Галицький Ілюстрований Дитячий Eнциклопедичний Словник (ГІДЕС) від НOТOЦO

Івано-Франківськ





Івано-Франківськ — економічний і культурний центр Галичини.
Українською Івано-Франківськ, Cтaніcлaв, польською Stanisławów [станісуавув], німецькою Stanislau [станіслау], чеською і словацькою Stanislav [станіслав].
Місто зародилось на території села Заболоття в середині ХVІІ ст. і назване Станіславом на честь сина польського магната і власника цих земель Андрія Потоцького, який прийняв рішення про спорудження на території Заболоття фортеці. 7 травня 1662 року місту надано магдебурзьке право.
З 1772 року Станіслав у складі Галичини перебуває під владою австрійської монархії (з 1867 — австро-угорської імперії). У 1918 року після повалення австро-угорської імперії була проголошена Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), столицею якої з грудня 1918 р. став Станіслав.
Влітку 1919 року Галичина була окупована Польщею і Станіслав став воєводським центром.
В 1939 році місто було проголошено обласним центром Станіславської області, а в 1962 році було перейменовано на Івано-Франківськ.



________________________________

P.S.п.Пупере,дякую.Виправив!

 

Каплиця Боїмів y Львoвi


Каплиця Боїмів y Львoвi
Каплиця Боїмів і Кампіянів збудована в стилі ренесансу поч. 17 ст. Розташована біля Катедрального (Латинського) собору
Сімейна усипальниця купця Георгія Боїма і його родини. Пам’ятка архітектури поч. XVII ст. Унікальний пам’ятник, різьба з каменю. Каплиця декорована різьбленням на білому камені, що відтворює історію страждань Христа. Вінчає каплицю купол з фігурою сидячого Христа в Гетсиманському саду.





З 1970-х років взятa під охорону ЮНЕСКО.
Філіал Львівської галереї мистецтв.

 

Леопольд фон Захер-Мазоx



Леопольд фон Захер-Мазоx ( Leopold von Zacher - Mazoch,27 января 1836 - 09 марта 1895 )
Hародився 27 січня 1836 года в столиці Галиції - Лембергу (Львові). Він був старшим в сiм'ї з п'яти дітей. Hародився на сучасній вулиці Коперника в самому центрі Львова. Тут його батьки ­ директор Львівської поліції Леопольд Захер та донька професора й тодішнього ректора Львівського університету Франца фон Мазоха, об'єднавши свої прізвища в одне, прожили до часу, поки їхньому єдиному синові Леопольду­ - молодшому не виповнилося 12 років. .
А втім, саме у Львові та його околицях пробудилася в майбутнього письменника любов до цієї землі та українців. Справа в тому, що малий Леопольд був дуже кволим і хворобливим, психічно неврівноваженим, отож батьки не покладали великих надій на те, що він житиме. Але віддавши сина годувальниці, українській селянці Гандзі в підміське село Винники, вони тим самим врятували його не лише фізично, а й розвинули духовно. Гандзя виходила хлопця, збудила його уяву завдяки постійним мандрам у світ пісень, казок, легенд, прищепила йому любов до української мови. Згодом, уже будучи письменником, Леопольд фон Захер­-Мазох багато з почутого з вуст улюбленої годувальниці вплете у канву своїх німецькомовних новел, які подарують йому загальне визнання.
Земляки, правда, бачитимуть його вагу передовсім в іншому. Відомий на той час журналіст і письменник Левко Сапогівський так писатиме в часописі "Зоря" у 1880 році про автора "Дон Жуана з Коломиї", "Капітулянта", "Місячної ночі", "Галицьких образків" та інших творів: "Захер­-Мазох перший з чужинців звеличив наш народ з такою любов'ю, якої тяжко навіть межи нашими авторами знайти". Зі Львова родина Захер-­Мазохів переїхала до чеської Праги (де Леопольд-­молодший закінчив гімназію та університет), а потім ­ до австрійського Грацу (в якому захистив дисертацію з історії, став приват­доцентом і розпочав літературну діяльність).
У 1860 році Леопольда фон Захер-­Мазоха запросили читати лекції з історії у Львівському університеті, що підтверджують також літературні енциклопедії Німеччини та Австрії.
"Ревю дю дьо монд" публікував його "Дон Жуана з Коломиї",a Леопольд фон Захер­Мазох одружився з донькою дрібних фабрикантів та своєю палкою прихильницею Авророю фон Рюмслін. Аврорі вдалося те, чого не вийшло в інших жінок: Леопольд фон Захер­Мазох став її чоловіком. Марнославна, жадібна до грошей, одягу та візитів у вищі суспільні касти, Аврора також починає писати, взявши собі псевдо "Ванда фон Дунаєва" від героїні Мазохового твору "Венера в хутрі". Згодом вони уже разом підписуються під низькопробними новелками прізвищем Захер­-Мазох, не зазначаючи ім'я.
Непомірні вимоги дружини привели письменника до злиднів і змусили зайнятися звичайним заробітчанством.­ Він опустився до рівня порнографії і почав писати низької літературної якості новели, одягаючи своїх героїнь у колоритні гуцульські кацабейки та хустки і присмачуючи розповідь батогами та канчуками. Його оxрестять батьком мазоxізму.Довівши Леопольда фон Захер­-Мазоха "до ручки", Аврора покине його, залишивши згодом по собі неоднозначну "Повість мого життя", яка користуватиметься серед читачів великим попитом. А сам письменник одружиться з молодшою за нього на 20 років гувернанткою своїх дітей, з якою проте теж не зазнає щастя.
Незважаючи на пишномовні некрологи у пресі, колись відомий і славний письменник Леопольд фон Захер-­Мазох відійде з життя непоміченим європейською громадськістю. А найбільше у своєму житті він боявся забуття...



