Голодомор

Відповідь: Голодомор

А ви нічого не путаєте?


Зокрема, о 9.00 у Софійському соборі президент і його родина взяли участь у панахиді по померлим.

І знимочки є тут. http://pravda.com.ua/news/2007/11/25/67342.htm

 

Відповідь: Голодомор

Хтось із моїх одногрупників сказав:"Ох вже цей Ющенко! І дітей припер із собою"
Ви тільки уявіть яке Президент здійснює патріотичне виховання дітей! Мені це дуже імпонує!!!

 

Відповідь: Голодомор

Судя по тому, что компартия Украины здравствует, законы Украины ее
функционеры не нарушают.
Заставить ее покаяться не может никто, кроме народа Украины.
Даже суд не вправе вынести решение на этот счет.
Но такой возможносности коммунистов никто не лишал: добровольно осудить организовавших и осуществивших голодомор-геноцид большевиков, их советскую власть, и покаяться по совести. Если она у них есть.
Народ Украины вправе от них это требовать.
А права отмалчиваться у компартии Украины нет.

 

Відповідь: Голодомор

Про подвіййну мораль комуністів:
ПІСНЯ-РАПОРТ тов. П. П. ПОСТИШЕВУ

Слова Ів. Неходи та В. Бичка

Муз. Т. Шутенко

1. Гей, ні меж, ні краю

Нашому врожаю,

Стигне-вистигає,

Гнеться до землі.

Полем неозорим

Піонердозори

Вийшли вартувати

Колосистий хліб.

Приспів:

Ми пісню свою гартували в бою,

Її несемо, як прапор,

Про нашу роботу складаєм тобі,

Товаришу Постишев, рапорт.

2. У житах високих

Зашуміли кроки.

– Хто там?

То не вітер,

І не ховрашок.

Видно нам із вишки,

Як плазує нишком

Ворог ненависний,

Тягнучи мішок.

(Приспів)

3. На ланах колгоспних

Ми були не гості,

Кожну ми зернину

В полі берегли.

Із батьками поруч

Стали їм на поміч,

У боях жорстоких

Кріпли і росли.

(Приспів)

4. І прямуєм ось ми

У заможну осінь.

– Здрастуй, люба школо,

Двері відчиняй!

Сядемо за книжку,

І науки вишку

Будем штурмувати

Впертим навчанням».

 

Відповідь: Голодомор

Можеть быть не по теме но тема было как продолжение о покаяния и по поводу памятников тоталитарному режиму. У меня есть мнение - не снимать, а делать БОЛЬШИЕ приписки (таблички, таблоиды как придумать) - описание конкретных действий того или иного "героя". Например косиора - дописать сколько своей "деятельностью" он на тот свет отправил людей. Ведь убрал памятник - убрал ИСТОРИЮ.

 

Відповідь: Голодомор

Взагалі,думка непогана...
Але краще було б на місці пам’ятників поставити оці таблоїди.

 

Відповідь: Голодомор

Mariya:
---------------------------
А ви нічого не путаєте? Зокрема, о 9.00 у Софійському соборі президент і його родина взяли участь у панахиді по померлим. І знимочки є тут. http://pravda.com.ua/news/2007/11/25/67342.htm
---------------------------

Не путаю, поскольку весь вечер в этот день страна смотрела СПЕЦИАЛЬНО организованное ток-шоу Шустера с президентом, а не службу божью, как это принято у христиан в траурные дни. Это однозначно показывает, ради чего вся затея.

 

Відповідь: Голодомор

А война в Чечне тоже на совести США? И голод 1932-33 это тоже происки международного империализма? Война в Афгане была большей ошибкой СССР и одной из причин развала СССР. 15 тыс. погибших 150 тыс. искалеченых это очень большая плата за империалистические замашки СССР. И очень жаль что США наступило на те же грабли.

Додано через 5 хвилин

Це "...однозначно показывает.." що в нас є свобода слова і вільність думок а не однозначне " одобрям!...."

 

Відповідь: Голодомор

Пане Аналітик, Ви слушно зауважили, що в християн прийнято дивитися (або брати безпосередню участь) Службу Божу в траурні дні. Але будьмо відвертими скільки людей в Україні любить дивитися по телевізору Службу Божу і скільки бере в ній участь. Думаю дуже малий відсоток вийде. Особливо, у східних областях. А Президент мусить донести до свідомості кожного громадянина України, що Голодомор - це ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. Хоча майже все населення України є християнами, але через значну секуляризацію в радянські часи, вони є не свідомі свого християнства. І потрібно провести ще багато роботи (особливо у східних та південних областях), щоби вони дійсо стали практикуючими християнами. Отож, про жодний піар не може йти мова. ТЕ, що робив Президент це його моральний обов'язок перед мільйонами загиблих у ті страшні роки.

