Ищу друзей

-

какая-то здесь нестыковка вроде...

 

Не поленитесь, ночью погуляйте по улице Степана Бандеры, у тюрьмы на Лонцкого. Мне понравилось. Люди добрые встречались. Спросят зажигалку, к примеру, поймут, что русский, удивляются, радуются чему-то, прикольно, короче. Еще так хочу.

 

На 2 месяца в больничку?

 

На 2 месяца в больничку?
Ну зачем же так? Добрейший народ. Нигде на территории постсоветского пространства не встречал такого, чтобы радовались, когда узнавали, что какие-то питерские тут шарятся.

 

Полковнику, я от що думаю. Може Вам в Москві пам1ятник Бандері забабахати?
Глядиш і до Львова їхати не прийдеться?
Чи всерівно атмосферка не та буде?

 

Так правильно, жива груша ходить, як тут не радуватись :D

 

Не распугивайте харьковских. Они флагом "Металлиста" помашут маленько, пива попьют и домой уедут. Вам лишь бы грушу найти... Во народ!

 

Шукати не треба, груші самі їдуть.
О, то тепер знаю чо москалі до Львова їдут, певно адреналіну бракує

 

Але ж які ви всі гостинні львів"яни... Ні, щоб запропонувати людині відпочинок і показати усі красоти міста, ви знову і знову показуєтк себе з "найкращого" боку... Темп, це тебе стосується, з твоїми "ходячими грушами"...
Нашо людей лякати? Нагадалася мені з того всього одна історія:

Всім відомо, що на території нашої області пролягає нафтопровід "Дружба". Служба безпеки україни розробляли операцію "крадіжка нафти" (умовна назва). Була інформація, що в районі Сколе відкачують нафту. Отже, посадили на чергування групу Альфонців. Ніч. Сидять. Дивляться, з траси в лісок звертає бусік. З бусіку виходять 12 дядьок. Великих. Альфонці ясне діло зреагували на совість. Поклали всіх "обличчями" до землі. Як виявилось, то була команда боксерів з Білорусії, яка їхала на відпочинок в Україну, і вирішили собі звернути в лісок для самі знаєте чого. Боксери розповіли, коли прийшли до тями, що вдома їх попередили, щоб були обачні, бо їх "в лісах бандерівці постріляють"... Уявіть тепер тих боксерів, коли вони і так перелякані вийшли з бусу, а тут засада з автоматами і в масках.

Тож давайте будемо гостинними!

 

Ну я надіявся, що хоч ти зрозумієш мій сарказм.
Бачиш, Ясам його не поділяє, ти також?

 

Насправді їх у Львові багатенько.
На "добре поїсти" моїм фаворитом є "Кумпель".. Чомусь.. Ще мені смакує в Культі на Чайковського...

Цукерня на Староєврейській, Прага на Гнатюка (там перекусити несолодким теж можна), Галка зі смачнючими сирними десертами, Світ кави, Одиничка, Віденська кавярня...Їх стільки, що спинитися важко...

Моя порада: лишіть осторонь піцерії і Пузату Хату (форумчани, без обід), наїсьтеся того вдома
Бажаю гарно провести час!

 

Розумієш, з сарказмом теж краще не перестаратися...

 

Права Любимая. Передергивать не к чему, тем более с учетом того, что Вас, Темплар, я знаю, как исключительно воспитанного львовянина.
Когда мы ночью бродили по прекрасным львовским улицам, наслаждаясь шармом этого города, кстати в том числе и по улицам Бандеры, Героев УПА и т.д., я рассказывал спутнице историю этого края, ей было интересно, она из другой цивилизации, просто откровенно этого не знала.
К нам подходили люди, кому зажигалку, кому сигарету, у всех второй вопрос, увидев, что русскоговорящие. Откуда? Узнав, что из Петербурга, начинали радоваться, всячески выражать симпатию. Было и приятно и прикольно. А главное, запомнилось.
Харьковские, это реально клёвый город с хорошими людьми. Напишите, когда вернетесь. Абсолютно не пожалеете, что там побывали.

 

от мене насправді завжди мучило одне питання. Чому представники кожного краю, знаючи про "славу" їх місцевості, не намагаються довести протилежне, а щоразу доводять цю "славу".
Розповім про себе. Я живу у Львові тільки 5 років. Переїхала з Південної України. І мене так бісило, чому де-які місцеві розумники при знайомстві зі мною, замість того, щоб розповісти про своє рідне місто, його історію, показати його культуру, задавили дурні питання, на кшталт "А ти сюди коли їхала, не боялася бандерівців??" або "А ти не боїшся російською розмовляти? ги-ги-ги"...
Ну от скажіть, це нормально? Ви думаєте, що це дуже дотепно?
Коли я їжджу до батьків, і зустрічаю своїх давніх друзів, вони мене питають "Як там? Спокійно?" Тобто в людей, які тут ніколи не були складається стереотип, а місцеві "дотепники" його всіляко поширюють..
соромно, дорогі мої... вам має бути соромно!

 

і найголовніше вони свято вірять що їхні приколи дійсно смішні.

 

Повторюся. Заповідь 11. Не спокушай долі

 

Когда я в сентябре вернулся из Львова, все коллеги, как обычно, спрашивали, где был? Во Львове. Некоторые смотрели как на инопланетянина круглыми глазами. Да там же бандеровцы!!!
А кто, пусть еще в советское время был там, засыпали вопросами и видно было по глазам, что хотят вновь увидеть этот город и этих людей.
Да и про Петербург можно так сказать, кто хоть раз побывал, тот хочет вновь вернуться.
Я не про Ганнера и Аудуна, я про уравновешенных.

---------- Додано в 15:59 ---------- Попередній допис був написаний в 15:57 ----------

Спорить невозможно. Видно Бог был с нами. Даже три. Я крещен в двух религиях, она - в совсем другой, третьей.

 

Не знаю, як кому, але киньте каменем той із львів'ян, хто не "гнав" із тих, хто боїться у Львові говорити російською...
Минулого року, коли стартував проект, на якому я поки-що працюю, приїжджало наше начальство із Москви, Індії та США. То пан начальник із Москви реально боявся сказати хоч слово російською

ми не намагалися спростувати його побоювань, просто хіхікали, коли він говорив, що не настільки дурний, щоб у Львові російською говорити

, а коли ходив по місту - говорив англійською і розказував байки, що він американець

йому вірили, адже англійською говорить добре, тоді як у більшості населення Львова англійська на рівні кількох хлопців, яких я зустріла після форумівки у четвер, один з яких спромігся на таке: "I am American. He is Great Britain".

. З чого щиро посміялися американець з індусом, а потім і нам то розказали за пивом, на яке росіянин піти з нами побоявся - авось бандерівці його втруїти надумають.

 

Я во Львове говорил по-русски. Даже не пытался прикидываться, всё равно поймут, что москаль. Кстати, прав был Полковник! К нам дружелюбно относились. Но перед этим обязательный вопрос: А вы откуда? Нигде с таким не сталкивался.