Іван Франко

Оооооооооооо!

Як мені вже набридло ваше єхидство! І до чого тут дядя Рома?

 

Рибцю, Полковник не єхидний, він просто намагається бути дотепним.

 

Рибко , а ото не мій допис про Бузину..... процитовано!

 

Знову глюки...

 

та нічого

 

А у моєї мами є книжка з кулінарними рецептами зібраними І.Франком. Я її читаю - слина тече. І вареничків зо двадцять видів, і ковбаска домашня, і пляцки, і наливки. Між іншим видана в Радянській Україні. Франко - геній.

 

А як вона точно називається, не пам'ятаєте?

 

В суботу завітаю до мами і зпишу всі дані про книжку!

 

ви мабуть моя тезка) так шо должны понимать меня)
мне обгаживать незачем, смысл объясните мне, зачем? думаю, не имеете вариантов - тогда уж сами не будьте голословны. Ну ок.

как хотели, цитировать буду ниже. А про немцев - таки да, читала у Бузины. а что, он - не журналист, не источник, не информация, не мнение?

и еще. Как мог супер-классик всего украинского, первооткрыватель, первоисточник так сказать, говорить об украинцах такое? в общем, ниже еще статья, информация.

 

а філологи франкознавці серед нас є, щоб розсудити ту суперечку?

 

Всьо панятна, вапросав нєту. Бузину цитувати - себе не поважати. В вашому поважному віці пора вже зерно від полови відділяти.

В селі мого діда жили німці-колоніалісти. Займались сільським господарством. Жили вони окремо від всіх (дотепер та частина села називається Німецька Колонія), мали свою школу, церкву (протестантську), цвинтар. З місцевими не спілкувались і не змішувались. Дітей у школи при василіянських монастирях не віддавали, української (і польської) мов не знали. Не думаю, що в інших селах, де були німецькі колоніалісти, було інакше.

 

Я не тебе люблю, о ні,
Моя хистка лілеє,
Не оченька твої ясні,
Не личенько блідеє.

Не голос твій, що, мов дзвінок,
Мою бентежить душу,
І не твій хід, що кождий крок
Відчути серцем мушу.

Не ті уста, з котрих вже я
Не вчую слова ласки,
Не вид, в котрім душа твоя
Виднієсь вся без маски.

Не стать твою, не скромний стрій,
Котрим вона вповита,
Не гармонійний вигляд твій,
Мов пісня сумовита.

Я не тебе люблю, о ні,
Люблю я власну мрію,
Що там у серденьку на дні
Відмалечку лелію.

Все, що дало мені життя,
В красу перетопляв я,
І всю красу, весь жар чуття
На неї перелляв я.

Вона мій спів, вона мій хліб!
Душа моя - аж дивно -
До неї, наче той поліп,
Приссалась невідривно.

Усіми нервами приляг
Мій дух до неї, мила, -
І тут вона - аж страх! аж страх!
Твій вид мені явила.

Неначе блискавка ярка,
Що зразу сліпить очі,
Що враз і тішить, і ляка,
Ніч робить з дня, день з ночі, -

Отак для мене був твій вид
І розкішшю й ударом;
Я чув: тут смерть моя сидить,
Краси вповита чаром.

Я чув, і з жаху весь тремтів,
І розкішшю впивався;
Від тебе геть тікать хотів,
Круг тебе все снувався.

Мов той Іксіон, вплетений
У колесо-катушку,
Так рік за роком мучусь я,
І біль мою жре душу.

І дармо ліку я шукав
На сю свою хоробу;
Кого зрадливий сфінкс піймав,
Не пустить аж до гробу.

Ні, не тебе я так люблю,
Люблю я власну мрію!
За неї смерть собі зроблю,
Від неї одурію.

 

хих.. Бузина то така політика... повний брєд для того, щоб вигнати з української душі укр національний дух і спаплюжити все те, що найцінніше... памятаю оті його висновки, наприклад "Тарас Шевченко - плейбой" і тп я так реготала коли оте читала...
якісь дивні, то хіба в політиці такий бруд можливий... адже кожна творча людина живе життям, що для нас є нестандартним... Єсенін, Вольтер і тп...

особу, імям якої названа моя альма-матер, нікому ображати не дам!!!

а ото сцнка, яку ми в школі ставили якось на святі чи відкритому уроці.. я брала участь в ролі дівчини

Пісня „Час рікою пливе...”

Виходить хлопець і дівчина – діалог

Хлопець:
І ти лукавила зі мною!
Ах, ангельські слова твої
Були лиш облиском брехні!
І ти лукавила зо мною!
І нетямущому мені
Затрули серце гризотою
Ті ангельсі слова твої...
І ти лукавила зо мною!

