Геніальний гумор Павла Глазового.

У Петрівцях на весіллі в Мотрі та Павла
Назбиралося народу майже три села
На широкому подвір’ї сіли за столи
За щасливих молодяток чари підняли

І за маму, і за тата випили до дна
І за сваху, і за свата налили сповна
Потім гості захміліли й пісню завели
Як дівчину молодую до вінця вели

А як вдарили музикииии…
Шо вже там було!!!
Як ламбаду танцювали-
Все кругом гуло!!!

Коли гості натомились – сіли за столи
Про політику розмову жваво повели
Про реформи, про платформи, про державний лад
Хтось згадав недобрим словом горе-апарат

Той воює за монарха! Той за владу рад!!
І невдовзі за столами панував розлад…
Відчайдухи неформали бучу здійняли
І запеклих сталіністів пивом облили

Консерваторові зуби вибили стільцем
А кадета посадили в миску з холодцем.
Анархісти монархіста в тачку запрягли
А бухаренці троцкіста голим роздягли.

Радикал соціаліста
За чуба вхопив,
Демократові аграрник
В вухо заліпив…

Тут Пилип на хату виліз, глянув зверху вниз:
- Що, п’янюги, не впізнали? Єльцин я Борис!!!
Треба ВСЮ ВЕРХОВНУ РАДУ к бісу розігнать!
Довели село до ручки…Розтаку вас мать.

Зоотехнік на паркані
Лантухом повис,
На Пилипа глянув чортом:
- Ти нє прав, Баріс!!!

Ти на кого бочку котиш?
Вискочка, лайдак!
На Єгора Лігачова?
Мать твою разтак!

Тамада, вогонь мужчина,
Гордий як король,
Теж не думаючи довго
Увійшов у роль.

Акуратно з вінегрету
Виловив буряк
Наліпив собі на лобі
Характерний знак

І промовив:
Поважайте плюралізм думок
Необхідно розпочати
Мирний діалог.

Без консенсусу сьогодні
Нам не обійтись
Пропоную опонентам
Мирно розійтись.

Та куди там!
Самозванці й вухом не ведуть
І трибуну заповітну
Приступом беруть!

Ось Попов єдиним духом
Вихилив гранчак
І собі поліз на хату,
А за ним Собчак!

Хоче виступити Сава -
Жінка не дає.
- Не висовуйсь! Бо між нами
Може й Сталін є!

 

Сьогодні 19 років, як пішов з життя наш батько нації, неперевершений Павло Прокопович Глазовий.
Вічна пам'ять і слава!

 

П'ЯНА МИШКА

Бігла мишка по поличці
І якимось дивом
Оступилась та й упала
Просто в бочку з пивом.
Потопа, ковтає пиво,
Б'ється, репетує:
- Стану жінко тому я,
Хто мене врятує!
Поблизу дрімав котяра
В темному куточку
Він схопився блискавично
Й вискочив на бочку.
Вгледів мишку, що тонула,
І подав їй лапу.
Мишка вискочила з бочки,
Як моряк по трапу.
Обтрусилася, крутнулась,
Підстрибнула вгору
І, упавши на підлогу,
Вскочила у нору.
Кіт за нею: - Ти куди то?
Так же - некрасиво!
Ти забула, що кричала,
Як ковтала пиво?
- Відчепись! - глузує мишка. -
Пика ти погана!
Мало що не скаже жінка,
А тим бвільше, п'яна!

 

БУНТАР


Оточили ситі свині
Велике корито,
Їдять, сопуть та хрумкають
Смачно, працьовито.
І підсвинок до корита
Радий би пролізти,
Але свині не пускають,
Не дають поїсти…
Поштовхався він позаду,
Відбіг до загати
І став свиней ненажерних
Гостро викривати:
– Дармоїди безсоромні!
Кендюхи! Барила!
Коли сором будуть знати
Чорні ваші рила?
І сказав своїм підлеглим
Головний кнуряка:
– Пустіть його до корита,
Нехай не патяка.
Розступились, пропустили
Крикуна малого.
Час минув –
і нині страшно
Глянути на нього:
Розжиріло, знахабніло –
Куди твоє діло!
Молоденьких поросяток
Десятьох заїло.

Так, буває, дехто правду
Чеше всім відкрито
Лиш для того, щоб пропхати
Рило у корито.

