"Я УКРАИНЕЦ!"

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Додав карму. Лише одне непокоїть, Ви ж тоді як приїдете, то й дружину привезете з тої Московії.:D Тіж граблі?

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Ага. І двох дітей. І що тепер ?

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Та це я напевно незвично для Вас пожартував, тим більше я мало знаю Вас та Ваших. Гадаю що все у Вас буде гаразд. А не так як я чув учора в автобусі, екзальтована особа зневажливо про хохлів відізвалася, та все свій омріяний Саратов згадувала.
:D

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

довго ржав
для Danilo - жінки зазвичай розумні істоти - на відміну від політиків
--
Офтоп - оголошення: міняю дружину одну по 40 на дві по 20

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Українець? - Я нічого не крав!
Я - русин!:bazar:

Додано через 20 хвилин
О, так і знав, що ця фраза викличе негативну реакцію. А чому власне кажучи? Русини це ж наша історична назва. Хіба українці звучить краще?

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

стосовно "іздаля" - зайве - тим паче, що у львівських каварнях таки на такі дрібниці, як міжнаціональна ворожнеча - увагу не звертали нігди = тобто ворожнеча не сприймалася/не заохочувалася/не допускалася: виправлення для аж надто логічних та прискіпливих відвідувачів, що шукають бодай дрібну, але міжнаціональну ворожнечу у Львові

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Через улицу напротив нашей хаты жил мальчик Вася, мой ровесник.
Тогда уже шла война и на мой вопрос: что это такое, знал ответ, естественно неполный.
Однажды я увидел, что его отец (звали Самсон) приехал на тракторе с прицепленной бричкой. Его встретил Вася. Я тоже подошел и Вася ответил, что они уезжают. Я пытался его отговорить, просил не уезжать. Он сказал, что это невозможно. На мои уговоры вернуться, Вася неуверенно пообещал.
Придя к себе в хату, я спросил у матери: "Почему они уезжают?" Она кратко оветила: "Они евреи". На мой вопрос: "уедем ли и мы?", получил ответ: "Нет". На вопрос: "Почему?", был ответ: "Мы не евреи".
Тогда я спросил: "кто мы?". Мать ответила: "Мы- украинцы".

Через два с половиной года я увидел как во двор той хаты вбежал (в ней жили уже другие) и остановился, как вкопанный, мальчик. В нем я почти сразу узнал Васю, он сильно вырос. Мы были рады его возвращению. Оба вновь обрели друга.
Где он сейчас, я не знаю.

Вася еврей, на для меня он и украинец. Потом из материалов по истории я узнал, что он носит фамилию известного всей Украине козацкого полковника. Может быть тот его предок.
Я не скрываю свои националистические убеждения. Но мой национализм против тех, кто недруг Украины, кто угнетает других.

Относительно Fanny.

"А был ли мальчик?"
Полагаю, что в реалиях такого не было. Но это неважно.
Это тест.
Уверен, когда "абстрактный" молодой человек повзрослеет, когда у него родится сын и он проникнется ответственностью за него, он полюбит Украину, возьмет на себя толику ее страданий. Полюбит ее Гимн и Флаг. Будет знать украинский язык.
Его генетическая память многое ему напомнит. Ведь помнит же он свою украинскую колыбельную.

Додано через 53 хвилини

Украинизация сейчас- это восстановление украинским народом того, что принадлежало ему по праву. Что истребляли, чтобы его- украинского народа не было, но к нашему счастью до конца не смогли, российская и большевистская империи. Это- украинский язык, культура и история.
Русскому языку в Украине ничто не угрожает. Он как у себя дома, в России. Украинцы знают в нем толк.
Для украинского языка угроза остается.
Хотелось бы, чтобы это было не так.

Образованный , культурный человек - не варвар. Он естественно, как воздух, впитывает в себя культуру другого народа, в среде которого живет.
Иные культура, язык не могут быть чужими, они просто- другие. И усвоив их, гражданин глубже и лучше познает, почувствует свое - родное.

