Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!" Любий друже, по-перше, до проголошення акту незалежності, хоч би там як, але Україна входила до складу СРСР, і діяла також Конституція СРСР в якої сказано: Ну, давайте разом почитаємо ту статтю, яку ви навели: А якій закон діяв на той час? А схвалений в 1990 році закон "О языках народов СССР". Якій схвалила і Україна (див. ст. 77 Конституції СРСР) Хіба ні? Можливо, я некоректно висловил думку юридично, але вів я її не до того, що статус російської мови був прописан в конституції, а до того, що народ ніхто не питав про те, яку мовну політику має проводити держава. Якщо ж вам так кортить, то можете читати ту частину мого поста в такої редакції: Доречі, якщо вам відомо, то з часів великого інтернаціоналиста Леніна, хай йому грець, до 1990 року в СРСР взагалі не було такого поннятя як державна мова.
Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!" слухайте, як ми будемо розмовляти в стилі: "Плюй в очі, а Ви будете відповідати, що то дощ падає"....то я так відмовляюсь взагалі розмовляти.... Я Ж НАВІВ ВАМ ЦИТАТУ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ РСР 1978 р., ДЕ ВИЗНАЧЕНО ДЕРЖАВНУ МОВУ!!!!!! а законодавство Української РСР того часу, зокрема Закон "Про мови" 1989 року встановлював, що "....Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності.." ст. 2 цього ж Закону: "Відповідно до Конституції Української РСР ( 888-09, 254к/96-ВР ) державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова." http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi п.с. і якшо ще раз Ви мені будете заперечувати голослівно без наведення доказів - я буду вважати Вас балаболом, і внесу в ігнор-список!
Не думаю, что нужно отказывать русскоязычным украинцам в праве называться так, как они хотят. И незнание своего родного языка не их вина, а их беда. Я сам считаю себя украинцем и стараюсь употреблять родной язык, постоянно совершенствовать его. Но знаю много моих знакомых, которые являются украинцами по рождению, но не знают украинского. Ни в коем случае нельзя показывать им, что они люди второго сорта, а они, в свою очередь, должны учить и любить свою историю и свой родной украинский язык.
Цілком згідний. За одним виключенням... Це зрозуміло в відношенню до Одеси, Харкова чи Донецька, де українська на вулицях практично відсутня. Але живучи в таких містах, як Львів, Тернопіль чи Луцьк і умудритися не знати української, на якій говорить переважна більшість населення, не кaжучи вже про менші міста... Це може бути в двох випадках - або людина розумово відстала, або старається показати що її та мова до "jednego mejsca".
Чудово! Але, чому коли я, україномовний українець, приїздячи у Донецьк (за візою у Чеське Консульство) мушу давати обіцянку бути "настаящім украіноізичним" водієві таксі? Так, мені дали знижку (не скористався), так, я був певним прикладом, але я не хочу бути якимось інакшим. ПиСи: люблю Донецьк і навіть ним пишаюся!!! ПиПиСи: за що .... ?
Благородно! А что, они должны у кого-то разрешения спрашивать? Могут и отказ схлопотать! Но Ваша мысль благородна - таки не нужно отказывать! Уточним: незнание ВАШЕГО родного (далее по тексту). Представляю, как они бедствуют, бедные. Такое горе, такое горе... Очень мило !"Нельзя показывать им, что они люди второго сорта...". Вдумайтесь в свою фразу! Т.е. они все же люди второго сорта, но этого им показывать нельзя! И опять - благородно! Даже, я бы сказал, милосердно! Правда, если только при условии "они, в свою очередь, должны", то вроде и не благородно... и не милосердно...
На якийсь момент давайте перенесем це в Росію. Росіянин за походженням. Народився в Росії, все життя прожив в Росії. Російської мови не знає. Бідна людина, правда? Мені її було б жаль... Для контрасту, до мене в Н.Й деколи приходять знайомі. Не словяни, в Україні не народились. Їх предки ніколи навіть близько України не жили. А українську знають краще багатьох українців. Чи тут радіти чи плакати. (
А мені ні. З якого дива я маю жаліти росіянина, який живе в Росії? Його проблеми. А от щодо України, то справа тут не в "жалості". Справа в тому, що одні громадяни України (україномовні) чомусь вважають за можливе встановлювати якісь правила для інших громадян України (російськомовних). З ЯКОГО ДИВА??? От читав Станіслава КУЛЬЧИЦЬКОГО. Ви ж не будете заперечувати, що це щирий українець. От що він пише: "Системними ознаками імперії є наявність політично домінуючого етносу, державної релігії, ідеології і мови." http://www.day.kiev.ua/156200/ Виходить, що Президент Ющенко будує Українську імперію! Домінуючий етнос, державна ідеологія, мова - без сумніву повинні бути в Україні. Усі дії Ющенка (який є виразником позиції т.зв. "свідомих" українців), уся політика сьогоднішньої влади свідчать саме про це. Релігія - теж. То будуємо імперію? Тут віддавати належне освіченості цих людей.
