Гаварітє са мной па русскі-2

Правильно зробили.

 

Ой, Вы недалекие!
В крохотное эстонское кафе заходишь, девочка подбегает:
Руськи?
Я.
И тебе кофе лучший и пирожное самое вкусное. Им чаевые нравятся. А америкосы не дают, так их и обслуживают по часу.

 

Дивлюсь на Балтійські країни і заздрю їм. От як треба із сокодрочерами розправлятися.

 

Дивно. А тут знають, що коли ти чайових не даєш, то значить, що ти "russian". А американці завжди дають чайові. Ще таких не бачила, щоби не давали.

 

щоб за горня ґербати національність поміняти....

 

Нові українські націоналісти - російськомовні

В Україні формується новий громадський рух - Російськомовні українські націоналісти (РУН). Він з'явився у вигляді груп у соціальних мережах, об'єднання зараз готується до офіційної реєстрації. Громадською базою нового руху можуть стати мільйони людей.
"В Україні сьогодні 45% населення – російськомовні громадяни. Дві третини з них - етнічні українці, чиї сім'ї стали російськомовними внаслідок багатовікової русифікації. За даними соцопитувань, 86% з цих людей вважають Україну своєю батьківщиною, а 72% назвали себе патріотами своєї країни. Як не дивно, ці люди досі сприймалися як якесь непорозуміння: російськомовні патріоти України", - розповів НГ лідер нового руху Сергій Замілюхін.

Він народився, отримав освіту і зараз проживає в Києві. У минулому займався поліграфічним бізнесом, але віднедавна присвятив весь свій час створенню нового руху. Замілюхін стверджує, що це сталося практично випадково: "В інформаційній сфері з 2006-2008 років активно обговорюється питання про місце і роль у житті України російськомовних громадян, які підтримують незалежність і суверенітет своєї держави. У Росії багато хто помилково ставить знак рівності між поняттями "російськомовний" і "проросійськи налаштований". Для України ці поняття не тотожні".
За словами Замілюхіна, роздуми на цю тему підштовхнули його до створення приблизно рік тому спеціальної групи у соціальних мережах. До неї несподівано швидко приєдналися тисячі освічених і соціально активних людей. Потім у великих містах сходу і півдня України почали формуватися своєрідні клуби російськомовних патріотів, які, як передбачається, стануть осередками нового руху. Подібні центри створені або формуються на сьогодні у Харкові, Донецьку і Донецькій області, в Луганську і містах області, у Запоріжжі, Києві, Дніпропетровську, Одесі, Миколаєві.
Лідер руху категорично спростовує будь-яку політичну основу цієї діяльності: "Ми плануємо зареєструватися у вигляді громадської організації, яка ставить перед собою просвітницькі цілі. Пояснити російськомовним українцям, що їхня рідна мова - не російська, яка була історично нав'язана їхнім сім'ям, а українська - мова їхньої нації. Донести правдиву історію нашого народу. Щоб люди пишалися своєю національністю і прагнули до українства в широкому сенсі, включаючи бажання пізнати національну культуру, традиції, вивчити національну мову".


У цьому контексті зазначимо, що минулого року, коли в Україні був прийнятий скандальний закон про регіональні мови, тільки 28% громадян підтримали ідею подальшого підвищення статусу російської мови. За даними Київського міжнародного інституту соціології, 47% не заперечували проти надання російській статусу регіональної в місцях компактного проживання російськомовних громадян. Ще 19% виступили за усунення російської мови з офіційного спілкування на всій території держави. Україномовними себе назвали 56%, російськомовними - 40%, інші мови є рідними для 3% громадян України. За даними депутата Вадима Колесніченка, співавтора закону про регіональні мови, російська мова сьогодні є рідною для 14 млн 273 тис громадян України.
Але і прийняття закону, і спроби його реалізації призвели до низки скандалів. Останній з них пов'язаний з майбутнім зовнішнім незалежним оцінюванням (ЗНО) знань випускників шкіл. Міністр освіти і науки Дмитро Табачник повідомив, що 80% майбутніх абітурієнтів попросили складати тести українською мовою. Він вважав знущанням той факт, що інші 20% захотіли проходити тестування мовами нацменшин - угорською, румунською, кримськотатарською. Російська стала тільки однією з них. Вчений і громадський діяч Максим Стріха вважає, що Табачник прорахувався у прагненні продемонструвати, як сильно українці зацікавлені в навчанні російською мовою: "Влада проводить продуману піар-кампанію з популяризації російської мови. Але іноді вона дає серйозні збої".

