроме того, отказ Украины от русской культуры, возникновение которой было бы невозможно без участия малороссов (превращенных позднее большевиками в «украинцев»), от культурного наследия, к которому мы все имеем непосредственное отношение, является не просто глупостью людей, чье сознание поражено комплексом «мэншовартости», но и фактором, который подрывает фундамент культурной индивидуальности и самобытности нашего народа....
К тому же, является очевидной стратегической ошибкой стремление наших «свидомых» отдать монополию на то, что принято называть «русской культурой», россиянам. Мы и так слишком много отдали России, не получив ничего взамен. К тому же фундамент общерусской культуры и литературного языка были заложены на Западной Руси, а уже потом на нем, общими усилиями народов Российской империи было возведено великолепное здание общерусской культуры. Это не раз повторяли русские ученые и мыслители. Возьмите того же Николая Бердяева, который в своей «Русской идее», говоря о XVII веке, писал: «Москва не была центром просвещения. Центр был в Киеве». Или: «Св. Дмитрий Ростовский, прибывший в Ростов из более культурного юга – в Киеве образовательный уровень был несоизмеримо выше, - поражен грубостью, невежеством и одичанием». Я цитирую великого русского философа для того, чтобы показать нашу органическую связь с общерусской культурой. Показать тот простой факт, что Восточная Русь (Великороссия) и Западная Русь (Малороссия) в одинаковой степени встроены в общерусскую культуру. И если ее у нас забрать, мы окажемся в культурном вакууме. А без прочного культурного фундамента, просядет и развалится любая государственность, что на данный момент и происходит с Украиной.
...
Есть у нас политические силы, которым нравится считать всех жителей нашего государства «украинцами», а этих «украинцев», в свою очередь, вековечными рабами, сперва - России, а затем Советского Союза. На этом они научились выстраивать свою идеологию и получать разнообразные материальные и политические дивиденды. Личная выгода заставляет их непрерывно стенать о якобы вечном рабстве и страданиях «украинцев». Они культивируют нашу скорбь, а затем как вампиры ее с удовольствием пьют, наслаждаясь людским горем. Если бы была их воля, они бы уставили всю нашу землю надгробиями, крестами, кладбищенскими свечами, одели бы всех в траур, и заставили бы ходить между печальными монументами скорбными похоронными процессиями с воплями и рыданиями. Они убеждены, что таким образом смогут навязать нашему народу ненависть к своему прошлому и своим соплеменникам и единоверцам по Православной цивилизации. Ведь по их логике, в прошлом у «украинцев» все было плохо, и они очень мучились, а только сейчас, при режиме «свидомых», им стало очень хорошо.

Мы же считаем, что после освобождения из-под польского ярма, малорусы на равных с великорусами строили Русский Мир. В нем воплощен не только великорусский, но и малорусский дух, сила западнорусского разума и воли! Возможно «украинцы» и рабы, как того хочется их «свидомым» вождям, но мы – русичи, чьи предки основали Киев и создали древнюю Русь от Балтийского до Каспийского и Черного моря - не рабы, и никогда не были рабами в лоне Православной цивилизации! Более того, именно в ней мы раскрыли всю полноту своей коллективной мощи! Мы построили две империи, культуру мирового уровня, победили неграмотность и нищету, создали современную науку, освоили огромные пространства, как на земле, так и в космосе, возвели города, сконструировали атомоходы, космические корабли, сломали хребет нескольким сильным и кровожадным врагам, перед которыми на колени становилась вся Европа!

Мы были частью огромной силы и нам не о чем скорбеть, сожалеть, печалиться и стенать! Наше прошлое столь же велико, насколько и трагично! Это часть нашей коллективной судьбы, часть нашей общей истории! Великой истории, которой мы по праву можем и должны гордиться! И мы знаем, что наше будущее будет не менее ослепительным!
Учитывая вышеизложенное, тот факт, что на Украине за годы независимости властью «свидомых» подавляется и искореняется все русское, является фатальной и роковой ошибкой. Такая политика лишь усиливает отчуждение между гражданами нашей страны и усиливает неприятие украинской государственности большей частью нашего народа."

 

Так, це веееликий мінус. Адже стаття скоріше для "свідомих", які російську не розуміють принципово.

Та буде Вам! Все Ви прекрасно зрозуміли!

Там написано: "властью свидомых".

У даному випадку мова про "фсьо русскоє".

 

Ну і..?
Ми строілі-строілі, і, наконєц, построілі...
На свою голову.

ЗІ: вибачте, Степаничу. Видалив свій допис, уважніше глянувши на чорнобильскі чтєнія. Видалив, і побіг мити руки, страшно смердить. (не русскім духом. нє...)