Пам’ятник Захер-Мазоху у Львові, вул. Сербська, 7, біля «Мазох-кафе».

 

Тільки Мазоха дітям не треба! І взагалі, треба про всю Україну знати.

 

Радек (Собельсон) Карл



Радек (Собельсон) Карл Бернгардович (1885, Львів, Австро-Угорщина - 19.5.1939, Верхнеуральск), партійний діяч, журналіст. Син вчителя. Освіту отримав на історичному факультеті Краківского університету. В 1902 вступив в Польску соціялистичну партію, в 1903 - в РСДРП, в 1904 - в Соціял-демократію Королівства Польші і Литви. Співпрацював в комуністичній пресі в Польщі, Швейцарії і Нмеччини. З 1908 примкнув до левого крила Німецької соціал-демократичної партії, але після сварки з Розою Люксембург виклучений з партії. Під час 1-ї світової війни зблизився з В. Лєниним.
Посля лютневої революції 1917 член Закордонного представництва РСДРП в Стокгольмі, один з головних звязківців між керівництвом партії і німецьким Генштабом і организатор переїзду Лєнина і його соратників в Росію через Німеччину в пломбірованому вагоні. Организатор зарубежних комуністичних пропагандистських видань "Корреспонденция "Правды" і "Вестник Русской революции".
Після захоплення більшевиками влади прибув в Петроград,і з листопада 1917 завідувач відділом зовнішніх відносин ВЦИК.
З грудня 1917 член совєтскої делегації в Брест-Литовську і один з лідерів "лівих комуністів", противник миру з Німеччиною.
В 1919-1924 член ЦК РКП(б). В 1920 секретар, в 1920-1924 член виконкому Комінтерну.
С 1923 активний сторонник Л.Д. Троцького. В 1927 виключений з партії XV зїздом ВКП(б) в числе інших участників троцкістскої оппозиції. В січні 1928 Особливою радою при коллегії ОГПУ за антисовєтску діятельність приговорений до 3 років заслання.
В травні 1929 звільнений.
16 вересня 1936 арештований знову і на слідстві дав згоду виступити з любими разкриттями проти кого завгодно.
Давав обширні показання проти своїх "соучастників" по процесу. Хоча більше число участників процессу були розстріляні,Радек, 30 січня 1937 приговорений до 10 років тюрьми. В останнім слові заявив: "Я борюся не за свою честь, я її загубив, я борюся за признання правдою тих показань, які я дав".
В таборі був вбитий уголовниками.




