Я (-не) верю в Бога потому что...***

От тока ненадо обобщать))

 

Вера в Бога, в Высший разум и т.д. - это прежде всего вера в себя, вера в свои силы, вера в то, что ты в этом мире не один, что тебя поддерживают, что ты часть целого, но при этом целостное, единственное в своем роде существо, чеоловек, личность. Когда этой веры нет - ничто и никто тебя не спасет. Поэтому я верю в Бога, верю в силы своей души и .... просто верю ))) имхо

 

И по вере нашей нам воздается, как это ни банально

 

Цікаво, наскільки люди люблять проводити паралелі між вірою в Бога та питаннями про походження чи розвиток життя. Ну, припустимо, Ви дійшли висновку, що життя не могло зародитися, згідно з існуючими законами природи. І що? І до чого тут Бог? Слушний висновок буде не про Бога, а про те, що наші знання про закони природи неточні; іншими словами, відомі нам закони природи іноді порушуються. От і все.

Я не бачу нічого дивного в жодному з таких чотирьох варіантів:
1) Бог є, і він іноді порушує створені ним закони природи;
2) Бог є, і він не порушує створених ним законів природи;
3) Бога нема, а закони природи незмінні;
4) Бога нема, а закони природи змінні.

 

Можна придумувати варіанти, причому вони не суперечитимуть волі Бога. Аналогічний приклад:

Сир добувається з молока з волі людини. Мабуть, сир може також утворитися з молока без втручання людини. Ні наявність, ні відсутність волі людини не заважає сказати, що сир взявся з молока.

Про людей я вірю, що вони походять від інших тварин. Чи причетний до цього Бог, я не знаю.

Я якраз і хотів цим сказати, що певні міркування не дають відповіді на питання про те, чи існує Бог.

 

Як це? Тобто знання може якимось дивом перетворитися на віру ?

 

Якби було так просто, то існування Бога вважалося б загальновідомим і не викликало б дискусій. Зрозумійте, що Ваш світогляд - не істина в останній інстанції. Те, що Вам здається переконливими аргументами на користь існування Бога, не всіх переконують; уважніше вслухайтесь у те, що кажуть ті, кого Ви не переконали.

 

Невірю в бога бо це релігія обряди, звичаї , ЦЕРКВА! все це бісить
почну вірити в вищу силу яка надає якогось таємного змісту тільки коли її перестануть повязувати з вище описаним.

Чому бісить.... хм ... це вже оффтоп =)

 

У мене батько мав три класа ЦПШ, мати - неграмотна.... Моі батьки не ходили до кстьолу але вірили в бога.... Мій батько казав нам, дітям, що бога треба мати в душі...

 

Мені згадалася одна цитата...

 

А що то все має до Бога?

 

я говорю про те чому , мене така віра у бога не приваюлює

 

слушна думка сама проста і сама зрозуміла для більшості

але бог у душі у мене виглядає дещо по іншому
а точніше вся моя поведінка

зводиться до одного "не роби так як не хочеш щоб вчинили із тобою"
а далі підключаєм таку штуку як совість

і вуаля =)

не думаю що це так високо як віра з незрозумілими і двоякими висловами , але для мене працює

 

То что мы подразумеваем под словом Бог, несомненно существует. Однако мы не можем понять что это, по сути своей. Любая религия - это наивная попытка людей объяснить сущность Бога. Ну а любая церковь - это желание некоторого количества людей поиметь выгоду с наивности человеческой.

Вот такая концепция.