Ісус був пророком царства божого, а не Христом.

(закінчення попереднього мого допису)​

Згідно з Біблією, Бог – це Особа у повному і абсолютному значенні цього слова. Це Особа, яка шукає інших осіб, тобто людей. Особа в абсолютному значенні, яку, однак, потрібно відкрити та пізнати, як і кожну іншу особу.
Наведу конкретний приклад. Коли можна сказати, що ми насправді знаємо когось, що справді його зустріли? Тільки тоді, коли цей «хтось» виявить нам свою внутрішню сутність, а ми із довір’ям сприймемо це його виявлення. Отже, кожна зустріч допускає, з одного боку, самовиявлення (об’явлення), а з другого – довір’я до когось, віру в нього. Такий спосіб поведінки людей при зустрічі є також тотожний і для християнства: при зустрічі Бога з людиною.
Ось чому для християнської концепції недостатньо твердити, що Бог є. Таким шляхом «досягають» Бога в інших релігіях, наприклад, в ісламі, в якому сутність Бога є ідентична з тим поняттям, яке Йому надають його вірні: іслам означає «піддання»; муслім, з якого походить слово мусульманин – «підданий». І саме тому в ісламі Бога не можна назвати Отцем, а швидше якимсь Паном.
Отже, для пізнання Бога християнинові зовсім недостатньо нагромаджувати докази. Цією дорогою до Бога умовно доходять також філософи та науковці, доходять до такого «бога», за яким можна щонайбільше визнати існування, але який немає для нас жодної вартості.
Загалом це «довга історія» і не хочу багато розписувати (хоча написав і так достатньо), але не можу не зупинитися на основному. Засновник християнства – Ісус Христос – об’явив образ Бога цілком відмінний від того, який представила нам світська філософія та інші релігії. Останні створили концепцію божества, головним атрибутом якого є існування та всемогутність. Ісус, натомість, об’явив Бога, головною прикметою якого є любов.
Об’явив Бога, який вчинив так, що Петро – вражений Месією, який став слугою – здивовано вигукнув: «Ні, Ти повіки не митимеш моїх ніг!» (Ів.13:8). Тут мова йде про таку біблійну концепцію божества, земним символом якої є не «Пан» (як в ісламі), а швидше «раб», останній зі слуг, призначенням якого є тільки мити ноги свого господаря.
В Євангелії також зазначено, що цей Ісус, якого визнають за Бога, підкреслив, що тільки наслідуючи Його (а не покладаючись на філософські спекуляції) люди можуть дещо зрозуміти про Бога.
«Якби знали ви Мене, то й Мого Отця знали б»; «Хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене» – стверджує Ісус в Євангелії св. Івана (8:19; 12:45). У тому ж Євангелії ми знаходимо ще один важливий вислів, який я вже цитував: «Бога ніхто ніколи не бачив, Той Єдинородний Син, який є в лоні Отця, Його об’явив» (1:18).
Отже, доволі тривалий теологічний процес зумовив той факт, що Бог Ісуса – Бог-слуга допустив (можливо, тому, що Він є Любов’ю), щоб Його немов одягли в гамівну сорочку, в ярмо «натурального» богослов’я. Тобто того богослов’я, до якого доходять шляхом релігійного чи філософського «мислення»; саме тим шляхом, яким Ісус заборонив нам іти. Звертаючись до свого Отця, Ісус промовив: «Світ Тебе не пізнав». Натомість «бога-ідею» Платона чи «бога-першопричину» Арістотеля, тобто богів людського розуму, поволі ототожнювали з Богом, якого об’явила Біблія. Грецьких філософів – вишуканих, методичних, «людяних» (або швидше «надто вже людяних» – як зазначив Ніцше), запрошено, щоб у такий нудний «варварський» спосіб «колонізувати» Євангеліє.
Щоб ще більше «укрити» цього надто невигідного Бога, в Середньовіччі вдалися до послуг ісламської філософії й послідовників Мухамеда. Забуваючи про незвиклу оригінальність Євангелія, стверджували, що монотеїзм має бути спільною основою, початком різних релігій, які мають відмінні догми, обряди, мови, але в головній своїй суті є тотожними. Адже всі вони визнають єдиного Бога!
У такий спосіб змінили наказ, даний Христом: замість починати від Нього, щоб спробувати збагнути хоч дещо про Бога, виходили з людської концепції «Бога», щоб «пояснити» Бога, якого об’явив Христос. На голі плечі Ісуса, немов із сорому чи зі страху, накинули «мантію» філософії: грецької, римської чи арабської.
Ті, хто мав би бути апостолами Євангелія – християни, дуже часто ставали представниками «бога філософів»; тієї культури «світу», яка для Нового Завіту є «божевіллям в очах Божих».
Християнин, який не повинен був здобувати поняття про сутність Бога за посередництвом метафізичних спекуляцій, а тільки шляхом пізнання науки Христа і наслідування свого Учителя, став, у такий спосіб, залучений у фальшиве товариство тих, які вигадали собі «бога» на свій образ і свою подобу. Із суб’єкта, якого ми повинні пізнати, Бога перетворили на предмет, яким вирішили маніпулювати.
Можливо, саме цей факт пояснює, чому багато із тих, які нібито знаходяться на стороні Бога Ісуса Христа, насправді поводяться так, немовби їхніми богами були тільки влада і гроші; і чому так багато з тих, що палко прагнуть справедливості, відкидають Бога християнства, якого філософи і теологи «здеформували» до тієї міри, що Його взагалі неможливо впізнати.
Врешті, чи було б потрібне Об’явлення, якби для християнина вистачало Арістотеля та інших філософів? «Мудрістю слова, хрест Христа міг би стати безуспішним», – висловив апостол Павло свої побоювання (1Кор.1:17).
Арістотель потрібен тільки в одному випадку: щоб довести, що істини християнства не суперечать здоровому глуздові, якщо християнство стикається в полеміці з якоюсь протилежною філософською системою. І не більше!