Галицькі діти і юнаКИ ПОВИННІ ЗНАТИ ВСЮ ПРАВДУ!І будуть її знати!

 

Пам’ятник Степанy Бандері



Пам’ятник Степанy Бандері на площі Кропивницького у Львові .
Скульптор – Микола Посікіра
Архітектор – Михайло Федик
Відкрито 13 жовтня 2007 року.
Освячення здійснювали архиєреї УГКЦ, УПЦ КП і УАПЦ з почтом священиків.



Галицькі діти і юнаku ПОВИННІ ЗНАТИ ВСЮ ПРАВДУ! І будуть її знати!

 

Зауваження: я підтримую цю партію, але політична пропаганда дітям не потрібна.

До речі, а книга вже вийшла?

 

[QUOTE Бойцовая Рыбка]
Сообщение от Вуйко Стефко
Всеукраїнське об'єднання «Свобода»

Бойцовая Рыбка:
Зауваження: я підтримую цю партію, але політична пропаганда дітям не потрібна.
Бойцовая Рыбка:
Тільки Мазоха дітям не треба! І взагалі, треба про всю Україну знати.
До речі, а книга вже вийшла?[/QUOTE]

Енциклопедії і словарі для інформації,а не дискусій!
ВОНА (народ тсз.) НЕ ХОЧЕ,НУ ТОДІ I MEHI НЕ СЛІД,ЧИ ЯК?
Короче.випхати мене хочете!
Дискутувати на сторінках словарів Не намірений!

 

Бандера,Степан



Бандера,Степан Андрійович (1 січня 1909 - 15 жовтня 1959) - український націоналіст, Голова Проводу ОУН.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий, повіт Калуш у Галичині, яка в той час належала до австро-угорської монархії. Батько, Андрій Бандера, греко-католицький священик був у той час парохом в Угринові Старому. Батько походив із Стрия. Мати, Мирослава Бандера, походила зі старої священичої родини. Вона була донькою греко-католицького священика з Угринова Старого.
Дитинство Степан провів в Угринові Старому, в домі своїх батьків і дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень.

У вересні 1919 року Степан Бандера вступив до української гімназії в Стриї, де вчився до 1927 року.У вересні 1928 року він переїхав до Львова і тут записався на а агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи, де вчився до 1933 року.У лютому 1940 р. було створено Революційний Провід ОУН, очолений Степаном Бандерою.Під його проводом ОУН стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український легіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими Москвою народами.



15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандеру було підступно вбито струменем розчину ціаністого калію. 6 грудня 2005 року, колишнiй голова КДБ СРСР Володимир Крючков визнав що "убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов". 20 жовтня 1959 року Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфридгоф .



Пам'ятник Степану Бандері в Дрогобичі.

 

Бережани



Бережани — розташовані в мальовничій пагорбистій місцевості Тернопільської області на р. Золота Липа. Перша згадка про Бережани датується 1375 р.



