Історія, якої не знаємо. Чи не хочемо знати?

Тема у розділі 'Історія', створена користувачем bayard, 13 бер 2011.

  1. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

    • Інформативно Інформативно x 1
  2. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

    • Подобається Подобається x 1
  3. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  4. tek2010

    tek2010 Well-Known Member

    September 1960. New York. "Demonstration to free Ukraine from Soviet rule outside the United Nations building during Nikita Khrushchev's visit for opening session of the Fifteenth General Assembly." 35mm acetate negative by Fred Stein.

    [​IMG]
     
  5. Good man

    Good man Обычный человек

    Интересный кадр, учитывая, что Россия недовольна действиями Хрущева. Получается, борцы за независимость Украины тоже недовольны действиями Хрущева.
     
  6. tek2010

    tek2010 Well-Known Member

    Мати вигляд людини – не значить бути людиною. Москалі – не люди.

    Вони не знають іншого стану речей, ніж бути рабами. Вони не знають, нащо потрібна взагалі свобода. І вони завжди будуть вороже ставитися до тих, хто хоче бути іншими, жити краще за них. Вони самі нормально не живуть й іншим не дають.

    Вони нічого не хочуть розуміти. Розуміння – це не про них. Їм тільки потрібен цар, який буде вказувати, як жерти, срати та спати. Який буде розказувати їм, що вони – самі великі.

    Головне позбутися кацапів.
     
  7. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    "У битві під Полтавою 1709 року росіяни вдалися до перевіреної тактики "закидування м’ясом". З часом вони почали приховувати цю ганьбу вигаданою героїчною промовою Петра І та дірками від куль у його капелюсі.
    Насправді текст промови вперше з’явився друком 1821 року. Попередні версії ще у XVIII столітті були апокрифічними, як та, що її подано у книжці популяризатора полтавського міту Івана Голікова.


    https://localhistory.org.ua/texts/k...rJr_DnTmBh6bVFm3kK1GkaWogMKuq3T9_H6Y3EL-PiD-o

    (Недо)російська (недо)імперія

    "Ісконна" поневолювачка сусідів
    Держава, яку очолює Володимир Путін, — генетична та самопроголошена наступниця Радянського Союзу та Російської імперії. Вона не може існувати, не воюючи та не поневолюючи сусідів. Ідею збирати "ісконно русскіє зємлі" і захищати місцеве населення від гніту якогось "тимчасового" уряду використовували ще за часів Північної війни (1700—1721). "Захист" із боку росіян від шведів відчули жителі Ліфляндії, Естляндії, Інгерманляндії. А також Гетьманщина — у форматі розв’язання "українського питання", коли було знищено Батурин та репресовано мазепинців.

    Путін неодноразово натякав, що він є продовжувачем справи Петра І. На початку червня 2022 року він заявив: "Петро І Північну війну вів 21 рік. Здавалось би, воював зі Швецією, щось забирав… Нічого не забирав! Він повертав!.. Ну, судячи з усього, на наш вік теж, значить, випало повертати та зміцнювати…".

    Однак якщо сколупнути трохи бравурної позолоти з тріумфальних арок на честь "слави русского оружия", то побачимо, що вони — не справжні. Йдеться про звичайні фейки. Перша битва під Нарвою 1700 року засвідчила, що Росія технічно не готова навіть до тих воєн, які розгортає сама. Цар Петро із військових позицій втік до Новгорода. А його втечу пояснили тим, що так він береже власне життя, бо піклується про державу. Сам Петро І, передаючи командування армією генералові-найманцю Карлові-Євгенію де Круа, вказав, що "заради необхідних справ від’їжджає, щоб побачитись та порозмовляти з його величністю королем польським".

    Під Полтавою виснажене шведське військо ледь не прорвало значно довшого російського фронту, а росіяни вдалися до перевіреної тактики "закидування м’ясом". З часом вони почали приховувати цю ганьбу вигаданою героїчною промовою Петра І та дірками від куль у його капелюсі. Насправді текст промови вперше з’явився друком 1821 року. Попередні версії ще у XVIII столітті були апокрифічними, як та, що її подано у книжці популяризатора полтавського міту Івана Голікова.

