Голодомор

а також з КДБ, ФСБ Росії.

---------- Додано в 08:50 ---------- Попередній допис був написаний в 08:48 ----------

, а також з ФСБ Росії , колись з КДБ.

---------- Додано в 10:29 ---------- Попередній допис був написаний в 08:50 ----------

"Слово "Голокост" походить з грецької мови і означає "знищення". Це свідоме знищенняі людей, тотальне охоплення цією трагедією величезних мас населення. В експозиції, МОВОЮ ОРИГІНАЛУ, представлено ЕПІГРАФ Роберта Конквеста, авторитетного американського дослідника професора Стендфордського університету, який написав книгу "Жнива скорботи". Він писав: "Голод запланувала Москва для винищення українського селянства, як національного бастіону. Українських селян винищили не тому, що вони були селянами, а тому що були вони УКРАЇНЦЯМИ-СЕЛЯНАМИ.
Оце визначення Конквеста багато що пояснює. Адже дуже часто московські вчені заявляють, що голод, бач, був і на Поволжі, і в Казахстані, Проте Конквест зазначає, що в Україні відбувався дуже сильний спротив більшовицькому режиму, ще до початку 30-х років, але 1930 рік став періодом, коли в Україні чинили спротив уже цілі села, тобто люди не віддавали ні своє майно, ні свою честь.
Це викликало страшену лють в Кремлі, і наприкінці 1932 року в Україну були направлені московські емісари, зокрема В.Молотов, Л.Каганович, В.Балецький (колишній голова ГПУ) і ціла бригада партійних працівників (близько 1700 осіб), які повинні були цю ситуацію виправляти. Саме тоді, внаслідок вкрай жорстких дій комісії Молотова, в українського селянства було вилучено величезну кількість зерна. Для України планувалося на здачу 360 мільйонів пудів хліба, з яких вона була спроможна виконати лише 70 відсотків усього обсягу..."
Див.:Київська міська організація "Меморіал" ім. В.Стуса., музейні експозиції, плакати 16-19.

У двох поволзьких краях, які охоплюють теріторію сучасних п'яти областей (Волгоградська, Оренбурзька, Пензенська, Самарська і Саратовська) сукупною площею 435 тисяч кв. км. від голоду померло за розрахунками московського історика В. Кондрашина 366 тисяч осіб. В Українській РСР, площа якої до 1939 року, становила 450 тисяч кв. км. від голоду померло 3 мільйони 238 тис. осіб, тобто на порядок більше.
Див.: Голод 1932-1933 годов. Трагедия российской деревни: Виктор Кондрашин - Москва. Российская политическая энциклопедия, фонд первого Президента Росси 2008-520 с.

"...Після цього, в 1932-1933 р.р., сталося те, що можна охарактеризовати як терор голодом (або, як ще кажуть - голодомор) проти колективізованих СЕЛЯН УКРАЇНИ ТА ЗНАЧНОЇ ЧАСТИНИ ЗАСЕЛЕНОЇ УКРАЇНЦЯМИ КУБАНІ (разом із деякими районами Подоння й Поволжя), здійснюваний шляхом установлення для них аж надто великих, норм хлібоздачи, вилучення до останку харчів, а також ужиття заходів, аби жертви голоду не дістали допомоги ззовні, -навіть з інших районів СРСР.
Ця акція значно згубніша для життя ніж попередня (1929-1930), супрводжувалася масовими погромами української культури, інтелігенції й церкви. Уявну впертість українських селян, котрі не здавали зерна ( якого вони не мали) недвозначно розцінювали як "націоналізм". Все це повністю відповідало тверджденню Сталіна, що національна проблема є за своєю суттю селянською проблемою.
ТОЖ УКРАЇНСЬКИЙ СЕЛЯНИН ТЕРПІВ ПОДВІЙНО - І ЯК СЕЛЯНИН, І ЯК УКРАЇНЕЦЬ.."
Література: Уривок Web-версії за текстом книги Р.Конквеста "Жнива скорботи", що вийшла у 1993 році, стор.3.
З сайту w.w.w.odeko.ua "Український центр"

 

Мені так здається, чи комусь справді в око плюнули, а він каже Божа роса?

 

Роберт Конквест
Жнива скорботи

Частина ІІІ
Голодовий терор

12 Голод лютує


...Ще до появи серпневої директиви в українській пресі часто можна було прочитати такі повідомлення: “Пильне око ДПУ виявило та віддало до суду фашистського саботажника, який заховав хліб у ямі під купою конюшини” (див., наприклад, “Вісті”. 1933. 11 черв.). Одначе відтепер ми все частіше стаємо свідками стрімкого розширення дії цього закону і тієї жорстокості, з якою він втілювався в життя. Повідомлялося, наприклад, про 1500 смертних вироків, винесених за один місяць лише в харківському суді.

