Голодомор

Відповідь: Голодомор

Разница огромная. Трагические события тех лет требуют бережного, трепетного отношения, в точности и аккуратности проявляется уважение к жертвам потерь, а пренебрежительное публицистическое «не все ли равно» является оскорблением их памяти. Мы обязаны не просто поставить свечки, необходимо назвать имена, вспомнить каждого погибшего, составить полный мартиролог, собрать все документы, все материальные свидетельства той трагической эпохи. Израильский музей холокоста «Яд Вашем» должен стать для нас образцом. Там есть постоянно пополняемый список, в котором на сегодня числится около 3,5миллиона фамилий. Там собрано несколько миллионов документов, рассказывающих о Катастрофе.

Почему это не сделано в Украине? Почему такая работа даже не начиналась?! Пятнадцать лет назад я обошел ряд научных организаций Киева, пытаясь уговорить кого-нибудь провести выборочный опрос людей, переживших голод. Никто не брался за проведение этой работы. Нашелся в конце концов один социолог, получив аванс, он прислал через несколько месяцев трехстраничную отписку, в которой самым содержательным был список областей и населенных пунктов Украины. На этом руководители Украинского института Гарварда, поддерживавшие проект, решили приостановить финансирование. Сегодня время для такой работы упущено.

Возможен, однако, сбор сведений у детей и внуков погибших, возможно использование первичной документации: списков сельсоветов, домовых книг, книг загсов. Смешно сказать, в научном обороте имеется единственная книга загса за 1933 год села Романкова Криничанского района Днепропетровской области, вывезенная из Украины немцами. А ведь в украинских архивах гниют десятки тысяч таких книг и бесконечное множество других документов. Лишь бережно собрав и проанализировав каждый из них, мы сможем представить себе подлинную картину происходивших событий.

Можно ли называть случившееся геноцидом?

Факт голода, замалчивавшийся советской властью и отрицавшийся некоторыми западными учеными, сегодня ни у кого не вызывает сомнения. Также бесспорно, что голод был прямым следствием политических действий правительства СССР.В первую очередь коллективизации. Отобрав у крестьян землю и скот, государство уничтожило заинтересованность сельского жителя в результатах труда и тем самым резко снизило уровень производства. При этом власть получила монопольное право распоряжаться всей сельскохозяйственной продукцией.

 

Відповідь: Голодомор

В этом страшном новом мире не существовало никаких обязательств государства перед сельским жителем. При хорошем урожае и честном отношении к труду он мог получить свою долю, при плохой работе или при неурожае он наказывался самым жестоким образом, в частности полным изъятием продовольствия, депортацией в другие районы страны, арестом и тюрьмой. Период 1931—33 годов был столкновением этих чудовищных правил и не готового им подчиниться селянства. Голод был кульминацией этой борьбы. Осознав, что сопротивление ведет к неминуемой гибели, сельский житель сдался.

В этой неравной битве правительством были изданы десятки законов и распоряжений, которые демонстрируют не только желание получить свою долю урожая, но и намерение наказать крестьянина, нанести ему чувствительный ущерб. Была запрещена торговля хлебом и зерном на рынках в областях, не выполнивших государственный план сдачи зерна.

Этот закон с одновременным введением карточной системы в городах обрекал на голод треть деревенских жителей и миллионы горожан, не имевших собственных посевов и традиционно покупавших продовольствие на рынках. Семенные и кормовые фонды колхозов вывозились в счет поставок зерна государству. Был запрещен убой скота и объявлен сбор мясопоставок на 15 месяцев вперед. («Предусмотрительный шаг», не позволивший голодающим съесть свою корову или козу, — свиней и птицы в Украине к этому времени уже не осталось).

Был издан закон о борьбе со спекуляцией, под который подпадала любая покупка продовольствия в сколько-нибудь заметных размерах (порой речь шла о двух-трех буханках хлеба). Было введено ограничение общественного питания во время полевых работ, принято постановление о строгом контроле за целевыми фондами, отдано тайное распоряжение о пресечении использования населением корма для скота. Многие сельсоветы и целые районы заносились в черную доску, что означало их полный бойкот, закрытие всех государственных учреждений, школ, медпунктов и магазинов.

По закону об охране государственного и колхозного имущества, за кражу горсти зерна, картошки или мороженой свеклы похитителю грозила смертная казнь. Все эти чудовищные распоряжения дополнялись насилием и произволом со стороны местных властей, угрозами, избиениями, обысками. В случае малейшего неповиновения все население деревни вывозили на далекий север. Так с Северного Кавказа депортировали всех жителей нескольких крупных станиц — около 25 тысяч человек.