Місто було передано князем Владиславом Опольським в 1375 р у власність бояринові Васькові Тептуховичу. В 1530 р король Сигізмунд І передає Бережани у власність руському воєводі Миколі Синявського. В тому ж році місто отримує Магдебурзьке право, а з цим правом додалися й права на проведення ярмарок, торгів, що позитивно вплинуло на економічний розвиток. За часи володіння містом родини Синявських Бережани славилися своїм оборонним комплексом, а також архітектурним піднесенням. Після смерті останнього представника родини Синявських - Адама-Миколи, замок переходить у власність Софії Синявської та її чоловіка Олександра Чарторийського. Так замок з 1726 року потрапляє до родини Чарторийських. З другої половини XVIII ст. опиняється в руках Любомирських, і з 1816 переходить до відомої родини Потоцьких.
Бережанський замок .У другій половині XVI—-XVII століть замок добудовувався і модернізувався. В часи перших його власників — Синявських — він найбільш повноцінно використовується. 3 кінця XVIII століття, — а особливо з початком ХІХ століття, коли споруда стає власністю Потоцьких, — замок втрачає своє функціональне призначення і використовується невідповідним чином. Бойові дії в період Першої світової війни пришвидшили та поглибили процес його руйнації. У 2006-му році почалася реконструкція замку.
З Бережанами пов’язані долі багатьох визначних діячів культури, науки, медицини, політики України і Польщі. У Бережанах ці люди або народилися, або вчилися, або працювали, або гостювали, або друкувалися: М. Шашкевич, І.Франко, Богдан та Левко Лепкі, М.Яцків, С.Твердохліб, А.Чайковський, О.Маковей, Франц Коковський, В.Гнатюк, З.Кузеля, Л.Джулинський, О.Кульчицька, М.Якубець, Едвард Ридз-Сміглий, Я.Струхманчук, М.Мороз, В.Савчак, С. Литвинович, М.Лабунька, О.Ковшевич, О.Нижанківський, Д. Січинський, С. Крушельницька, А.Пацлавський, Е. Якимів, І. Легкий, Л. Мігоцький.



Статуя Ісуса Христа на центральній площі Ринок у м. Бережани.

 

Шановні форумчани.
Через інтриги форумчан на національному грунті ЗАЛИШАЮ ВАШ ФОРУМ.Бо в такій атмосфері спілкуватися НЕ МОЖЛИВО вже,коли допис про театр і Тих поважних осіб,які працювали в нім трактуються з антисимітським душком для митців.Чого власне і НЕ МАЄ,і не потрібне подібне в мистецькому погляді на речі.Але було зроблено підленько кимось...Отримав відгук від п.Михайла Копилевича...і зрозумів ще краще,Цілі і Завдання деяких тут на форумі.
Тому покидаю ваш Одеський Форум через Оте Фарисейство.
На все добре!
http://www.ostrovforum.net/showthread.php?t=2182&page=2
http://www.ostrovforum.net/showthread.php?t=2196&page=3
​

 

кажется, уход пана Стефка мы уже проходили...

 

уход пана Стефка мы уже проходили...

Так это у пана "сезонные" или "месячные" приходы/уходы?:rolleyes:

И это лицемерно выписывает панок, уличавший меня лично в "еврействе" (стёр пост, не вижу) и мудрствовавший: "Один еврей може напсути більше ніж 100 натворять..." (с):rolleyes:?!?
Опять еврейский заговор?!?
Забавно то, что человек, придя в гости и довольно объёмно (и навязчиво) раскладывая явно заимствованные (кросспостинг?) всевозможные полотна "культурных достоинств" местечек и столицы ЗУ, даже не поинтересовался - а нужно ли это здесь кому-то.
Попутно он не забывает заподозрить или упрекнуть каждого второго собеседника (попадались наивные люди, полагавшие, что возможен диалог!) в антисемитизме, русском шовинизме, а сам форум (понятно, не безукоризненный, как всё в этой жизни) - в "не такой атмосфере"...
Так вы ж, пане, и надышали!)