 

Відповідь: Голодомор

Так. Аби москвинський патріархат не випередив. Бо ж тоді буде вже важче.:D Я православної віри, але те що вони роблять "на благо отєчєства московського" то не добрі справи для нашої держави.
Перефразовуючи відому говірку: "Что русскаму харашо, то українцу - смєрть"(у даному випадку від голоду).
Мій батько народився у Росії в місці Орел саме у 1933 році. До війни мешкав у Росії. Те що він живий доводить як раз те що голодомор був влаштовано штучно для загибелі українського народу. Батьків не обирають, тим більше мати наразі з титульної нації з під Черкас. Вона вже 1935 року народилася, отже не встили згнобити, дякувати Богу.
Президент вкотре довів що ми його обрали не дарма, зворушлива промова і своєчасна.

 

Відповідь: Голодомор

Ви соромитесь, що Ваш батько росіянин???

Ну хоч тут поталанило!

 

Відповідь: Голодомор

Це не важливо. Національність не є вкрай важливим фактором.
Ні, він прожив цікаве і чесне життя. А ще неодноразово повторює з прикрістю про ті часи коли за СРСР паради на Хрещатику ходили: "НЕ ТУДИ ЙШЛИ, ВСЕ ЖИТТЯ".

Степаничу, читайте все спочатку.

 

Відповідь: Голодомор

Тоді Ваша фраза (що в цитаті) взагалі не зрозуміла!

 

Відповідь: Голодомор

Чому ж не зрозуміла. Як я вже згадав батька, то чому ж не згадати мати? В неї було таке співуче дівоче призвіще - Гаєнко. Наче Гай шумить десь далеко.
А на меті мав нагадати про те звідкі до України смерть приходить. Через те, докторе, таки десь у глибині душі дещо прикро що батько росіянин, що належав до тієї нації гнобителів, навіть у КПРС був, рядовим членом, але ж був, допоки не виженули за часів Андропова "за распітіє на робочому мічсці під час "відвальної" до відпустки". "Что подєлаєш, традіция такая, национальная, навєрноє".

Додано через 3 години 25 хвилин
Пит.: А коли там створили колгосп у поляків?
Від.: Там уже пізніше, як у нас. Бо вони всі в лісі робили. Вони всі по лісах робили. І мали своє поле там, собі самі були. Але все в них так само пізніше — в колгосп, вони мусили піти всі. Бо я знаю, усе на нашій, багато землі й наших сусідів — молочарня була, де молоко здавали. То вони все молоко носили, вони мусили здавати молоко. Дехто масло здавав. Так, як я казала, що на рік ви мусили здати 120 літер. Вони не дбають чи ви маєте молоко, чи собі лишили. Ви мали здати і в колгоспі було повно. Але ж ви корову, як ми корову одну мали — ми мусили здати 12 літер молока. Може всюди так не було, але в нас було. А від 39-го року, тоді ж вони кажуть ми визволили братів західних, так як то западні. То в нас ще прийшли і мусили яйця здавати. Прийшов до нас один і каже до мами: — Поклич кури! — А кури порозходилися. Там мали, я не знаю кільки там — шість, чи сім, чи вісім. Мама мусила покликати. Ті кури всі прибігли, навіть сусідні поприходили. Він тоді порахував курей й я не знаю — скільки він там записав, скільки ми мали яєць здати. І ще, до 39-го року, як ми ходили до школи, до семирічки — ми нічого не платили. Тільки книжки купували. А тоді, від 39-го року наприклад — я ходила вже до восьмої, моя сестра до 10-тої, якраз дев'яту скінчила. То ми мали 300 рублів дати, 15 від кожного. Не було де взяти. То ми так — ні яйця, як яйце ми мали — не мали права їсти нічого. Треба було здати. У нас так само книжка одна коштувала чотири, п'ять карбованців, три карбованців. Я пригадую, до семирічки — зоологія. Так як тут кажуть, е — як зачалося яйце.
Пит.: Біологія.
Від.: Біологія, чи як — то три карбованця, три карбованця була. Вона була десь до 300 сторінок. Це багато було на той час.

Свідчення очевидців Голоду:

[SIZE=+1]Матеріали комісії конгресу США[/SIZE]
http://maidan.org.ua/holodomor/zmist.html

 

Відповідь: Голодомор

не знаю, давали ли эту ссылку..
http://www.demoscope.ru/weekly/2003/0101/tema03.php

География голода

 

Эта песня освежила память о голодоморе в Украине 1946-47г.г. .

Летом 1946 женское население нашего села напоминало потревоженный пчелиный рой (редкие - уцелевшие мужчины-фронтовики лишь изредка, как тени, появлялись на улицах; парней и девушек почти не было; они сразу, по исполнении 14 лет, покидали село, пополняли в городе ряды пролетариата, получали паспорта, а с ними и относительную "свободу"; они, как и их матери - колхозницы, всеми способами стремились избежать колхозного рабства).

Женщин (на памяти был голодомор 1932-33г.г.) доводил до исступления страх предстоящего голода: на трудодни выдали по 100 грамм зерна - за день рабского труда, а может быть ничего не дали, а эти 100 грамм относятся к 1947.
Женское население и подростки соорганизовывались в группы и, захватив мешки, ножницы, ножи...., с наступлением ночи, дождавшись полной темноты, выходили в созревающие поля за "колосками".
Радовали темные ночи. Лунные, звездные, безоблачные - очень тревожили, но не останавливали.
Заранее намечались участки, где какой группе срезать колоски. Старались отслеживать передвижение конных вооруженных объездчиков-охранников.
Я не слышал ни об одного случае, чтобы в нашем селе поход за колосками окончился неудачей, чтобы кто-либо был задержан.
С наступлением дня женщины со старшими детьми выходили на работу.