    Російська пропаганда не любить згадувати про поразку під Прутом 1711 року, коли Петро І істерично ридав, бігаючи поміж наметами власного табору. Натомість є хороша легенда про вірну цареву дружину Катерину, яка заплатила туркам за можливість відступити, віддавши власні прикраси, — так російське боягузтво прикрили турецькою жадібністю. Насправді документи підтверджують лише те, що Катерина супроводжувала чоловіка в цьому поході.

    Ця підміна понять відомаа нам уже понад 300 років. Росіяни силкувалися орієнтуватися на Європу, але копіювали та насаджували лише зовнішні прояви культури.

    У фільмі "Оповідь про те, як цар Петро арапа женив", екранізації повісті Пушкіна "Арап Петра Великого", звучить фраза "неси толстомясую!". Цей епізод засновано на повідомленні гольштайнського дипломата Фрідріха Вільгельма Берґгольца. Він розповідав, що граф Петро Толстой мав картину із зображенням оголеної Венери, але виставляв її лише тоді, коли очікував візиту царя. А потім ховав, бо соромився.

    Таким є обличчя Росії і сьогодні. Обличчя країни, яка навіть назву свою запозичила 1721 року, присвоївши історію Руси й тим легалізувавши себе як регіонального гегемона. Це потрібно усвідомлювати, згадуючи про "велику культуру", яка нібито стоїть осторонь від воєнних злочинів путінських військ в Україні, бомбардувань мирних міст, дитячих смертей, знищення української культурної спадщини.
     
  8. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

    • Інформативно Інформативно x 1
  9. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  10. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  11. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  12. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  13. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

    Колекціонер виклав у вільний доступ понад 40 рідкісних листівок з українськими краєвидами XIX – початку XX ст

    https://vsviti.com.ua/ukraine/114156
     
    • Інформативно Інформативно x 1
  14. Good man

    Good man Обычный человек

    :facepalm::facepalm:На фотографиях написано - Малороссия. А на английском - малая Россия.
     
  15. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  16. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  17. tek2010

    tek2010 Well-Known Member

    1998 р. В Росії в січні 1998 року був проведений напад на Архиєпископа УПЦ КП Андріана (Старини), міліція слідство не проводила.

    2000 р., 8 травня. Убивство у Львові видатного українського співака і композитора Ігоря Білозіра у відповідь на спробу заспівати українську пісню. Убивці – росіяни Воронов та Калінін, засуджені нині до ув'язнення.

    2000 р. З приходом до влади в Москві В. Путіна був розроблений і реалізується особливий напрямок політики, метою якого є присвоєння Росією як можна більшої частини власності за кордоном, насамперед в Україні. Мова йде про землю, промислові підприємства, енергетичну сферу та нафто- і газогони.

    2000 р. Москва повернула собі гімн колишнього СРСР – одної із найстрашніших імперій в історії людства.

    2001 р. У Москві вийшла друком праця російського шовініста В. Жиріновського "Украина и русский вопрос", яка є збіркою антиукраїнських гасел, зокрема, проти української мови, національного руху тощо. Наведемо лише декілька цитат з книги:

    С. 7...точно так же безграмотно называть Киевскую Русь – украинской державой, именуя Святослава, Владимира и прочих украинскими князьями.

    С. 24. Нынешний министр культуры Украины – прекрасный актер Богдан Ступка – сыграл в экранизации романа Сенкевича "Огнем и мечом" главного злодея – Хмельницкого.

    С. 94. Рано или поздно народу Украины нужно будет сделать выбор между равноправным и верным союзом с Россией и независимостью.

    2001 р. Призначення послом Росії в Україні відомого антиукраїнця Віктора Чорномирдіна, який виконує завдання щодо зближення Росії із Україною. Фактично його діяльність має на меті перетворення незалежної Української держави на васала російської імперії, щось на зразок Гетьманщини XVIII ст. Російські емісари використовують будь-які методи, у т.ч. й тактику "повзучої контрреволюції". Ними здійснюється фінансова підтримка численних антиукраїнських та шовіністичних газет, що пропагують приєднання до Російської імперії та ліквідацію української мови.

    2002 р., 13 березня. Указ президента України Л. Кучми "Про відзначення 350-річчя Переяславської козацької ради 1654 р.". 14 червня правочинність "ювілею" засуджено у "Зверненні" до Президента України, Голови Верховної Ради та Прем'єр-Міністра України відомими українськими політичними діячами (Микола Плав'юк, Анатолій Матвієнко, Юрій Костенко, Павло Мовчан, Володимир Яворівський, Юлія Тимошенко, Левко Лук'яненко та ін.) як "абсолютно недержавного" та такого, що став символом втрати Україною державної перспективи. 21 червня Рада НТШ у Львові прийняла подібну ухвалу.

