Добірки відео: Русь на стародавніх картах (рос.) Московський улус Золотої Орди (рос.) Томос для України (рос.)
«Секретна настанова» Катерини 2 (рос.) «Секретна настанова» Катерини ІІ князеві Вяземському при призначенні його на посаду генерал-прокурора Сенату (1864) https://uk.wikipedia.org/wiki/Русифікація_України#Зросійщення_в_Російській_імперії
Із самого початку це був військовий кордон, і зараз це значення зберігається – історик Плахонін про назву «Україна»
Що цим хотів сказати? Це лише гіпотеза частини істориків, є й протилежна, від слова - країна, = у + країна = внутрішня країна, своя земля тощо. «Україна» — це не «окраїна». Григорій Петрович Півторак (академік НАН України): "Уже після розпаду праслов'янської етномовної спільності (можливо, в антський період) у східних слов'ян від слова украй за допомогою того самого суфікса -ін-а виникло слово україна (*ukraina) із значенням «відділений шматок землі; відділена частина території племені». Коли протягом VI-VIII ст. східнослов'янські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою «літописні племена» або «племінні князівства», а згодом утворилася ранньоукраїнська держава Русь, змінилося значення і слів країна та україна. Слово країна від значення «територія племені» поступово набуло значення «територія феодального князівства», а потім — «територія Русі». Відповідно до цього змінилося значення й слова україна: замість первісного значення «відділена частина території племені» воно стало означати «відділена частина території феодального князівства», а потім — «відділена частина території Русі»."