Головний дисидент іудеїв

Тому що я таким займався з 1961 року. Та й зараз продукую інколи винаходи... А за минулу годину я сусідові добавив додаткову вартість його принтера, який він хотів вже викинути на смітник, зекономив людині декілька сотень гривень.
Моїми творіннями до цих пір користуються люди, а вашими, пани нероби?

 

купіть ще мій.

 

Досягнення, гідне людини, яка прирівнює себе до Ісуса і Сковороди

 

Продовження теми

Порівнюючи культуру українського села XVII та ХХІ століть, я віддав би беззаперечно пальму першості XVII-му в силу цілісності і[FONT=&quot] гармонійності її в той час. "Злодій", "гуляща чи ледача дівка", "п'яни[/FONT][FONT=&quot]ця", толока - тоді ще щось значили для суспільної думки. [/FONT]В цей час на наших землях поширюються європейські ідеї Реформації та Відродження, що поклали початок просвітництву, гуманізму, основам демократії. Цьому сприяло виникнення церковних братств, які стали новими суспільними організаціями, що поєднували функції православної реформації з участю братств у суспільно-політичному, національно-культурному житті українського народу, з боротьбою за національно-релігійні права. Якщо спочатку братства були організаціями церковне-філантропічними (перша половина XV ст.), то в кінці XVI ст. з наступом на православну церкву католицизму вони поширюють свою діяльність, ставлять завдання оберігати православну віру і народ.Ось в таких порівняльних умовах по різниці в культурі українець звернувся за підтримкою до «єдиновірця». Що це несло для відновлюючоїсь після розгромів та поневірянь церкви ми побачимо далі. Відмовились підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю ряд представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський (царських представників там побили киями), Уманський козацькі полки, деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом С.Косівим. Не присягала Запорізька Січ.Після укладення в 1654 р. російсько-українського політичного договору постало питання про перехід Київської митрополії з-під юрисдикції Константинопольського патріарха до Московського. Така перспектива влаштовувала далеко не всіх ієрархів. Одних непокоїла ймовірність втрати українською православною церквою національних особливостей, інші більше хилилися до Польщі, треті вважали неможливим вирішувати такі питання поза волею Константинопольського патріарха. Але в 1685 р. на православному соборі в Києві луцького єпископа Гедеона Четвертинського за підтримки гетьмана Івана Самойловича було обрано митрополитом Київським, який присягнув на вірність Московському патріархатові. Роком пізніше Константинополь погодився на перехід Київської митрополії під юрисдикцію Московського патріархату. Цими подіями на довгі роки обривається літопис Київської митрополії. Ці недовчені князями Острозькими Четвертинські та Самойловичі фактично більше шкоди нанесли нашій церкві ніж поляки зі своїм агресивним католицизмом. До речі, й надалі українці пробували оцивілізувати спотворену монголами та культурою угро-фінів московську церкву по бажанням Петра І. Ось їх приклади. Російські богословські книжки – це відповідно перероблені українські аналоги, що довгий час йшли до Москви. Московська Біблія 1663 р. є нічим іншим, як пере-друком Біблії Острозької. Друкованою основою духовного життя Москви стали українські требники і служебники. А основою віри Московії аж до 1867 року був Український Катехіз.
Взагалі немає такої ділянки церковного московського життя де б не позначився сильний український вплив. Навіть реформи ініційовані самими росіянами (наприклад патріархом Никоном, царем Петром!) здійснювали наші духовні українці. Хоча це й не дивно, адже реформа Никона полягала в уніфікації церковного обряду та культури за українським взірцем.
Хто був видатними релігійними діячами Росії-Великоросії? Відповідь на це запитання подиву не викликає. За даними українського дослідника К.В. Харламповича, серед 127 архієреїв, які обіймали російські кафедри в період 1700-1762 років: 70 – українці, 43- росіяни, 3 – греки, 3 – румуни, 2 – серби, 2 – грузини. П'ять ук-раїнців були митрополитами, причому, Дмитрія Ростовського, Іо-сафа Білгородського, Іоанна Максимова та Інокентія Іркутського канонізовано як святих. До 1758 року на 10 кафедр призначено 9 українців і 1 росіянин. Цифри говорять самі за себе: російське православ'я – віра створена чужими руками, але спотворена існуючою в Московії культурою.
Особливий внесок українців у реформування церковного співу в Росії. Знаковим був перехід від монодії до багатоголосного церковного співу і запровадження в російських церквах українського барокового партесного співу з середини 17 століття. Звичайно, для здійснення такої реформи були потрібні насамперед автори, які б ці твори створювали, виконавці, регенти. Так розпочинається активний процес вивезення з України музичних талантів. Перша хвиля примусової трудової міграції була пов'язана саме з церковним співом. Наголос на тому, що виконувалося це в наказовому порядку: російська влада надсилала в Генеральну канцелярію листи з вимогою надіслати з України знавців партесних музики. Наприк-лад, одним з активних пропагандистів нового стилю співу в Росії був киянин Микола Дилецький, автор революційної "Граматики музикальної". Півчі-українці були представлені у церквах майже всіх великих міст Росії. В семінаріях існував навіть особливий клас співу, що звався "школа черкаської музики". Найбільшим осередком українського співу, був Олександро-Невський монастир. Починаючи ще від заснування у 1710 році, туди постійно надсилали церковних півчих з українських монастирів Києва: Видубицького, Печерського, Софіївського. Такий культурний обмін призвів до того, що весь богослужбовий спів цього монастиря базувався виключно на українських традиціях. А далі...Далі масштабність "культуризації" (чи то пак, "українізації") рухається лише по зростаючій: спів Невського монастиря стає прикладом для співу всього Петербургу, а спів Петербургу – прикладом для всієї Росії. Кульмінацією стає указ Синоду 1742 року, в якому йшлося про організацію "київського співу" у Московській Троїце-Сергієвій лаврі. Таким чином українські композитори та співці – Гарасим Завадський, Зиновій Козачок, Феодосій Світлий, змінивши традиції співу в одному монастирі, зміни-ли весь традиційний російський церковний спів, як такий. Українські композитори, регенти вчителі, півчі, привозили з собою свою культуру, своїх вже готові твори, які до речі й досі зберігаються в бібліотеках Москви та Петербургу (певно, вони вражаються творами великих російських композиторів). Проживаючи в Росії, наші співвітчизники творили свої нові твори, а під їхнім впливом творили в такому ж стильовому напрямі російські композитори. Росіяни як губка всотували наші духовні традиції, це факт. Бо хіба може всо-тувати воду губка, що вже повна води? Ні. Всотує лише порожня. Отже, слід визнати, що українці, як равлики, заповнили гігантську мушлю москальської культури. Ось тільки наслідки для "равликів" не дуже хороші. Навіть на прикладі того ж таки церковного співу: в наслідок трансплантації українських музичних сил та української музичної продукції в Росію, там збереглася переважна більшість українських партесних творів. На жаль, щоб сучасні українські музикознавці змогли створити певне враження про цей визначний пласт українського барокового мистецтва, потрібно працювати в бібліотеках і архівах чужої держави.

