Гра,яка пригодиться на будь-якій забаві

Щойно прослухав-за душу бере....

"Це не яблуні цвіт – не май"


Ні снігів, ні зір, не голубить зір,
Жодна квітка мов би не було.
Раптом серед віт в тиху ніч розквіт
Перший сніг мов лебедя крило.

Це не яблуні цвіт – не май,
Це не пізній бузок, це знай.
Нашу зиму приблудив
Білий лебідь молодий.

Скільки довгих днів він без нас білів
В небі синім з поза давніх літ,
І нарешті ось стріти довелось,
Знову нам біліє поміж віт.

 

Білі квіти від Зеновій Гучок
В саду, в саду наших перших стріч
Була, була зоряная ніч.
У тім саді я на спомин дарував тобі
Квіти білі, росяні.
Скажи, чому білі квіти любі так тобі,
Коханій і такій сумній?

Приспів:
Білі квіти на вікні, білі квіти на стіні,
Білі квіти, що мені лишили спогад.
Білі квіти на вікні, білі квіти на стіні,
Білі квіти, наче сон кохання мого.

А в саду, в саду моїх юних мрій
Квіти, квіти щастя відцвіли.
Скажи, чому на очах твоїх блищить печаль?
А, може, то розлуки жаль?
Скажи, чому на квітках твоїх блищить печаль?
А, може, то роси кришталь?

Приспів :
Білі квіти на вікні, білі квіти на стіні,
Білі квіти, що мені лишили спогад.
Білі квіти на вікні, білі квіти на стіні,
Білі квіти, наче сон кохання мого.

 

Ти втретє цього літа зацвітеш
Такою квіткою тендітною, пянкою
Кімната втратить риси супокою
І речі увійдуть у твій кортеж

 

Вже над містом вогні зацвіли як у лузі ромашки
Задрімали квартали, а мені лиш спокою нема
Сам не знаю чому на душі так тривожно і важко
Сам не знаю чому знову душу неспокій пройма

Може серце моє розтривожили чари весняні
Може стежку до тебе я у травах зелених згубив
Я тобі лиш одній признавався на щастя в коханні
Я тебе лиш одну, щирим серцем навік полюбив

Ти до мене прийди у вінках чорнобривої ночі
Пригорнися до серця, ніжно ласкою душу зігрій
Я чекаю тебе і до ранку не спатимуть очі
Я чекаю тебе повну радості сонячних мрій

 

А так?)

Ой хмариться, туманиться,
Дрібні дощі йдуть.
Там молоді жовня... жовнярики
Мед-горілку п’ють.
Там молоді жовня... жовнярики
Мед-горілку п’ють.

П’ють горілку, ще й наливку,
Їдять пампушки.
Та ще й собі загля... заглядають
На чужі жінки.
Та ще й собі загля... заглядають
На чужі жінки.

Чужа жінка, як ягідка,
Як вишневий цвіт,
А ти ж мені, шабе... шабелино,
Зав’язала світ.
А ти ж мені, шабе... шабелино,
Зав’язала світ.

Візьму я тебе, шабелино.
Та й за гострий край,
Пущу я тебе, шабе... шабелино,
В глибокий Дунай.
Пущу я тебе, шабе... шабелино,
В глибокий Дунай.

Плавай, плавай, шабелино.
Вчися плавати,
А я піду, молод, молод жовняр,
Жінку шукати.
А я піду, молод, молод жовняр,
Жінку шукати.

А як я собі, шабелино,
Жіночку знайду,
Тоді я тебе, шабе... шабелино.
До боку припну.
Тоді я тебе, шабе... шабелино.
До боку припну.

 

А зараз,одна із "справжніх"

Балада про мальви

Заснули мальви біля хати,
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне,
Мати не засне, —
Жде вона мене.
Мати не засне, —
Жде вона мене.

Приспів:

О, мамо рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти.
З мойого серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.

Не плач же, мамо, ти ж бо не одна,
Багато мальв насіяла війна.
Вони шепочуть для тебе восени:
— Засни, засни, засни, засни.

У матерів є любі діти,
А у моєї — тільки квіти.
Самотні квіти під вікном,
Квіти під вікном
Заснули вже давно.
Квіти під вікном
Заснули вже давно.

Приспів.

Як сонце зійде — вийди на поріг,
І люди вклоняться тобі до ніг.
Пройдися полем — мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук.

Життя — як пісня, що не віддзвенить.
Я в мальві знов для тебе буду жить.
Якщо ж я ласку не встигла принести —
Прости, прости, прости, прости.

Приспів.

 

Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила – карі очі, чорні брови.

Приспів:
Мила моя, люба моя, світе ясен цвіт.
Я несу в очах до тебе весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру, мрію молоду,
І цвітуть сади для мене, як до тебе йду.

А як вітер з полонини прилетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину – чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки, і бескиди, і діброви
І шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови.

 

....
А липи цвітуть духмяні, духмяні
... ))

 

Давайте всі слова,дуже гарна пісня

 

Я прийду до тебе в садок
У трави зелені-зелені,
Назбираєм з тобою зірок
Що в небі, що в небі, що в небі.

І падали коси із пліч,
Задумалась ніжність в чеканні,
Поцілунки у зоряну ніч
В коханні, в коханні, в коханні.

Приспів:
А липи цвітуть, духмяні-духмяні,
А двоє ідуть купатись в коханні.
А липи цвітуть, духмяні-духмяні,
А двоє ідуть щасливі в коханні.

