ГЕРМАН ГЕССЕ - містик і фантастик

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Коммунарец, 14 жов 2018.

  1. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Пару днів тому доля привела мене на нове місце роботи після дворічної перерви у роботі на якогось господаря. Час є подумати та почитати, хоча ці два роки були дуже насиченими у моєму житті і навіть переломними у життєвих питаннях та осмисденгя нашого існування. Головне - наді мною немає начальників і маю ідеальні умови для самовдосконалення.
    Знайшов книжку Германа Гесса, німецького писателя (1877-1962 р.) Після прочитання глав його оповідань буду описувати своїми словами і стисло про суть.
    Особливо зацікавило оповідання "Сиддхартха" - про того, хто став наче Буддою для багатьох людей.
     
  2. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    "Краткое жизнеописание"
    Життя принесло невдачі та розчарування, але відчував ангела-охоронця, який допоміг перенести ті труднощі і ось для того, щоб задати запитання. Як стати знову невинним, щоби не грішити і постійно не каятися?
    Вдивляючись усередину самого себе, побачив багато поганого, але постійне вдивляння дало надію на отримання невинності.
    Багато засмучували, але не було образи на них, багатьох не влаштовувало те, що я став іншим.
    Тоді я побачив, що задача - пережити своє життя до кінця, у безперечній вірності тому... живому, що називається Бог.
    Втратили імена речі та їхня суть, і що вчора було святим, сьогодні звучить майже комічно.
    Зайнявся новою справою, яка приносить задоволення і користь, але люди супляться - хочуть, щоб залишався таким, який їх влаштовує.
    При цьому відмовляють у дійсності, тобто, все що я уявляв - не може бути у дійсності, але сама дійсність є тим, чим не треба задовільняться та почитати, так як вона є випадкова, непотрібна для життя. Її неможливо змінити, крім того, як заперечувати її та бути сміливіше за неї...
    Закінчення життєопису...
    В сімдесят років Германа посадили у сізо. Він попросив у друзів фарби і пензлики. На стіні намалював пейзаж та потяга, що направлявся в тунель... І ось його викликають на допит...
    Коментар:
    Мене особисто вже вразило, бо відчув поєднання містика Ніколая Рериха та фантаста від світла Віктора Колупаєва, які в свій час перевернули мій світогляд.
     
    Останнє редагування: 14 жов 2018
  3. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Сиддхартха.
    Частина перша.
    Син брахмана


    Сиддхартха був розумний, кмітливий і вродливих хлопчик. Всі його любили і милувалися ним. Для всіх був радістю та втіхою.
    Але він сам ще не пізнав радощів та втіх, а тільки страждання незадовільності.
    Велика кількість знань втілена у віршах та ведах, але де ті, які не тільки досягли, але й втілили в життя ці знання?
    Де той чародій, який зумів би під час перебування в Атмані із казок та снів перенести із віртуального до реального денного життя, в дію, у слово та справу?
    Але відчув, що десь у середині його є те, чим треба оволодіти, а решта усього - шукання, пошуки - то все шляхи навколо головного.
    Таким чином Саддхартха прийшов до висновку, що ніхто йому не допоможе, бо нікого серед його знайомих мудрих та найрозумніших не було жодного, хто б досяг небесного царства та не вгамував би всеціло цю вічну спрагу.
    Він вирішив податися до саманів - такі союі странники, йоги та аскети.
    Пішов ввечері до батька з цим, але той відмовив йому у його проханні піти мандрувати.
    Сказав Саддхартха, що буде стояти до ранку, поки не отримає згоди. Так і простояв до ранку... Переборов...
    Батько сказав...
    І от він зі своїм другом, Говіндою ранком вирушили до саманів, які нещодавно проходили повз їхнє село.

    Коментар.
    Батьки часто спонукають своїх дітей ходити до церкви, щоб вони були чемні, шанували Бога та їх, батьків. Але, коли діти хочуть більше пізнати суть Бога та хоча б трішки задовільнити свою спрагу до істини - вони отримують відсіч. Бо так вигідно батькам. Всі хочуть мати біля себе дітей, які підпоряжковуються мамі або татові. Не у всіх так, але у мене так точно.
    Мої походи по святинях визвали шквал недобрих відгуків моїх родичів, хоча всі мене туди відправляли ( до церкви), щоб був смирний та тихий, заробляв гроші і виконував забаганки. Як то: ти маєш нас догледіти, ти маєш нам бути вдячний за все і ходи до церкви...
    От і пішов, без підтримки і з нелюбов'ю... Бо так того хотіло небо.
     
