гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Перепис дуже простий і саме основне не потребує міксера а тіко ручок і двох мисок, ну і пів кіля сливок.:dance:

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

???
А где картинки с моря?:8::8::8:

 

Якім вже сі повідомлєло шановну громаду, мусілисьмо врізати часу впочинку на морях і вернутисі домів, бо наші тато страшно нили же хорий і не давали нам спокою.

Ну але менше з тим. Хто сі дуже вкучив за Маруськов, то спішу повідомити же перебуває вона в добрім гуморі і навіт ківка фунтів лишила на морі. Правда, вона їх шукати не буде ней си окіян ними тіши.

Нинькай велике гАмериканське швєто, на честь дня Незалежности від Анґлії. Хто не знає як то сі стало, то повім коротко, найці років тему в Бостоні, штат Масачюсец купка народу викинула в бухту пачки з чайом же прислала Анґлія своїм колоніям, тобто Америці. Ну я ніц не маю проти би обрізати пуповину імеріалістичній Анґлії, але ківко продукту перевели. Ну і во! Туто діло було йменовано Бостонською Чайною Забавою, або радше Толокою. Потім за кілька днів купка ше їдних друзів на чолі з Джеферсоном зібралась в Філядельфії і підписали Деклярацію про Незалежність Сполючених Станів Америки.:dance:
(піє)
Пам...пам..пам... Отак то сє зачело...

Я нинькай відвідала гАмерику тих часів і скажу вам же мені сі сподобало. Ото перенесемось в штаре гАмериканське село, де можна дізнатись про жизню люду які поприїзджали багато років тему.

Ласкаво Просимо в Історичне Село Холодних Джерел





Ідемо по-стежці і приходимо до першого будинку. Він називається Велком центр. Сам будинок був збудований в кінці 19го століття і використовувався як місце сходин для міських механіків, але це не ті механіки для яких треба у спа ходити, а в ті часи так називали любого хто заробляв на хліб насущний працею своїх рук - ковалі, ткалі і.т.д.

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Марусю, а Ви чо не стріляєте?

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

А вівці бігали в такій загорожі





А одна сі відірвала від стада і бігала окремо

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

По середині села стоїть альтанка для проведення різних міроприємств.



А зара коло неї місця публичного покарання. Це так напевні щоб покараний дивився на міроприємства і жалів що не може бува прийняти участі.



Наступна хата в якій ми дивились на ткацтво. Сама хата невелика, лише одна-дві кімнатини на поверх.

 

При вході гарно розташувався експонат про мореплавання і дуже розповсюджене полювання на китів. Ось вам капітан, що поведе нас в далеке плавання:



Доречі, цей капітан страшнючий слідопид і він всюди де б ми не ходили волочив за собою карту. А тут з нами сварився що ми йдемо не по-карті і не дивимось будинки в порядку їх нумерації. :8:

Повертаємось до експозиції. На стінах було багато різних фотоґрафій і знарядь якими користали моряки аби налапати молюсок, китів і качок





Ну що ви кісток з риби не бачили? Пішли далі на будинки дивитись...

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Йдемо далі по-дорозі і бачимо он таке чудо. Дітки а хто знає на що це подібно? Правильно любі мої, це ніщо інше як самий звичайнісінький клюзет!!! Тому і назвали його виходкем поляки, бо треба було з хати вийти аби це діло зробити. Виходек належить школі.



Це мені пригадало споруду яку мені коханий будував коли я мала до нього приїхати перший раз в діровню в гості. :p

Аж ось і сама школа. Ця школа була збудована в 1826 році, за $69.37... Мдям... були ж часи. Тепер за такі гроші хіба їдну книжку до школи купиш , і то таку манєньку...





Мої дітиска були в захоплені від школи. Скучили :p
В будиночку їх зустріла файна пані і оповіла що в старі часи вчились тілько два місяці в рік. Всі школи були платні. С переду сиділи молодші учні а позаду старші. Дівчатка зліба а хлопці справа. Не всі діти в сім*ї ходили до школи бо не всі батьки мали гроші аби позволити собі таке задоволення. Вони їм радше давали в руки сапку і гнали на город, бо зимою дюже їсти хочеться, тай літом голод не попускає.

 

Рухаємось далі. Далі не по-плану хата фермера



Хата десь початку 17-го століття. Дуже маленька, але в ній умудрялось жити сім*я з восьми чоловік.



Це є піддашя де спали всі діти. Там часами навіть не було ніяких ліжок.



Самі родітєлі спали на долині. Правда без матрасу і просто на звязаних навхрест шнурках, але все ж таки не на підлозі. Добро шо хоч крісла дітискам поробили.

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Далі по-стежці перед нами появився файний будинок який виявився Заїздом, або Постоялим Двором як кажут наші сусіди.

Зліва то вхід до бару а справа то вхід до перекусочної. Будинок був побудований в кінці 1700 років і служив спочинком для путників які подорожували між Філадельфією і Мисом Травня (Кейп Мей).