 

А сайт прикольненький... Коло кал?
Глянув "новини" їхні - згоден, "коло калу".
спєци той кал зліпили, незле.
Заголовки і підбір фот гляньте:
1. Тимошенко обвинила Богатыреву в торговле наркотиками
Чи ж не мілашка???
А ЮВТ - зволоч, бо мілашку звинуватила.

2. Виктор Андреич поехал на сессию ООН .

Ась? Ну, не знайшли менш тривожної фоти ...

3. Виктор Андреич готовит переворот

 

Читайте уважніше (для Вас перекладу):

"...ми - русичі, чиї предки заснували Київ і створили древню Русь від Балтійського до Каспійського і Чорного моря, - не раби, і ніколи не були рабами в лоні Православної цивілізації! Більш того, саме в ній ми розкрили всю повноту своєї колективної потужності! Ми побудували дві імперії, культуру світового рівня, перемогли неграмотність і убогість, створили сучасну науку, освоїли величезні простори, як на землі, так і в космосі, звели міста, сконструювали атомоходи, космічні кораблі, зламали хребет декільком сильним і кровожерливим ворогам, перед якими на коліна ставала вся Европа!
Наше минуле настільки ж величне, наскільки й трагічне! Це частина нашої колективної долі, частина нашої спільної історії! Великої історії, якою ми по праву можемо і повинні гордитися!"

МИ на СВОЮ голову нічого не побудували. Все, що було, - наше. Якщо ж ВИ вважаєте, що МИ побудували на ВАШУ голову, то це ВАША біда.

Якби Ви не написали от цього:

, то я б не задав питання, яке зараз задам. Скажіть, а чим можуть пишатися галичани? З огляду на вищевикладені підстави для гордості малоросів.

 

Чернобылец, мені Ваш допис нагадує байки про прадавніх "укрів" і Україну як прабатьківщину людей. Так само аргументовано і доцільно для сучасності. Моя думка, звісно.

Ще раз спливе питання про офіційну двомовність - я Вам вкажу де я це бачу. Ну не гортати ж всі теми ...

Степаничу, на Вас погано вплинув допис Чорнобильця. Але там ішлося про русичів (руських), а тепер Ви про малоросів.

Відповім за Левандівку (най він вже мені дарує):
- Галичани - це українці! Всі ми разом маємо спільну Батьківщину, спільне горе і спільні повагу і приводи пишатися.

 

Ну да-да... Це ми вже проходили. "Введення російської другою державною приведе до зникнення української (якщо коротко)". Дійсно, сперечатися із цим абсурдним твердженням не варто.

Чернобилець вього лише дав посилання на статтю А. Ваджри. А ця стаття повністю співпадає з моїм баченням ситуації. Я про це пишу на ЛФ постійно. З приводу про що йдеться в статті, то варто все ж таки її прочитати повністю. Там як раз йдеться про "показать нашу органическую связь с общерусской культурой. Показать тот простой факт, что Восточная Русь (Великороссия) и Западная Русь (Малороссия) в одинаковой степени встроены в общерусскую культуру. ".

Ніхто ж не заперечує, що галичани - це українці! Справа в тому, що малороси (західні русичі) - теж українці. У нас спільне сьогодення, це факт. Досягли ми його спільними зусиллями - теж факт. Але при цьому кожен пройшов своїм шляхом, у нас не було спільного шляху. І це теж факт. Тому то й історія (а головне її інтерпретація), культура (в т.ч. мова), віра, спосіб життя - досить різні. Усвідомимо це, будемо будувати стосунки з повагою один до одного - буде нам щастя. "Ну а нє то нє"(с). А так виходить, що йшли до сьогодення різними шляхами, але разом, а зараз виявляється, галичани "на коні", диктують свої умови, не враховуючи очевидного факту, що ми різні. Не ворожі, не кращі/гірші, не герої-борці/зрадники, не переможці/переможені, а просто РІЗНІ.

 

Ну, якщо Ви не вважаєте, що узаконювати лінощі російськомовних - це маразм, то власне Вам дійсно не варто сперечатися.

Та я не до того, просто Ваші ІМХи тепер пересипані "поняттями" звідти, тільки й всього.

Що, чесно? Хто саме?

 

Не так. Я вважаю, що маразм відмовляти російськомовним у їхніх законних правах. Хочуть люди другу державну? Хочуть! Вони складають великий відсоток у суспільстві? Досить великий. Чому не задовольнити? До речі, проблема ж не в російській мові конкретно. Якби в Україні проживав такий відсоток, приміром, поляків, то потрібно було б вводити другою державною польську.

І знов не так! Статтю я прочитав тільки сьогодні. А ІМХи rolleyes з цього питання у мене з часу реєстрації на ЛФ.