А тепер моє звернення суто до Вас, пане Василю: процес пізнання Бога може означати тільки одне: вдатися у пошуки з певним довір’ям, попередньо припустивши, що Він уже об’явив дещо про Себе.
Християнська віра стверджує, що це здійснилося в Ісусі з Назарету.
Тому спробуйте «розшифрувати» сліди цього Чоловіка, єдиного, якого впродовж двадцяти століть людство безпосередньо вважає самим Богом; і Богом без жодних посередників.
Для об’єктивного вивчення «цієї справи», раджу Вам почати із цього: О.Мень. Син Людський:
http://www.svichado.com/catalog/duhovnist/0/178.html. А ще було б добре, якби Вам вдалося десь знайти книгу Вітторіо Мессорі «Гіпотези про Ісуса»: http://www.hram.kiev.ua/index.php?mode=books&cat=16&parent=3901.

P.S. Я дуже сподіваюся, що ви таки дочитаєте мій допис до кінця і зробите для себе певні висновки, що більше не задавати таких питань, які ви задаєте

 

Більшість отців церкви були неоплатоністами. Адаптацію філософії Арістотеля до християнства здійснив Тома Аквінський значно пізніше.

 

І що ви хочете тим сказати? Що ці люди не були християнами? Вони були справжніми християнами, які таким "свідкам Єгови" як ви намагалися РОЗУМНО пояснити те, що ви відкидаєте.

 

Людина теж є духовною субстанцією, крім того людина ще й існує! Відтак, скільки б Ви не вірили в бога, образ Вашого бога є лише образом і подобою людини!

 

Є одна річ, яка мене по-справжньому трафляє, а саме: коли я АБСОЛЮТНО ЩИРО пишу людині якесь повідомлення, а ця людина - НАВІТЬ НЕ ПРОЧИТАВШИ ЙОГО - відповідає тільки одним реченням. Ви вже не вперше відповідаєте своїм дописувачам ОДНИМ РЕЧЕННЯМ. За кого ви себе вважаєте, шановний? Може, ви якийсь невизнаний геній, якому нема часу гратися, пишучи більше одного речення І ЧИТАЮЧИ ДОПИСИ СВОЇХ ОПОНЕНТІВ? Ви професор, який ВСЕ знає і ВСЕ розуміє, а тому дивиться на всіх з високої дзвіниці? Спустіться з небес свого незрівнянного розуму на нашу грішну землю!
Якщо ще раз побачу НІЧИМ НЕ АРГУМЕНТОВАНІ звинувачення на свою адресу ("образ Вашого бога є лише образом і подобою людини") - поскаржуся адміністрації форуму. Або ви ПОЯСНЮЄТЕ свою позицію, або краще мене не зачіпайте!