Подібну помилку вже понад 20 років здійснюють багато проросійськи налаштованих українських політиків, сказав НГ політолог Володимир Золотарьов. Він зазначив, що з початку 1990-х і до цього часу переважна більшість українців незалежно від того, якою мовою вони розмовляють, підтримують ідею незалежності держави. "Людей з покоління, яке мріяло повернутися до СРСР, дедалі менше. Деяких вводять в оману перевагами нових об'єднань на кшталт Митного союзу", - зазначив він.
На думку політолога, Росія занадто пізно зрозуміла, що російську мову та культуру в СНД можна використовувати у політичних інтеграційних цілях.
Зазначимо, що для українців у російських ВНЗ діють жорсткі квоти на навчання, які практично не припускають надання безкоштовних місць у найпрестижніших університетах та інститутах. А навчання на комерційній основі коштує занадто дорого. Тому з кожним роком дедалі більше українських випускників їдуть навчатися до Польщі, де це коштує дешевше, у США, де передбачені гранти, і до Великобританії, де оплата порівнянна з російським рівнем, але диплом престижніший. Відповідно молоде покоління орієнтується більше на Захід, ніж на Росію.
"Зараз Газпром оголосив про намір фінансувати програми навчання російською мовою в СНД. Але гроші і раніше виділялися, бюджети освоювалися. У Росії, мабуть, не розуміють, що для українців російська мова - це одне, а держава - інше", - зазначив експерт. З цієї ж причини у країні не отримали широкої підтримки проросійські партії. "Люди, які вважають своєю батьківщиною Україну і розмовляють у побуті російською мовою, досі почувалися "неправильними українцями". Тому поява нового руху з дуже дивною і навіть смішною назвою - "Російськомовні українські націоналісти" - може бути затребувана суспільством", - вважає Золоторев.
Керівник організації Комітет виборців України Адександр Черненко сказав НГ, що така ніша є і в політиці: "Виросло покоління людей, яке орієнтується на ліберальні демократичні цінності і виступає за розвиток держави на цій основі. Воно не сприймає націоналізм у тому вигляді, в якому його представляє партія "Свобода" Олега Тягнибока, далеко не в усьому згодне з Батьківщиною Юлії Тимошенко. Їм потрібна нова політична сила". За словами експерта, раніше багато хто з цих людей або вимушено голосував за Партію регіонів, або взагалі не брав участі у виборах: "Вони не бачили можливостей для політичної самореалізації. Хоча багато хто з них прекрасно реалізували себе в бізнесі, в громадській діяльності. Останнім часом вони придивлялися до партії УДАР Віталія Кличка, якого теж можна назвати російськомовним патріотом".
Сергій Замілюхін зазначив, що на осінніх парламентських виборах РУН не домовлявся, за яку партію голосувати. Люди робили вибір самостійно. "Ми робили акцент лише на опозиційності свого вибору, - сказав він, додавши, що новий рух бере участь в окремих акціях опозиції. - Просто як громадяни України зацікавлені в тому, щоб створити національну державу, вільну від олігархату та корупції. Але свідомо дистанціюємося від політичних сил ".

 