Эти чудовищные приказы, очевидно, могут быть названы актами геноцида крестьянства, поскольку принимавшие их руководители знали, что их реализация приведет к гибели множества людей. Но невозможно согласиться с тем, что жертвами их были люди только одной национальности или граждане одной республики. В Украине под их действие равно подпадали и украинцы, и русские, и евреи, и болгары. Большие потери понесло население Крыма, не входившего тогда в состав УССР.

А украинская Донецкая область находилась в самой высокой категории снабжения, куда, кроме нее, входили только Москва и Ленинград. В 1933 году туда по железной дороге было завезено 1263 тысячи тонн зерна, примерно по 300 килограммов в год на человека, 62 тысячи тонн мяса и 73 тысячи тонн рыбы — огромные цифры для того голодного времени. Семь других областей Украины получили все вместе намного меньше: 20 тысяч тонн мяса и 130 тысяч тонн рыбы.

Сильно пострадали от голода Ростовская область, Ставропольский и Краснодарский края, Среднее и Нижнее Поволжье и Казахстан, где была в это время запрещена хлебная торговля. В то же время 23 января 1933 года был снят запрет с колхозной торговли хлебом в Киевской и Винницкой областях, выполнивших план хлебозаготовок. Таким образом, ни Украину, ни собственно украинцев нельзя выделить как отдельный объект геноцида. Они страдали так же, как и многие другие сельские и городские жители СССР, в одних случаях намного больше, в других — меньше.

Отдельная проблема заключается в том, кого мы назовем виновниками случившегося, кто совершил это страшное преступление против человечества. Правительство СССР, украинское партийное руководство? Их вина бесспорна, но ведь наряду с отдававшими приказы были и непосредственные исполнители, палачи. Кто же они?

Может быть, это Микоян и Молотов ходили по дворам, тыкая в землю металлическими щупами: не мягко ли где, не зарыт ли мешочек с зерном или картошкой? Может быть, это Каганович ласково расспрашивал утром детишек: «А что вы, пацаны, ели сегодня на завтрак?» И если ели, то бригада вваливалась в дом с новым обыском.
Это лишь два эпизода той адской реальности. В моих статьях и книгах можно найти еще десятки подобных. Я не старался ужаснуть читателей, рассказывая типичные для тех лет житейские истории, но моя жена не может читать их без слез.

 

Відповідь: Голодомор

В своей работе я никогда не делал акцент на национальном аспекте происходивших тогда событий, но если вам угодно, готов помочь разобраться. Вы хотите узнать фамилии председателя колхоза и секретаря сельсовета, пытавших в правлении одного за другим колхозников, чтобы узнать, где спрятаны жалкие остатки еды?

Или другого председателя, напившегося самогону и пытавшегося подстрелить из окна конторы работавших в поле жней?

А может быть, вас интересует фамилия сторожа, загнавшего малолеток, собиравших колоски, в сарай и державшего их там до тех пор, пока некоторые из них не умерли? Вопросы эти можно задавать бесконечно. По ходу работы я составлял по документам и воспоминаниям список жертв (в нем немного больше двух тысяч погибших) и список гонителей (полторы сотни человек). Я не рассматриваю эту выборку как репрезентативную, но она в некотором отношении случайна и поэтому представляет определенный интерес.

Если я предоставлю вам этот список, что вы будете с ними делать? Отмечать русские и еврейские фамилии? Выискивать знакомых, родственников и однофамильцев среди украинцев? Смею вас заверить, соотношение русских, украинцев и евреев в этих данных таково, что невозможно представить один народ в качестве жертвы, а другой — в облике палача. Все несут определенную и достаточно пропорциональную ответственность. Ваши деды и прадеды, господа депутаты, мучили, унижали, избивали, морили голодом ваших же дедов и прадедов.

Бессмысленно при этом утверждать, что сельские активисты выполняли приказы Москвы. Деревня — не армия, никто не принуждал крестьян вступать в комсомол, в партию, участвовать в ограблении соседей. Активисты были добровольцами и поэтому несут личную ответственность за свои поступки. Это было грязное, жестокое дело, и все-таки я бы поостерегся обвинять в преступлениях против человечества миллионы отцов, дедов и прадедов граждан сегодняшней Украины. Это неблагородно и неразумно.