    2002 р., 24 травня. У Москві підписано протокол про "узгодження підручників історії у навчальних закладах України та Росії". Підписали: віце-премєр-міністри України та Росії Володимир Семиноженко та Валентина Матвієнко.

    2002 р., червень. Російський консул М'ясоєдов вимагає у міської влади Львова "обеспечения прав российских граждан, постоянно проживающих в г. Львове, а также львовских православных общин УПЦ МП, которая находится в молитвенном и каноническом единстве с Московским Патриархатом".

    2002 р., 3 липня. Прийнято ухвалу президії Українського історичного товариства, яка засуджує Указ Президента Леоніда Кучми "Про відзначення Переяславської угоди 1654 року".

    2002 р., 3 липня. У "Відкритому листі" до Президента України від Президії Світової Наукової Ради при Світовому Конгресі Україністів Переяславську Раду названо військовим союзом, "що призвів до окупації України російськими військами" і закликано відмовитися від святкування цієї "чорної" дати української історії.

    2002 р., липень. Сімферопольська газета "Кримская правда" ствердила, що української нації і мови не існує, бо "це частина російського народу, яка говорить одним із діалектів російської мови".

    2002 р., вересень. "...Росія має перейти до політики жорсткого захисту своїх інтересів на Україні – аналогічно до "процесу протверезіння" російської політики стосовно Грузії", – заявив директор Інституту країн СНД К. Затулін. "Блок "Наша Україна" для нього є відверто групою антиросійського політичного впливу. "Багато діячів цього блоку винні в придушенні російської мови на Україні, у порушеннях прав російських і російськомовних, у захопленнях храмів УПЦ МП, у зв'язках із міжнародним тероризмом у Чечні", – відзначено в документі.

    2002 р., 19 грудня. Російський посол В. Черномирдін в образливій формі дає вказівки українському Міністерству закордонних справ щодо того, якими мають бути відносини України із США та європейськими країнами і, по суті, закликав до згортання цих відносин.

    2002 р., 19 грудня. У сучасній "братній Росії" відбуваються вбивства активістів української діаспори. Так, в місті Тейково Іванівської області вбито Володимира Побурінного, заступника голови Іванівської регіональної організації української культури "Мрія". Він організував денну школу української культури "Мрія". Вбивці не знайдені.

    2002 р., грудень. Під керівництвом А.Лося в Криму створено ініціативну групу з проведення всекримського референдуму про перетворення АР Крим на російську національну автономію Республіка Таврида, її лідер А.Лось заявив, що так етнічним росіянам вдасться "врятуватися від насильницької українізації". "Україна шкодуватиме про те, що назвала нас, росіян, меншістю і шкодуватиме сильно", – заявив А.Лось.

    2002 р., грудень. Народний депутат України Л.Грач та 164 депутати Верховної Ради (представники компартії, соціалістів, "Трудової України", СДПУ (о)) внесли законопроект про надання російській мові офіційного статусу.

    2002 р., зима. Генеральне консульство Російської Федерації у Львові, порушуючи всі закони України, "переїхало" у нове приміщення по вул. К. Левицького, 95.

    2003 р. Провокація Москви на острові Тузла.

    2003 р. "Президент України" Л. Кучма розпустив Національну правописну комісію, яка займалась розробкою нового українського правопису. Ця комісія була створена в 1994 році, згідно звернення Міжнародної організації україністів. На жаль очолювали цю комісію люди, які саботували її роботу. Представники діаспори були змушені залишити цю комісію. Як результат, в Україні продовжує вживатись помосковщений правопис 1933 року.

    2004 р. У Москві під час круглого столу на тему Переяславської Ради між неурядовими організаціями України та Росії яскраво проявився російський шовінізм, який діє також і на побутовому рівні. Московини відкрито засудили існування окремої української нації та мови і наполягали на тому, що створення незалежної Української Держави було помилкою.

    2004 р. В місті Владивостоці, 1 квітня 2004 року, був вбитий активіст української громадської та релігійної організацій, лікар, Анатолій Улянович Криль, який почав організовувати та будувати Українську церкву.