---------- Додано в 13:00 ---------- Попередній допис був написаний в 12:55 ----------

Куди цьому невігласові, який замість вчитися марнує свій час на форумах, зрозуміти, що миття ніг Ісусом Петру-Симону було ще прозаїчнішим за ремонт принтера.

 

Так, де ж то невігласу, зрозуміти Ісуса, а тим більше, нового месію - Прокопа

Прокопе, можу порадити вам з вашими симптомами доброго фахівця. Звуть Олександр Фільц. Як надумаєте борлотися зі своєю бідою, маякніть, кину номер в ПП

 

А його попередники радили спалити ЖдАрк на вогнищі. Це не твій дід запроторив математика Л.Плюща до психушки за те, що той не думав по стадному?
Ось воно найбільше горе теперішньої України - ліниве до навчання та праці постколоніальне бидло, яке вирвалося на волю з-під більшовицького батога та думає попри всі свої реп'яхи варварства про свою приналежність до європейської культури.

---------- Додано в 14:18 ---------- Попередній допис був написаний в 14:16 ----------

Я не Плюшкін, мені свого одного достатньо.

 

Це хіба такі розумники, як ви, когось кудись запроторювали. А мої покійні діди чесно працювали в полі хліборобами, один у Перепеличому під Брацлавом, інший - в Красному Куті під Жашковом. І до самої смерті годували хлібом всіляких виродків на кшталт Прокопа. Виродків, бо нормальна людина навіть в найбільш запеклій дискусії зачіпати батьків і дідів не буде. Зрештою, як і проголошувати себе месією.
Тьху.

 

Хлопче, йди краще продовжувати мастурбувати тему "Що робити галичанам?". А то проблема різниці між Заповідями Христа та сучасними церквами тобі не по розуму.

