Ісус був пророком царства божого, а не Христом.

Пане Василю, щоб я не писав одного й того самого, прочитайте відповідь на ваше питання тут http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=668299&postcount=498.

 

зато с переливанием крови - буквально до нельзя ...

 

Дякую, але я не знайшов описання того, що таке божа природа.

 

Василь, скажу по секрету. Нас мозок має дуже малесеньку потужність для цього.
Більше того, ми не можемо пояснити 96% природи Всесвіту...

Є й інші спостережувані аргументи на її користь. Якщо їх усі скласти як частинки мозаїки в одне ціле, то отримаємо такий розподіл складників нашого Всесвіту: темна енергія — 74%, темна матерія — 22%, баріонна речовина — 4%.

Баріонна речовина — це всі хімічні елементи, які входять до складу зірок, планет, галактик та розсіяні в міжзоряному та міжгалактичному просторі. Одна з її важливих властивостей — участь в електромагнітній взаємодії: вона поглинає, випромінює та розсіює електромагнітне випромінювання. Завдяки саме цій властивості наш світ такий багатий різноманіттям проявів живої та неживої природи на Землі і в Космосі. Уся практична діяльність людства та астрофізичні дослідження до цього часу мали справу тільки з баріонною речовиною, яка подібно до надводної частини айсберга становить усього кілька відсотків від усього «майна» Всесвіту. Основна його частка (96 відсотків) поки прихована від безпосереднього «споглядання» фізичними приладами —попри те, що вони в ній перебувають. Темна енергія і темна матерія пронизують нас, не завдаючи шкоди жодному атому нашого тіла.
http://www.dt.ua/3000/3100/59979/

 

Простіше не буває. І взагалі цю тему можна спростувати одним дописом:
Якось Ісус запитав Своїх учнів: «А ви за кого Мене маєте?» Симон Петро відповів і сказав: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» Якщо мало, все решта тут: http://pravda.lutsk.ua/blog/entry/135/

 

Використовуйте займенники однини, а не множини й не розписуйтесь, будь ласка, за інших!

Питання не в тім, хто за кого його має, а в тім, ким він насправді був!

 

Васильку, тобі не здається, що ти забагато на себе береш? Розмір твого мозку ми побачили по твоїх дописах. Добре хоч множину можеш відрізнити від однини. І досить з тебе. До якихось вищих матерій тобі ще треба рости і рости.

 

Бля-бля-бля-бля!

 

А я вам обіяв ОПИСАТИ Божу природу? Ви просили про визначення. Я дав вам визначення. Описати Божу природу НЕ МОЖЕ НІХТО: "Того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого" (1Кор.2:11).

 

Ви дали визначення особи, а не божої природи. Що таке божа природа, я не зрозумів.

 

Ти що, Васильку, вже української не розумієш? Він же пояснив тобі все.
Не доходить? Смерть Гагаріна перешкодила?

 

Ага! А Ви зрозуміли, то скажіть! Що таке божа природа? А, якщо не можете цього сказати, то мовчіть собі й плюйте в тряпочку, а не на форум!

 

Василь, читай, що тобі пишуть розумні люди. Аквінас тобі чудово відповів.
Якщо твій розум цього не сприймає - це не вина пана Аквінаса.

 

Бля-бля-бля-бля!

 

Пане Василю, ви ніколи не задавалися питанням, чому вас так не сприймають на форумі? Це проблема тих людей, які вас не сприймають, чи ваша проблема?
З вами складно спілкуватися по одній простій причині: ви тільки вмієте задавати питання, а коли приходить час щось самому відповісти - зразу пишете несусвітні речі на зразок "ми не знаємо, що таке життя... це все продукти уяви, а отже вони не існують" і т.п.
Опишіть вже нарешті свій світогляд! Неможливо розмовляти з людиною, про яку нічого не знаєш, яка сьогодні пише одне, а завтра інше. Якщо ви - атеїст, то так і скажіть, і я відповідатиму вам як атеїсту, якщо агностик - відповідатиму як агностику. АЛЕ СКАЖІТЬ, ХТО ВИ!
Тільки не треба загальних фраз про все і ні про що, які вкладаються в одне речення.

 

Ці питання теми не стосуються. Якщо не маєте що сказати по темі, то краще мовчіть і не переводьте обговорення на особистості, бо це є порушенням правил форуму!

 

Це - відповідь на особистий закид, який є порушенням правил.

 

Що таке людська природа, знають усі. А от що таке божа природа, сказати ніхто з віруючих не може, і Ви в тому числі! А поки Ви цього не сказали, Ваша теза залишається беззмістовною. Така теза й спростування не потребує, бо вона сама себе спростовує!