Но были в то страшное время не только жертвы и их мучители, но и герои, сохранявшие человеческий облик. Героизмом в то бесчеловечное время было: продать билет на поезд человеку, не имевшему справки сельсовета, разделить кусок хлеба с голодным, закрыть глаза на воровство с колхозного поля или амбара. Эти поступки могли стоить жизни, но люди шли на риск и оставались людьми. Героизмом были и усилия рассказать миру о случившемся. И одним из первых сделал это в повести «Все течет» русский писатель, еврей по национальности, Василий Гроссман.

Насколько я знаю, господа депутаты, вы предусмотрели наказание за несогласие с вашим постановлением. Я принимаю ваш вызов. Я публично заявляю, что вы ошибаетесь, что чудовищный голод 1931—33 годов не был ни геноцидом украинцев, ни геноцидом жителей Украины. Я не боюсь вашего суда, как никогда не боялся законов и неправедных судов советской власти.

И я обвиняю вас. От имени жертв голода, с которыми я нерасторжимо связан вот уже несколько десятилетий, я обвиняю вас в том, что 15 лет назад вы не приняли закона о помощи жертвам коллективизации и голода — тогда их было в стране еще несколько миллионов.

Я обвиняю вас в том, что вы не организовали в то время серьезного научного изучения коллективизации и голода.

Я обвиняю вас в некомпетентности, безответственности и неуважении к этой страшной трагедии, в поспешном и бездумном принятии закона, который будет способствовать не восстановлению исторической истины и справедливости, а розни между людьми и народами.

***

 

Відповідь: Голодомор

Доктор Александр Бабенышев (Сергей Максудов) — историк, демограф, математик. Один из самых известных в мире специалистов по изучению потерь населения СССР в 1918 — 1956 гг. Преподавал и вел исследовательские работы в Гарвардском и Бостонском университетах (США), в Украинском институте Эдмонтона (Канада).

В 60— 70 годы — участник правозащитного движения в СССР.А.Бабенышев выступает в защиту арестованных писателей А.Синявского и Ю.Даниэля, распространяет листовки против советского вторжения в Чехословакию, подписывает письмо протеста против высылки А.Солженицына. Он пишет и распространяет самиздат, едет в ссылку к поэту Иосифу Бродскому и академику Андрею Сахарову, с семьей которого был дружен. Готовит материалы по истории семьи Сахарова, собирает отзывы советских людей об опальном академике (опрошено 853 человека), составляет «Сахаровский сборник», который был издан на Западе на шести языках с предисловием Г.Белля и Л.Копелева. Первая его публикация по оценке потерь советского населения в годы гражданской войны, коллективизации и Второй мировой войны вышла в журнале «Cahiers du Monde» в Париже в 1977 г. В 1981 г. эмигрировал в США.

Помимо преподавательской и исследовательской работы в университетах, А.Бабенышев занимался редактированием журналов «Страна и мир», «Внутренние противоречия», «Трибуна».

Автор книг «Сахаровский сборник», «Потери населения СССР», «Потери населения в результате коллективизации и голода на Украине», «Неуслышанные голоса», «Документы Смоленского архива», «Кулаки и партийцы», десятков статей, опубликованных на разных языках в журналах «Страна и мир», «Форум», «Сучаснiсть», «Синтаксис», «Soviet Studies», «Slavic Review», «Europe-Asia Studies», «Times Literary Supplement», «Cahiers du Monde russe», «Journal of Ukrainian Studies», «Harvard Ukrainian Studies» и др., более сотни газетных публикаций.

Живет в Бостоне (США).

 

Відповідь: Голодомор

Спасибо, Вергунка! СильнО написано.

 

Відповідь: Голодомор

Може і сильно написано, але я не розумію, що перешкоджає іншим країнам визнати голодомор своїх співгромадян? Чи Україна то мала зробити за всіх? Чи якщо 15 років тому не було зроблено відповідних дій, то вже і немає чого їх робити і засуджувати такі дії колишнього комуністичного режиму?

Автор таке враження що абсолютно не читав закон, який прийняли у нас! Де там звинувачують у таких діях конкретну націю? Чи говорять про кількість жертв? І заперечують факти голоду в інших областях не на території України?

 

Відповідь: Голодомор

Я вже тут писав, процитую сам себе
"Принятый закон странноват. Сказали "А", а "Б" не сказали. Исходя из "Конвенции о предупреждении преступления геноцида и наказания за него", если признаётся факт геноцида, то нужно определить и лиц, совершивших геноцид. Эти лица "должны быть судимы компетентным судом того государства, на территории которого было совершено это деяние, или таким международным уголовным судом, который может иметь юрисдикцию в отношении сторон настоящей Конвенции, признавших юрисдикцию такого суда". В принятом же законе ничего этого нет. Т.е. вариант, предложеный ПР и не набравший большинства голосов, был более правильным".
Вот мы спорили-спорили, а сейчас видно, что закон несовершенен. Виновник не назван, режим не осуждён.