Як ми вже і казали ліві двері вели до бару. По-середині стояв стіл де можна було посидіти і врєзать партію в шашки або картішкі. Саме цікаве що карти були надруковані, а для гри в шашки використовувався порізаний качан кукурудзи. Це я так думаю аби вони не покалічили один одного коли б грали в Чапаєва.:dance:



А ту сі мусіли постояльці відмітити



Ну а ту їм давали їсти. В їдальні подавалось їдження регулярно три рази на день. Врано в осмій годині, далі обід в другій і легка вечера в восьмій вечора. Снідані було порєдне: яйка, пляцушки різні, свіжі булки і мафени, шинка ну і кава. Обід був великий і складавсі з 5-7 дань. Так аби люди сі наїли в далеку дорогу. Ну а на ніч, аби було легко спати вже сі подавало лишень кава і якесь тісточко, ну або кавалок кукурудзяного хліба.

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Далі на нашій дорозі лежит цікава маленька хатка. І що б ви собі думали воно є? ТЮРМА! Але то не була жадна тюрма тіко просто напросто витверезник. Поліція лапала п*яних хлопів аби вони не докучали своїм жінкам і клала аби ся виспали до ранку. А врано як горівка з голови вийшла ті йшли домів.



Наступний будинок се є сільський маґазин. Памітаєте як в онце наше вримі як в село привозили пиво і хліб ціле село сі збирало в рідок і кожен чекав свого щєсті. Навіт в старі часи в гАмериці так не було. Маґазин працював справно і завжди мав те чого сільська душа могла потребувати ну саме основне могла собі позволити.





Там продавались онтакі правдиво міліканські капи. Якби мене не гнали в спину то я б собі обовізково купила. Ручної роботи а вони такі файні...



Мої дєвушкі в маґазині сіли партію зіграти.

 

Натупна на дорозі слідопитів лежала хата тего же обробляє метал. Сама хата була збудована десь на початку 1800-х років.



Тут мій Данило трохи заспокоївся що ми збились з дороги і йдемо не по-плану. І зупинився подивитись як кавальчик металу можна врізати на половину, потім назад зліпити до купи а тоді зігнути і зробити овочерізку :D

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Після тяжкої праці треба спочити на лавочках, які використовуються для запізнання люду що приходить. Але той люд не завжди дуже дружелюбний...



Далі нас зустріла хата скоросшивачки. Тут моїм діткам показали як сі сшиває книжка до купи. Сама хата була збудована десь в 1825 році.





Ось ця машина називається гільйотина - як ніжно. Вона має дуже гостре лезо і нев обрізається краї книжки аби були рівні.

 

Після того як ми навчились сшивати книжку ми пішли далі. Не по-плану перед нами була кузня. Але коваль вийшов до пана едзя і ми мусіли відвідини кузні відкласти на потім.



Ну то ми перейшли дорогу і зайшли до ось такої хати:



Тут нас зустріла дівчина яка плела різні кошики.

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Їден кошик сплести займає кілька годин. Ну то мої діти на то плюнули і сказали же то їм задовго чекати, особливо наші тато. Але не Анна Марія. Вона собі примостилась коло дівчини і давай її мучини питаннями. А то як? А то для чого? А то що за кошик? А як воно робиться? А де то береться?

А я зі старшим повернулись назад в кузню бо коваль прийшли.



Ось в такім п*єцу він грів метал і викував для мого сина підкову. Данило був на сьомому небі. Зате мені була нагода йому показати що в кожну навіть маленьку річ якась людина вклала кропітку працю і тому кожну річ треба шанувати!!!



А далі всі ся дуже втішили бо ми підійшли до хати-пекарні.

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Там продавали смачні тістечка і кекси. Мої дітки скористали нагодою і наїлись досхочу. Печиво було добре і зовсім не солодке як тепер можна купити в любій сучасній пекарні. Андріана вхопила тістечко і нізким не поділилась, хоча діти просили.:p





Попоївши діти пішли возитись на конику а мама відвідала конюшню.

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Після їзди на ось такому конику



Ми зайшли в цей будиночок, аби наїстись морозива. Сам будинок був збудований в 1865 році і належав Американському фермеру. До будинку колись була прибудова що був його маґазин, але прибудову потім забрали і залишили лише сам будинок. Тепер там просто зробили кафе з морозивом.





На нямкавшись морозива ми пішли далі. І тут Остапа понєсло... Мама зайшла в будинок де загубилась, хоча сам будиночок метр на метр.

 

В будиночку сиділа жінка і ліпила горшки.

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край

Я собі хотіла ще багато чого купити, але не вийшло. Але один збаночок на олію я таки собі придбала.

Наступна хата пурєдного фермера з перших поселенців 1691 року. В тій хаті зразу видко же господар має обісцє. І ґаздиня на місцю. В них і кури, і овечки і єндик гуляв по-подвіру.





Вітальня

 

Відповідь: гАмерика як воно є або край мій (не)рідний край



А то вже кухня.





і ґаздиня