На этой гилке я уже писал, как в эти годы взрослыми были соорганизованы на воровство и дети.
В нашем селе было четыре колхоза. И мы- дети гордились, что именно наш колхоз считался наиболее продвинутым по этой части.

О морали.
В моем и других таких же колхозных детей сознании изначально укоренилось: "воровство" в колхозе есть норма, разрешено, не считается запретным в отличие от краж у частных лиц.
Как-то в начале лета 1947 ко мне пришел товарищ-ровесник со своим младшим братом. Они протянули мне кусочек в пол-спичечного коробка чего-то темносерого. На мой удивленный вопрос: "Что это?",
ответили: "Хлеб. Это тебе, ешь." Я отказывался брать, изумился: "Откуда он у Вас? Ешьте сами." Они ответили, что они ели; хлеб получает их мать- учительница. Я был поражен, ни о чем подобном ранее не слышал.
Естественно, что захотел отплатить добром за добро. И пригласил товарища набрать на колхозном поле початков кукурузы, созревания которых мы - дети колхозниц с нетерпением ожидали со дня на день.
Товарищ со страхом отказывался. Я долго убеждал его, что воровство колхозного не считается кражей. В конце-концов убедил. Свою долю я занес домой. И гордый, радостно шел с товарищем к нему. Но тот домой идти боялся. Наконец мы пришли. Мать-учительница спросила сына:"Что ты принес? Где взял? Неси назад." Того стало трясти. Я объяснял учительнице, что это взято в колхозе, что это можно.
Не обращая на меня внимания, женщина в сильном волнении быстро взяла солдатский ремень с тяжелой металлической пряжкой и со всей силы стала бить им сына куда попало. Тот заслоняясь руками, кричал от
боли и отчаяния. Я делал попытки хватать учительницу за руки, но присущей решимости не стало.
Шокированный происходящим, внезапно понял, что кража в колхозе тоже воровство; что я подвел товарища.

В свое время задумался: почему представители власти села, колхоза, даже участковый милиционер, наверняка зная о повальном
хищении "колосков".... , не проявляли "инициативы". Даже когда следы оброненных колосков или просыпанного зерна вели к какой-либо хате, в частности, нашей, это как бы не замечали, и обыски не проводились (потом женщины устраивали разборки: кто наследил).
Почему конные объездчики- лица из другой местности по сути избегали ночью встречи с женщинами и подростками в степи?.....

Взрослое население, естественно, извлекло уроки из голодомора 1932-33г.г.: сработал инстинкт самосохранения народа, такое "воровство" стало нормой жизни как единственный путь к спасению. А так же - инстинкт самосохранения конкретных "ответственных" лиц, которые примитивно страшились мести. Естественно, у многих из них проснулась совесть.
И т.д.....
И, может быть, главное, власть на местах в эти послевоенные годы была не готова или не решалась принять жестокие меры против народа. В противном случае в Украине разразился бы новый страшный голод, может быть чем-то сравнимый с голодомором 1932-33г.г. .

 

Відповідь: Голодомор

А я пам'ятаю розповідь своєї неньки. Коли їх депортували з Польщі в1945 році вони опинились на ст. Партизани Геніченського р-ну. На початку були харчі, які дозволили вивезти і якось сім'я трималася. Кругом був голод ідідусь ділився тими припасами що були з сусідами. В 1987 році на прохання мами ми їздили туди. Там поховані її брат і двоє сестер. В 1947 році дід с сім'єю пішки добралися на західну Україну, тому що плекали надію якось добратися до себе на батьківщину. І не вони одні. Тому на західній Україні так багато холмщаків, лемків, надсянців. Тяжкі були роки.Страшні. І щоб цього більше не відбувалося, потрібно ПАМ'ЯТАТИ! І передати цю пам'ять своїм дітям, внукам.

 

Відповідь: Голодомор

Але була вже "граніца на замкє"? Яке ж то лихо пізнали люди... А де той Геніченський р-н?

Додано через 2 години 40 хвилин
Голодомор без українців?
Чому Росії та певним українським політичним силам невигідно визнавати Голодомор геноцидом саме українського етносу?
Чому його жертв розчиняють у понятті "люди, що проживали на території СРСР"?
Чому взагалі дане питання намагаються спустити "на гальмах"?
Перше питання – це безпосередня відповідальність Росії як правонаступниці СРСР за злочин штучного голоду в Україні. весь текст

 

Відповідь: Голодомор

Боюся якби в тому випадку не закрутились ці ідіоти-ЄСМівці, які намагаються чинити наругу над будь-яким виявленням українізації і відокремленням від "позитивної радяни".

 

Відповідь: Голодомор

Геніченська коса. Північ Криму. Був там. Один пісок. Станція "Партизани" тупік на косі.