Українська преса друкувала одне за другим повідомлення про страти “куркулів”, які “систематично крали зерно”. В Харківській області судами винесено п'ятдесят смертних вироків, в Одеській — три. Переважно це були справи про крадіжку колгоспного зерна, хоча одне подружжя стратили за якусь конкретно не визначену “крадіжку”. В с. Копані Дніпропетровської області “група куркулів і підкуркульників”, просвердливши дірку в підлозі комори, вкрала багато пшениці. В результаті двох учасників “злочинної акції” стратили, інших ув'язнили. У с. Вербка тієї самої області судили голову сільради та його заступника, а також голів двох колгоспів, які разом із групою з восьми “куркулів” “розкрадали колгоспне майно”. Стратили лише трьох “куркулів”. Газета “Пролетарська правда” у номері від 22 січня 1930 р. повідомляла про те, що в с. Новоселиця на Житомирщині одного селянина засудили до розстрілу лише за те, що в нього знайшли 10 кг колосків, які назбирала в полі його десятирічна донька.

Десять років давали за “крадіжку” картоплі. Одну жінку відправили на 10 років до концтабору лише за те, що вона зрізала сто колосків недостиглої пшениці зі своєї власної ділянки, після того, як її чоловік помер від голоду. Батько чотирирічної дитини одержав 10 років за таку саму провину. Іншу жінку ув'язнили на 10 років за те, що вона підібрала десять цибулин на колгоспному полі. Радянський учений розповідає про випадок, коли селянина засудили до десятирічного ув'язнення з конфіскацією майна і “без права амністії” за те лише, що він зібрав на колгоспному полі 28 кг пшеничних колосків, щоб нагодувати родину.

Засуджених за дрібні провинності часом посилали до радгоспів, які використовували в'язнів як робочу силу. Там вони одержували мізерний хлібний пайок, зате мали можливість трохи “підгодуватися” радгоспними овочами, і тому, звичайно, не намагалися втекти. Загалом, тільки повсюдне безладдя, некомпетентність та “закривання очей” на провинність пом'якшували суворість нового закону. Наприклад, в одному з районів Чернігівської області селян заарештовували за приховування п'яти і більше кілограмів зерна. А колгоспника колгоспу “Третій вирішальний рік” у с. Пушкарівці Дніпропетровської області засудили до п'яти років (очевидно, розглядаючи справу за якимось іншим законом), після того, як у нього вдома знайшли пляшку, наповнену власним зерном.

Одну жінку заарештували разом із сином за спробу зжати трохи свого власного жита. Вона спромоглася втекти із в'язниці, після чого забрала другого сина, кілька простирадл, сірники та дещо з посуду і майже півтора місяці ховалася у поблизькому лісі, годуючись картоплею та зерном, які крала уночі на колгоспному полі. Вона врешті повернулася додому і тоді дізналася, що за клопотами, пов'язаними із збиранням урожаю, власті зовсім забули про її злочин.

Відомі випадки, коли подібні “злочини” розглядалися за іншими, хоча й не менш суворими, законами. В с. Мала Лепетиха поблизу Запоріжжя кількох селян стратили лише за те, що вони поїли м'ясо похованого коня. Причиною такої суворої кари було те, що кінь начебто здох від сапу і ДПУ боялося якоїсь епідемії. Подібних прикладів можна було б навести чимало...
http://zhnyva33.narod.ru/part3.html

---------- Додано в 08:37 ---------- Попередній допис був написаний в 08:16 ----------

Роберт Конквест
Жнива скорботи

Частина ІІІ
Голодовий терор

13 Спустошена земля

...З урахуванням фізичної спроможності селян виконувати лише частину праці і вичерпання резервів робочої сили посівну кампанію 1933 р. проводили по-новому. Колгоспних коней врешті забезпечили кормами, які суворо заборонялося використовувати для іншої мети під небезпекою судового переслідування (указ від 7 серпня 1932 р.). Починаючи від травня намагалися привернути до праці кожну потенціальну людську одиницю. Це включало і селянок. В одному буряководному колгоспі працювала бригада з 25—30 жінок, і коли вони дісталися до кінця поля, половина з них лежали зморені серед буряків. Під час обіду посланець політвідділу МТС (тобто місцевий співробітник ДПУ) пішов на поле і накинувся на жінок, назвавши їх “лінивими розбещеними панями”. Вони облаяли його, облили гарячим супом і врешті побили. Бригадирка була змушена ховатися в лісі до наступного дня, але виявилося, що чекіст визнав за краще не розголошувати справу.

