Геніальний гумор Павла Глазового.

У Петрівцях на весіллі в Мотрі та Павла
Назбиралося народу майже три села
На широкому подвір’ї сіли за столи
За щасливих молодяток чари підняли

І за маму, і за тата випили до дна
І за сваху, і за свата налили сповна
Потім гості захміліли й пісню завели
Як дівчину молодую до вінця вели

А як вдарили музикииии…
Шо вже там було!!!
Як ламбаду танцювали-
Все кругом гуло!!!

Коли гості натомились – сіли за столи
Про політику розмову жваво повели
Про реформи, про платформи, про державний лад
Хтось згадав недобрим словом горе-апарат

Той воює за монарха! Той за владу рад!!
І невдовзі за столами панував розлад…
Відчайдухи неформали бучу здійняли
І запеклих сталіністів пивом облили

Консерваторові зуби вибили стільцем
А кадета посадили в миску з холодцем.
Анархісти монархіста в тачку запрягли
А бухаренці троцкіста голим роздягли.

Радикал соціаліста
За чуба вхопив,
Демократові аграрник
В вухо заліпив…

Тут Пилип на хату виліз, глянув зверху вниз:
- Що, п’янюги, не впізнали? Єльцин я Борис!!!
Треба ВСЮ ВЕРХОВНУ РАДУ к бісу розігнать!
Довели село до ручки…Розтаку вас мать.

Зоотехнік на паркані
Лантухом повис,
На Пилипа глянув чортом:
- Ти нє прав, Баріс!!!

Ти на кого бочку котиш?
Вискочка, лайдак!
На Єгора Лігачова?
Мать твою разтак!

Тамада, вогонь мужчина,
Гордий як король,
Теж не думаючи довго
Увійшов у роль.

Акуратно з вінегрету
Виловив буряк
Наліпив собі на лобі
Характерний знак

І промовив:
Поважайте плюралізм думок
Необхідно розпочати
Мирний діалог.

Без консенсусу сьогодні
Нам не обійтись
Пропоную опонентам
Мирно розійтись.

Та куди там!
Самозванці й вухом не ведуть
І трибуну заповітну
Приступом беруть!

Ось Попов єдиним духом
Вихилив гранчак
І собі поліз на хату,
А за ним Собчак!

Хоче виступити Сава -
Жінка не дає.
- Не висовуйсь! Бо між нами
Може й Сталін є!

 

Сьогодні 19 років, як пішов з життя наш батько нації, неперевершений Павло Прокопович Глазовий.
Вічна пам'ять і слава!

 

П'ЯНА МИШКА

Бігла мишка по поличці
І якимось дивом
Оступилась та й упала
Просто в бочку з пивом.
Потопа, ковтає пиво,
Б'ється, репетує:
- Стану жінко тому я,
Хто мене врятує!
Поблизу дрімав котяра
В темному куточку
Він схопився блискавично
Й вискочив на бочку.
Вгледів мишку, що тонула,
І подав їй лапу.
Мишка вискочила з бочки,
Як моряк по трапу.
Обтрусилася, крутнулась,
Підстрибнула вгору
І, упавши на підлогу,
Вскочила у нору.
Кіт за нею: - Ти куди то?
Так же - некрасиво!
Ти забула, що кричала,
Як ковтала пиво?
- Відчепись! - глузує мишка. -
Пика ти погана!
Мало що не скаже жінка,
А тим бвільше, п'яна!

 

БУНТАР


Оточили ситі свині
Велике корито,
Їдять, сопуть та хрумкають
Смачно, працьовито.
І підсвинок до корита
Радий би пролізти,
Але свині не пускають,
Не дають поїсти…
Поштовхався він позаду,
Відбіг до загати
І став свиней ненажерних
Гостро викривати:
– Дармоїди безсоромні!
Кендюхи! Барила!
Коли сором будуть знати
Чорні ваші рила?
І сказав своїм підлеглим
Головний кнуряка:
– Пустіть його до корита,
Нехай не патяка.
Розступились, пропустили
Крикуна малого.
Час минув –
і нині страшно
Глянути на нього:
Розжиріло, знахабніло –
Куди твоє діло!
Молоденьких поросяток
Десятьох заїло.

Так, буває, дехто правду
Чеше всім відкрито
Лиш для того, щоб пропхати
Рило у корито.

*****

У кнуряки саж хороший, дороге корито.
Він по горло нажереться й рохкає сердито:
- Нікудишні в нас корита і брудні помиї.
Хто завів такі порядки? Дать би їм по шиї!

Розплодили ми подібних кабанів чимало.
Поживають розпрекрасно, наганяють сало.
В них квартири, мов купецькі дорогі палати.
Мають дачі і добрячі премії й зарплати.
А проте останнім часом узяли за моду
представляти інтереси простого народу.
Майже кожен захребетник корчить демократа...
Любить лізти в гуманісти братія мордата!

 

Світлій пам’яті незабутньої Верховної Ради присвячується...

Йшли ми всі до комунізму,
А прийшли до пупонізму.
Потім різ із пупонізмом
Воювали з кучмовізмом.
Ціни всі відпущені-
Стали ми розплющені.
Депутати-крикунці
Всіх пошили в дурдинці.
На продукти піднялись
Ціни аж до неба.
І кусаються вже так,
Що й зубів не треба.
Обіцяли українцям
Нафту і вареники.
Ой, добродії мої -
Кучми та Пензеники.
Плаче муза українська
Сльозами дрібненькими-
Не умієм шанувати
Україну-неньку ми.
Письменники і поети,
Мовознавці й критики
Покинули свої пера
Й подались в політики.
У парламенті сидять
Лірики та мрійники
Яворівські, Мовчани,
Драчі та Олійники.
А в крамницях, де не глянь-
Порожні полички.
Ой, добродії мої
Пушики й Павлички.
Доведеться телеграми
Посилати чукчам:
Шліть, братішки, допомогу -
Поможіть кравчукчам!