Исторические корни имперского мышления в России

Дык... экономика стран ЕС развита по разному. Но многие в ЕС стремятся и стремились. И не всех берут. Это называется "империя захватывает новые земли"?

Вот если взять как антипод Россию, то многие хотят держаться от неё подальше, но вынужденны сотрудничать ради ресурсов. Ресурсы Европе очень нужны. А больше от вас им ничего не нужно. Вы продавцы они покупатели. Россия сырьевая держава, Украина транзитное государство, а Европа потребитель который нас потребляет

 

У "массы" своя голова на плечах, а то что у РФ сырьвая экономика, не тайна, поэтому и затеяли модернизацию. Экономику Белоруссии подмяли, а это и есть основа государства, а не признание ЮО и Абхазии, такая фигня. И украинскую экономику подомнут. А все что "правителям нужно" собрать из частей целое, но на другой основе.

 

Все верно, им нужно сырьё, нам нужны технологии. А Украина...ты думаешь почему Янукович подумывает о таможенном союзе? Чтобы РФ угодить? Нет, потому что Украина перестает быть транзитным государством, с апреля будут строить "Северный поток", вскоре дело дойдет и до "Южного потока", а второе, таможенный союз транзитным государством делает ваших лепших друзей, Польшу, потому что Казахстан, РФ и Белоруссия становятся единым таможенным пространством. Понимаешь?

 

Всё вы верно говорите. Просто тут есть особенность, которая сейчас описывается термином "стокгольмский синдром", то есть ассоциации себя со своими угнетателями. В том смысле что самим "русским" в своей империи никогда хорошо не жилось. За редкими и недолгими исключениями, они находились в рабстве. В результате в ментальности исчезает то что называется "чувство собственного достоинства" и заменяется чувством "общего" государственного достоинства, и соответственно самооценка заменяется оценкой государства. Типа "я не я, а вот мы вместе - сила", то есть это всё попытка самоутверждения за счет причисления с себя к чему-то великому. На самом деле конечно это прием управления рабами, как альтернатива кнуту, причем более эффективная - рабы начинают славить собственных хозяев ("боже царя храни" или первый сталинский гимн ссср).

 

НАГРАЛИСЯ В 3-Й РИМ І ДОСИТЬ.

