Історія мого навернення

Відповідь: Історія мого навернення

ознайомлення=навернення?
Гм.

Додано через 46 секунд

Церква так і говорить, я ж того не придумав.

 

Відповідь: Історія мого навернення

Миху, раджу вам походити у вечірню богословську школу, або на катехизацію.
Нема такого, що для одно гріх важкий, а для другого ні. Є чітко відомо, який гріх є тяжкої матерії, який легшої. Можуть бути пом"якшуючі обставини, але тяжкість гріха то не міняє.

Щодо Сповіді та називання гріхів, то є ще така річ як "сповідь із цілого життя".

Додано через 53 секунди

Ну, мій чоловік теж не навертався. Просто завжди ходив до церкви. Потім трохи більше зацікавився усім, що там відбувалося. Кардинальних змін не відбулося.

Додано через 2 хвилини

Не ознайомлення, Миху. Не ознайомлення. Я вам порівняння дала, але я на хлопський розум не вмію, мусите вибачити.

 

Відповідь: Історія мого навернення

людина здатна після навернення так запустити свою духовність через недбальство, шо огого! А взагалі, після навернення, як правило, духовний стан людини понижується, бо не кожен здатен його тримати на рівні, працювати інколи над собою можна, але постійно - нелегко. тому рівень падає, доки знову людина його не наверне на шлях істини.

Ех, люблю я з Лілею сперечатися....

 

Відповідь: Історія мого навернення

Я розумію питання пана Миха: а що з тими людьми, які навернулися, а потім в силу різних обставин відійшли від Бога, згодом, побачивши свою безвихідь, знову до Нього прийшли.
З досвіду - таких випадків не знаю, мені здається, ті, хто справді навернулися, змінилися внутрішньо, від Бога вже свідомо не відступляться (чи у випробовуваннях чи у спокусах, приклад яскравий - Йов).
Хоча, може, й різне в житті буває. Ми в такі глибокі теологічні нюанси залізли.

Після навернення швидше би стан піднесення спостерігатися повинен, як це духовний занепад? Тоді це не докорінне навернення було.

 

Відповідь: Історія мого навернення

Та добре-добре кажете, але як співається у пісні: life is life.

 

Відповідь: Історія мого навернення

І що ж Церква говорить? Звідки тоді в Церкві катехизм, але не той дитячий маленький, а книженція грубезна? Звідки канони? Церква говорить якраз дуже чітко і конкретно. Давайте без інтерпретацій.

 

Відповідь: Історія мого навернення

Добре, приїдете, будемо ходити разом.

 

Відповідь: Історія мого навернення

А я не люблю, Миху, бо у вас усе в один мішок скинуте. На жаль.

Додано через 33 секунди

То вже покаяння. Навернення може бути лише одне.
Там же постійно лишається той хробачок, котрий не дає спокою і каже, що Бог на тебе чекає, а ти в кущі сховався.

Додано через 1 хвилину

Я вже своє відходила. Дякую.
Мені хіба в УКУ поступати. :D:D:D

Додано через 3 хвилини

Сказала би щось.
Любите дурити себе чи інших?

 

Відповідь: Історія мого навернення

Вам добре, а мені ще вчитися і вчитися - скільки жити...

 

Відповідь: Історія мого навернення

А нема пісні "мих то є мих" (і хоч ти трісни!)
:D:D:D:D:D:D:D:D

Додано через 18 секунд

Во-во, надолужуйте втрачене.

 

Відповідь: Історія мого навернення

У мене в мішку все посортоване.

Додано через 1 хвилину

Додано через 2 хвилини

я люблю вчитися.

Додано через 3 хвилини

нє, знаю психіку людини....

Додано через 7 хвилин
Заєте, навернення - це як ремонт в хаті, можна після того постійно тримати порядок, але скільки б не прибирав і як пильно б не витирав порох, прийде час і як не крути знову тре ремонт робити...

