Сільський священик у своїй проповіді соромить молоденьку вдову: – Ай-я-яй! Не встигла поховати чоловіка, а вже веде розгульне життя і розтринькує його грошенята. Я, коли був ві Львові, своїми очима видів твою машину, припарковану поряд із нічним клубом “Мілленіум”!.. Нічого не сказала молоденька вдова у відповідь… Але вже цього ж вечора вона припаркувала своє авто поряд із домом панотця. На цілу ніч… Хоча всім на селі вона потім казала, що ходила з панотцем на всеношну… © shlyahta.com.ua
Дружина приймає коханця поки чоловік на роботі. Синочок сховався в шафу і звідти підглядає. Раптово входить чоловік. Дружина ховає коханця в шафу, не знаючи, що її син там. ... Хлопчик: - Темно тут. - Так. - У мене є футбольний м'яч. - Це добре. - Ви не хочете його купити? - Ні, дякую. - Мій батько ззовні. - Ок, скільки? - 250 доларів. ... Через кілька тижнів хлопчик і чоловік знову зустрічаються в шафі. Хлопчик: - Темно тут. - Так. - У мене є кросівки. Пам'ятаючи минулий раз, чоловік запитує: - Скільки? - 750 доларів. - Ок. ... Через кілька днів батько пропонує синові пограти в футбол. - Я не можу, я продав м'яч і кросівки. - За скільки? - За 1000 доларів. - Але це набагато більше, ніж вони коштують! Це гріх - ти повинен піти до церкви і покаятися. У церкві хлопчик зайшов у сповідальню, закрив двері і сказав: - Темно тут. Священик: - Бл@№#, от тільки не починай! (с)
Це чудо народилось у Львові. Може він український диверсант, який хоче зменшити кількість росіянок? View: https://youtu.be/v3eUQVT-xXs
Прийшла жінка на сповідь і зі сльозами на очах каже священикові: — Грішна я, отче, така-м грішна… Не прийме мене Бог до раю – я дуже багато блудила та грішила… Отець замислився і питає: — І як багато ти грішила, дитино моя? — Йой, панотче! Та я прийшла-м тутка, аби ся розкаяти, а не би сі похвалити… © shlyahta.com.ua
Вхід до Раю. На брамі – Святий Петро… До нього підходить Ангел… — Тут до нас атеїсти прийшли. Загинули в результаті кривавого теракту. Якби і невинно убієнні, але ж і атеїсти. Та хоча атеїсти, однак жили вони правильно: не обманювали, не крали, перелюбом жоден з них не займався, хабарі не давали, до свинячого вереску не напивалися, не лихословили, не брехали… — Відший їх якось звідси! Нехай забираються геть! Теж мені – невинно убієнні! На місці терактів, особливо кривавих, ніхто випадково не опиняється. На все Воля Божа! Я що, маю тебе ще й цьому вчити? – грізно насупивши брови, запитався Петро в Ангела… Ангел розгублено знизав плечима… Петро продовжив: — Атеїстів нам ще тут бракувало. Тебе як звати? — Ангел Фоланд… — Так от, Ангеле Фоланд. В нас скоро пройти через Рай буде неможливо – купа народу… А тут ще оті-во, криваві жертви… — Святий Петре! – смиренним голосом сказав Ангел. – Вони дружно кажуть, що всі щиро каються і просяться на прийом до Нього. Хочуть Йому особисто все пояснити… — На який ще прийом, яке особисто?!. Ти хоч уявляєш, скільки нескінченних годин Він працює протягом лише однієї Вічності?!. А ми з тобою будемо Йому якимись атеїстами голову морочити? Він давав їм шанс за земного життя йти правильним шляхом? Вони чули церковні дзвони? Вони бачили церкви на хрестах? Вони чули, як люди колядують, водять гаївки і славлять Бога? Їм хтось забороняв це робити? А якби і забороняв… Каються вони тепер, пояснити щось хочуть… Нема що тепер пояснювати! Вистави їх звідси геть!.. — А як Ви собі уявляєте я це зроблю? Тут же не Пекло, де тобі на кожному кроці хамлять і просто так подалі посилають. Та й каються ці атеїсти щиросердечно… — А ти сам бував хоча б раз у Пеклі, Ангеле Фоланд? — Не бував, слава Богу… — А для чого ж тоді маячню городиш про те, чого ніколи не бачив? – знову насупив брови Святий Петро. — Так що ж їм сказати? – ніяк не вгамовувався Ангел… Раптом в очах поважного Небесного старця застрибали бісики… — А ти скажи їм, що Його немає… © shlyahta.com.ua
- Ребе, скажите, вот я верующий еврей, я стараюсь выполнять мицваот, как могу... но вы знаете, мне так нравятся вот эти вот все христианские праздники... вот, скажем, Рождество - мне тоже хочется сесть вечером в кругу семьи, вкусно поужинать со свечами... мне можно это делать? - Конечно, можно! Нигде не написано, что ты не можешь вечером вкусно покушать при свечах с семьёй. Кушай на здоровье. - Ну, а вот ёлку я могу в доме поставить? - Ясное дело, можешь. Это даже приветствуется, украшать жилище растениями, есть на то прямые ссылки в Талмуде. - И украсить могу? Звёздочки там, ангелы... - Стоп-стоп! Вот этого ты не можешь. Это таки запрещено. Какие еще ангелы? - Ну, тогда я не понимаю. Я сейчас шел к вам и видел через окно у вас в гостиной украшенную ёлку. Чем вы отличаетесь от меня, что вам можно? - Очень просто. Я ни у кого не спрашиваю.
Народні звичаї. Діалог - Так у вас що, два Різдва? - Ну да, два Різдва у нас… - А чого? Що символізує друге Різдво? - Те саме, що й перше. Сначала у нас Христос рождається, як обично, як у всіх… Ну а потом через два тижні рождається ще раз, вже спеціально для нас. Контрольний, так би мовити… Мало лі… - І обидва Різдва вихідні? - Аякже. Одне ж перед новим роком, а друге – перед старим новим роком, після нового року - Перед яким-яким роком? - Друге? - Перед старим. Новим… - Тобто, нових років у вас також два? - Іменно так! В нас спочатку новий рік, а потім ще один новий рік. Але один новий новий рік, а другий – старий новий. І по Різдву - перед кожним. Що тут не ясно? - А Різдва обидва однакові, чи теж - старе й нове? - Те що тепер нове, то нове, а те, що старе – нове старе - Як це «нове-старе»? - Ну, недавно воно було просто Різдво, а коли появилось нове Різдво, то воно стало старим Різдвом. Але стало воно старим Різдвом недавно, тому воно – нове старе… - Ви, мабуть, сильно віруючий народ? - Да! Сильно! Сильно віруючий! - А які ще у вас свята християнські? - Ну, напрімєр, Івана Купала… - І що ви робите в цей день? - Ну, там, - шукаємо папороть вночі в лісі, в росі голі купаємся, через вогонь плигаємо, горілку п’ємо, опудало палимо, ворожимо… На порозі кладемо гострий ніж чи сокиру, осикові гілки розкидаємо по двору… - Навіщо? - Щоб відьми не ходили - Які відьми? - Обичні наші відьми. Тьотки такі... "Ой на Івана Купайлого, ходила відьма ногайлою. Як на дуб лізла — кору гризла"... Ще дівчата, бува, чобіт кидають, куди чобіт носком покаже… - Хвате… (с)