[FONT=&quot] МОСКОВІЯ [/FONT]
[FONT=&quot] Географічні та кліматичні умови життя нашого північного співмешканця по Київській Русі виростили люд з дещо відрізняючимся від нашого менталітетом. Особливо цю різницю посилив перехід наших предків до землеробства. Якщо українець в середині ХVII століття все більше освоював риси "толерантного порпача в землі", то в так званому "нечорнозем'ї" все ще в основі було мисливство, збирання інших дарів природи. До речі, навіть в ХХ столітті Москва викидала величезні гроші для підняття сільського господарства в Нечорнозем'ї. А мисливство та інше "збирання" породжує більш агресивний менталітет ніж у хлібороба. [/FONT]
[FONT=&quot] До цього треба додати, що після татаро-монгольської навали ці два народи (українці і москалі) жили в різних культурних середовищах. Якщо Подніпров'є з Києвом було просто спочатку законсервоване в розвитку, то західні регіони України були в контакті з європейськими сусідами (Литва, Польща, Угорщина). А північний осколок Русі (Ростов, Суздаль, Володимир над Клязьмою і Москва) пішов шляхом співробітництва і союзництва з Золотою Ордою (до речі цим грішила і Сіверщина). Ставши фактично улусом Орди, Московія ввібрала в себе кадровий і культурний потенціал татаро-монголів. При такій підтримці вона почала "збирання земель", яке велось суто азійським методом. Те, як поводилися суздальці при взятті і руйнуванні (разом з монголами) Києва, згодом перекинулося в фактичне знищення (разом з людьми) більш цивілізованого ніж вони Новгорода. Московська історіографія потім охарактеризує це "збирання земель" як суцільне "добровільне приєднання". А по суті Московія стала просто спадкоємицею поволжської частини розвалившоюсі Золотої Орди з подовженням багатьох її азійських традицій. Це перенеслося навіть на і так гнилу православну церкву, яка, не пізнавши суті християнства, ще за часів правління ханів почала служити їм. Москва служила Орді до кінця. Навіть міфічна битва Д.Донського з «монголами» була по суті каральною операцією всередині Орди відносно самозваного хана не чингізського походження, в війську якого були в основі представники кавказьких народів. Тому перший, хто поздоровив Донського з перемогою, був справжній хан Орди. [/FONT]
[FONT=&quot] Історія досить часто грає в непередбачуваність. Москалі на даний час зверхньо називають узбеків "чурками" зі своєї столиці імперії Москви. А столиця спадкоємців імперії Чингізхана могла стати не в Москві чи Стамбулі, а в Самарканді, якби Тімур після ряду блискучих перемог в північному напрямку не зробив безглуздий поворот на південь, де небезпеки і стратегічних інтересів для його не існувало. Тим самим він звів нанівець свої попередні перемоги для майбутнього свого народу і залишив вакуум для панування в постмонгольському просторі москалів на півночі і турків - на півдні. Якби він не зробив свій безглуздий поворот, на весь Євразійський степ був би поширений ісламський вплив і столиця постмонгольської імперії була б в Самарканді, з якої вже узбек міг би зневажливо називати москаля "чуркою". Але Тімур зробив те, що зробив і наступниками монголів стали не менш жорстокі ніж він спадкоємці. Кількість забитих мирних людей москалями в Батурині ніяк не менша ніж Тімуром в Ісфарагіні в 1381 році. Деструктивний вплив татаро-монголів на терени східної Європи не зникли з розвалом Золотої Орди, бо залишилися її достойні агресивні спадкоємці (Москва та Стамбул), які боролися між собою за спадок аж до ХХ століття. При цьому в них були схожі стратегічні поведінки як в зовні-ній так і внутрішній політиках. Зовні вони старалися перенести свій вплив вглиб Європи (боротьба між ними за Балкани йшла до кінця ХІХ століття), а на захваченій території жорстоко подавлявся навіть натяк на непокору – для прикладу нищення турками вірмен, а москалями – українців. Якщо турки визнали хибність такої агресивності ще 100 років назад (за винятком, хіба що, відношення до курдів), то москалям ця істина до цих пір не дійшла. При цьому хочеться відмітити, що відносно турків тут йшлося про «османську» їх гілку, яка тільки давнім корінням була зв’язана з іншими тюрськими народами, як, наприклад, москаль з поляком. [/FONT]
[FONT=&quot] Отже по причині своєї лояльності монголам Московія не зазнала таких руйнувань і людських втрат як Київ. Відсутність сильних сусідів і відносна територіальна віддаленість від потенційних військових загроз під крилом у татаро-монголів давали можливість цьому люду не тільки виживати а й кріпнути чисельно. Але, знищивши більш цивілізований Новгород, в культурному відношенні Московія фактично ізолювала себе від Європи, варячись в своєму азійському соку. Вона легко долала опір менш чисельних народів на схід від себе, розширюючи свою територію.
[/FONT]
[FONT=&quot] Якщо Україна, попри всі негаразди боротьби за своє виживання під натиском агресивних сусідів, до кінця XVII століття мала не тільки мережу шкіл, а й елементи вищих учбових закладів, то в Московії навіть правителі були напівграмотними. Україна, в супереч своєму нестабільному положенню, пробувала рости культурно, а Московія приділяла увагу лиш росту своєї територіальності. Для прикладу, теперішнім українським олігархам з їх культурою ніколи не дорости до князя Констянтина-Василя Острожського, який знехтував боротьбою за польський престол (цього нинішнім жлобам-правителям ніколи не зрозуміти) і присв'ятив себе культурному відродженню свого народу, продовжуючи справу свого батька, але вже не військовим шляхом. Одна лиш Острожська академія, створена ним, може бути достойним пам'ятником служіння цьому народові. Вона виховала велику плеяду видатних людей і була центром освіти в Східній Європі. Але повернемося до Московії. [/FONT]
[FONT=&quot] Малокультурна, відірвана від цивілізованого світу, вона формувала свою унікальну культуру, яку до цих пір "миру умом не понять". Основою цієї культури став централізований деспотизм, перейнятий в Орди, в яко-му людині була відведена другорядна роль по зрівнянню з державою. Також були збережені колись перейняті гнилі елементи державності Візантії, тому Московію по культурі можна назвати візантіє-ординською. До сьогодні цей народ живе по цих правилах, коли життя людей в залі "Норд-Осту" чи дітей осетинської школи ставлять нижче за "порядок в державі". Навіть в наш час, після 350-річного спільного проживання, у росіян і українців відчувається різниця в ментальності (не плутайте з культурою). Росіяни і зараз тягнуться під "тверду руку", а українці продовжують на емоціях вибирати "гетьманів", а потім їх ганьбити. Зверніть увагу, що в москалів в пошані були тільки деспотичні правителі: І.Грозний, біснувата Єкатеріна, Пьотр, Сталін. А тепер в цей ранг "великих" вони готують хоч вузьколобого (історія це докаже), але "твердого" Путіна. [/FONT]
[FONT=&quot] Ось до такого "єдиновірця" звернувся з протягнутою рукою дружби заплутавшийся Б. Хмельницький. Він, зрозуміло, не знав ціну підпису москалів, бо ще не було Ялтинської угоди і багатьох інших, де європейці та росіяни один і то й же текст трактували по різному. Найкраще цю суть охарактеризував великий Бісмарк: «Договори, підписані Росією, не варті навіть паперу, на якому стоять ці підписи». Богдан не думав, що, попросивши сусіда допомогти виорати город, залишиться не тільки без городу, а й без хати. Переяславська угода мені нагадує крок правителів Британії, коли вони запросили саксів для підтримання порядку після виходу римлян з островів. Саксонці так навели "порядок", що корінні британці до цих пір не відчувають себе господарями на своїй землі. Англо-сакси донині встановлюють який вид автономії надати валлійцям.
[/FONT]
[FONT=&quot] [/FONT]

 

Чего-чего затеяли???