 

Закінчення

Та вказані зусилля українців виявилися марними в великій мірі. Ці зусилля спотворювала москальська культура, в якій церква продовжувала служити по своїх «понятиях» не Богу, а хану-царю.До 1990 р. православні парафії та інші церковні утворення в Україні належали до Українського екзархату Московського патріархату, що дало нам повністю окунутися в болото культури «рашен» і надовго відірватися від основ європейської культури.

А тепер порівняємо розглянуті вже нами християнські церкви з іншими. Навіть непрофесійним оком, поглянувши на світ, можна побачити результати впливу різних гілок християнства на людство. Не будемо тут вглиблюватися в суть різниці між несторіанською та вірменською церквами, які по різному трактують спадок І.Христа, а розглянемо поверхнево лиш найголовніші з церков. Найбільш успішні в цьому протестанти. Ця течія найпершою зуміла вирватися з застиглих догм і зуміла прив'язати релігію до реальних потреб життя. Навіть гоніння на них (йдеться для прикладу про англійських пуритан) вони використали з користю для людства, заклавши початкову філософську основу культури США – тверда мораль, аскетична обмеженість в споживанні, розважливість та бережливість, працелюбство, цілеспрямованість. Як результат прочани цієї церкви мають скромні по багатству споруди для культу, зате більше прийняли в себе Господні заповіді. Це відобразилося в розвитку найбільш успішних на даний час країн, які пішли в своїй культурі по шляху лютеранства. Йдеться про Швейцарію, Німеччину, Голландію, Англію, Скандинавські країни, США.

Католики загальмували свій розвиток втручанням в державні справи та збереженням догматизму через інквізицію. Тут пішла зверхність кількості над якістю прочан. Але з часом вони зрозуміли хибність цього шляху і дійшли до Івана-Павла ІІ, який вже говорив про суто людське - від наркотиків до Інтернету. Цим було закачано нові життєві сили в католицизм. Як результат ми маємо успішні Іспанію, Францію, Італію, навіть в Англії католики вийшли на один рівень з англіканцями.
Найбільш відсталою течією християнства є православ’я. Хоча ця церква теж є диференційована в розвитку, що ми розглядали вище. Поширена серед недорозвинених народів, ця гілка застигла в полоні догм і малозрозумілих звичаїв. Через це основні канони вчення І.Христа були відтіснені другорядними, надуманими вже церквою, тому й не вкорінилися в культуру цих народів. А нинішня «наша» (беру в лапки по причині формування її не нами) православна церква побувала в таких брудних руках, що відмивати її навіть не варто, бо це нераціонально. Найбільше забруднення її відбулося після занепаду Константинополя та попадання його під вплив Золотої Орди. Якщо до підкресленого вище Бопланом догматизму додати залишки вкорінілого язичництва, яке важко піддається логіці, то маємо образ типового сучасного українця-православного. Обвішаний іконами та хрестами, він з задоволенням напивається на Різдво чи Великдень, вперто акцентуючи на малозрозумілих йому традиціях, але так і не дізнається до кінця своїх днів про суть Господніх заповідей. В нього перемішані в голові незрозумілі звичаї "Зеленої неділі" та "Трійці" (різниця між якими йому абсолютно не цікава), але цю незрозумілу мішанину він любить, бо є привід гульнути.[FONT=&quot] А дійсно наша православна церква була по суті знищена більш відсталими мос[/FONT][FONT=&quot]калями, тому сучасний наш пра[/FONT][FONT=&quot]вославний по факту вихований московською церквою, діяльніс[/FONT][FONT=&quot]ть якої зводиться лиш до "зби[/FONT][FONT=&quot]рання грошей при народженні та смерті людини" та виконанні ін[/FONT][FONT=&quot]-[/FONT][FONT=&quot]ших неефективних формальнос[/FONT][FONT=&quot]тей при показушних зовнішніх пишнотах. Російська культура породила близнюків по сурогатності – замполіта і попа. Тому, маючи стільки гілок цього "православ’я", ук[/FONT][FONT=&quot]раїнець при скруті біжить до "більш зрозумілого" по суті якогось афри[/FONT][FONT=&quot]канського пройдисвіта з його приватною церквою. І тут мій земляк не будує свій якісний продукт в силу свого невігластва, а давиться заве[/FONT][FONT=&quot]зеним. [/FONT][FONT=&quot] Зрозуміло, є й винятки, коли священик в убогій будівлі церкви пробує допомогти в виборі шляху дітям-сиротам чи іншим обездоле[/FONT][FONT=&quot]ним людям. Але ці винятки не видно за пузами дармоїдів, які тепер господарюють в Києво-Печерській лаврі (мощі там перевертаються від діяльності тамтешніх попів), які борються за церковні споруди, побудовані Мазепою, щоб потім піддавати в них цього достойника анафемі. [/FONT][FONT=&quot]Вони в силу свого російського коріння продовжують служити царю-ба[/FONT][FONT=&quot]тюшкє, а не розповсюджувати серед прочан згадувані Господні запо[/FONT][FONT=&quot]віді. Не дуже від них відрізняються і Філарети (вчились в одній семі[/FONT][FONT=&quot]нарії), які по візантійськи лізуть будувати державу, забуваючи про своє головне призначення – прививати достойну мораль українц[/FONT][FONT=&quot]ям. [/FONT][FONT=&quot]Навіть греко-католики здали свої позиції. Культура Російської імперії негативно вплинула і на цю гілку християнства. Рівень культури їх прочан нижчий ніж в 1939 році. З попереднього виходить, що проб[/FONT][FONT=&quot]-[/FONT][FONT=&quot]лема не в об'єднанні церков - сума якості не добавить. Україні потрі[/FONT][FONT=&quot]бен сучасний інститут формування моралі її громадян з акцентом на ефективність в противагу пишнотам візантійської ефектності. Христи[/FONT][FONT=&quot]янство формує не допотопна ряса чи обов'язкова борода, а спосіб жи[/FONT][FONT=&quot]ття. А він у нас продовжує бути "русским", що являється далеким від тих же Господніх заповідей. [/FONT]