Нестачу робочої сили на місцях компенсували за рахунок зовнішніх ресурсів: “мобілізовували” студентів та інших городян для збирання врожаю, а також надсилали військові частини для надання різної допомоги. В одному селі, де все населення або померло, або переїхало до інших місць, вояків тримали в окремих наметах поза селом, сказавши їм, як і іншим, що тут була епідемія.

Важливішим і сталішим фактором було переселення російських селян у порожні або напівпорожні села. Посилаються на неопублікований указ, підписаний В. Молотовим, в якому йдеться про задоволення бажання мешканців центральних районів СРСР оселитися на “вільних землях України та Північного Кавказу”. Близько 100 російських сімей оселилися у Дніпропетровській області, інші — у Ворошиловградській, Запорізькій, Полтавській та інших областях, хоч деякі не змогли жити в хатах, де все ще стояв запах смерті, і повернулися назад. Так чи інакше, але залишені села, що поросли бур'яном, де пшениця стояла незібрана з початку 1933 р., тепер зайняли росіяни, їхню присутність підтверджують як західні джерела, так і радянська офіційна преса. Переселенцям видавали спеціальні харчові пайки — близько 20 кг пшениці на місяць.

В одному селі Харківської області (Мурафа) жило чимало сиріт під наглядом уцілілих активістів. Коли в 1933 р. з'явилися росіяни і зайняли хати цих дітей, ті здійняли гучний протест, називаючи їх злодіями та вбивцями. У результаті сільського вчителя засудили до 12 років примусових робіт...
http://zhnyva33.narod.ru/part3.html#b13

 

100 сімей на півтори тисячі сіл...

 

перепис 1926
Русские 77791124
Украинцы 31194976

перепис 1939
Русские 99591520
Украинцы 28111007

 

ну, сім"ї різними бувають. Та й села теж.

 

От тільки конквести завжди однакові...

 

Шановний співрозмовнику, читайте Р.Конквеста про неопублікований указ В.Молотова,читайте російського історика В.Кондрашина, якщо немає книжки, то web-версію. Сьогодні в селах України , а це саме наслідок того страшного переселення в Україну люду з Росії та Білорусії часто-густо почуєш російську мову, й брати білоруси досі живуть, розмовляючи звичайно російською. А стосовно того, що Московська влада ненавиділа українців - селян так і українців- інтелігентів наведу приклад: Життя великого українського режисера, актора, драматурга, теоретика театру, перекладача педагога, публіціста Леся Курбаса обірвалося 3 листопада 1937 року в урочищі Сандормох за так званий " український націоналізм" й "націоналістичні збочення". Того дня було страчено 139 українців, а всього з 24 жовтня по 4 листопада розстріляно 1111 соловецьких в'язнів. Мотив - на честь "підготовки до святкування двадцятиріччя жовтневої революції". Валентині Чистяковій в 1961 році прислали довідку про те, що її чоловік помер 15 листопада 1942 -го року від крововиливу в мозок.
Це я зробив "ліричний відступ". А Ви врахуйте все це, а також перепис населення 1926 та 1939 років- співвідношення росіян та українців, можливо це доможе нам з Вами дійти загального знаменника. Хай щастить.

 

- Я прошу Вас объяснить, почему Ваше утверждение о замене этнического склада сельскохозяйственного населения Украины не подтверждается современным состоянием дел. Это вполне конкретный вопрос. Если Вы поняли всё то, что прочитали и советуете мне - Вам несложно должно быть на него ответить. Если же ни один Ваш аргумент по отдельности Вы сами не считаете важным, то выходит, то, что Вы делаете - не дискуссия и не попытки раскрыть правду, а лишь попытка привить людям определённый взгляд.