*****

У кнуряки саж хороший, дороге корито.
Він по горло нажереться й рохкає сердито:
- Нікудишні в нас корита і брудні помиї.
Хто завів такі порядки? Дать би їм по шиї!

Розплодили ми подібних кабанів чимало.
Поживають розпрекрасно, наганяють сало.
В них квартири, мов купецькі дорогі палати.
Мають дачі і добрячі премії й зарплати.
А проте останнім часом узяли за моду
представляти інтереси простого народу.
Майже кожен захребетник корчить демократа...
Любить лізти в гуманісти братія мордата!

 

Світлій пам’яті незабутньої Верховної Ради присвячується...

Йшли ми всі до комунізму,
А прийшли до пупонізму.
Потім різ із пупонізмом
Воювали з кучмовізмом.
Ціни всі відпущені-
Стали ми розплющені.
Депутати-крикунці
Всіх пошили в дурдинці.
На продукти піднялись
Ціни аж до неба.
І кусаються вже так,
Що й зубів не треба.
Обіцяли українцям
Нафту і вареники.
Ой, добродії мої -
Кучми та Пензеники.
Плаче муза українська
Сльозами дрібненькими-
Не умієм шанувати
Україну-неньку ми.
Письменники і поети,
Мовознавці й критики
Покинули свої пера
Й подались в політики.
У парламенті сидять
Лірики та мрійники
Яворівські, Мовчани,
Драчі та Олійники.
А в крамницях, де не глянь-
Порожні полички.
Ой, добродії мої
Пушики й Павлички.
Доведеться телеграми
Посилати чукчам:
Шліть, братішки, допомогу -
Поможіть кравчукчам!

 

ЗАЧАРОВАНЕ КОЛО

Веселий півень заявив свині:
- Як вам не сором? Вся ви у багні.
Свиня зраділа: - Критика до діла!
- Сходила в баню, потім півня з'їла.
І хрюкнула: - Сам винен, паразит:
Нагнав мені купанням апетит.
Цей випадок наочно нам доводить,
Що тупорилим критика не шкодить

 

МЕМУАРИ

Ой, ховали півника,
Співака чудового,
У труні мальованій
Несли безголового.
За труною йшла свиня
Й ревно голосила:
- Ах, який це був талант!
Що була за сила!
А тепер ота свиня
Пише мемуари,
Як до смерті півника
Довели нездари,
Як за півником вона
Сильно голосила...
А, між іншим, голову
Свиня й відкусила.

 

ПОРОСЯЧА НАДІЯ

У свинарнику холоднім
Порося трясеться:
- І коли те новорічне
Свято вже почнеться?
- Ну ж і дітки повелися, -
Обізвавсь кнуряка.-
Саме не зна, недолуге,
Про віщо патяка.
А те каже: - Я ж на свято
Тільки і надіюсь:
Візьмуть мене, в піч засунуть,
То хоч там зігріюсь...

 

СВИНСТВО

Свиня опоросилась
Четвертий раз підряд,
У неї появилось
Десяток поросят.
А через тиждень діти
Набридли тій свині.
- Не хочу годувать їх!
Нащо вони мені?!
Нащо псувать фігуру,
Як я ще не стара
І можу вийти заміж
За іншого кнура?
Тут головне не байка,
Важливе тут - мораль,
Хоч дітки й поросята,
А все ж таки їх жаль.
Хіба ж бо дітки винні,
Що їх родили свині?

 

СИРІТКА

Поросятко все хворіє,
Незвісно й чого,
І ніхто не пожаліє
Бідного його.
Ні скоринки, ні лушпайки
Ніхто не приніс.
Навіть мати відвернула
Свій кирпатий ніс. .
У малого поросяти
Велика рідня,
Та що з того, якщо й мати
У нього - свиня?

 

ВИСОКЕ СТАНОВИЩЕ

- Я давно у тебе, татку,
Хочу запитать.
Ти скажи мені, чи свині
Яблука їдять?
- Та, звичайно, їли б, синку,
Тільки в тому суть,
Що вони не огірочки-
Високо ростуть.
І напрошуються з цього
Висновки прості:
Щоб тебе не з'їли свині,
Будь на висоті!

