Я дивна людина...

Пам"ятаєцця,був такий собі Мєндєлєєв..правда не на ЛФ...десь на єнчому форумі...

 

ох, я й забув. Але то ж не на ЛФ? Я патент від ЛФ буду вимагати, най Мартіні на форумівку блянк приносе

---------- Додано в 23:05 ---------- Попередній допис був написаний в 23:02 ----------

ай-йай-ай. Блін, дав собі слово що про форумівку згадувати не буду щоб не накаркати, а то знов мені в останній день щось все... вка.... в общому наперекосяк піде. Ладно, поживем побачимо Хто там вміє, зніміть вроки з мого монітору, бо дуже хочу попасти

 

Плюньте на него три рази.....або сірку спаліть в него і все як рукою зніме і знаки абстрактні залишаться,такий гламурний буде у вас моніторчик...

 

Шось типу,у кожного свої мухариці в голові,або кожен дуріє по своєму,нє?

 

миха поряд не виділи?

 

Браво!
Взагалі - еврістичні, імпровізаційні моменти у винахідництві - це цікава і маловивчена галузь. Іноді приходять несподівані асоціації і - ось воно. А інакше був би нуль на масу.

Якось допомагав другу запустити кооперативне виробництво. Він був у тупіку, "за формулами" імені Карла Маркса в нього нічого не виходило.
Раптом я побачив у нього книжку з криміналістики - колись я її читав. Взяв, розкрив на сторінці, де описується технологія, за якою ювеліри поступово й непомітно "обертають пил на діаманти" (для себе) - відомий "метод нарощування сколу". Я кричу другові - ось тобі алгоритм! І дійсно - процес пішов!

Другий приклад: треба було примусити вузькоспеціалізований, майже некерований ззовні контролер працювати у нетиповому режимі - змінювати певним чином кількість малих циклів у великому циклі. Кілька місяців ми сушили мізки.
Раптом я зустрів у кав"ярні Леді зі свого минулого - психологиню і поетесу, дуже неординарну особу. Тоді (в минулому) вона "номінально" була заміжньою (невдало і недовго), її творча душа просила Роману, проте вона майстерно пояснювала вдома причини своєї довгої відсутності. І у творчості часто торкалася філософії Часу, бога Хроноса і т.п.
Поговорили, попили кави з коньячком, пригадали її вірші "того періоду".
А на ранок мене "пробиває" - філософія Часу! Треба обманути контролер за "Її алгоритмом": періодично змінювати тактову частоту. Контролер буде щиро "думати", що пройшло 20 мілісекунд, а насправді пройшло 30! Ось воно, рішення!

Ще одне нестандартне "асоціативне" рішення нашій фірмі підкинув кручений юрист. Це стосувалося угоди з однією держструктурою щодо плати за частотний ресурс. Була технологічна хитрість, яку чинуші не могли осягнути - бо не було прецеденту. Юрист накидав текст угоди - ми мало що зрозуміли - чому саме так?
Він каже: Ось ти купив один квиток на потяг. Зайшов у вагон легально. А на даху везеш на халяву 30 азійських нелегалів! Місця вони формально не займають, твоя присутність у вагоні - легальна - і всі задоволені !
Чинуші проковтнули цю угоду. На багато років.

Я в захваті від нестандартно мислячих людей.

 

і я дивна-бо зовсім не почуваюся на свої роки..чуюся так на 16-17р.тілько ціхо-нікому то не кажіт

 

так то ж люкс , а в 40 років, коли матимете вигляд на менше 30 років, то буде мегалюкс.

 

А я чуюся на двайціть років старшим за Миха.
Котрому,як відомо,82....

 

сказала Рибка, що вона дивна і всі захотіли стати дивними.....

 

треба відділяти поняття - "дивний" і "особливий"... а спільне в них - не такий як інші, як звичайно
у першому випадку - негативне сприйняття... але хто визначає, що добре, а що погане? якраз оті звичайні люди або ж субєктивні ми...

от приміром, я на етапі свого юнацтва (чи то у віці молодої людини) без проблем спілкуюсь з підлітками... вони самі так тянуться поговорити зі мною і часто кажуть "Ой, а ми думали такі дорослі як ти, з такими як ми не спілкуються"... а мені цілком нормально, якщо розмова не перетворюється на іграшкову..

для своїх однолітків я видамся дивною, мовляв навіщо опускатися з пєдесталу до малолєток... щось типу "діди" і "духи" чи шо.. спочатку нас гнобили, тепер ми і тп...
але для людей старшого віку видамся милою, особливою
і таких прикладів можна навести безліч... Я ж просто відштовхуюсь від власних почуттів і встановлюю рамки в конкретній індивідуальній ситуації

Не варто думати "чи я дивний?", варто замислитись "чи все я роблю правильно?"