    Останнє редагування: 18 жов 2018
  4. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Сиддхартха.
    Частина друга.
    У саманів


    Сиддхартха зі своїм другом наздогнали саманів і виказали їм своє бажання стати їхніми супутниками та учнями. Ті погодилися.
    Багато часу Сиддхартха медитував і піддавав себе тортурам, заради одного...
    Одного разу спитав Сиддхартха у свого друга:
    - Як ти гадаєш, чи досягли ми чогось тут, із саманами?
    - Так, звісно. Особливо у тебе добре виходить. Ти будеш великим брахманом...
    - Ні, друже, тому я би і вдома навчився не гірше. У будь якій харчівні, де є повії або серед перевізників, або ж у гравців у кості.
    - Шуткуєш? Як серед жалюгідних створінь можна чомусь навчитися, наприклад: затриманню дихання, самозануренню, нечутливості до болю, голоду та холоду?
    - Як думаєш, Говінда, от ми вже три роки от ходимо - наш вірний шлях? Чи може ми по колу бігаємо?
    - Та мабуть, ми чогось досягнули, особливо ти і ми по шаблям піднімаємося все вище... Наше коло - то спіраль.
    - Тому, Говінда, я покидаю стезю саманів, бо більше ми нічому не навчимося.
    Появився новий вчитель, Гаутама, про якого кажуть різне...
    Отож... Їхні вчителі були проти їхнього рішення, але Сиддхартха застосував до них свої здібності, підкоривши їх волю своїй і друзі спокійно рушили собі далі.
    Коментар.
    Щось подібне до них я теж запитував, коли був на горі Кремінець біля Ізюму. Можна і вдома навчитися всякому, але знайти силу волі, якої не вистачає країні (як я писав у віршах... сила є, воля є, а сили волі не вистачає) - можна знайти тільки у поході з випробуваннями і з вірою у Бога.
     
    Останнє редагування: 18 жов 2018
  5. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Сиддхартха.
    Частина перша.

    Гаутама -1

    Сиддхартха з Говіндою прийшли до урочища, де збиралися послідовники вчення Будди.
    Там, в рощі, вони переночували, а потім побачили Будду, який збирав подаяння.
    Після того, як Гаутама поїв, що і птичка не наїсться, надвечір почалася проповідь.
    Після проповіді дехто попросився в учні до Будди, на що той сказав:
    Несподівано Говінда заявив про своє бажання теж стати учнем, але був здивований, що Сиддхартха не захтів стати учнем також. Чому так, - запитав?
    Сиддхартха відповів, що радий за його вибір, самостійний, але не забувай, що:
    На ранок вони розійшлися, а потім Сиддхартха зустрів Гаутама і між ними сталася розмова...
     
  6. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Сиддхартха.
    Частина перша.

    Гаутама -2

    Після отримання згоди говорити до Будди, Сиддхартха висловив свою думку
    Відповів йому Досконалий:
    Будда був незворушний..
    Та ви що!!!!
    Ще Будда сказав на останок
    і вони попрощалися....

    Сиддхартха зробив наступні висновки:
    Коментар
    Тільки особисте досягнення, своїм шляхом, а не чиїмось вченням можна знайти відповідь як перебороти злидні світу і знайти спасіння. Хоча без базових основ це тяжко зробити - тому треба з терпінням вчитися, збираючи знання і коли настане час - самому вирушити у похід, щоб в тяжких умовах випробувати ті знання.
    От, мені приходилося часто спілкуватися з монахами та послушниками. І ті і ці майже не мають сильної освіти і приходять до того життя після блукань та з різних причин. У більшості послушники "понабираються" церковних аксіом і кидаються ними, начебто вони це мають у серці. З такими тяжко говорити взагалі, навіть неприємно. Спочатку здається, нащо вони тут? А потім розумієш, що там їм саме місце, а не серед мирського. В монахи теж приходять без духовної освіти (не всі, звісно) і не завжди з чистими помислами служіння Богу.
    Мене питали, чому я блукаю, не йду в монахи? Не хочу знайти собі нове "Я", прив'язуючись до чогось, навіть прекрасного і бажаного. У мене свій шлях і можливо дуже неочікуваний та неордигарний для багатьох.
    Сьогодні думка прийшла...
    Бог(поки що так, як всі звикли) не любить, коли його намагаються вивчати - він сам розкаже із задоволенням про себе тому, хто на його думку не має корисного бажання використати, а лише для взаємного розуміння. Тому його ніхто не чує і не почує, навіть патриархи і Папи, а ще вчені-атеїсти, тим паче.
    Скільки б люди не ходили до церкви - вони мало чому навчаться, крім молитов та загальноприйнятих обрядів. Щоб зрозуміти бажання Бога - треба жити, як він вчить і читати Біблію, менше грішити і просити пробачення за невільні і навмисні гріхи (які насправді віруюча людина не буде робити, бо розуміє, що сутність Бога завжди плряд з людиною і все бачить і знає, навіть про те, про що людина ще не подумала.
     