Прокинулись ранки зі сну,
Згорають у щирості очі,
Пригорнися до мене, я жду
Від ночі, від ночі до ночі.
Купатись з тобою в росі,
Відчути той дотик незнаний,
Тільки губи шепочуть мені
Коханий, коханий, коханий.

 

Полуднева спека
"Люблю" – сказала тобі, як в останній раз,
"Люблю, люблю" – прошепотів, прошепотів.
Але я втечу туди, де цвітуть сади,
Маю спокій де,
Ти мене знайдеш завжди лише там,
Де океан гуде.
Приспів:
Полуднева спека, синя даль,
Довге літо на березі втіх,
Прохолоди нема ніде, на жаль.
Лід, як марево, тінь, як міф,
Зупиняється час на день, на вік,
Там, де в спокої жду тебе.
Острови, під безоднею небес,
Самотні острови.

Втома світ обійма і гойдає світ.
Лиш там нарешті наодинці я сама.
Марних буднів вже нема,
Спогадів нема і спокус твоїх,
Я на мить ніде, все йде, як іде,
Де океан гуде.

Приспів (2)

Марних буднів вже нема,
Спогадів нема, і спокус твоїх,
Я на мить ніде, все йде, як іде,
Де океан гуде.

Бридж:
Я на тих островах, у затоках сподівань,
У лагунах снів, де так хороше мені.

Приспів (4)

 

ще така є

У чистому полі хлопчина гуляє
І сині фіалки в букет він збирає.
Коханій дівчині синенькі фіалки,
А серце шепоче для моєї Наталки.

Приспів:
Сині-сині фіалки понесу до Наталки,
Понесу я коханій дівчині.
Усміхнеться ласкаво її личко рум’яне,
Заблищать оченята щасливі.

Дарує хлопчина Наталі ці квіти,
Синенькі фіалки коханням зігріті.
І зорі палають і спів солов’я
І в цілому світі лиш ти, ти і я.

Приспів

Наталко, Наталко, згадай про ці квіти
Хоч роки минули і ми вже не діти.
А в чистому полі хтось інший гуляє
І своїй коханій фіалки збирає.

 

РОСТЕ ЧЕРЕШНЯ В МАМИ НА ГОРОДІ


Росте черешня в мами на городі,
Стара — стара, а кожен рік цвіте,
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони не дякують за те.

Приспів:

Мамо! Мамо! Вічна і кохана,
Ви пробачте, що був неуважний.
Знаю, ви молилися за мене
Дні і ночі, сива моя нене.

Живе старенька мати у господі,
Невтомні руки, серце золоте.
Щодня і дітям, і онукам годить,
Хоч рідко хто з них дякує за те.

Приспів.

Ну що ж, про вдячність забувають люди,
Душа сліпа у щасті, а проте
Вони прозріють, але пізно буде —
Черешня всохне, мати одцвіте...

Приспів.

 

Залишені квіти

Скоро вечір...
Одинокий лист гнаний вітром пролітає повз мене.
Він сюди більше не повернеться.
Не повернусь, мабуть, і я, бо навіщо?
Моє кохання, як той жовтий лист,
Воно може впасти тільки до твоїх ніг...

Приспів:
Не знаю я, коли сюди прийду,
Та залишаю замість себе
Ті квіти, що знайшов в саду
Для тебе, для тебе.
А може, завтра ти пройдеш ось тут,
Де вітер пелюстки колише.
Та знай, я щастя своє тут
Залишив, залишив я.

Можливо вітер підхопить оцей квітень,
До якого не торкалися твої руки
І понесе в світ золотим жовтим листком.
Ні, краще нехай бере його швидка вода.

Приспів

 

Одна з улюблених на весіллях...

Сильний вітер, сильний вітер, сильний вітер,
Поламав у чистім полі білі квіти...
І чому це, і чому це все так сталось,
Що моє кохання з милим обірвалось.

Приспів:
Сильний вітер, сильний вітер, сильний вітер,
Не ламай у чистім полі білі квіти,
Рознеси моє страждання,
Поверни моє кохання,
Сильний вітер.

Із-за хмари ясний місяць похилився,
А у полі дві стежини розійшлися...
І твоя стежина круто повернула,
А моя стежина в росах потонула.

Приспів.

Як приходив я до тебе опівночі,
І дивився в твої карі ясні очі,
Ти сказала, що не треба, що не треба...
Хай розкаже сильний вітер все про тебе.

Приспів.

Та я вірю, що стежини ці зійдуться,
І любов-кохання з милим повернеться...
А у полі білий вітер ще гуляє,
Але вже він білих квітів не ламає.

Приспів.

 

Завтра Прийде До Кімнати... (Вона)

Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів - небагато
Вип'єте - холодного вина
Хтось принесе білі айстри
Скаже хтось: життя прекрасне
Так, життя - прекрасне,

А вона сидітиме сумна
Буде пити - не п'яніти
Від дешевого вина
Я співатиму для неї
Аж бринітиме кришталь
Чи хіба зуміє голос
Подолати цю печаль

Так у світі повелося
Я люблю її волосся
Я люблю її думки й вуста
Та невдовзі прийде осінь
Ми усі розбіжимося
По русифікованих містах

Лиш вона сидітиме сумна
Буде пити - не п'яніти
Від дешевого вина
Моя дівчинко печальна,
Моя доле золота
Я продовжую кричати
Ніч безмежна і пуста