я люблю... я не люблю....

Відповідь: я люблю... я не люблю....

люблю страшенно людей веселих, з почуттям гумору (маю такого одного знайомого, що публіку просто приковує до себе і за 5 хвилин всі мало зі сміху зі стільців не падають)

люблю свої кімнатні квіточки - то мої найщиріші друзі, які про мене все знають

люблю туман, коли за вікном сіра маса і тягне на меланхолійний настрій

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

було в мене улюблене місце
у бабці на селі
у неї в хаті була одна зала, передбачалося, що то буде банкетна, але дід помер, коли мені було 2 роки, бабця більше ніколи заміж не вийшла і кімната залишилася пустою
там була тільки одна мешканка - квочка, що курчат висиджувала
і я туди співати ходила :D:D:D
там такеее було ехо
а потім сусіди хвалили, як я співаю
і сусідський хлопчик звернув на мене увагу
і ми разом танцювали на весіллі
ех, романтика, спогади...
бабуся своє обійстя вже продала
і хоч я не любила на село їздити, деякі спогади з тих проведених у бабусі днів дуже люблю...

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

О, так!
Є що згадати...

Додано через 3 хвилини
добре співати у путню, або у студню.

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

У путню не пробувала.
А в студню цікавіше дивитися, ніж співати.

Люблю воду з криниці.

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

я люблю воду з студні too.

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

Як би в дитинство вернувся...

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

люблю згадувати бабцині слова

зв'єжи чупер і не ходи як фльора
в нас вродивси хлопчик-цюра
глипни на зеґарок
бери рискаль і путню, йдем копати бараболі

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

люблю слухати одного знайомого:

але нинька темно... я через пасвиско не піду,
вчора м йшов через пасвиско, зашпортавсі за камінь,
то ми палец став як нарта - догори....

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

обожнюю діялекти!
і відкритий народний спів

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

А я люблю згадувати свого діда. Для мене і багатьох інших він був просто легендарним. І уявляю собі, що ми з ним знову разом і немає смутку навколо, немає турбот. А є тільки тепло і душевна атмосфера любові і радості.
Люблю мріяти і повертати у пам"яті минулі дні...

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

Питаю:
-Ґєню, куди йдеш?
- Та во йду шєбу купляти...
-А шо сі стало? - запитую.
- Та во м їхав на своїй Ниві... а було темно... а їхало то жи траву коси... і втрило ми на шутер і шєба пукла....

Додано через 2 хвилини

багато втратилисьте... ой багато....

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

Мій дід помер, коли мені два роки було. Тато розказував, що я просила "не закопувати мого дідика, бо він дихати не зможе". А інший дід мені чужий, на жаль.
Не люблю, коли рідні гірші за чужих...

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

і таке буває....

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

А я люблю Львіський Форум і всіх хто тут п'є каву,але вже дуже хочу спати(вже навіть кава не допомагає)і тому йду любити свою подушку,ковдру і чоловіка.Всім па-па.

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

Люблю, а інколи дивуюся оперативності, коли відсилаю повідомлення на форум, а воно тут же попадає в іншу тему і приходить повідомлення:

Ваше повідомлення перенесено.
підпис: Ліля Романова.

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

Міняти аватарку на бджілку?
Хтось мені вже казав, що другого такого волонтера мартіні ще би довелося пошукати. :D:D:D

Люблю, коли Мих мені відсилає автоматичні повідомлення без жодного слова від себе. :D:D:D

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

а то шо би сь ти знали як приємно отримувати ПП, з текстом, де пише, шо шось там вам видалено.

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

:D:D:D
Та я теж такі отримую. Левандівка такі повідомлення мені теж "з повротем" часом відсилає, але з приколами зазвичай.

 

Відповідь: я люблю... я не люблю....

Люблю приколи, не люблю, коли нудоту постять.