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Утверждение явно страдает внутренним противоречием. Ибо если "восстановление принадлежащего по праву", то почему тогда имеет место быть сопротивление? Ибо если нет сопротивления, то не может быть и украинизации.

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

....якби Ви бачили, який опір чинила сусідка бабці моєї дружини, коли вона намагалась відновити межі свого городу відповідно до документів.....і ніякі доводи бабці про правові підстави на встановлені межі - на сусідку ніяким чином не впливали.....вона теж кричала, що так роками було і повинно бути!

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Зеник,межа - то святе.За межу наші селяни заб"ють.
з анекдоту
- А там я ще бурячки посаджу!

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Ромку, треба, як я зі своєю сусідкою Людою. Вони згадали через 35 років, що ми в їхній город залізли. А я її питаю:"Люда, а де тобі і скільки відступити?" А стоїть вже мурований пліт. Вона тоді:"Та я нічо. Та я так просто згадала. "

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

То добре,що така лояльна сусідка...
А могла і з вилами кинутись!

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

чому ж тільки наші селяни?
це загально-людське і вічне питання!
Ось, до прикладу: подивіться, що зараз робиться між Ізраїлем і Палестиною за межу!
хоч ту межу назви кордоном, хоч етнічною територією, а суть від того не змінюється....і вона повинна бути встановлена/відновлена по справедливості...

...щоправда я проти воєнних методів відновлення, але в 99% випадків опонент по оспорюванню межі інших аргументів не розуміє....

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Не в лояльності її справа. Ми нікуди не залазили. Вона то добре знала. Але як я так сказала, замість сваритися, то вона заспокоїлася. Взагалі, завжди уступаю в грошових, майнових суперечках. Залишаюся потерпілою, але завжди Бог мені воздає вдесятеро. То факт. Не самохвальство. Просто проголошую цим Божу обітницю.

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

...а я навіть спочатку здивувався і вже думав написати "не може такого бути"...а то ось в чому справа...

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Завжди задумувався над тим питанням,чому ми такі?
Молитва "Боже,нам єдність подай" була для нас актуальна у всі часи.І,йдеться не лише про керівництво держави,а й про простих українців.В армії,памятаю,хоч в частині було багато українців,але кожен за себе,тоді,як вірмени,чечени і т.д.,незалежно,знайомі,чи незнайомі кидались на захист земляка.

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

....думаю, що це наслідки планомірного тотального впливу совєтів на українців. Так як будь-який прояв організованості українців, відстоювання своїх інтересів - завжди викликав в совєтів агресивну реакцію з відповідними карально-пропагандиськими закликами...

...це яскраво видно і дотепер. Адже дотепер кожна організація українців, яка має на меті захистити себе - в тому числі УПА, ВО Свобода, Народна самооборона, ініціатива вступу України до НАТО і т.д. - наражається на образи та активні протидії, прирівняння до нацистів і фашистів....
...і як це не сумно - українці досі не навчились боротись з такою протидією...єдиним способом захисту - є заклик до самих же українців бути терпимими...це звичайно дуже по-християнськи: підставити праву щоку, коли тебе вдарили по лівій, але чи дасть така позиція змогу побудувати Незалежну Україну?

Додано через 20 хвилин

уточніть: Вам не сподобалась бабця моєї дружини чи її сусідка, бо щось я не розумію обурення щодо наведеного прикладу з життя, який не має жодного стосунку ні до Вас особисто ні до будь-кого іншого крім дійових осіб

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Схоже він Вас зненавидів, ось і віднімає карму, а то б задушив як міг:D:D:D

Додано через 4 хвилини

Певно татарської крові малувато в українця, на відміну від іншіх націй, а козацьку кров винищили москалі за 350 років, не без допомоги янучарів. Нє, ну є ще в нас люди з веслами, теж в обиду не дадуть.

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Татари,що повернулися до Криму,бажають отримати свою землю і свої домівки.Є великий супротив місцевого населення.Отже,їх бажання не справедливе?

 

Відповідь: "Я УКРАИНЕЦ!"

Я це відчув, будучи у Криму. І що цікаво, сАме рускоязичне населення проти татар найбільше виступає.