    Останнє редагування: 19 жов 2018
  7. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Сиддхартха.
    Частина перша.

    Пробудження

    Сиддхартха відчув, що покидаючи рощу з Гаутамою, він полишив там своє старе життя.
    Він позбавився старого бажання мати наставників і вчитися у інших. Вирішив вчитися у самого себе.
    Він оглянувся навколо і ...
    Тут зупинився від несподіванки...
    Він виріщив не повертатися додому.
    Коментар
    "Приїхали"...
    Всі рано чи піздно замислюються над тим, хто він чи що, одні незадоволені відповідями, які приготовлені суспільством і продовжують пошуки, інших влаштовує те, що мають, або не влаштовує.
    Незадоволені відповідями шукають. Їхнє життя повне думок, відкриттів - це і радість і біль. Велике щастя знайти і велике нещастя не те, що шукав все життя.
    У пошуках відповіді людина самотня і образ життя її змінюється.
    Я відчуваю одночасно і радість життя і страшенну самотність серед всіх. Бо мене не цікавлять ні пусті теревеньки, ні збагачення. Пішов би кудись, та маю справу, яку маю зробити. А поки що ось спілкуюся і читаю того "Сиддхартху".
    Вчора зпбувся зарядку до сматрфона, тому дочитав це оповідання і дуже задоволенний від вражень.
     
    Останнє редагування: 31 жов 2018
  8. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Сиддхартха.
    Частина друга.

    Камала

    З кожнии кроком свого шляху Сиддхартха пізнавав щось новеньке, бо світ тепер виглядав в його очах зовсім по-іншому, і все у ньому чарувало його серце.
    Раніше все це було для самана швидкоплинним та обманним, що миготіло перед очами завісою, на яку треба дивитися з підозрою, якп імгує для того, щоб її зірвати та знищити думкою, так як вона не є сущність, яка перебуває по той бік доступного зримого, видимого...
    Тепер він бачив все іншими очима - шукали рідного, а не суть речей, не намагався проникнути у потойбіччя.
    І такий чудовий цей світ без будьяких пошуків!
    Його цікавило все!
    Згадав, що казав Гаутамі -скарб і таємниця ге у його вченні, а в тому, що неможливо передати словами, але в тому, що було пережито під час просвітлення. Те відчуття неможливо вріймати думкою, тим пачн передати словами іншому.
    Але не треба заганяти думки та почуьья в кут, а треба до них прислуховуватися, а не зневажати або переоцінювати. До них треба прислухатися, до того, що звучить в глибині души, тобто до свого внутрішнього голоса.

    Він переночував в хатині перевізника-річника, але пожалівся, що немає чим заплатити ха перевезення, на що перевізник сказав, що іншим разом віддаси, бо ти ще повернешся до річки і до нього.
    Сиддхартха пішов далі і прийшов в якесь село. Там він побачив файну жінку, з якою він надумав побалакати, але та занадто відверто запрошувала його до інших втіх.
    До вечора він дістався іншого села. Там він надибав по дорозі ноші, в яких несли вродливу жінку.
    Коментар
    Ну що ж, чудове відкриття!
    Не шукайте потаємного там, де його немає... сприймайье все таким, яке воно є і не більше. Не зрікайтеся своїх почуттів, як самани чи аскети, але треба вміти їх вгамувати. Як це рекомендував Григорій Сковорода. (Потім виставлю його цитату, зняту з дерева у його садибі) приблизно так:"Блаженство там, де почуття приборкані, а не їх відсутність"
    Коаще за усі сайти можна почитати "Сиддхартха" тут.
     
    Останнє редагування: 31 жов 2018
  9. З Гессе я читав "Гру в бісер". Таке враження, що він собі виписав декілька сотень "мудрих" думок і цитат у щоденнику, а потім написав книжку лише для того, щоб ті думки показати усьому світові. Дуже нагадало Екзюпері, у якого всі книги, окрім "Маленького принца" такі.

    Взагалі я не люблю сприймати текст через призму автора, але якщо автор навмисне так написав, то нічого не поробиш.
     
а де твій аватар? :)