Цiкаве iнтерв'ю Андрiя Микитина

Основне підґрунтя націонал-утопізму – те, що у нас в основі стоїть перепис населення, який каже, що в Україні проживає 85% українців, тобто і в Донецькій області – 80%, у Києві взагалі 90%, у Харкові теж 90%. Ті українці нібито такі нещасні, що вони не можуть повернутися до своєї мови, своєї культури, вони просто мріють говорити українською, але хтось заважає їм у цьому. Ось ця утопія породжує міф про те, що цим українцям треба звідси, з Галичини, нести свою місію, українізувати їх, зробити так, щоб вони полюбили Україну, а далі – й Бандеру, й УПА, й СС «Галичина».
Насправді це цілковитий міф.
По-перше, ніхто не вірить, що на Сході відбуваються якісь вибори, і зрозуміло, що результати всі записуються. Хто вам сказав, що тодi й перепис проходить чесно й законно? Просто доводиться цифра – і людям пишуть те, що їм потрібно в переписі.<...>
Потрібно запитувати отих людей, які живуть на Сході й у Центрі. Це ж нормальні люди, просто в кожного своя ментальність. У нас, галичан, не золота ментальність, галичан ніхто не любить тут же, на Буковині, на Закарпатті.
Федерація може вирішити. Федерація – це шанс для України почати дискусію. Частина людей на Сході скаже: «Почнімо розмовляти про те, чого хочуть галичани, чого хочуть буковинці, чого хочуть одесити. Почнімо говорити». Це так званий майданчик для дискусій. Якщо ми почнемо в Україні дискусію не алігатора з гусьми, а нормальних людей із Франківська, Львова, Донецька, Харкова, то можемо виробити нову концепцію існування держави. Та концепція, яка існувала досі, так звана унітарна, проукраїнська, пробандерівська, – це вже не функціонуватиме. Бо це утопізм.
Цю дискусію мали б піднімати люди. Я є в різних групах у переписці. Вони є й на Facebook. І це піднімають російськомовні люди на сході. Не галичани, а російськомовні. Вони не хочуть жити з Росією, але хочуть, щоб Україна толерувала їхнє право на їхню мову, на їхню культуру. Вони не росіяни, вони просто російськомовні українці. Є ірландці, які розмовляють англійською, але вони гинуть за Ірландію, вони патріоти. Якщо українська мова є причиною цього роздору, потрібно знайти іншу першооснову для об’єднання держави. Але першооснова проста – це те, чого хочуть люди, тобто нормально жити.
Коли я на Сході говорю це, мене зустрічають натовпи людей. Мене запитують: а хіба на Галичині ще є такі нормальні люди? Кажу: та тут повно таких людей, просто їх не допускають. Так само ми не знаємо, що нормальні є на сході.

 

Так у вас там "russian" это всё уехавшее из СССР еврейство всех национальностей
А те, кто по миру сейчас путешествуют в качестве "russian" не скажу, что любимы, однако действительно быстро обслуживаемы и всё с улыбочкой - как раз в ожидании щедрых чаевых.

 

Головний міф це те що на сході вважають вищезгаданий текст реальними поглядами західноукраїнців.

 

А ви що - виголосили себе, улюбленного, виразником поглядiв західноукраїнців?
Корона на вуха не тисне?

 

Тобто ви теж думаєте що галичанам сниться пам'ятник Бандері в Севастополі? І що наша мета - навязывать свои ценности?

 

Ваша? Я не знаю, якак ваша.
А для представницької влади - вибраної на Галичинi - саме ТАК.

 

Це він дарма. Бо виразник поглядів західноукраїнців - я, улюблений.
Випереджаючи питання - ні, корона не тисне, якраз по розміру.

 

Вам - вiрю.

Якщо б були поближче - та ваша дружина щоб дозволила - за це можна б було по кухлю свiтленького

 

Але ж якщо я виберу якусь цитатку якогось регіонала, та скажу що це погляди східної України які вибрали ПР, то Ви ж образитесь?

---------- Додано в 19:03 ---------- Попередній допис був написаний в 18:59 ----------

Є небажання західноукраїнців бачити в Україні іноземний, асиміляційний вплив. У мові, культурі, історії і тд. Але ж це не значить що західноукраїнці заодно і нав'язують якісь свої речі. Розкажіть що за останні 10 років вам нав'язали? Чи - вам не навязали, но пробовали?

 

Це для вас може бути несподіванкою. А я за 6 років на форумі вже звик - раз з Луганська - то відповідаю за ПР.

Послухайте - я бачу - "чукча не читає - чукча пише"! Гадаєте - я буду шукати знов всі дописи до мене - де писали "вчи українську"? Хоча - почитайте - будь ласка - тему про українські п'ятниці. маєте очі - побачите.
Це - ось тут

 

Вчіть українську це цілком адекватна вимога. Не кажуть же - ану спілкуйтеся українською.

 

Ось ви і самі видповіли -

бо нема в Україні ТАКої вимоги до громадянина.
Навіщо питали? Хочете заховати свій сталинізм?

 

Знову ж таки - мати власну думку про те що всі мають володіти української - та нав'язувати українську мову все ж різні речі. Скоріше західноукраїнці боряться проти нав'язування їм іноземної.

 

Тобто - якщо знов вспливе вимога - у п'ятницю всі спілкуються виключно українською - ви будете проти?
ТАК чи ні?