---------- Додано в 18:29 ---------- Попередній допис був написаний в 18:25 ----------

Під кінець прошу читачів задуматися над назвою "православ'я". На грецькій мові вона звучить "ортодоксальність", що можна ще тлумачити, як догматизм та закостінілість..

 

а ви дійсно думаєте, що хтось читає ваші плахти і потім ще думає?

---------- Додано в 00:57 ---------- Попередній допис був написаний в 00:43 ----------

крім кітани, звичайно....

 

Це не моя особиста проблема, а проблема культури всієї постколоніальної України, в якій жлобеня вже з першого класу не хоче вчитися. Для зрівняння, в післявоєнний період діти з задоволенням писали (часто просто вуглиною) та читали при гасовому каганці. Так що попри мобілки та інтернети деградація повна.
Я в 60-х тратив велику частину своєї стипендії на поїздки за сотні кілометрів за "плахтами". А навіщо типовому українці думати, коли Бог підкинув йому благодатну землю, на якій можна продовжувати паразитувати зі словами "земля нас прогодує"?
А провідало цю тему півтисячі раз, гарно було б, якби всі вони разом з вами по вашому думали, а по моєму АНАЛІЗУВАЛИ. Тисяча років довела, що аналітик з українця нікудишній.

 

Добути інформацію в теперішньому світі - це теж прогрес, так що ви не зовсім праві, а який толк сьогодні від каганція?

Ну а що до аналітики і українців - важко сказати. Є граблі і хоч вони б'ють боляче - не доходить.

 

Ну, зрозуміло, що сто років назад було легше.
Сучасному жлобу подавай інформацію про А. Пугачову, а про те, чому українець на чорноземі вирощує 25 цнт пшениці, а німець на пісках 80, нашому земляку "по барабану".

 

Такий у нас світ. Якщо винайдеш вічний двигун, то ніхто про тебе й не знатиме, а як виграєш козу - зірка телебачення.

 

а ще масло - масляне, а сіль - соленна. Добре, що нас просвітили, а то ми тут сидимо за столом з 12 стравами і не знаємо що робити.

Прокіп, давайте ше, так цікаво!!!!!!!!!!!

Так і сказано: до заповідей підходьте творчо. Ви не читали часом книги "Як полетіти в космос і щоб санітари цього не помітили". Ваші цитати ви напевно звідти помпуєте.

 

Це він, мабуть, триндів таке з року в рік своїм прочанам.

Його видно бурса не навчила, що "свої цитати" людина помпує зі свого мозку.

Та невже знаєш!? А чому ж так багато мастурбації в темі "Що робити галичанам?"
Пане, а може ще просвітите нас, неосвічених, в чому різниця між іудеями та ізраїльтянами?

 

О, нарешті — приїхали. Слава Богу, хоч від цього посту рахуючи, люди перестали лайки ставити. Бо я вже почав боятися...