 

НЕУВ'ЯЗКА

- Я в тваринництві, - кричав він, -
Наведу порядки!
По 17 поросяток
Дам від свиноматки.
Але слова недотримав,
Сам собі нашкодив,
Бо тих своїх обіцянок
З кнуром не погодив

 

НЕНАВИСТЬ

Свиня сказала леву біля гаю:
- Собі ціну я дуже добре знаю.
Гуртом за мною ходять кабани,
У мене всі закохані вони.
Та не такого серце моє хоче,
За тебе заміж вийшла б я охоче!
Лев подивився з-під кудлатих брів,
Сердито рявкнув і в кущі побрів.
Тепер свиня та скрізь і всюди хрюка:
-Ах, лев отой такий дурний звірюка!
Йому саме у лапи щастя йшло
А він не оцінив його, мурло…
Та, як до лева пильно придивиться,
Він кабанам в підметку не годиться:
Не вміє рить, не хрюка, а реве.
Нащо таке чудовисько й живе?
Ненавистю стає любов гаряча,
Коли любов та, вибачте, свиняча

 

СВИНЯЧА МОРАЛЬ

У теплий день погожий, навесні,
Зкстрілися у полі дві свині.
Умилися, присівши над струмочком,
Понатирали ратиці пісочком,
Нафарбували рила буряком,
Підмалювали брови кізяком,
На бігуді щетину накрутили
І рохкотіли, тобто, говорили:
- Ах, кабани, противні кабани!
Усі вони гуляки й джигуни,
Обманщики, кривляки й брехуни,-
Усі однакові вони...
А біля тих свиней крутилися кабанчики
З якими свині завели романчики.
Мораль яка? Легка задача:
Кому неясно, що свиняча?

 

ЕРОТИКА

Свиня кирпата в холодку лежала,
Під зелененьким дубом спочивала.
А у гаю співали солов'ї
Та чарували, тішили її.
Від насолоди мліла тупорила,
Сама собі тихенько говорила:
- Коли я чую в лісі солов'я,
Горить і тане вся душа моя,
І я готова зрання й до смеркання
Вбирати серцем дивне щебетання. –
І тут вона помітила кнура,
Що мимо мчався, чорний, як мара.
Про все забула, дрібно затремтіла
І за кнуром галопом полетіла.
І вже не чула більше солов'їв,
А прислухалась, як той кнур сопів,
Як рохкотів, як тупотів ногами...
Мораль тихенько скажемо, між нами:
Сто соловейків молода свиня
На одного кнуряку проміня.

 

ЦЕНЗОР

В темнім гаї солов'єві
Сказав кабан дикий:
- Ти неправильно співаєш,
Плутаник великий!
Подавай для перевірки
Мені свої ноти.
Я підправлю недоладні
Звуки і звороти.
Ти співаєш: тьох-тьох-тьох,
А потрібно: рох-рох-рох!
Звідси вивести мораль
Вже нехитра штука:
Кабанові по душі -
Тільки той, хто хрюка.

 

СВИНЯЧИЙ КРИК

Там, за фермою новою,
На старій вербі,
Примостився соловейко
Та й співав собі.
Як почули тупорилі
Солов'їний спів,
Загорлали, залящали
Зразу в сто ротів.
І замовк від того часу
Бідний соловей,
Перестав пісні співати,
Навіть для людей.
Цій історії печальній
Не дивуюсь я:
Сто свиней перекричати
Можуть солов'я.

 

НІ СЕ, НІ ТЕ

"Чорт-знає, що воно.
Ні се, ні те. Ніщо.
Літає хто-зна де
І робить чорт-зна що.
Ніякий біс не зна,
Чого він там шукає,
Тому довір'я вже
Давно не викликає". -
Отак одна свиня,
Що грамотна була,
Характеристику писала
На орла.

 

ІНТЕЛЕКТУАЛ

Сидить задуманий індик.
Свиня побачила та в крик:
- Чого ти голову повісив?
А киш звідсіль, мислитель бісів!
Мораль проста
Виходить з цього.
Таких, на жаль, чимало є:
Саме не думає нічого
І іншим думать не дає.

 

СВИНЯЧА НЕВДАЧА

У літню спеку,
у обідній час
Дрімає голуб,
сівши серед двору.
Свиня - до нього
та зубами - клац!
А голуб - пурх! -
і полетів угору.
Дарма кирпату
роздирає злість:
Як Бог не видасть,
то свиня не з'їсть.