 

Вам не один хрен?

 

Исчо один очень тяжелый случай.

Таможенный союз РФ и Белоруссии строят с 1996 года. Исчо там единая валюта должна была быть, года так с 1998-го. Потома к ентому "таможенному союзу" Казахстан приплели (я так понимаю, что Нурсултану Абишивичу оно по барабану в принципе, а чей-то за это он поимел).

Как тут намедни наш нацлидер Путя интересно выразился по "таможенному союзу": часть элементов мы передали в общее ведение. Что конкретно и куда передали, и какие обязательства у каждой из сторон, и ежели одна из сторон на энти обязательства пюливать будет регулярно, то какая у нее отвественность за это наступит.... непонятка полная.

И по всему выходит, что союз ентот, который таможеный, не более чем соска-пустышка, для 1001-го способа распила бабок, и развода совковых козликов рассказками про интеграцию.

 

Можете наградить себя "Virtúti Militári", вы только что разоблачили очередные козни Кремля. Что то еще?

 

А..., понятно, очередной хрен под названием модернизация.

 

Какие это козни, так, дешевый лохотрон.

 

Угу.

 

"Я знаю город будет, я знаю саду - цвесть, когда такие пОляки в стране российской есть"

 

фраза интересна уже своим построением!

население выгодно было держать в этой ипостаси для того чтобы оно не задумывалось собственно для чего оно живет. Чтобы думало только о том для кого - для царя. Ведь он мог все. Мог сохранить жизнь, даровать привилегии, мог отрубить голову, посадить на кол. Царь ассоциировался с Богом, этому всецело способствовала церковь, а как известно "на все воля Божья". Т.е. на все воля царя, а не закона. Государство всецело зависело от воли одного человека (которую зачастую "делало" его окружение: короля делает свита). Такому государству законы были не нужны (поэтому и по сей день всех кого "нужно", "мочат в сортире" и "принуждают к миру". Это свойство правления явилось основой для возникновения поговорки, времен Суворова: жизнь - копейка. Зачем ценить жизнь, если тебя завтра опричники Скуратова с мешком на голове вздернут на дыбе? Отсюда сознание, не одно столетие воспринимающее действительность в двух цветах: смерти и жизни. Отсюда культ силы, единоличности, и собственной абсолютной непогрешимости. Поговорка "из грязи в князи" так прочно вошла в нашу действительность что мы даже не предполагаем что может быть как-то по-другому. Нет никаких промежуточных звеньев. Опять же два образа: раб и царь. Кто-то из из полководцев сказал: единственные союзники России это армия и флот.
Война. Война во всех ее проявлениях, стала нормой жизни. Она возведена в культ поскольку полностью отражает сознание раба - он должен жить только для двух целей: для сражений и работы. Сражений в армии за еду и строительства, нет не своей жизни, а только государственной. Поскольку и то и другое можно эксплуатировать и обернуть на пользу, то почему пропагандой не помочь культивации этих двух стратагем? Начиная с Ивана 4 и заканчивая маленьким человеком на броневике произнесшем знаменитую фразу "кто не с нами тот против нас", сознание не воспринимает более никаких оттенков. Для него есть только свои и чужие, есть друзья и враги, черное и белое.

это невозможно. Заниматься собой это значит созидать. Созидать невозможно в разгуле коррупции и отсутствии таких понятий как конкуренция и свободный рынок. О какой конкуренции мы можем говорить пока сидит Ходорковский?

мне искренне жаль тебя. Ты так люто ненавидишь может быть потому что тебя в детстве мало любили?

П.С. Хорошо сказал Виктюк: когда человека переполняет ненависть и он все проблемы сводит к одному выстрелу, от него отворачивается Бог.

 

Думаю, что все началось с его дедули - Ивана Третьего - собирателя Русских земель так сказать, мужа Софии Палеолог

 

Забавные вы люди, вот у меня с Тан-ту нормально получается разговаривать. А вы гавкаетесь и гавкаетесь

 

несмотря на это он почему-то постоянно тонет в болоте)

значит нам есть над чем работать в стиле общения Хотя на ОФ нам так и не получилось нормально поговорить.

 

1. с вводом северного потока украина не перестает быть танзитным государством.
а для таких членов ес как словакия, венгрия, болгария, греция италия. северный поток особой роли не играет.

2. южный поток будут ли строить? вопрос совсем не решенный, там стоимость под 25 млрд. совесм не ясно сохранятска ли цены на газ, хотя бы на нынешнем уровне еще лет 10. а как денежки окупать?

 

Рукоша появился! Может таки придерётся? ))))))

 

Для аборигенов не знакомых с ситуацией в России )