 

Пане Василю, от скажіть: ви - адекватна людина? Я ж вам вже пояснив, що Бог НЕ ДАНИЙ НАМ у досвіді. Ми НЕ СПРИЙМАЄМО Бога своїми органами чуттів. Відповідно - МИ НЕ МОЖЕМО ЗНАТИ Його природи (сутності).
Ви знаєте, чим відрізняється християнство від решти релігій? Подивіться уважно на це зображення (перепрошую, я не дуже великий спеціаліст в користуванні Фотошопом, тому як умів, так і намалював).



Світові і місцеві релігії, філософії – це намагання людини за допомогою свого розуму пізнати Бога (тобто це той самий випадок, який ілюструє Вашу позицію: Ви намагаєтеся ВЛАСНИМ розумом пізнати Бога). Але ж Бог – це духовна субстанція. Отже, ми її не бачимо. Ми навіть не можемо бути впевненими чи вона існує насправді. Ні наші органи чуття, ні розум не дають відповіді на питання: чи існує Бог. І вже тим більше вони нам не скажуть, яким є той Бог, якщо Він існує.
Я не буду зараз розписувати різні варіації на цю тему, але давайте апріорі припустимо, що Бог як духовна субстанція таки існує. Так, цьому немає прямих доказів, але їх і бути не може, якщо Він – духовна субстанція, а ми – матеріальна, яка пізнає світ за допомогою таких же матеріальних органів чуття. Звідки ж ми можемо знати, що Він існує? Як я вже згадував раніше, в гносеології є навіть таке золоте правило або, як його називають, гносеологічний закон: «Нічого, чого немає в досвіді, не може бути в свідомості». Тобто звідки в людській свідомості з’явилася ідея Бога, якщо в досвіді ми Його не спостерігаємо і НЕ МОЖЕМО спостерігати навіть якщо б Він існував? Світові релігії та філософії (зокрема, Арістотель, Аквінський, Кант) – тобто ті «системи», які шукають Бога за допомогою розуму, наводять шість основоположних доказів існування Бога. Всі ці докази логічні і обґрунтовані (думаю, ви їх прекрасно знаєте, тому не буду на цьому детально зупинятися), однак вже впродовж тривалого часу відбуваються диспути про їхню (цих доказів) об’єктивну вартість. Адже яку цінність має для людини, яка відчуває потребу в любові та має здатність любити сама, гіпотеза про існування Непорушної Причини, що у невідомий нам спосіб приводить в рух увесь Всесвіт? Або яку вартість має для людини безособове Буття, що приховане, наприклад, у механізмі процесу травлення?
Людина, у щоденних реаліях свого життя, в горі та радості, не потребує трудомістких доказів; вона бажає сердечного тепла, розради, коли їй щось дошкуляє, пізнання сенсу особистого життя.
Отже, Бог, якщо є, Він – Бог таємний; ні природа з її язичницькими культами, ні наука, ні філософія та світові релігії не є для людей придатними засобами, щоб осягнути таємницю Його буття.
Видимий Всесвіт не представляє незаперечних доказів ні про присутність якогось божества, ні про його неприсутність, а скоріше (судячи з вищезгаданих «доказів») вказує на буття невідомого Бога, який є невидимий; Бога, якого людина може осягнути тільки завдяки наданого їй надприродного дару – тобто через об’явлення, коли Сам Бог буде промовляти до людини (друга половина зображення, яке я тут подав). Християнство – це і є об’явлення Бога про Себе Самого. Без цього об’явлення ми ніколи б не дізналися, яким є Бог, бо, як я вже сказав, Він не є безпосередньо присутнім у нашому досвіді.
Із цієї об’єктивної ситуації Блез Паскаль (в нього є дуже цікава праця «Думки про релігію» - http://bpascal.org.ua/) у свій час зробив основний і беззаперечний висновок: «Оскільки Бог є, Він – таємний, а кожна релігія, яка стверджує, що Бог не є таємним, не може бути правдивою». І далі робить логічний висновок: якщо ми беремо за основу принцип «Бог є таємний», щоб судити про правдивість тієї чи іншої релігії, тоді тільки християнство можна зарахувати до «правдивої релігії». І справді, християнство, яке є не просто релігією, а об’явленням Бога про Себе Самого, обґрунтовує постулати свого світогляду твердженням про те, що Бог є таким Богом, «який захотів утаємничитися» вже з перших сторінок Біблії – Слова Божого (того, яке Він об’явив про Себе Самого).
Ось що читаємо в Старому Завіті: Ягве, Бог євреїв, каже про Себе Самого: «...захотів перебувати у мороці»(1Цар.8:12).
Мойсеєві, який прагне «побачити Його славу», Ягве відповідає: «Я представлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім’я Господа; і помилую, кого захочу помилувати, і змилосерджуся, над ким захочу змилосердитися. Обличчя Моє тобі ж не можна побачити, бо людина не може бачити Мене і залишитись живою» (Вих.33:18-20). Навіть самому «основоположникові» єврейської віри не було дозволено бачити Бога. «З Тобою ж – Бог таємний, Бог Ізраїля, Спаситель!» – виголосив пророк Ісая (45:15).