 

Відповідь: Голодомор

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про Голодомор 1932-1933 років в Україні


Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

вшановуючи пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали
жертвами Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідків;

шануючи всіх громадян, які пережили цю страшну трагедію в
історії Українського народу;

усвідомлюючи моральний обов'язок перед минулими та наступними
поколіннями українців і визнаючи необхідність відновлення
історичної справедливості, утвердження в суспільстві нетерпимості
до будь-яких проявів насильства;

відзначаючи, що трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні
офіційно заперечувалася владою СРСР протягом багатьох десятиріч;

засуджуючи злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані
на організацію Голодомору, наслідком яких стало знищення мільйонів
людей, руйнування соціальних основ Українського народу, його
вікових традицій, духовної культури і етнічної самобутності;

співчуваючи іншим народам колишнього СРСР, які зазнали жертв
внаслідок Голодомору;

високо цінуючи солідарність та підтримку міжнародної
спільноти у засудженні Голодомору 1932-1933 років в Україні, що
відображено в актах парламентів Австралії, Аргентинської
Республіки, Республіки Грузія, Естонської Республіки, Італійської
Республіки, Канади, Литовської Республіки, Республіки Польща,
Сполучених Штатів Америки, Угорської Республіки, а також у
розповсюдженій як офіційний документ 58-ї сесії Генеральної
Асамблеї ООН Спільній заяві з нагоди 70-х роковин Голодомору -
Великого голоду 1932-1933 років в Україні ( 995_g07 ), яку
підписали Аргентинська Республіка, Азербайджанська Республіка,
Народна Республіка Бангладеш, Республіка Білорусь, Республіка
Бенін, Республіка Боснія і Герцеговина, Республіка Гватемала,
Республіка Грузія, Арабська Республіка Єгипет, Ісламська
Республіка Іран, Республіка Казахстан, Канада, Держава Катар,
Киргизька Республіка, Держава Кувейт, Республіка Македонія,
Монголія, Республіка Науру, Королівство Непал, Об'єднані Арабські
Емірати, Ісламська Республіка Пакистан, Республіка Перу,
Південно-Африканська Республіка, Республіка Корея, Республіка
Молдова, Російська Федерація, Королівство Саудівська Аравія,
Сирійська Арабська Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка
Судан, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Демократична
Республіка Тимор-Лешті, Республіка Узбекистан, Україна та Ямайка,
а також підтримали Австралія, Держава Ізраїль, Республіка Сербія і
Чорногорія та 25 держав - членів Європейського Союзу;

виходячи з Рекомендацій парламентських слухань щодо
вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схвалених
Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року
N 607-IV ( 607-15 ), та Звернення до Українського народу учасників
спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року
щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років,
схваленого Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003
року N 789-IV ( 789-15 ), в якому Голодомор визнається актом
геноциду Українського народу як наслідок зумисних дій
тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на
масове знищення частини українського та інших народів колишнього
СРСР;

визнаючи Голодомор 1932-1933 років в Україні відповідно до
Конвенції від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду
та покарання за нього ( 995_155 ) як цілеспрямований акт
масового знищення людей, приймає цей Закон.

 

Відповідь: Голодомор

продовження:


Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом
Українського народу.

Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в
Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв
Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є
протиправним.

Стаття 3. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов'язані:

брати участь у формуванні та реалізації державної політики у
сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського
народу;

сприяти консолідації та розвитку української нації, її
історичної свідомості та культури, поширенню інформації про
Голодомор 1932-1933 років в Україні серед громадян України та
світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії Голодомору
в навчальних закладах України;

вживати заходів щодо увічнення пам'яті жертв та постраждалих
від Голодомору 1932-1933 років в Україні, в тому числі спорудження
у населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних
знаків жертвам Голодомору;

забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та
громадських установ і організацій, вчених, окремих громадян, які
досліджують проблеми Голодомору 1932-1933 років в Україні та його
наслідки, до архівних та інших матеріалів з питань, що стосуються
Голодомору.

Стаття 4. Держава забезпечує умови для проведення досліджень
та здійснення заходів з увічнення пам'яті жертв Голодомору
1932-1933 років в Україні на основі відповідної загальнодержавної
програми, кошти на виконання якої щорічно передбачаються в
Державному бюджеті України.