Дівчина:
Я не лукавила з тобою,
Клянуся правдою святою!
Я чесно думала й робила,
Та доля нас лиха слідила.
Що щирая любов ділала,
Вона на лихо повертала;
Що чиста щирість говорила,
Вона в брехню перетворила,
А ж поки нас не розлучила.

Хлопець:
Та під пліною золотою
Ховались скази мідяні,
І цвіт розцвілий навесні,
Під пишнотою золотою
Крив черв’яка! Ох, чи не в сні
Любились щиро ми з тобою?
І серце бідне рвесь у мні,
Що ти злукавила зо мною!

Дівчина:
Ти ж думаєш, я не терпіла,
В новії зв’язки радо бігла?
Ти ж думаєш, я сліз не лила?
По ночах темних не тужила?
Не я лукавила з тобою,
А все лукавство в нашім строю –
Дороги наші віддалило.
(Виходять)

 

Раз зійшлися ми случайно,
Говорили кілька хвиль -
Говорили так звичайно,
Мов краяни, що нечайно
Здиблються з-за трьохсот миль.
Я питав про щось такеє,
Що й не варт було питать,
Говорив щось про ідеї -
Та зовсім не те, не теє,
Що хотілося сказать.
Звільна, стиха ти, о пані,
І розсудно річ вела;
Ми розстались, мов незнані,
А мені ти на прощанні
І руки не подала.
Ти кивнула головою,
В сінях скрилася як стій;
Я ж мов одурілий стою
І безсилий за тобою
Шлю в погоню погляд свій.
Чує серце, що в тій хвилі
Весь мій рай був тут - отсе!
Два-три слова, щирі, милі
І гарячі, були б в силі
Задержать його на все.

Чує серце, що програна
Ставка вже не верне знов...
Щось щемить в душі, мов рана:
Се блідая, горем п'яна,
Безнадійная любов.

 

А мне очень нравятся притчи И.Франко, язык, которыми они написаны. Четыре выучил наизусть. Например: " Раз цар один на ловах заблудився, посеред гир и не було никого при нiм, шоб с ним хоч словом обминився . И зголоднив...." и говорит он пастуху, который не может с ним есть , поскольку постится:"... снiдай зi мною, завтра пiсть всю днину. Я радо царю це зроблю, лишь дай ты мнэ поруку певну, незрушиму, що доживу до завтрашнего дня и проживу ту днину всю и встигну сповнити то що Богу винен я..." Если ещё и сюжеты он придумывал сам, он действительно Гений.

 

Ну ось, як і обіцяв книга, правда не І.Франко, а його невістни, Ольги Франко. Пробачте, пам"ять .
Книга видана Каменярем в 1991 році по книзі О.Франко "1-ша УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНО-ПРАКТИЧНА КУХНЯ" виданої в 1929 році в Коломиї.
Але я вважаю, що славетний поет до невістки таки частенько приходив поласувати смакоголиками. Тай напевно замовляв невістці якісь страви на обід або вечерю .

 

питання не утому хто був "класний", а хто "відстой" ... Франко воплотив у собі, зачну частину того шо є Українське, і він і його діяльність - це наша історія і більше того національне усвівдомлювання звичайно у певному розумінні .... Але, не треба нікого канонізувати, Шевченко якось писав про те (нажаль точної цитати нема) що козаки в разі вдалого походу торговали жиду награбоване, а вразі невдалого експропріювали у жида що є, і Тарас Григорович каже що не приємно, але так було куди діватись? так що після цього Шевченко не патріот? визнання несправедливості у себе не повинно бути привідом для голосних заяв про українськість та і.н. Ось Франко не любив русинів, ну і що? вийдіть на вулиці поспілкуйтеся, гадаю більше половини "респондентів" будуть зараховані до категорії "бидло" або "придуркі" ....

і що? тобто важливо не що сказано а ким? Прочитав Майн кампф, дуже багато здравих ідей, так що - все непотріб бо написав Гітлер? багато уваги на форумі приділяється не тому що сказано, а ким ..... слухав дебати Жиріка, як він у нас кілька років тому про Україну теоретизував, і теж не мало там правди було ... ......

 

Ви мене крепко звиняйте, але ні одної мудрої думки Бузини я не знаю. Після читання його статейок і опусів дуже сильно хочеться прийняти душ, почистити зуби і ...дцять разів помити руки. І після того простерилізувати весь свій одяг.

 

ну що поробиш, хай йому грець, на Жиріка теж лайно льють, а він іноді каже цікаві речі .... я до чього наголошував, щоб реагували на те що сказано, а не на то ким ....

 

Твої очі, як те море
Супокійне, світляне;
Серця мого давнє горе,
Мов пилинка, в них тоне.

Твої очі, мов криниця
Чиста на перловім дні,
А надія, мов зірниця,
З них проблискує мені.