я боюсь... я не боюсь...

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

Оце дивлюсь на дату допису і смішно - боялась стати старою дівкою, а ввечері того ж дня познайомилась з коханим... Тепер я НЕ боюсь стати старою дівкою..:D

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

Я боюсь павуків і змій.
Не боюсь померти

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

Лякає вже, що завжди не можу заснути перед якимось стихійним лихом, навіть якщо воно далеко (буревій, землетрус).
Але самих приородніх явищ не боюсь, просто переживаю за наслідки.

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

Покійників боюся і змій.

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

А я боюся темряви, бо там може бути щось, чого я не побачу!!!))) А ще боюся за своїх рідних та близьких, і це мій найбільший страх!

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

точно! граблі наприклад

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

Коли загинув мій близький друг, стала дуже багато думати про смерть, але не боялася її, а зараз просто фобія якась. Я зрозуміла, що я ніколи не хотіла жити так сильно, як зараз.... бо є для кого..
От маю йти на курси водіння, а дороги боюся. Але я переборю той страх!

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

боюсь втрати рідних....вони найдорощі для мене.

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

Люблю покійників і змій. Єдині пурєдні істоти.

Особливо покійники.

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

я теж. а ще боюсь темноти, гусениць, боюсь іти додому сама, коли темно. боюсь глибини, бо не вмію плавати. дуже боюсь всього,що зв'язано зі смертю і потойбіччям. боюсь привидів (надивилась передач).

чого я не боюсь? щось не можу пригадати.

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

і в мене фобія смерті. колись таке пережила, тому панічно боюся за своїх близьких.
а ще боюся ходити по вулиці коли темно.

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

Во-Во!
Боюсь старости и собственной абсолютной безпомощности (н-р, болезнь)
А говорить о страхах надо, не надо на них зацикливаться!

Не боюсь... Всего остального

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

А я конкретно не могу сказать, чего боюсь, но две вещи, которые вызывают противоречивые чувства есть: вода (не умею плавать, несколько раз тонула, но не то, чтобы боюсь, а скорее опасаюсь) и высота (она меня притягивает, но потом обязательно приснится в тот же день, что я с этой высоты грохнулась, будь то балкон или еще что, вот это реально страшно, просыпаюсь и понять не могу, было или нет). В результате практически не купаюсь (разве что в море, и то неглубоко ) и не могу спрыгнуть ни с чего, что выше 50-70 см (метр - это вообще предел ) Еще, наверное, боюсь неопределенности в жизни, когда не знаешь, что делать дальше.
Всего остального не боюсь (исключение - моменты, когда боюсь всего, бывает со мной такое очень редко, когда уж совсем депрессия накроет :no: )

 

Відповідь: я боюсь... я не боюсь...

 

Боюсь розбити фотоапарат. Раз на кілька днів мені навіть сниться, як він розбивається, або його крадуть, або забуваю десь..

 

стараюсь нічого не боятись.. страх це лише побічна дії нашого інстинкту самозбереження... але то такий руйнівний стрес, що ну його...

 

Страх властивий кожному до тих пір поки не усвідомиш, що він тимчасовий і минає як все інше. Я долаю свій страх тільки вірою, що після смерті почнеться все спочатку, але набагато мудріше та краще ніж є зараз. Шось потрохи мене вже починає морально діставати саме життя, але жити мушу, нема виходу...

 

Ідем зараз зі співробітницями святкувати кінець робочого тиждня. Боюсь, що завтра болітеме голова...

 

Боюсь я павуків і то до такої степені що можу зомліти

 

Уууу....як тут давно нічого не писали....перестали боятися?
Боюсь втратити близьких мені людей,а ще боюсь залишитись сама