Гаваріте са мной па русскі

Нагадайте будь-ласка, як саме власник мотивував відмову у роботі...(не знання російської??? )

---------- Додано в 22:11 ---------- Попередній допис був написаний в 22:03 ----------

Це не дає їм жодного права вести себе як господар міста.

Був у мене один випадок на роботі, коли начальник виробництва сусідньої дільниці аж запинався, так корчив із себе ледь не власника. Грозився мене звільнити
Я йому прямо сказав - шуруй до гендиректора, а там розбиремося.
Його були поперли звідти раніше, ніж я захотів звільнитися

Тому нічого кланятися в ноги працедавцю - він повинен кланятися, як в Японії - директор працівникам, за те, що вони піднімають його підприємство...

 

Який ще господар міста? Той вірменин - це тільки господар свого кафе.

Свято, Ви подумайте - кафе в центрі Києва. Та вона зобов'зана знати російську!

А якщо в кафе зайдуть якісь білоруси або вірмени? Як вони будуть з нею спілкуватися?

Я вже не кажу, що коли я зустрічаюся з друзями в якій-небудь кафешці в центрі Києві, то нерідко чую за сусіднім столиком і московський акцент.


Це уявіть собі: якщо я поїду в Індію, зайду в бомбейське кафе, а зі мною офіціант буде говорити не англійською, а своєю мовою маратхі. Я ж ніфіга не зрозумію його і піду в інше кафе!

 

Небажання спілкуватися російською. Як я зрозумів, претендентка російську знала.

 

Gunner це відкритий міжнародний кінофестиваль. В даному разі дурний тон показала журналістка. Я б її зрозумів,якби вона запитала на англійській мові,тоді б нехай журився вірменський кінорежисер.а так в дурній ситуації осталась вона. Невже Ви не розумієте. Одне діло,якби не зрозумів її Дальнєвосточнік, а інше вірменський журналіст.Невже Ви не розумієте.

---------- Додано в 01:43 ---------- Попередній допис був написаний в 01:35 ----------

А це Вам нічого не нагадує? Наприклад Кучмове -я вас дякую(дослівний переклад від я вас благодарю)
Тут так само, людина багато років спілкується англійською, і тут наяву побудова речення англійською і автор просто переклав з англійської. Це я так для себе пояснив.

 

Ні не зобов'язана, але більш ніж переконаний, що знає...

---------- Додано в 01:29 ---------- Попередній допис був написаний в 01:23 ----------

Схоже ви не знаєте правди а говорите...
Пригляньтеся до виділеного:

 

Я полагаю, что слова дурак и хам поймёт практически любой человек на территории бывшего СССР. Надеюсь, и Вы тоже их поймёте.

 

краще вже - паціентку ) (шутка)

---------- Додано в 08:22 ---------- Попередній допис був написаний в 08:17 ----------

она была ужжалена Чупокаброй !!!!!!!! иначе с чего бы менять в 19 лет язык общения .....

 

Ну й що тут такого, крім низького рівня особистої культури з боку співробітника кав'ярні? Навіть ні, не так! Це якийсь... лунатізм чи що? Жити в Україні і не здогадуватися, навіщо тут людям українська мова - це вже космос, пані та панове. Але в межах закону все ж таки не притягнеш, це вам не "теляча мова".

 

ну а если, так, хозяйка кафе не знает укр. языка, кафе ее собственность, она и набирает персонал так чтоб ей было удобно, тем более девочка которая прекрасно знает русский еще на собеседовании заявляет что будет общаться только на украинском - уже вызывает подозрения, и поскольку речь не идет о специалисте, хозяйка и послала проблемную девочку, кто более заинтересован в работе кафе или девочка? если бы она вместо языка заявила что буду все время ходить в веночке с ленточками вы бы взяли ее на работу? кафе - не гос учреждение, хозяин при приеме на работу руководствуется своим мнением - имеет право ... я бы тоже послал выпендрежника ставящего мне условия при собеседовании, и дело не в языке, заяви она - не буду обслуживать укромовных клиентов я бы ее тоже послал ....

 

Все ніби гарно звучить, тільки чи ви впевнені, що вона заявила саме так? Що не буде говорити російською саме з клієнтами? Можливо, йшлося про спілкування між працівниками і з керівництвом?

 

Я теж висовував саме таке припущення, але скільки вже можна рвати цей баян, не знаючи достеменно, що ж насправді вимагалося і що говорилося? Будемо ходити по колу.

Не напій!

 

Я полагаю, надо было бы воспользоваться опытом наших старших братьев по демократизации: повесить на дверях кафе вывески типа: "Неграм и собакам вход запрещён!" - и нет никаких проблем с языком общения! Вместо слова "неграм" поставить представителей нежелательных национальностей. А можно сделать гораздо демократичнее, не ущемляя права остальных наций, путём использования дресс-кода. Объявления примерно такого вида: вход только в вышиванках или обслуживаем только клиентов в лаптях- и всем всё будет ясно! Заранее объявляю - мои предложения не носят обязательного характера, а являются шуткой, однако!

 

Якщо вона з майбутнім потенційним керівництвом не хотіла говорити російською, то ймовірність того, що вона з клієнтами говорила б лише українською - дуже велика.

 

У даному випадку модель "чиновник-клієнт" на користь режисера, а не кореспондентки. Хоча, ІМХО з жінкой жартувати треба вишукано, або просто без жартів

 

Не скажіть. Є такий типаж людей, які не розуміють вимог, котрі не несуть функціонального навантаження. Думаю, в багатьох ця риса пробивалася принаймні зрідка. У мене, особливо коли зовсім молодим був, точно бувало. От коли ти не бачиш жодного сенсу у виконанні якоїсь дії на роботі, жодного впливу на результат - і сперечаєшся, або просто не робиш і потім "морду кірпічом", доки тобі не пояснять раціонально необхідність. А є люди - в яких інакше просто не буває. Сам таких знаю. До речі, з такими людьми важко працювати, але вони переважно дають несподівано хороші результати в роботі.
Не кажу, що це саме той випадок, але й таку імовірність теж не можна викидати.

 

Так, шефа собі треба вибирати чемного! Щоб говорив з тобою мовою, яка тобі зручна. (Адже шефові потрібна ваша робота, а не ваша мова. Для нормального бізнесмена важливо мати хороших спеціалістів, а ними не розкидуються. Адже більшість вже - тю-тю - за кордоном.)

Будь-який шеф ні на сантиметр не вищий за нас всіх!

Поважаймо себе і нас почнуть поважати інші!

 

даже если так, а мы об этом не знаем, то с чего хозяйка должна брать столь ультимативную особу?

 

О, я щось дуже сумніваюсь чи в усьому Маріуполі хтось зміг би згадати українську. Мабуть в моєму місті в Англії є більше людей здатних спілкуватись українською ніж в Маріуполі.

 

Якщо вона найкраще відповідає всім вимогам, які прописані в посадовій інструкції та оголошенні про роботу - то є сенс це пережити.
Але ми не знаємо і цього. І чим більше ми виявляємо речей, яких ми в цій історії не знаємо, тим менш змістовною є ця дискусія.

 

А куди, власне, приїхав армяшка? Не в Україну? Ось я так собі подумав про варіант якби хтось приїхав в Англію і корреспондент ВВС запитав би його по-англійськи. Чи армяшка так само відповів би вірменською?
А месьє 4А написав би "на Англії праваділсі конкурс..."
А чи не пора українцям відчути себе людьми? Чи ми чимось гірші від англійців, французів чи тих же москалів?