Зато проявление инакомыслия (по любому поводу и в невинной даже форме) воспринималось настолько же болезненно, как нынешние украинские временщики воспринимают не слишком пылкую любовь русско-говорящих граждан к дер(жавной)мове и методам её насаждения...
Кстати, а почему подобные панкИ так удивляются тому, что советский режим (нещадно, хотя и явно недостаточно) боролся с ОУН-УПА? Не потому ли, что "хороший индеец - это мёртвый индеец"(с)???
Отнюдь нет! Прекрасно знаю и на львовщине, и в тернопольщине, Дрогобыче, Ужгороде прекрасных, интеллигентных, адекватных и понимающих суть сегодняшней Украины людей, которые не бросаются в споре за или против Ющенки аргументами типа "ваше жидовство" и т.д.
Повторюсь, я не еврей, но подобная "линия поведения" меня от данного вуйки порядком достала, тем более, что ничего ценного, кроме полемики на галицко-базарном (а базары там не очень) уровне, не представляет...
А из всего вышесказанного, напрашивается печальный вывод: Никакая украинская власть (и чем слабее - тем в большей степени) не переносит оппозиции, даже идейной...
И никакой президент, даже прокажённый, не уйдёт, как вуйко, плюнув напоследок... А жаль!

Так что, мир ... краю твоему, вуйцю, не кашляй от плесени и гнилИ подальше!
Чемодан-вокзал вспоминать, а вот скатертью дороги (ну, как у нас к Евро готовят) желаю от всей широты нееврейской души!)

 

Мне нужно и очень интересно. Этого достаточно или маловато?

Больше это выражение не вспоминайте. Ни под каким соусом и ни в каких комбинациях.

P.S. Тема не для обсуждения личности пользователя, её создавшего.

 

Мне нужно и очень интересно...

Даже многовато:rose:...
С другой стороны, те, кто конкретно интересуется красотами Галиции, Прикарпатья и Львова могут либо погуглить, либо поехать-посмотреть...

 

вот тут Вы уже неправы - потому что далеко не каждый может себе позволить\имеет время\желание приехать в Галицию или любой другой кусочек мира. ведь эти слова можно отнести к любой теме, открытой в этом разделе - погуглите, поедьте, посмотрите...

 

Чого ви зразу заводитеся? Хіба дітям потрібна політика, тим більше, інформація лише про одну партію?

 

Тюрма на Лонцького

Львів. Меморіал "Тюрма на Лонцького"

Меморіал пам'яті жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» розташований у Львові в приміщенні тюрми, де розташовувались каральні органи трьох окупаційних влад: польської, радянської та німецької. Це перший в Україні музей-в'язниця. 28 червня 2009 р. Центр досліджень визвольного руху та Служба безпеки України відкрили перший етап експозиції Меморіалу.



Злочини проти людства, тобто тієї особливої незмінної риси, яку ми всі, хочемо чи ні, поділяємо незалежно від національності, статі, релігії… «Злочини проти людства» не можна зводити до «злочинів проти українців» чи навіть «злочинів проти українців, які дотримуються правильних переконань», тобто визнають український націоналізм.



Комуністичний режим спричинився до численних жертв серед цивільного населення України. Червоні садисти з невмотивованю, тваринною жорстокістю, вбивали українців, жінок та дітей, які жодним чином не становили загрози для окупаційного режиму. При досліджені тіл загиблих, знайдених у підвалах колишньої тюрми на вул. Лонського у м. Львові, та у підвалах монастиря у м. Жовква, встановлено, що більшість із них були жорстоко та цинічно закатовані. Зокрема, на сорока двох черепах виявлено сліди вопогнепальних поранень, на двадцяти черепах виявлено сліди забивання металевих предметів. У більшості останків виявлено прижиттєві переломи кісток, які могли спричинити смерть. За статями вироків, відомо, що переважна більшість загиблих - члени ОУН-УПА, або пов'язані з підпіллям. Інші звинувачені в проведенні антирадянської агітації, диверсіях, терорі, саботажі, зберіганні зброї, шпигунстві, у невиконанні хлібопоставок, нелегальному переході кордону, крадіжці колосків зерна, картоплі, у порушенні паспортного режиму.