 

Відповідь: Історія мого навернення

Можливо, мені й не варто бyло писати до цієї теми, адже я не вірyючий. Але я зовсім не проти віри(звичайно ж без фанатизмy). Якщо вона дає дyховнy рівновагy, спокій, якусь надію, наставляє на добрі вчинки, то чомy б і ні.
Але мені більше довподоби східні вірyвання (такі як буддизм). Це навіть не вірування, а спосіб світосприйняття. Він дозволяє людині збагнyти самого себе, розкрити своє внyтрішнє я. Так би мовити відчyти "Бога" в собі. І чим більше я про це дізнаюсь, тим більше воно мені подобається.
Щодо християнства, то остаточно я втратив вірy, прочитавши Біблію. Хто читав, не міг не помітити як одна глава повністю сyперечить іншій. Наведy ДУУУУЖЕ простий приклад. Два вислови з Біблії:
1) Зуб за зуб, глаз за глаз;
2) Ударили по левой щеке - подставь правую.
І таких прикладів десятки, ба навіть сотні!

 

Відповідь: Історія мого навернення

Взагальному так, але в конкретних випадках - далеко не так. Мені священник казав наступне: якщо людина вважає даний поступок - гріх, то то є для тої людини гріх, якщо не вважає це за гріх, то це не гріх.... тільки без крайнощів...

Додано через 3 хвилини

:radist: :D :D :D
Ви мене розсмішили... Ви Біблію не читали, або читали як-небудь. Не тому, що там такого нема, а просто....:cowboy:

 

Відповідь: Історія мого навернення

З пам"яті не пригадую жодного місця в Біблії, де би йшлося про кількаразове навернення. Але мені здається, що апостоли Петро і Павло, та й сам Ісус неодноразово закликають до пильності і уважності, особливо якщо людина прийняла Бога у серце:

"20 Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються, то останнє буває для них гірше першого.

21 Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від переданої їм святої заповіді!" (2 Петра, 2 глава)

І ще:
"17 Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вгрунтування,

18 але щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа. Йому слава і тепер, і дня вічного! Амінь" (там же, 3 глава).

От і гарний вірш на прощання ввечері .

 

Відповідь: Історія мого навернення

Ви мене розсмішили... Ви Біблію не читали, або читали як-небудь. Не тому, що там такого нема, а просто.... __________________


А просто Вам нема чого сказати. Якщо хочте, я спеціально для Вас знайду в яких саме главах ті вислови.

А ще краще гляньте книгy Лео Таксиля "Забавная Библия"

Додано через 5 годин 30 хвилин
Допис Sashka-ua не сподобався:
Liliyah Romanova

Звичайно ж Вам не подобається, що я опротестовyю Ваше бачення, до того ж аргyментовано. Якби Ви могли, то довели б протилежне.

 

Відповідь: Історія мого навернення

А це вже лишнє.Для початку аргументовано доведіть свю впевненість в тому,що Бога нема.

 

Відповідь: Історія мого навернення

Sashka-ua, я вам хочу нагадати, що Св. Письмо визнають юдеї, християни і мусульмани і не визнаєте ви. Відчуваєте різницю?
Без Духа Святого ви його не зрозумієте ніколи.

 

Відповідь: Історія мого навернення

Ну чому ж немає - є, просто як я Вам розкажу, то Вам не буде шо сказати.
Зуб - за зуб - то було в старому декалозі, який Мойсей знищив, а на томість був інший, який актуальний сьогодні. Ви взяли фразу з одного, і трактування іншого і вирішили, що то протиріччя, а насправді один був замінений на інший - читайте уважно Біблію, а не фрагментарно. Що скажете?

 

Відповідь: Історія мого навернення

???

 

Відповідь: Історія мого навернення

Вважаю, досить офтопу. Давайте не перетворювати цю тему в "Чи є Бог?" або в "Як там у будистів"... або "Біблію не читав, в Бога не вірю, але чому ви такі погані?"