З точки зору єврейської концепції, яка стоїть в основі християнської віри, Ягве – це Бог, який є укритий, який шукає нас, але, водночас, якого і ми мусимо шукати. І в цьому також (окрім багатьох інших аспектів) Він є суттєво відмінний від тих божків, яких представляють всі решта релігій, котрі є тільки намаганням людського розуму зрозуміти суть божества.
Існування таємничого Бога не тільки приймається у новозавітних християнських книгах, але й становить немов інтегральну частину зв’язку між людиною й Богом. Те, що в юдаїзмі часто було на рівні інтуїції або тільки ледь помітно окреслене, у християнстві отримало повний розвиток.
«Праведний Отче! Світ не спізнав Тебе», – говорить Ісус в Архієрейській молитві (Ів.17:25).
А на початку свого Євангелія апостол Іван стверджує: «Бога ніхто і ніколи не бачив, Єдинородний Син, який є у лоні Отця, Його об’явив» (Ів.1:18 ).
У Євангелії від Матея вказано, що Ісус віддав «славу Отцеві, Господові неба і землі», за те, що Він об’явив себе тільки немовлятам, а перед «мудрими та розумними» втаємничився. Отже, – «Ніхто не знає Сина, тільки Отець, і ніхто не знає Отця, тільки Син і той, кому Син захоче об’явити» (Мт.11:25-27).
Апостоли, а передусім Павло, з-поміж тих євангельських новин, які чинили «замішання» серед народу, будуть підкреслювати саме цю концепцію Бога – Господа «таємного», Господа «укритого». Це переконання християнського духовного досвіду з обуренням «відкинули» всі інші релігії.
У першому листі апостола Павла до коринтян, у першому розділі, наголошено: «Світ своєю мудрістю не пізнав Бога» (21), який виявив бажання, щоб люди шукали Його «напомацки», хоча насправді Бог не є «ні від кого із нас задалеко» (Ді.17:27).
Апостол Павло ще також підкреслив, що людям в їхньому земному житті дано тільки невиразно спостерігати Того, Хто захований в мороці: «Тепер ми бачимо невиразно, мов у дзеркалі». Аж після смерті, стверджує апостол Павло, будемо бачити Господа «обличчям в обличчя» (1Кор.18:12).
Християнство, отже, – це єдина релігія, яка погоджується із постулатом, що сутність і навіть буття Бога створюють для людини труднощі Його сприйняття. Із самої тільки концепції, що Бог «захотів утаємничитись», що Він – «Бог таємний» – тобто розвиваючи єврейську релігійну інтуїцію – християнство створило один із «стовпів», навіть одну із «ланок» для основ своєї віри.
У такому значенні тільки християнство є «правдиве», як стверджує Паскаль. І далі продовжує: «Якби зовсім не було темряви, людина не відчувала б свого зіпсуття; якби зовсім не було світла, людина не мала б надії на спасіння». А тому, перш за все, «віра має настільки вагоме значення, що є цілком слушно, аби ті, хто не має бажання докладати зусиль для її надбання, оскільки вона є немов за заслоною, були зовсім її позбавлені». Отже, продовжує він, «є достатньо світла для тих, які хочуть вірити, але, одночасно, є також і досить мороку для тих, які не прагнуть віру набути».
Звідси приходимо до того основоположного, що стверджує християнство: Бог не хоче «врятувати» людину без зусиль самої людини.
Симона Вейл (я вже цитував її на цьому форумі), яка була вихована в агностицизмі, так писала: «Бог дозволив дізнатись про себе рівно стільки, скільки є необхідно, щоб віра у Нього спонукала людину піклуватися про долю іншої людини; щоб людина не була «засліплена» світлом небес до тієї міри, щоб зовсім перестати цікавитися проблемами земного життя».
І моє улюблене речення, яке я постійно цитую з С.Вейл: «Ніхто не виявляє більшої любові як той, хто вміє шанувати свободу іншого». Утаємниченість Бога, який навмисно не хоче виявляти Свою велич, є пошаною свободи людини, підтвердженням даної їй влади особисто визначитися щодо свого призначення. Тільки цей «невидимий» Бог зумів встановити з людьми відносини свободи і рівності, а не примусу та підпорядкованості (як це бачимо, наприклад, в ісламі).
А ще дуже влучно з цього приводу висловився французький філософ-релігієзнавець Жан Гіттон, книги якого є справжніми бестселерами на Заході, але наші видавництва чомусь не поспішають їх перекладати: «Для християн Бог є надзвичайно укритим. Він створив видимість правдоподібності сумнівам, які оточують Його існування. Він оповив себе мороком, щоб наша віра стала більш палкою і, поза всяким сумнівом, щоб мати підставу вибачити наше безвір’я. Таки є необхідно, щоб наші рішення, які йдуть у розріз із Його вченням, були збережені з метою створення повної свободи для діяльності Його милосердя».

(продовження нижче)​