Поіменно не скажу.:no: Але впроваджує цю політику перш за все Президент України. Ну а політиків інших, які є носієм такої ідеології, Ви знаєте.

 

Замечу, как житель весьма русскоязычного города
На самом деле - государственная, не государственная - мало интересно. Поскольку государство - это Киев, т.е. - где-то далеко... А вот региональная - это да. Да вот только и такой вариант не принимается...И если желание людей загоняют в угол - тут возникают идеи об общенациональном решении...Я думаю - более толерантное отношение к региональным языкам существенно сгладило бы остроту языковой проблемы.

 

Никак. Я об этом и не говорил. Я говорил в том смысле, что украинец, не знающий родной язык - не украинец в полном смысле этого слова. Это вопрос скорее человеческий, нежели политический и правовой. Многие наши беды именно от того, что мы политизируем вещи, которые не стоит политизировать. Я - украинец, знаю неплохо украинский язык, люблю его и учу, равно как и историю своей Родины. И это даёт мне право называться украинцем. Только и всего. Если кто-то считает ненужным и не хочет принципиально, будучи по рождению украинцем, учить украинский и уважать историю своей страны - на здоровье! Только при этом он не может называться украинцем. Опять-таки - это категория моральная. По происхождению можно быть украинцем, но это только означает происхождение. Точно так же - все мы европеоиды, но это не значит, что все мы европейцы.

 

Добре, Степанич, припустимо, прийняли закон про другу державну.
І Ви впевнені, що "рускаязічниє" навипередки почнуть вчити українську? Адже коли дві державні мови - це означає, що всім треба буде володіти цими двома мовами.
ЗУ цих проблем не має - там переважна більшість населення вже двомовна, а то і три- або чотири мовна.

 

Кокої?..
Де ТАКа є "гостро"?

 

Интересное решение вопроса о происхождении. Я, к примеру, считаю, что люди, родившиеся в среду имеют неоспоримые преимущества перед людьми, родившимися в другие дни недели )
При этом знанине любых языков во внимание не принимается )
Простите, но камлания на тему - настоящий\ненастоящий сродни к такого рода "преимуществам"...
По примеру Левандивки - напевая
"Что они не делали - не идут дела
Видно в понедельник их мама родила...."

У Львовi...

А тут пишут - нет во Львове проблем...

 

Нарешті вдалося подолати відірваність від всесвітнього павутиння.

Та прапор в в руці. Хоча і ваша манера нагадує давній студентський анекдот: "А блоха- це..."

А на те, що в кінці статті в лапках ви принципово уваги не звертаєте, чи може не знаєте, що значна кількість статей була додана, викреслена, або змінена в продовж 18 років дії цього документа? Той варіянт, що в мережі, досить помітно відризняеться від прийнятого в 1978 році.

А весь документ прочитати було важко? Або це така манера наводити тільке те, що вам довподоби? Читаємо разом:

Стаття 4. Мови міжнаціонального спілкування
Мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови.
Українська РСР забезпечує вільне користування російською мовою як мовою міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР.

Гадки не маю, як я це переживу? Мабудь розірву на собі одяг, та посиплю голову попілом.

Шановний, я ще раз підкреслюю, що статус російської мови був до 1991 року закріплен на законодавчому рівні. І то що я писав стосується виключно того, що народ, коли приймали Конституцію 1996 року, ніхто не питав скількі потрібно державних мов і яких. Якщо б запитали, то відповідь була б зрозуміла.

А ось тут треба вдаватися до преференцій українськой. Наприклад, ось переклад фільмів, чому б не ввести податок на іншомовні фільми, не тільки російською? І хай він йде на друк книжок українською. Теж саме стосується газет і т. ін. В деяких ВУЗах, наприклад юридичних факультетах, вступні іспити приймати виключно українською, або обов`язково її здавати. Але, чому би не вести двомовне діловодство, як то було в часи СРСР? Державне - виключно українською, а от до ЖЕКа заяву можна і російською подати. Кому це буде заважати?

 

Мені здається, Ваша помилка в тому, що Ви турбуєтесь про МОВУ/ЯЗЫК, а потрібно турбуватися про ЛЮДЕЙ. Адже не ЛЮДИ існують для МОВИ/ЯЗЫКА, а навпаки.

 

Справді, а навіщо взагалі мова, перейдемо на первісні звуки чи ліпше взагалі на мову жестів.

 

Не дуже зрозумів, до чого це Ви. Мова - перш за все інструмент спілкування. Якщо людині зручно спілкуватися певною мовою, якщо співрозмовник її розуміє, то в чому проблема? А якщо комусь подобається мова як така, нехай її розвиває. І не вимагає цього від інших.