 

а Ви почитайте соціоніку і тоді зрозумієте, що то не дивакуватість, а просто таке Ваше єство. Коли знаєш, який ти є - тоді не виникає відчуття, що ти якийсь не такий (у порівнянні зі соціумом), тоді не хочеться нічого міняти....І якщо навколо всі веселі, а Вам більше подобається меланхолія - це просто Ви так сприймаєте світ і себе у ньому...просто так у Вас працюють антени на прийом-передачу інформації...
І до речі, в моїй голові постійно багато ідей - фантазій, власних теорій, незвичних спостережень і тд....які для оточуючих виглядають дивно і нестандартно....але я цим не переймаюся (хоча до того йшла довго), бо я така є.... недаремно ж в універі в мене була кличка "псішка" - бракувало хіба що жовтої карточки

 

я пиво вві сні не п'ю

---------- Додано в 09:52 ---------- Попередній допис був написаний в 09:49 ----------

ага, між 36 і 37 я прожила 10 прекрасних років. Нє?

 

ага, бачив, начитались.....
дівчина кидає хлопця після 2-х років зустрічання бо він не її тип... а таким стосункам і я б позаздрив....
друг стає неврівноваженим бо каже що це нормальна його поведінка.

Все хороше в міру... я прочитав... пройшов тест і нічого ні нового ні старого для себе не відкрив... та й для оточуючих 5 з 6 експериментів накрились... наука в мому баченні вимагає допрацювання

 

Якая я загадочна...

Мені подобаються нестандартні люди, і особливо ті, які вміють те, чого не вмію я. Іноді відчуваю гостру заздрість (білу ) - вони вміють, а я - ні...

Якось кілька років тому я був на мистецькій виставці - великий зал, багато картин... Я пройшов всі картини і чомусь зупинився біля однієї зовсім "миршавої" - сподобалось страшенно... Довго стояв, дивився, а потім відійшов до вікна.

Раптом до зали зайшли двоє дуже відомих українських акторів. Вони швидко пробігли вздовж ряду картин, і остовпіли біля тієї "миршавої", в кутку... Довго стояли, розмовляли, потім пішли... Це мене зацікавило... Потім раптом до зали заходять троє лютих мордоворотів - один підійшов і став близько від мене і не зводив з мене очей - неприємне відчуття, і за ними через хвилину зайшов ... Жерар Депардье, і з ним ще чоловік 5! Вони досить швидко пройшлися вздовж шикарних картин - і... бац - стали біля тієї сіренької, в кутку, яку й галеристи не оцінили... За автографом я не бігав - незручно - людина відпочиває, милується мистецтвом... Та й охорона якась осатаніла...
Але я відчув і гордість, що мої мізки і очі розгледіли там Те, що побачили Майстри, щось таємниче - всіх тягнула та маленька картинка.., автор - взагалі прізвище невідоме... І я відчув до того автора ту саму заздрість - бо в тій маленькій картині було Щось, що притягувало. Притягувало не всіх...

Депардьє купив ту картину.

Магія!

 

Для мене дивними скоріш є люди, котрі роблять щось всупереч своїй волі, так, як всі, боячись висловити свою думку.

Нерозумію, чого так важливо, що подумають інші, якщо незрозуміють, то вам з ними не "по путі", якщо розуміють...гмм так мабуть стають друзями, однодумцями, і т. д.

Про себе:
нелюблю нічних клубів, лягаю спати зазвичай не пізніше 12 год., після 10 взагалі відключаю телефон, можу дивитись один фільм(читати книжку) к-ка разів і хто тут дивний

 

Мабуть, набагато страшніше вбити в собі дивака і залишитися в житті типовою, сірою, непримітною людиною лише через те, що несила опиратися мейнстріму, хай навіть і позитивному. Що я маю на увазі? Школа, вища освіта (здавалося б, позитивні речі?) спрямовують нас на стандартний життєвий шлях. А чогось особливого досягають лише диваки, які не зраджують собі, проявляють себе, і самі створюють суспільні тенденції.
Мені, на жаль, все ще бракує сміливості почати шукати себе, справу всього життя. Таке враження, що не скористалася свободою вибору, а пішла протоптаною стежкою...
Добре, що хоч вистачає сил і сміливості опиратися загальним тенденціям зневіри, пияцтва, споживацтва та іншому негативу. На думку подібного "загалу" ніколи не зважала і зважати не збираюся

 

це все не дивина...це індивідуальність....інколи ловлю себе на думці, що я не дивна-а просто дурна, такі вчинки "накаруселю", що потім розгрібати важко...але в цьому теж є свій плюс - здобувається досвід...навіть коло "дивних" людей, буде думати бо різному, адже дивні вони також по різному...

 

О с о б л и в о ю