    2004 р. Безпрецедентне втручання Москви у вибори президента України. Отруєння В. Ющенка, кандидата в президенти України.

    2005 р. Газовий шантаж України.

    2005 р. (кінець). У північних водах Тихого океану, біля острова Сахалін, Міжнародною Еміграційною Організацією та береговою охороною Росії були звільнені понад 20 українських моряків-рибалок, які обманним шляхом були завербовані на російське риболовецьке судно. Вони мусили працювати, як раби, по 6-10 місяців без оплати, їсти сиру рибу та пити солону воду. Їм дозволялося спати по 3 години кожних два дні. З них морально і фізично знущалися.

    2006 р. Під час виборів до Верховної Ради України і після них Партія Регіонів та інші численні партії та організації, зорганізовані московською "5-тою колоною", проводили широкомасштабні антидержавні та антиукраїнські кампанії.

    2006 р., 21 грудня. Студент Луганського університету ім. В. Даля Сергій Мельничук був побитий депутатом міської ради від Партії регіонів Арсеном Клінчевим, "сучасним московським яничаром родом із Магадана" і доправлений у лікарню зі струсом мозку за те, що він у суді відстояв своє право на навчання українською мовою. Це відбувалось у Луганській телекомпанії ІРТА.

    2006 р. Московськими спецслужбами був пограбований музей Кубанського Козацтва в американському місті Ховеллі. Рішенням суду цей музей був опломбований. Там зберігались козацькі святині, вивезені нащадками запорозьких козаків на Захід. Тому йшла мова про повернення запорозької частини музею в Україну, а кубанської на Кубань. Але це дуже не подобалось нашому "північному брату". Вкрадена агентами Кремля частина регалій була вивезена до московського посольства, а потім, скоріш за все – дипломатичними каналами, в Москву.

    2006 р., 24 грудня. У сучасній "братній Росії" відбуваються вбивства активістів української діаспори. Так, у місті Тула зарізано члена ради Об'єднання українців Росії, голову Тульської регіональної організації "Батьківська стріха" Володимира Сенчишина. Через півроку відбувся звірячий напад на дружину покійного Наталію Ковальову – голову Ревізійної комісії ФНКА "Українці Росії". Дивом залишилась жива, але стала інвалідом. Злочинці не знайдені.

    2007 р. Державною Думою РФ прийнятий Закон (ФЗ N309) "Про єдиний федеральний стандарт", згідно якого відміняється національна освіта і викладання національних мов в школах РФ.

    2007 р. Підступними методами було усунуто від керівництва людей, які заснували та організовували українську бібліотеку в Москві. На їхнє місце були призначенні "спеціальні" люди, які ніякого відношення ні до української культури, ні до мови не мають. Після цього 19 листопада 2007 року зі сховища бібліотеки української літератури в Москві було вивезено і знищено унікальний газетний фонд. Це було зроблено власноручно новопризначеним директором бібліотеки Шаріною та її заступником, вранці, до приходу на роботу співробітників українців. Також були знищені раритетні примірники українських газет ХІХ-ХХ століть. Дев'ять високопрофесійних фахівців були змушені піти з бібліотеки. Заснували цю бібліотеку в 1988 році ентузіасти. На 2007 рік бібліотека налічувала біля 50 тисяч книг. Практично почався розгром української бібліотеки в Москві. Майбутня доля книжкового фонду не відома.

    2007 р. Відновлення пам'ятника імператриці Катерині ІІ у м. Одесі. За ініціативи Руслана Тарпана, депутата міськради (на додаток: у 2013 р. Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міськради уклало за підсумками тендеру угоду з Державною службою охорони МВС. Міліціонери отримають із міського бюджету 551 тисячу грн за те, що будуть охороняти пам'ятник російській імператриці Катерині ІІ. Як зазначається в договорі, патруль Державної служби охорони з двох людей буде регулярно чергувати біля монумента, оберігаючи його від вандалів. При цьому охоронці повинні бути озброєні вогнепальною зброєю, гумовими кийками, наручниками, одягнені в бронежилети і армійські каски. Працівники Державної служби охорони стоять на варті пам'ятника імператриці вже третій рік поспіль – загалом місто витратило на їхні послуги півтора мільйони гривень).