Щодо мого навернення.
Я ріс в нерелігійній родині. В храм ніхто не ходив (навіть по святам). батько - завзятий атеіст, хоча й завзятий антікомуніст, мати - щось типу деяких віруючих - "Вірю, в Бога, але де Він?". Бабусі та дідусі: батькові батьки - атеісти-комуністи, мамини - на рівні домашніх обрядів та бабок-знахірок-сусідок. Хосча всі хрещені з дитинства. Я - теж.
З дитинства під впливом батька я був войовничим атеістом =). Навіть слова з повсякденного життя "Слава Богу" та "не дай Бог" висміював на корню. Хоча й не побивав камінням віруючих.
Років у 13-15 почав цікавитися релігіями, без якоїсь цілі. Не знаю, навіть, що спонукало. Мабуть людська потреба вірити в щось, але в комунізм в ті часи не вірили вже, а в науку вірити ще не доріс. Але й не можна сказати, що став релігійною людиною. Мої зацікавлення релігіями починалися від сект (приклад Біле Братство) через будістів, мусульман, індуістів, і закінчувалось на традиційних течіях християнства. Читав книжки, статті та т.ін. але не обрав, не бачив істини, хоча й обирав! Обирав як на конкурсі. Але вже зараз знаю, що то не з розуму йде. А з Верху! Воно дається, але не розуміється і не пізнається.
Але на той час Ніхто не дав ще віри. Років в 16-17 був навіть досить постійним слухачем на зборах у баптистів. Читав досить часто видання Свідків. Так, була й ейфорія, й думки, про те що вірю. Але то був самообман. То все робилось "з розуму".
Часто говорять, що щось кардинальне має змінитися щоб віра з'явилася. Вмер дідусь. Прийшлося (по ділах) ходити до Храму (православного), там я зацікавився й Православ'ям. Спочатку здавалося, що вот вона - справжня віра! Але то була такаж ейфорія як і з баптистами... Бо то теж було "через знання". Воно, те зацікавлення Православ'ям, стало з часом в одному ряді з зацікавленням Протестантизмом, Свідками та т.ін.
.............................
Мені було 18 років. Я усвідомлював свою обізнаність релігійними течіями. Я вірив в Бога. Просто в Бога, без прив'язки до конфесій, навіть без прив'язки до вчень (Єдиний Він чи ні.. і т.ін.). Я думав над цім, просив Бога допомогти (я часто вже звертався до Нього за різнми питаннями).
Одного разу я був дома один. Я не знаю, що сталося. Але раптом щось сталося. Я щось відчув, але не знаю що. В голові вся та інформація якимось чином склалася в єдине ціле. Розклалася по поличкам. Я усвідомив, що знанням нічого не отримаєш. Мені закортіло йти до Церкви, до християнського суспільства. Я навіть не розумів, чому я ще не там? "Що я тут роблю?" подумалось мені. Я вдягся та пішов до найближчого Храму (не знаю, мабуть, якби був поряд костьол то пішов би до нього). Поряд був православний Храм. Я не знав як він влаштован, який порядок там, праила. Я зайшов до нього і одразу ж зустрів священика-настоятеля того Храму. Ми говорили з ним хоча й не довго, але тима двома-трьома я був зкерований на подальше поглиблення в Православну Віру. Хоча напрямок вже був обраний мною з подачі з Верху, священик тільки трохи зкерував показавши як добиратись. )
....................................
Не все далося одразу. Спочатку була й ейфорія.. потім рутина.. потім ще щось, але зі шляху я вже не звертав. Можливо, трохи, часами уповільнювалась хода, але я не звертав. Шукав відповіді і знаходив, цікавився, намагався зрозуміти, як взагалі так і окремості... Загублювався, знаходився, шукав відповіді, але не звертав. Не звертаю і до сьогодні.