Я дивна людина...

Всі ми трошки дивні. Немає однакових людей на світі. Але хтось намагається слідувати стандартам і стереотипам, а хтось дозволяє собі залишатися самим собою. Не треба примушувати себе робити те, що не хочеться, тільки для того, щоб слідувати стандартам (звичайно, в розумній мірі!).
Бути дивним - а чому б і ні, якщо це не доставляє внутрішнього дискомфорту ...

 

Я теж дивна людина. Я люблю споглядати, роздумувати і вести філософські діалоги, я люблю людей і тварин, і я за мир у всьому світі я одиначка і маю всього одного душевного друга, і то в іншому місті. Не переношу натовп і крики. У мене загострене почуття справедливості, але я оптимістка - сподіваюсь виграти джекпот, щоб створити благочинний фонд і допомагати тваринам, дітям і старим.

Але усе це заважає мені нормально жити в сьогоденні.

 

Пам'ятайте першого Хама сина Ноя?
Дивним був хлопець - не доречний.
Всі іноді буваємо не на своєму мiсце.Одягнений на пляжі, або тверезий сумний серед веселих та п'яних .
У радянські часи сом був дивним. Зараз усяких емо анімешників та вах хоббітів наплодили. Вже праве стандартний тiльки що не файчу та дівок не мацаю і майже не крадну "типу фізкультурник " а ще падло-м'ясо риби птиці терпіти ненавиджу.

 

Золоті слова!

 

Не пам'ятаю хто сказав, але теж так вважаю: "Дивний той, хто не має жодних дивацтв"

 

Асадов Эдуард
Чудачка
Одни называют ее чудачкой
И пальцем на лоб - за спиной, тайком.
Другие - принцессою и гордячкой,
А третьи просто синим чулком.

Птицы и те попарно летают,
Душа стремится к душе живой.
Ребята подруг из кино провожают,
А эта одна убегает домой.

Зимы и весны цепочкой пестрой
Мчатся, бегут за звеном звено...
Подруги, порой невзрачные просто,
Смотришь - замуж вышли давно.

Вокруг твердят ей: - Пора решаться.
Мужчины не будут ведь ждать, учти!
Недолго и в девах вот так остаться!
Дело-то катится к тридцати...

Неужто не нравился даже никто? -
Посмотрит мечтательными глазами:
- Нравиться нравились. Ну и что? -
И удивленно пожмет плечами.

Какой же любви она ждет, какой?
Ей хочется крикнуть: "Любви-звездопада!
Красивой-красивой! Большой-большой!
А если я в жизни не встречу такой,
Тогда мне совсем никакой не надо!"

 

:confused::confused:

Я себе теж вважаю диваком (та і всі хто мене знає) але в позитивному смислі цього слова. Відчуваю що хороше воно те моє дивацтво, тягнуться до нього люди...

 

Більшість людей окрім мене є дивними. І що з ними робити.

 

Та не чіпайте їх, нехай собі живуть.

 

Легко сказати...йдеш собі...далеко в лісі...і то...на хомо наткнешся...

 

Тоді уточню: Та не чіпайте їх, якщо шкоди не роблять, нехай собі живуть.
А для решти випадків у вас є сокирка. Правда раджу ручку сокирки обмотати матерчатою (!!!) ізоляційною стрічкою. У разі чого не залишає відбитків пальців, та й з руки не вислизне.

 

Ну,мене вважають дивною з двох причин:за погляд в очі і за те,що рубаю правду-матінку не вагаючись навіть незнайомим людям.Себе дивачкою не відчуваю,а шо думають інші-то таке

 

Аналогічно і я.

 

Слухайте,то ви як про мене...
Я теж рубаю правду -матінку,без перебору і паузи...деколи сама й обпікаюсь,але то таке,страшенно не люблю говорити поза очі, і пліткарів не терплю.

 

А з вигладу пухнаста...
-------------------------------------

Про дивних... Для дивних (хто знає польську).

http://www.youtube.com/watch?v=psi7FS5eTTQ

 

А я і є пухнаста,пухнаста така найпухнастішаааааааааааааа.

 

Дивитись прямо в очі, коли людина говорить - психологічне навантаження на неї. Це неприємно. Людині здається, що розглядають її обличчя, і не задумуються над її словами, ігнорують їх. Насправді це говорить про те, що той, хто дивиться прямо в очі, не відчуває, і не хоче чути інтонацій голосу, і тому намагається "прочитати" емоції "з обличчя". Як правило - це недовірливі люди. Цього треба було б позбавитися і котролювати свій погляд. Це буде тоді, якщо дійсно слухати і чути співбесідника.

 

Девочка на шаре