Щось я ніяк не можу зрозуміти Вашої логіки, Степанич. Проживаючи в Австралії я маю право не знати папуаської чи індонезійської мови. І це право я буду мати навіть коли завтра приїде мільйон представників цих національностей. То чому повернувшись назад до Львова я буду змушений вивчати російську мову бо місцеві росіяни ніяк не можуть осилити моєї. І не треба забувати що право не знати державної можуть предявити поляки, румуни, мадьяри чи греки. То що, щоб їм догодити я буду змушений вивчати їхні мови? В іншому випадку буде мая твая нєпанімайт... Чи все-таки я маю право не знати одної з іноземних мов? В даному випадку російської?
Статья написана классно... Комментарии тоже интересно почитать. Я не националистка, но у меня тоже стоит 3 раскладки клавиатуры. Однако, при этом я почти никогда не говорю и не пишу на украинском, в прочем, как и на английском.
Так по людськи жаль. А я думав що Ви гуманіст. Україна є Імперія і вже дуже давно. Я без сумніву є імперіаліст. Тільки не російський. Ги-ги, навіть Галичина є Імперія вже більше тисячі років а якщо ще додати Волинь то вийде як кажуть хфанцузи "кошмар".
Тех, что описаны в статье от Кертиса, описывают не националистов, а нормальных людей. Патриотов страны. Что касается национализма и государства. Есть хорошая статья о противоречии государства и национализма в условиях глобализации. Строя государство на базе одной нации в условиях глобализации отстаешь от всего мира. Вот, Кот, якобы Европейский, пишет о втором сорте. А насамом деле, надо им создавать условия, что они работали более эффективно. Не менять их, этих людей, а создавать условия. Именно об этом и законы о национальных меньшинствах и языках в Европе. Капитализм ведь не о людях печется, а о возможности их продуктивного использования. Хотя если мозги забиты национализмом, то речь ведь не идет о производстве, а исключительно и реализации своих обид и восстановлении исторической справедливости. А это делает государство бедным, народ тупым, и промышленность не нужной. За эти послелние годы тобрали то, что особенно важно. Это образование в области познания мира, философские знания, знания логики. Отсюда и рассуждения стали примитивны. На отрицании прошлого и охаивания "противников", что никого не делает умнее. Строительство титульной нации при реальном многокультурном обществе - путь в экономическое, производственное и научное отставание. Для меня "Я украинец" означало бы знание украинкого, русского, английского, (как минимум), знание экономических законов, правил менеджмента. и хорошее технологическое образование. Но не отрицаю и писателей и художников и вообще гуманитариев........ Вообще, кроме словесности, искуство - оно интернаицонально и не привязано к языку. А у литературы, смысл не в языке, изложения, а гуманитарном значении изложенного. Язык - это форма произведения, а не содержание. http://politics.colocall.com/index.php?go=News&in=view&id=10614 Кризис взаимоотношений между государством и нацией наступает в тот момент, когда нация начинает расширяться, не только за счет естественного прироста, но и за счет разбавления из внешних источников (миграция, региональные интеграции, формирование заграничных диаспор...); а рынок становится транснациональным и трансграничным. С этого момента наступает реальный кризис государственности. Государство, прежде всего, привязано к территории; нация – к социально-демографическому фактору; а рынок – к производственным ресурсам и источникам прибыли. Границы этих трех систем и траектории их движения не совпадают.
Я патріот, хоча не націоналіст. З націоналістими у мене добрі відносини, але трохи мовчазні. Я їм не нав'язую своїх поглядів, а вони мені теж. А хто вам заважає писати українською чи англійською. Наприклад, як мені не було важко спілкуватися з канадцями чи поляками їх рідною мовою, але зміг. Спочатку виходило смішно та суржик з цих мов з українською, але згодом легко перемикався з однієї мови на іншу. Разом з цими мовами мені відкрився зовсім інше світосприйняття.
Национализм - идеология патриотизма. Вы чернобылец тут чушь про "титульную нацию" не несите, ибо титульные шовинсткие хамы-великороссы, снующие по турецким курортам и ближнему зарубежью, научат вас быть у себя дома в гостях.
Национализм - это не идеология патриотизма, бо тогда бы никого не назвали бы 5-той колонной. Патриотизм - это явление многонациональное, объелиняющее всех людей многонационального госуударства, вне зависимости от цвета кожи, вероисповедания, пола.... (ну и далее по списку. По поводу хамов. Уж чего чего а хамы в глаза друг другу бросаются. Ну там "рыбак рыбака....." Яж помню, ответ про "вспышку..." как пример хамства. Только вы же и начали. А потом сами же и обиделись Уж если начали хамить патриотичному россиянину, то уж стойте до конца, чего вы тут жалуетесь ? Да и как оказалось, Р. флот то не заржавел и не затонул, иначе чего вы тут с грузинским флагом ? Вот беда с нынешней молодежью. Лепят что попало, да и потом даже не помнят, что сами говорили. У политиков нынешних учатся. Это уже не народ заслуживает политиков, а уже политики воспитывают нынешнюю молодежь. Нет Кертис. Не знаю, где вы учились и чему, а национализм-это не патриотизм. Особенно национализм, как теория и практика ОУН. А статейку не осилили. Вам попроще надо. Там где РОссия загнивает...: Там где хамы лазят. Тысячу раз уже говорил. Если кто-то находит где-то и кого-то хамовитее и дурнее себя, то его это не делает его лично умнее и более воспитанным.