"Я не понимаю украинского языка" з SFO

Так я и знал. Поскольку в Крыму украинский уже учат, значит, принуждению предлагается подвергнуть несчастных детей с ЗУ. Не, ну где справедливость?

- но-но! Я па-а-а-апрашу! "Кое-как", ха!... Пытаются...

Ти маєш бути там
Де люблять за слова
Іди а я залишусь тут
Прийде нова...

 

Скільки себе пам"ятаю. Мені трьох років не було як ми приїхали на батьківщину батька.

Боюсь що так. Я мав на увазі УРСР, де українська аж ніяк не ігнорувалася. Навіщо довести? По ходу дискусії.

І в сім"ї спілкувалися українською?

 

Батьки між собою розмовляли "хмельницьким суржиком". Зі мною тільки російською, щоб у мене не виникало плутанини.
Бо одного разу я в садочку сказала якесь українське слово, а вихователька (а за нею і дити) підняли мене на сміх. Хоча я ніяк не могла второпати у чому річ.

Коли ми переїхали жити в Україну (мені було 13), я включила радіо, телевізор і жахнулась. Для мене це була абсолютно не зрозуміла мова. Я навіть загальний сенс не вловлювала.

 

Причому не просто живуть, а народилися в Україні!
Але вони далеко не завжди хочуть її ВИВЧАТИ, але педалювати питання, перетворюючи його на інструмент політики. При цьому не знаючи ні російської ні української.

Життя заставить!

 

Именно в этот момент Вы и поняли, что украинский для Вас - родной язык? Или Вы с самого начала хотели сказать, что украинский - Ваш "исторически правильный" язык?

 

Так, народ понимает или хохлятская собака понимает?

 

Оба два понимают вот ить беда , иначе бы не переживали .
Нету тем "что это сегодня албанцы про Украину по своему TV наговорили".Потому что не поняли ничего. Мало ли что там про наших родственников и предков в Албании написано.

 

C начала чего?

Я хотіла сказати, що для українця за національністю рідною є українська мова. Чи не так ?
Про "історичну правильність" ні слова не казала і не розумію що Ви маєте на увазі

 

Тобто у цьому:

була винна СРСР?

Судячи з того, що існують громадяни України (і їх багато), що не згодні зі вами... Судячи з того - НЕ ТАК.

 

С момента употребления Вами слова "рiдна" по отношению к мове, которой Вы в детстве не владели.

- не знаю, я ж не украинец... Для меня родной язык - тот язык, на котором со мной в детстве родители говорили. Мамка сказки на ночь рассказывала тощо. Но это так только у нас, у москалей, наверное. С нами по-татарски с младенчества говори - мы и татарский родным назовём, что с нас взять?... А у свидомых украинцев "рiдна" определяется в зависимости от количества поколений, прожитых предками (с правильной стороны) в определённоязычном (согласно правильным историческим свидетельствам) месте? Это Ваше право

- саме так. Это я сказал про "историчную правильность". И розуметь Вы при отсутствии желания меня совсем не обязаны

 

Ви хочете сказати, що мої батьки повинні були самі мене вчити українській мові?

Так саме СРСР була винна у тому, що в СРСР існувала така система освіти, при якій українець не міг отримати знань з української мови, літератури. Ви з цим не погоджуєтесь?

А якою тоді є рідна мова для українця за національністю (зверніть увагу, я не говорила про громадян України)?

 

Вот и для меня, наверно, было важно то, что мои родители между собой говорили на украинском. И в Украине я бывала. Но я не изучала украинский.

И если серьезно, то я считаю себя советским ребенком. А язык советских детей был русский. И другой альтернативы просто не было. Вот в этом как раз и проблема. Была.

Вы уверены, что это я не хочу Вас понять? А не наоборот

 

Навіщо вам була українська, якщо навіть ваши батьки з вами їй не спілкувались?

Скажіть, а звідки тоді її люди ще розуміють? 70 років тільки радянська влада була, а раніше теж українська була не в фаворі...

Подруга выросла в Евпатории, Крым. Учила украинский в школе. В обязательном порядке. Тоже советский ребёнок, кстати.
Мне встречались украинцы из Тюмени, Архангельска, Саратова (потомки тех самых раскулаченных) - украинский знали и говорили на нём, хотя в Украине практически никогда не бывали. Судя по экспозиции Львовского музея, украинский есть даже в Канаде, хотя первая волна эмиграции была аж в начале прошлого века.
Я не говорю других советских детей, моих сверстников, что проживая в своих республиках изучали татарский, узбекский, грузинский, азербайджанский и другие языки народов, живущих в СССР.

 

Могли звичайно , польської менi навчилi , до української таке ставлення і що там читати крім Кобзаря.
Державна і рідна мова- дві великі різниці.
nata-k
"Я українка за національністю. Як мінімум 6 (може й більше) поколінь моїх предків проживали на Хмельниччині."
На Подiллю.
Хмельниччина- совiцькой мовой.Домовой буде Подiлля , панi Лiля може i пояснить.

 

- Что не наоборот - уверен. Я Вас очень хорошо понимаю. Вы просто упёрлись в слово "рiдна" и не свернёте с него ни за что, Вас не остановило бы (а на этом форуме уже такие случаи были не раз), и если бы Вы до сих пор не владели украинским. Ведь те выводы, которые Вы озвучили, иначе теряют "основу". В том, что Вы не хотите меня понять - не уверен. Просто сказал, что Вы не обязаны.

- ну, это Вы ошибаетесь. За неполных 5 лет на форуме (с небольшим перерывом на последние 2) я пообщался тут с десятками... да не, с сотнями людей, рожденных в СССР и чьим родным языком был украинский на самом деле, а не "по национальности"

 

Жизнь показывает, что русский хоть и знают в целом, но грамотность резко снизилась. Знать язык - это не только понимать и уметь разговаривать. Это еще и грамотно писать, и читать классические произведения.

 

Все в равном положении. Вот Вам и справедливость...

 

Хлопець народився у кримському селищі. Росіянин 100%.
Закінчив інститут. Якимось макаром потрапив до обласного західноукраїнського міста, показав себе класним фахівцем. Вивільнилася вакансія головного інженера. А це - техумови, узгодження, сертифікація, ліцензування.
І йому сказали прямо - півроку на working knowledge української - будеш головним інженером. Впорався. Їхня фірма якось влаштувала велику п"янку під назвою "конференція", той хлопець був типу "диригента мазуркою". Помилок у мові я не помітив. Тільки як добре піддали, він тихо сказав: "я не тутешній, я москаль. Але тут мені подобається!"
І відвів душу, побалакавши російською з донецькими гостями.

Пожаліємо хлопця, нє ?

 

Чуддове питання . Власне, не була потрібна. І якби мої батьки не прийняли рішення переїхати жити в Україну, я б іне дізналась що я втратила. А так, я дізналась. І тільки про це я й говорю.
Ви чомусь активно ігноруєте мою основну тезу. Я наголошувала на своєму прикладі про принцип освіттньої системи в СРСР.
А ви все в якийсь інший, не зрозумілий мені бік хилите

Бо в Україні мову вивчали.

 

borkhes,

А що не сподобалося ?

Кримського хлопця на Захід нє "родіна послала", він сам обрав собі місце роботи. Без понтів прийняв реалії життя. І переміг. Я його поважаю в першу чергу як фахівця, а також за характер.