 

Ну що до Василя я давно помітив.... відчуття, ніби пише повідомлення робот, або людина, перегріта болгарським сонцем....

 

Загальний висновок дискусії про божу природу

Я вже пояснив свою позицію: бог є духовною субстанцією і людина теж є духовною субстанцією. Але крім того, людина також і існує фізично. Відтак, незалежно від того, скільки Ви віруєте в бога, образ Вашого бога як духовної субстанції є лише образом і подобою людини!

 

Я вже казав, що в Василя ніякою Болгарією і не пахне, освіта - незакінчена середня і вік - між 15 і 20. Може бути і група підлітків.
А може... просто нещасна, хвора людина...

 

Якщо так, тоді поясніть мені наступну річ: всі люди - різні. В тому числі різні вони і як духовні субстанції. Але як у такому РІЗНІ духовні субстанції (люди) могли створити ОДИНАКОВИЙ образ Бога? Бо якщо йти за вашою логікою, то кожна людина, як духовна субстанція, мала б мати СВІЙ образ Бога: у мене - один, у пана Миха - інший, в пані Олени - ще інший, у пана Pedro - також інший, ну і в пана Levka - так само інший (не кажучи про інших учасників форуму). Але образ Бога, в якого ми віримо, - у всіх нас ОДИНАКОВИЙ? Чому, якщо всі ми - РІЗНІ духовні субстанції?

 

Пояснення дуже просте - всі ви вірите, що Ісус був Христом і богом, а не пророком царства божого, а тому Ви обмежені своєю вірою в творенні свого особистого образу бога, і ця обмеженість є причиною однаковости цього образу. Щоб створити свій особистий образ бога, який не був би однаковим з образом, створеним іншими віруючими, Вам треба звільнитись від обмежень своєї віри!

 

Нє, ну я казав....

 

А тепер я напишу те саме, що й ви, але з тією різницею, що висвітлю ВАШУ позицію. Прочитайте уважно:

Пояснення дуже просте, пане Василю - ви вірите, що Ісус був пророком Царства Божого, а не Христом і Богом, а тому Ви обмежені своєю вірою в творенні свого особистого образу пророка Царства Божого, і ця обмеженість є причиною однаковості цього образу у вас і у всіх інших атеїстів та агностиків, які вірять, що Ісус - це тільки пророк. Щоб створити свій особистий образ пророка Царства Божого, який не був би однаковим з образом, створеним іншими віруючими атеїстами та агностиками, Вам треба звільнитись від обмежень своєї віри!

Отож, як бачите, ваша позиція нічим не відрізняється від нашої. Ваш образ Ісуса як пророка Царства Божого Є ТАКИМ САМИМ, як і в інших атеїстів (агностиків), і він (цей образ) ТАК САМО побудований на звичайній вірі у вашу ж теорію. Цей ваш образ не побудований на якихось достовірних історичних фактах, а просто "притягнутий за вуха", бо вам хотілося б, щоби Ісус був тільки пророком Царства Божого і не більше.

 

Нормально, тільки для мене це не є проблемою, бо я спираюсь не на віру, а на осягнення єдности.

 

Осягнення єдності чого?

 

Єдности з собою та з іншими людьми, що налаштовані на осягнення єдности.

 

Осягнення єдності ДЛЯ ЧОГО? Яка мета ось цього вашого "осягнення єдності з собою та іншими"? І про яку сферу єдності йдеться? Про інтелектуальну? Тобто щоб усі думали одинаково?
Якщо можна - виражайтеся точніше, бо з ваших загальних фраз дуже важко зрозуміти щось конкретне

 

Метою осягнення єдности є життя в єдності. Відтак, єдність не є засобом досягнення якоїсь іншої мети. Йдеться про єдність стосунків між людьми. Ця єдність осягається шляхом утожсамлення з іншим як з самим собою, тобто як з людиною, що налаштована на життя в єдності.

 

Я також нічого не зрозумів, але вже мовчу. Як поєднати між собою єдність стосунків між людьми і Ісуса як пророка Царства Божого - просто уявлення не маю