Стаття 5. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

1) визначити статус і функції Українського інституту
національної пам'яті та забезпечити його утримання за рахунок
коштів державного бюджету як спеціального уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у сфері відновлення та
збереження національної пам'яті Українського народу;

2) у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
приведення законодавчих актів України у відповідність із цим
Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади
прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому
Закону;

3) вирішити в установленому порядку за участю Київської
міської державної адміністрації питання щодо спорудження у
м. Києві до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні
Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні.


Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 28 листопада 2006 року
N 376-V

 

Відповідь: Голодомор

витяг із закону про винних:

наслідок зумисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму

КОГО потрібно осудити? 70-75 річної давнини? Громадян КРАЇНИ, якої вже немає... і ХТО може осудити? (нагадаю, що країни, які до нас визнали голодомор актом геноциду в Україні - не засуджували конкретних осіб. а мали б?) чи Ви пропонуєте все рівно звернутися до правонаступниці?

 

Відповідь: Голодомор

От як би зламати хребет Комуністичній партії, то було б ДІЛО!

 

Відповідь: Голодомор

:D :D :D
Данило?А Вы хоть читали "Манифест Коммунистической партии" ???
Там обещаний то по более и по красивше ...чем обещания для вступления в НАТУ!!!:cool:

 

Відповідь: Голодомор

На мою думку, написати було б потрібно більш конкретно і не в Преамбулі, а окремою статтею закону.
Що стосується конкретних осіб, то їх було б потрібно назвати. Не в законі, звісно, але головних організаторів люди мають право знати. ІМХО.

 

Відповідь: Голодомор

Сотий раз повторюю. В НАТО 26 країн, та не самих поганих, живуть, пісні співають. Не те порівняння.

 

Відповідь: Голодомор

В том то и вопрос против украинского народа, а не народа Украины. Есть пострадавшая сторона, а где преступная сторона?
Эта история будет иметь продолжения и последствия. На этом она закончена не будет.

 

Відповідь: Голодомор

:eek: :eek: :eek:
А чо ж тогда молодые поляки...тикают из Польши?Ежели там все чики-пики?
Вон по НТН смотрел...во Вроцлав уже и украинских студентов приглашают учится...не хватка там молодых кадров....
А между прочим...в Финляндии...то же не плохо живется...и в Швеции то же...

 

Відповідь: Голодомор

Умо, а як ви б прокоментували статтю 3?

"Стаття 3. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов'язані:

брати участь у формуванні та реалізації державної політики у
сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського
народу"

Я припускав би можливість український народ=народ України, але ж народ України з`явився тільки у 1991 році, то що ж тоді закликають відновлювати? Вочевидь мова в законі йде про український народ в етнічному сенсі. І інститут національної пам`яті в законі теж на це вказує.
От припустимо, що ви є місцева влада. Що ви будете робити в виконання ст.3 ?

 

Відповідь: Голодомор

Перша фраза Конституції України: "Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей"

А последствия, согласен, будут.

 

Відповідь: Голодомор

як можливо ЗАРАЗ в законі вказати винну сторону? Без суду? А як має відбутися суд - якщо до цього закону голодомор у нас вважався не злочином?

Спекуляцій на цю тему буде море. Чи потрібно шукати винних (прізвища) - я не впевнена. Комусь приємно і вигідно зараз масло в вогонь підливати... Поки проведуть усі дослідження, щоб назвати прізвища винних - то ні жертв, ні винних в живих не буде! Кому це потрібно? Головна мета закону була засудити ТАКІ ЗЛОЧИННІ ДІЇ, щоб більше не вдаватися до них. Спитайте свідків тих подій - що їм було важливіше загальне визнання цих дій - актом геноциду проти них (що визнає їх жертвами) чи прізвища виконавців і які ті прізвища (українські, російські, єврейські)? Прізвища важливі лише особам, які абсолютно не мають жодного відношення до голодомору - як автору з Бостону чи як Степаничу з Олександрії ЖЕРТВАМ на сьогодні всерівно чи то були Іваненки чи Іванови - вони добре знають прізвища тих осіб...

 

Відповідь: Голодомор

Почитайте воспоминания очевидцев.
"Преступная сторона" - это свои. Комса, партийно-гпушные царьки, колхозные активисты...

В основном студенты тикают на заработки в Англию.
На каникулах. Заработаных за месяц-два денег хватает чтобы покрыть расходы на следующий год учебы.
Ессно, что подыскивается, по возможности, и местечко на перспективу (после окончания вуза ).

Вы по телеку смотрели тему, а я статью читал соответствующую, по-моему в "КП", линк на эл. вариант не искал.