    2008 р., 17 квітня В Москві було закрито приміщення Українського Освітнього центру під виглядом відсутності рішення про його реєстрацію, хоч центр мав офіційний статус і існував протягом багатьох років.

    2008 р. Після війни з Грузією, та "відпрацювавши" технологію захоплення чужих територій на прикладі Південної Осетії та Абхазії, (26.08.2008 року Д. Медвєдєв підписав укази про визнання їхнього державного суверенітету), Москва перекинула своє "око" на Крим та інші райони України. Але зробивши правовий прецедент з цими грузинськими республіками та боячись параду власних суверенітетів, Москва, через свій Конституційний суд, в категоричній формі затребувала зміни конституцій в деяких своїх республіках з ціллю вилучити з них пункти про суверенітет та положення про "нарід-суб'єкт як джерело влади". Це відносилось до республік Татарстан, Башкортостан, Саха (Якутія), Тива та інших. Ці вимоги були навіть до Краснодарського краю і Ненецького та Ямал-Ненецького автономних відділів (Всі українські політики мусять знати, що чекає Україну, коли вона хоч на маленьку долю влізе в правове "безправе" поле Москви. – М.В.)

    2007-2009 рр. Москва збільшила кількість своїх агентів в Україні, які проводять антиукраїнську роботу. Агенти КДБ-ФСБ, під виглядом співробітників різних фондів, релігійних діячів, організовують сепаратистські рухи в Закарпатті та Криму.

    2008 р. В липні місяці на засіданні Державної Думи Росії, під час обговорення теми 300-ліття Полтавської битви, депутат Багдасаров С.А. закликав керівництво Росії розпочати нову битву за Україну – Полтавську битву N2. Він сказав: "наступні вибори в Україні (президентські 2010 року) – це не просто вибори чергового президента, це наша Полтавська битва N2, тільки не військовими а іншим шляхом".

    2009 р., з 14 на 15 липня. Акт вандалізму в Бабиному Яру. Зламано пам'ятний хрест на символічному місці страти нацистами в роки Другої світової війни видатної української поетеси, громадської діячки Олени Теліги та її побратимів, членів Організації Українських Націоналістів. Ніхто не вів розслідування, і ніхто не відповів за злочин.

    2009 р., В липні місяці в м. Харкові був звіряче вбитий 57-літній талановитий математик, письменник, викладач, перекладач Вадим Голобородько. Вбивцею виявився 20-літній, раніш судимий, житель сусідньої Московії, який приїхав в Україну на "злочинні гастролі". (За якихось "дивних обставин", чомусь від рук таких "гастролерів" та молодих "отприсків" сучасної "еліти України", які літають на своїх автомобілях, дуже часто гинуть представники української творчої еліти??? – Авт.).

    2009 р., 9 вересня. ДД Росії прийняла закон "Про оборону". Згідно цього закону Збройним силам Росії дозволяється військова експансія в інші держави.

    2010 р., вересень Міжнародна наукова комісія відкрила поховання Ярослава Мудрого, в якому мусив знаходитись кістяк Мудрого і жіночий. Згідно теорії шведських істориків, це могла бути його дружина шведського походження. Але після відкриття з'ясувалось, що кістяк жінки відсутній. Могила відкривалась лише два рази: в 1936 і 1946 роках. Поховання перевозилось до Ленінграду.

    2010 р., квітень Харківські угоди: В. Янукович підписав договір з Москвою про продовження перебування ЧФ Росії до 2042 року.

    2010 р., 24 листопада Верховним судом Росії Федеральна Культурна автономія українців у Росії була ліквідована.

    2010 р., грудень. Московська влада з надуманих причин влаштувала обшук в українській бібліотеці в Москві.

    2011 р., вересень. В Харкові були закриті телеканали ФОРА, АТВК та АТН. Ці канали показували репортажі про корупцію та злочини місцевої влади. Також в Харкові за рішенням місцевої влади Добкіна-Кернеса силою міліції виселяються з приміщення Харківське міське товариство "Спадщини", Харківське обласне відділення Українського фонду культури, Конгресу української інтелігенції, книжковий магазин "Кобзар", "Книжковий світ", "Академічни книга", "Поезія", "Медична книга", "Книгарня", "Медична бібліотека" та інші.