Сделать "свидомыми". Малоперспективно. Убедить человека ВСЕГДА добровольно и принципиально пользоваться только одной рукой (например, левой) вместо двух реально, если раньше он принципиально пользовался тоже одной (например, правой). Если убедите, что он стороной ошибся (в детстве подменили, обманули, левшу на правшу переучили и теде) он, может, и поведётся. Остальным для начала надо объяснить, зачем этот бзик вообще нужен

 

Знову повертаюсь до Р.Конквеста (стор.133 форуму) та цитати з його праці "Жнива скорботи", яку люб'язно надав, можливо для нас з Вами, відвідувач форуму Miki:"..Важливим і сталишим фактом було переселення російських селян у порожні або напівпорожні села. Посилаються
на неопублікований указ, підписаний В.Молотовим, в якому йдеться про задоволення бажання мешканців центральних районів СРСР оселитися на "вільних землях України та Північного Кавказу". Близько 100 російських сімей оселилися у Дніпропетровській області, інші - у Ворошиловоградській, Запорізькій, Полтавській та інших областях, хоч деякі не змогли жити в хатах, де все ще стояв запах смерті, і повернулися назад. Так чи інакше, але залишені села, що поросли бур'яном, де пшениця стояла незібрана з початку 1933 р., тепер замінили росіяни. їхню присутність підтверджують як західні джерела. так і радянська офіційна преса. Переселенцям видавали спеціальні харчові пайки - близько 20 кг. пшениці на місяць.
В одному селі Харківської області (мурафа) жило чимало сиріт під наглядом уцілілих активістів. Коли в 1933р. з'явилися росіяни і зайняли хати цих дітей. ті здійняли гучний протест, називаючи їх злодіями та вбивцями. У результаті сільського вчителя засудили до 12 років примусових робіт.." Щодо підтвердження етнічної картини в сучасних селах України і які справи в них сьогодні , то тут зникнення цілих сіл з адміністративної карти України, відтік люду в міста. практично загибель сільського життя сьогодні в Україні. До подій 1933 р. такого в Україні не було, до землі відношення було поважне, й святе. Але з Вашим питанням з таким же успіхом можна й апелювати також про наслідки геноциду вірмен, або євреїв.

 

У Львові не було голодомору (Європа) лише в 1947 році НКВС блокувало продовольство від УПА, і до 1953 року був контроль над великими партіями продуктів!

 

Cкажите,а Вы не знаете было ли подобное переселение в Полтавскую область? Ездил туда к родственникам много раз. Ни в районном центре Семеновка,ни в селах Семеновского района русского языка не слышал. Только украинский или суржик.

 

Эээээ, панове, а где про тысячи и мильёны москалей?
Чё-то с цифрами опять вы напутали...

---------- Додано в 10:26 ---------- Попередній допис був написаний в 10:24 ----------

Вы ещё забыли про такой же неопубликованый Приказ Берии-Жукова.

 

Приємно, коли вже дехто звертається по Європейськи, так тримати панове! Стосовно переселення людності з Росії та Білорусії на "вільні землі" України у 33-34 роках та катастрофічними наслідками для України, які відчутні до цієї пори, то звик апелювати даними дослідників історії та судовим рішенням від 13 січня 2010 року, яке досі ніким не оскаржене. В мене є надія, хоча вона дуже тендітна, що Москва, на прикладі Берліна ( у випадку з остербайтерами, в'язнями гето), хоча б вибачиться перед Україною за свої діїї 32-33 років (я вже не кажу про якісь грошові компенсації репресованим та їх спадкоємцям). Це був би великий плюс могутнього сусіда. Слово "мильёны" в російській мові пишеться -"миллионы". Дякую за увагу.

 

Ви самі то хоч його бачили? Цей суд із ряду - Голодомор=геноцид, суд над Сталіним, герой Бандера...
Проти кого був суд? Проти жмені партапаратчиків. Яка постанова? Закрити кримінальну справу... То кому і нащо її оскаржувати?
Ще одне цікаве питаня - де в матеріалах суду Йущенковські десять мільйонів жертв? Чому суд визнав тільки 3 млн. 941 тис. осіб?

 

Щож зробиш, закон є закон. Як казали стародавні римляни: "Хай зруйнується світ, а закон залишеться непорушним". Це рішення суду поки що багато кого не влаштовує, але воно є і набрало чинності у 2010 році.Хай Вам щастить.

 

Это Грузии надо выбачення просить за действия Иосифа Виссарионовича,кстати в том числе и перед жителями Россиии и Казахстана,которые тоже страдали в ту пору от голода.

 

Але Ви ніївна людина, пане Богун. Вибачитеся значить визнати свою вину. А визнати вину, по європейським канонам, значить платити. А витрачати нафтобакси на такий "бздюр", як Голодомор, Москва не буде. Їй треба армію переозброювати. Вже 26 років Тихому океані акули не бачили російських АПЛ. Оце трагедія.

 

Это верно.
Но увидят скоро - не сумливайтесь.

Это кому же?
Евреям, убежавшим после окончания сытой жизни при СССР в Хайфу?

 

Дай Б-г Вам дождаться...

Жертвам Холокоста.

На убежавшего по этим причинам похожи больше Вы, Полковник.