    2012 р., 5 квітня. податкова міліція Шевченківського району в Києві практично розгромила студію дубляжу іноземних фільмів українською мовою. "Хоробрі бійці" з податкової вилучили всі сервери, тобто понівечили, всю документацію та інше обладнання. Помістили все це в 55 мішків та 46 коробок і вивезли. Ніякого переліку вилучених документів та обладнання не складалось.

    2012 р., квітень. Напад рейдерів на редакцію журналу "Всесвіт", за адресою вул. М. Грушевського 34/1. Співробітники викликали міліцію. Але, за висловлюванням самих нападників, це працівникам журналу не допоможе, так як за їхніми діями стоїть народний депутат від ПР Харлім В.М.

    2012 р., квітень. У Харкові шляхом рейдерства знищується знаменита Харківська Наукова медична бібліотека. Бібліотека в цьому будинку знаходиться з 1900 року.

    2012 р., травень. Верховний Суд Росії задовольнив позов Міністерства юстиції РФ з проханням ліквідувати Об'єднання українців Росії

    2012 р., червень. Керівник Федерального агентства РФ у справах СНД та співвітчизників які проживають за кордоном, Костянтин Косячов повідомив, що Росія створить Інститут Пушкіна для пропаганди російської мови за кордоном. В Україні будуть створені в Києві, Одесі, Сімферополі, Дніпропетровську, Харкові та Львові.

    2012 р. 3 липня. Верховна Рада України прийняла закон Ківалова-Колісніченка "Про основи державної мовної політики в Україні".

    2012 р. 8 серпня "Мовний закон вступив в силу".

    2013 р. ДЕРЖАВІ УКРАЇНІ належить лише 20% власності, все інше належить місцевому й іноземному капіталу, в основному – російському. Але найбільш трагічне, що ці 80% були не викуплені за їх вартістю, а вкрадені в жителів України:

    - 90% нафтопереробки;

    - 85% поставок нафти;

    - 75% АЗС;

    - 70% компаній в торговому суднобудуванні;

    - 60% компаній в військовому суднобудуванні;

    - Москва повністю контролює алюмінієву промисловість України, видобуток і виробництво титану, заводи машинобудування, енергетики, контролюються родовища та виробництва ядерної енергетики;

    - взятий під контроль український мобільний зв'язок, телефонна мережа, всі засоби інформації;

    - збільшується кількість російських банків, куди переводять свої рахунки підконтрольні їм підприємства, як результат – українські банки несуть збитки;

    - Росія викупила український Промінвестбанк та перевела офіс з Києва в Донецьк;

    - Росія викупила контрольний пакет акцій одного з найбільших українських концернів ІСД (Індустріальний Союз Донбасу), Запоріжсталь, Луганськтепловоз та багато дрібніших підприємств;

    - Росія захоплює сільськогосподарський ринок України, через найбільшого українського орендатора "Українські агроінвестиції", з яким асоційована російська компанія "Ренесанс".

    2013 р., 8 лютого. В УКРАЇНІ закрито україномовний канал "Культура".

    2013 р., 3 квітня Міністерство юстиції РФ відмовилося реєструвати загальноросійську громадську організацію "Український конгрес Росії",організації, яка була створена на установчому з'їзді УКР у листопаді 2012 року. Наразі в Росії немає жодного загальноросійського об'єднання української національної меншини. В той же час, останній перепис населення свідчить, що у Росії мешкає близько 2 мільйонів українців.

    1991-2013 рр. За роки незалежності в Україні було вбито, загадково померли біля 3000 українських патріотів. 1991-2013 За роки незалежності в Україні було вбито, загадково померли біля 3000 українських патріотів. Найбільш відомі з них: М. Бойчишин та В. Чорновіл – лідери НРУ, В. Бойко, генерал В. Санін, А. Єрмак, Р. Рапій, Ю. Оробець, М. Сирота, В. Червоній, Р. Ліщинський, С. Драгомирецький, журналісти О. Кривенко, Г. Гонгадзе, професори Г. Бачинський та В. Лебединець, міський голова Б. Котик, поет Р. Братунь, співак І. Білозір та інші (професор С. Трохимчук, "Меморіал").

    https://narodna.pravda.com.ua/history/527b1c86da615/
     
  18. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

    а в самій росії за цей час скільки їхніх патріотів вбито ?
     
  19. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

  20. mypucm

    mypucm 7777+ цікавих повідомлень

а де твій аватар? :)